Skip to main content

Full text of "Narys istoriï rymskoï lïteratury"

See other formats


іШІ Всесвітня Бібліотека" №. 17, 






» ТАРАС ФРАНКО 



Нарис історії рим- 
ської літератури 




РА 

6008 

Р73 

1921 

с.1 

КОВАКТ5 



ЛЬВІВ -КИЇВ, 1921 



_^£\У 




"5 




Оідііігесі Ьу іііе Іпіегпеі Агсіпме 

іп 2010 \л/Шп Іипсііпд Ігот 

ІІпіуегзіїу оі Тогопіо 



Іпир://^^^.агс1ііуе.огд/с1е1аі1з/пагузіз1огігут00їгап 



СА 



ТАРАС ФРАНКб 

дООООООООООООООООООООООООООООООООООООООООО 00 000000000000000000000000000000000000000006 



НАРИС ІСТОРІЇ РИМСЬКОЇ 
ЛІТЕРАТУРИ. 



81» 



Львів— київ, 1921. 

ВИДАННЯ „ВСЕСВІТНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ" №. 17. 
під редакцією Івана Калиновича. 



З друкарні" Л. Віснєвського у Львові. 




ЗМІСТ: 











сторона 


Передмова VII— VIII 


ОГЛЯД ІСТОРІЇ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 


1—196 


1. Поділ літератури .... 


1-3 


2. Природні услівя й історичні обставинк 


І 


розвою римської літератури 


3—4 


3. Прикмети римської літератури 


• 


4-5 


ПЕРША ДОБА (750-240 перед Хр.) 


. 


5-Ю 


Завязки національної літератури 


, 


5-6 


1. Поезія 


, . 


6-8 


2. Проза . . . . . 


> • 


8-Ю 


ДРУГА ДОБА (240-80 перед Хр.) 




10-50 


Римська література артистична 






10-11 


1. Поезія . 






11—14 


2. Драма .... 








14—37 


1. Плявт 








16-26 


2. Теренцій . 








26-29 


3. Сенека 








29-31 


4. Еннїй Квінт 








31-34 


5. Пакувій 








34-35 


б. Цецілїй Стацій . 








35 


7. Люцій Акцій . 




в 




35—37 


3. Комедія .... 








38-42 


1. Афрінїй Люцій . 








38—39 


2. Катон Марко Порції 


і 






39-42 


4. Сатира і Ґай УІюцілїй 








43-46 


5. Мім і його представники . 








47-50 


1. Ляберій Децім . 








48-49 


2. Сириець Публїлїй 








49-50 



IV 



ТРЕТЯ (золота) ДОБА (80 перед Хр. — 20 по 
Хр.) .... 

1. Поезія 

1. Кар Люкрецій Тит . 

2. Кантон Валерій 

3. Кальв Гай Лїцінїй . 

4. Цінна Гай Гельвій . 

5. Бібакуль Марко Фурій 

6. Меммій Гай 

7. Варрон Публїй . 

8. Катуль Гай Валерій . 

9. Варрон М. Теренцій 

2. Проза 
А) Історики 

1. Цезар Юлій Гай 

2. Непос Корнелїй 

3. Саллюстій Крісп Гай 
Б)Красномоство. 

1. Гортензій Горталь Квінт 

2. Ціцерон Туллїй М. . 

3. Поезія епічна і лірична. 

1. Вергілїй Марон Публїй 

2. Менші поети 

3. Горацій Фляк Квінт . 

4. О ві дій Назон Публїй 

4. Історики .... 

1. Лівій Тит . . 

2. Трог Помпей . 



ЧЕТВЕРТА (срібна) ДОБА (14—117 по Хр.) 
І. Поезія дидактична і епічна 

1. Ґерманїк . 

2. Манїлїй 

3. Федр (Байки) . 

4. Люкан Анней М. 

5. Сїлїй Італїк 

6. Флякк Валерій . 
1, Ста цій Пап і ній , 



сторона 



50- 


-98 


50- 


-62 


50- 


-54 




54 




54 




55 




55 




55 




55 


\ 56- 


-59 


59- 


-62 


63- 


-77 


63- 


-69 


64- 


-66 




67 


'. 67- 


-69 


70- 


-77 


70- 


-71 


71- 


-77 


78- 


-95 


78- 


-83 


83- 


-84 


84- 


-89 


89- 


-95 


96- 


-98 


96- 


-98 




98 


. 99- 


-165 


. 100— 


-113 




100 




101 


! юі — 


103 


. 103— 


104 


. 104— 


-106 


. 106- 


-ПО 


, 110- 


113 



3. 



6. 

7. 
8. 



2. Сатира 

1. Персі й Фляккус 

2. Ювеналь Юній Децім 
Повість сатирична 

1. Петронїй Арбітер . 

2. Сенека .... 
Епіґрам. Марціяль Валерій Марко 
Драма 

1. Сенека .... 

2. Помпонїй Секунда . 

Комедія 

Поезія лірична .... 

1. Басе Цезій 

2. Кальпурнїй Гай 

Проза 

А) Історики 

1. Веллей Патеркуль . 

2. Валерій Макс . 

3. Курцій Руф 

4. Тацит Корнелїй 

5. Помпонїй Меля 

Б) Листи і П л ї н ї й молодший 
В) Фільософя і Сенека 
Г)Реторика . 

1. Квінтілїян Фабій Марко . 
Д) Енцикльопедисти . 

ПЯТА ДОБА (від 120 до УІ-столїття) 
І. Національна література 
А. Поезія 

1. Фльор Публїй Аннїй 

2. Авзонїй 

3. Клявдій Клявдіян 
Б. Проза 

1. Ретори й фільософи 

1. Фронтон М. Корнелїй 

2. Апулей Мадаврський 

3. Боетій 



сторона 
113-120 
114—115 
115—120 
120-127 
120—124 
125—127 
127-132 
133-134 
133-134 

134 
135—136 
135—136 

135 
135-136 
137—166 
137—147 
137—138 
138-139 
139—140 
140—147 

147 
148-150 
150—159 
159-163 
159—163 
163—165 

166-196 
167—193 
167—176 
167—171 
171—175 
175—176 
176-193 
176-185 
176-178 
178—184 
134—185 



VI 



сторона 

2. Історики 185-188 

Светонїй 185—187 

3. Географія . . . . . . 188—189 

4. Право 189-191 

5. Фільольогія їді — ідз 

II. Християнське письменство . . 194—196 

ПОКАЗНИК ДО РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

(Зладив Іван Калиновим) . . 197—209 

I. Переклади й переспіви латинських авторів 

на українській мові .... 197—204 

II. Важнїйші причинки, статті' і студії Укра- 

їнців до римської історії й літератури 204—208 

III. Важнїйші українські шкільні підручники 

до науки латинської мови . . 209 

Іпйех авторів і творів (зладив Іван Калиновим) 211—221 

Друкарські помилки 222—224 



Передмова. 



Вже від давна давала ся відчувати у нас потреба 
підручника до історії римської літератури. Для випов- 
нення тої прогалини в нашім науково-популярнім пись- 
менстві нехай послужить сей огляд; він призначений не 
тільки для молодїжи середніх шкіл, але й для ширших 
кругів нашого громадянства взагалі' для всіх, хто ціка- 
вить ся латинським письменством та його історією. 

„Нарис історії римської літератури" написав я ще 
перед вибухом світової війни, головно на основі ле- 
ктури латинських клясиків. Користав при тім із великих 
німецьких підручників як: Тайфля 1 ) і Шанца 2 ), 
а з менших Альбрехта 3 ) і Иоахіма 4 ), з багатьох 
спеціяльних праць та з викладів професорів для клясич- 
ної фільольогії на львівськім і віденськім університеті'. 
Крім того переглянув я ще й польський підручник проф. 
Моравського та деякі російські огляди клясичних літе- 
ратур. Дбав я поперед усього, щоби праця вийшла сяк- 
так самостійна. 

Мій „Нарис" прочитав ласкаво Вп. проф. Д-р Сабат, 
директор станиславівської української гімназії й заохотив 



*) ТеийеІ-ЗсЬшаЬе : СезсЬісЬіе сіег готізсЬеп Іліегаїиг, ЛИПСЬК 
1890 року. 

2 ) 8сЬап2 МаНлп: СезсЬісЬііе сіег готізсЬеп Ьіїегаіліг, Монахів, 
1898—1904. — У Івана Міллєра: „Підручник клясичної старини", 
VIII. том. 

3 ) Ог. А. АІЬгесЬі: АЬгізз сіег готізсЬеп Ьіїегаїиг^езсЬісЬіе, 
ІІпіуегзаІ ВіЬІіоіек" N1-. 3951—3954, Липськ, Наклад Филипа Ре- 
клама іип. 

4 ) Негтапп }оаспіт : СезсЬісЬіе сіег готізсЬеп Ьііегаіиг, 3. ви- 
дання, Липськ, 1905. Заттіип^ СозсЬеп, ч. 52. 



мене видати отсю працю друком. Виїмки з цеї праці 
читав я в 1912 році' на „Бесіді" у Львові, як один із від- 
читів, уладжених „Товариством ім. Петра Могили". 

Для характеристики творчости і стилю старинних 
авторів подаю часто довші виривки з латинського пись- 
менства в орігіналї і в перекладі', або тільки по україн- 
ськи. До сього долучаю звичайно короткі оцінки і гльос- 
си визначних старинних критиків й знавців клясичного 
письменства, так давнїйших, як і сучасних. За те рідко 
цитую рецензії й осуди новітніх критиків клясичної лі- 
тератури. 

В програмі редакції „Всесвітньої Бібліотеки" ле- 
жить видати згодом цілу серію підручників історії лї- 
тератур, як: грецької, (в моїм опрацьованню), німецької, 
француської та других письменств, які приготовляються 
до друку. 

Дубляни коло Львова, 29. липня 1918. 

ТАРАС ФРАНКО. 



Р. 3. 

Через воєнну хуртовину і виїзду редактора-видавця 
„Всесвітньої Бібліотеки" — за кордон, отся публікація 
виходить з двох-лїтнім опізненням, правописом перед- 
революційної доби і містить в „Показчику до рим- 
ської літератури" (стор. 197—209) видання, які по- 
явилися друком до половини 1918 року. 

Відень, в маю 1921. 



РЕДАКЦІЯ, 



ОГЛЯД ІСТОРІЇ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 

Понятє літератури. Слово „література" або 
по нашому письменство можна брати й розуміти в шир- 
шім і вузшім значінню. До літератури в ширшім значінню 
належать усї памятки мови, без огляду на їх форму 
і зміст і спосіб заховання, се-б то чи вони списані на 
пергаміні чи на папірусах, чи на каменї або на посудах. 
В рамах сього нарису одначе розглядати-му поперед 
усього твори артистичної вартости, а найпаче оріґінальні; 
написи, наукові твори, практичні підручники лишу 
на боцї. 



ПОДЇЛ ЛІТЕРАТУРИ. 

Як усяку иншу літературу, так само і римську дї- 
лимо на два головні роди, на поезію й прозу, а кождий 
із тих родів знов на кілька відмін. І так поезію на епі- 
чну, ліричну, драматичну та дідактичну, а прозу на істо- 
ричну реторичну, фільософічну й наукову. Та з виїмком 
клясичної грецької літератури, в жаднім иншім пись- 
менстві не можливо перевести такий подїл вигідно й без 
шкоди для предмету. Тим то історик літератури з ро- 
збором поодиноких родів письменства (ейдографі- 
чний прінціп — ейдос вид, відміна і графо пишу, 
з'ображаю) сполучає звичайно прінціп синхронізму, 
то б то одночасности, розглядаючи твори літератури 
в такім порядку, в якім вони повставали, о скільки мо- 
жливо в рамах поодиноких родів письменства. 

Ж и т є п и с и авторів важні нераз для ґ є н є з и їх 
творів, через те й годї їх поминути. Бо й у новійших 



історіях літератури цікаві ми дізнати ся не лише про 
сам твір, про прикмети його форми, стилю та змісту, 
але також про його автора, хто він був, коли вродив 
ся і вмер, до якого стану належав і яку мав освіту. 
Дуже часто, особливо при старинних авторах, усї відо- 
мости з життя черпаємо з їх творів. 

Латинська мова, якою писані твори римської 
літератури, живе до нині' в латинськім Богослуженню, 
в фільольоґічних семинаріях при висших школах (де 
нею говорить ся), в науковій літературі всіх культур- 
них народів світа і по части в мовах романських 
народів. Поодинокі латинські слова удержують ся 
в усїх живих мовах цівілїзованих націй, отже і в нашій 
українській мові. Латинського язика вчать у гімназіях 
і будуть незадовго вчити і в реальних шко- 
лах. В тій мові виходять також часописи. Знате тої 
мови належить у високій мірі до пересічного о б р а- 
зован ня. 

Латинська жова входить у склад великої родини 
індоєвропейських мов, а споріднена близше з групою 
італьських мов, як умбрійської, оскої, месапської, са- 
бельських діалектів і и. Ті мови малих народів давно 
загинули після того, як Римляни заволоділи всею Іта- 
лією (на 200 лїт пер. Різдвом Хр.), а народи, що гово- 
рили ними, злили ся майже без слїду з завойовниками. 

Як кожда мова, так і латинська розвивала ся по- 
волі', підлягаючи ріжним впливам. Потрохи збогатила 
ся вона словами суеїдних, споріднених із нею діалектів. 
Крім того переняли Римляни невеликий запас слів із 
грецької мови, якої представників мали досить у себе 
під боком у південній Італії або так званій Великій 
Греції. Від тих же Греків (з м. Кум) переняли вони пи- 
сьмо (азбуку), пізнійше мітольогію й літературні взірці'. 

Прикметою латинського язика можна вважати його 
бар ито нові сть, то значить, що в більше-складових 
словах наголос завеїди стоїть на другім або (рідко) на 
третім складі' від кінця, як у польській і романських 
мовах з виїмком французької, в якій усї слова мають 



— з 



наголошений кінцевий склад, Богатство, краса й мило- 
звучність латинської мови загально признані. 

В розвою римської мови й літератури можна від- 
ріжнити кілька головних періодів. 

Перший період, початоковий сягає від найдав- 
нїйших часів, т. зн. від заложення Риму, 753 р. перед 
нар. Хр. до виступу Лівія Андронїка 240 р. 

Другий період, староримський, від 240—80 пер. Хр. 

Третій період, клясичний, або золота доба рим- 
ської літератури від 80 пер. Хр. до 20 по Хр., до смерти 
цїс. А в густа. 

Четвертий період, срібний, від 20—120 (кругло). 

Пятий період, період упадку, сягає до кінця рим- 
ської держави 476 р. або до законодавства Юстінїяна, 
себто до початку VI. столїтя. 

Історія середно-вікової і новочасної латини пред- 
ставляє для нас менший інтерес. 



ПРИРОДНІ УСЛІВЯ И ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ 
РОЗВОЮ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 

Загально можна сказати, що розвій римської літе- 
ратури не йшов нормальним шляхом. На те зло- 
жили ся головно історичні обставини. Ненастанна бор ба 
суспільних станів, (кляс) патриціїв з плебеями, оп- 
тіматів з пролєтаріями, довгі й тяжкі війни з- сусїдними 
народами й инші важні державні справи відривали Ри- 
млян від умових занять. Римські політики сотворили 
міцний державний устрій, правники виробили право, яке 
стало основою права культурних народів світа, римські 
вояки завоювали старинний „огЬіз їеггашт" (круг зе- 
мель) над Середземним морем, але в письменстві не 
здобули ся Римляни на орігінальні і справді цінні твори. 
Як підлягли раз сильному грецькому впливови, то до 
кінця свого письменства все йшли на чужім по- 
сторонку, все черпали з чужих жерел. Довгі часи 
вважали Римляни літературу модною забавкою, а пи- 
сьменники не мали в них належного поважання. 



Серед воєнного лихоліття затратив римський нарід 
артистичний ЗМИСЛ (іпїег агта 5ІІепі Мизае) і не 
стало фантазії, сеї необхідної понуки для письменської 
творчости. Розум Римлянина був звернений до практи- 
чних цілий, а нїжні чуття та літературний смак були 
приглушені. 

Ненормальність розвою римської літератури видно 
в богатьох областях. Перші римські письменники були 
Греки і писали по грецьки, або перекладали грецькі 
твори на лат. мову. Римське письменство починає ся 
від разу від найтяжшого роду літератури, себто від 
драми, а потім переходить до епіки, вкінці до лїрики. 
Клясична проза розвиваєть ся в них перед поезією, про- 
тивно як у Греків і м..и. і в Українців. 

Замітна річ, що в латинській літературі, подібно 
як і в грецькій, не маємо майже зовсїм памяток людо- 
вої творчости. А годї припустити, щоб італійські селяни 
з часу народження І. Христа не мали своїх пісень та 
оповідань. Також майже не доховали ся нам письменно слі- 
ди латинських діалектів. Причина лежить у тім, що місто 
Рим стало відразу осередком духового життя Латинян. 
Письменники з провінції, приїздячи до столиці', стидали 
ся пописувати тут провінціонально-діалєктичними від- 
мінами свого говору. Діалекти не були тоді" ще в модк 
Мова римського простолюдя ніколи не мала більшого 
впливу на розвій літературного язика. Через те латин- 
ська письменська мова з часом віддалила ся від людо- 
вої, завмерла в своїм розвою і стала власністю осві- 
чених верств всего Заходу. З льодової лат. мови роз- 
винули ся романські мови. 



ПРИКМЕТИ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 

Трохи чи не головною прикметою р-ої літ. ува- 
жають загально перемішаннє складників поети- 
чних із прозовими. Клясична проза має часто пое- 
тичну закраску, а знов вірші пересякли прозою. І вза- 
галі' між римськими віршописцями мало дійсних поетів. 



Ціле римське письменство проняте елементами 
реторики. Се має свою причину в тім, що напрям 
римського виховання довгі віки був визначно реторичний. 

Крім реторики шкодить не мало р.-ій лїт. дідак- 
тика. А в Римлян що письменник, то й учитель. Навіть 
поети в них учать, пр. Горацій, найбільший р. лїрик, 
дає в своїх творах лекції чесноти, хоробрости й инші 
практичні вказівки. 

Мимо тих хиб має р. література чималу вартість, 
м. и. через те, що переховала нам цінні витвори грець- 
кого духа, яких в орігіналах не маємо. І се ще треба 
піднести, що богато творів р-ої лїт., нераз не послїдньої 
вартости, пропало в хуртовині' віків. З другої одначе 
сторони можна сказати, що найкращі твори того пи- 
сьменства дійшли до нас. 



ПЕРША ДОБА (750-740): 
ЗАВЯЗКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 

Початки римського письменства, як і всякі початки, 
досить непоказні. Протягом пяти віків збирав Рим сили, 
завоювував землі" сусїдів, улїпшував свої закони й дер- 
жавний лад тай — обходив ся без літератури. 

Настарші твори р-ого письменства мають по части 
релігійний, а по части урядовий характер. 

Заховані останки стародавних римських заклинань, 
релігійних формулок І проклять: пр. ізіа різіа зізіа — ізїат 
резіет зізіе! або аЬга сасІаЬга, мабуть те саме ЩО аЬі, 
сасіауег! (згинь маро!) й инші показують, що в стари н- 
ній р поезії, особливо людовій, не малу ролю відгравав 
рим і аллїтерація, яких сліди бачимо ще й у пізнїйших 
поетів, як Люкрецій, Вергілїй, Петронїй, Марціаль та инші. 

Найдав-нїйшим римським і загально-італьським вір- 
шом був т. зв. вірш сатурн їйський (уегзиз заіиг- 
піиз уєі ітіпіиз). 

^ ± ^± ^ _]_ ^ ±^ ± ^ ±^ 

пр. Маїит сІаЬипі: МеіеНі NаеVІо роеіае. 



Той розмір виступає не лише в штучній поезії, але 
також у людовій, у піснях брацтв, у сентенціях Аппія 
Клявдія і в написах. Найславнїйші гробові написи Сці- 
піонів, відкриті перед 40 лїтами при уіа Арріа : Согпе- 
Ііиз І. исіиз Зсіріо ВагЬаІиз Спаіуосі ра+ге рго^паїиз 
{огііз уіг заріег^ие. Оиоіиз £огта уііЧиіеі рагізита Ічні 
•Сопзої, сепзог, аісііііз яиеі £иіі арисі уоз Таигазіат Сі- 
заипа Затпіо серії зиЬі^іі отпе[т] Ьоисапа орзісіезцие 
аЬсіоисіі. 

Мова тих віршів стара, а будова досить свобідна. 

^±^±^±^\ ±^±^±^ 
Вірш може мати більше або менше число складників, 
13—18. Ритм стихів переважно ямбічний, через що вони 
стають нераз подібні до прози. Шо до метричного ха- 
рактеру стиха та сканзії нема згоди між ученими. Ма- 
буть треба бачити в їх будові прінціп квантітаті- 
вний, який і в пізнїйшій римській поезії має домінуюче 
становище, себто що для скапзії має значіннє не при- 
родний наголос слова, але довгота складів. Короткість 
складів індіферентна. Головна цезура (протин) припадає 
по третій стопі. 



1. ПОЕЗІЯ. 

Початки римської лїричної поезії мають 
релігійний характер. Брацтво Салїїв (скакунів) зложене 
з двох колегій по 12 членів, співало в мартї піснї на 
честь Марса Войовника (Магз ^тасііуііз). При співі вико- 
нували молоді люди ріжні скоки й танечні фігури, вда- 
ряючи до такту списами в святі щити. Ті обрядові піснї 
звали ся ахатепіа. 

Инше товариство, ІтаЬ-ез агуаіез (полеві брати), 
зложене також з 24 членів, співало в маю пісню на 
честь ріжних богів, як Марса, Лярів, а головно богинї 
піль і земних плодів, що звала ся сіеа сііа. 

Ті піснї були дуже стародавні. Коли-ж римська 
мова з часом розвинула ся, брацтва все таки співали 



— 7 — 



піснї в їх первіснім тексті', який навіть римські вчені, 
сучасники Ціцерона, слабо вже розуміли. 

Завязків римської драми, а саме комедії, треба 
шукати в забавах, що відбували ся при нагоді* ріжних 
празників, як компіталїїв, л ю п є р к а л і ї в, фльораліїв, 
сатурналіїв, і фесценїнських ігрищ (уегзиз {"езсеппіпі). Назва 
та пішла від етрурійського міста Фесценнїюм ї спо- 
ріднена з лат. словом {азсіпит, символом розплодо- 
вої СИЛИ. 

Жарти в формі питань і відповідий говорили собі 
сільські парубки й дівчата на обжинках та весіллях (як 
се буває скрізь ще й нині), а від селян переняли той 
звичай молоді Римляни, що нераз мали нагоду до вза- 
їмних жартів, передрочувань і дотепів. З часом перене- 
сено такі імпровізовані жарти в формі діальогів на сцену. 

В 364 р. долучено до звичайної програми „римсь- 
ких ігрищ" ще одну точку, а саме сценічні вистави, 
до яких запрошено етруських акторів. Вони співали 
для розвеселення видцїв не конче приличні пісоньки і тан- 
цювали в супроводі' флєту. Тодї-ж почато списувати 
й слова тих жартів, які названо „сатирами", себто 
грою сатирів, веселих людий у козячих скірах. 

Елементи епічної поезії находять ся в по- 
хоронних плачах (пепіае) і промовах (Іаисіаііопез їипе- 
Ьгез), про які на жаль маємо надто скупі відомости. 

Діла визначних Римлан, консулів, диктаторів 
і инших державних мужів оспівували їх потомки при 
бенкетах або самі, о скілько який вельможа мав пое- 
тичний хист, або замовляли такі піснї, розумієть ся 
з прибільшеними похвалами, у поетів — ремісників. 
Короткі віршовані написи (іпсіісез або еіодіа, похвали) 
помішувано також під масками славних предків, себто 
на портретах та статуях. Але той звичай бенкетових пі- 
сень скоро, вже за часів Катона Старшого вийшов у Ри- 
млян із ужитку, а самі піснї майже беслїдно загинули. 

В области дидактичної поезії стрічаємо тільки 
згадки й цитати у пізнїйших авторів. Лівій напр. зга- 
дує про знану байку про бунт членів тіла проти геге- 
монії черева, яку оповів римський вельможа Мененїй 



Аґріппа 393. р. плебеям на Святій горі. Кілька людових 
приповідок подають учені, як Варрон, Фест, Макробій, 
напр. НіЬегпо риіуеге, уєгпо Іиіо, §тапсІіа Гаїта, сатіїїе, 
теїез. (Як зима суха, а весна вохка, буйне збіже по- 
жнеш, молодий господарю), або вірш сатурнїйський 
З замовленнєм : іегга резіет іепеіо, заіиз Ьіс тапеіо, 
(земля най держить хоробу, а здоровле най буде тут). 
Аппій Клявдій Слїпий, визначний римський політик, кон- 
суль 312 р., зложив навіть цілу збірку сентенцій, з яких 
найславнїйша (в сатурнїйськім віршу): їаЬег зиае {"огіи- 
пае ипиз яиізяие ірзиз (КОЖДИЙ сам собі кує ДОЛЮ). 
Римські автори згадують іще про якогось віщуна Мар- 
ція та його віршовані ворожби (уаіісіпіа) світського і ре- 
лігійного змісту. 

Проворні мантії (ворожбити) торгували навіть та- 
кими ворожбами (жереби), у яких кождий, хто хотїв, 
міг прочитати, яка його доля чекає. Вкінці* байки з мо- 
ралізуючою тенденцією, які читаємо в творах Горація, 
походять правдоподібно з богатого жерела людових 
оповідань. 



2. ПРОЗА 

в Римі служить спершу тільки практичним цілям і для 
того не має артистичної вартости. Урядники, як консулі' 
та претори, списують на камені', потім на виправлених 
скірах приписи для урядовання (адепсГа), подають зві- 
домлення відбутих урядів (асіа) і рішення в ріжних спір- 
них справах. Релігійні брацтва видають протоколи з за- 
сідань і молитовні формули, т. зв. іпсіі^ііатепіа, якими 
Римляни задля своєї побожности й забобоности дуже 
цікавили ся. 

Але найбільшу вагу поміж публичними памятками 
мав календар ({азіі) й урядова хроніка, так звані аппа- 
Іез тахіті (велика лїтопись), які вели верховні жрецї 
(ропїііісез). В урядовім льокалї, так зв. регії, недалеко 
ринку (Ьгит), виставляв ропїііех тахітиз білу таблицю 
з л'Сстою консулів і инших високих урядників, а також 



— 9 



списував важнїйші події 1) з політичного життя, як дати 
війн і битв, тріюмфи полководців, день їх смерти, 2) з ре- 
лігійного, як про заведеннє нових богів і культів, про 
будову храмів, вкінці' 3) всякі сензації дня, ріжні неща- 
стя, чуда (ргосІі§-іа) і ворожби, затьміння сонця та мі- 
сяця, дорожню то що. 

З тих понтіфікальних таблиць робили собі прива- 
тні люди відписи і вели дальше родинні хроніки, міша- 
ючи безсовісно історичну правду з видумками. 

Коли-ж урядові таблиці' згоріли в галлїйськім по- 
жарі 390 р. відновлено і доповнено їх з памяти, при чім 
закрало ся богато невірних звісток і свідомих перекру- 
чених та пофальшованих історичних фактів. Через те 
перекази про часи королів, особливо чотирьох перших, 
являють ся на пів легендарними. Врешті' в 123 р. пер. 
Хр. видав усї аннали понтіфекс Публїй Муцій Сцеволя 
у 80 кн. і від того часу понтіфекси перестають вести 
аннали. Історіографія переходить від тоді' зовсім у фа- 
хові, світські руки. 

Кодіфікацією римського цивільного права, головно 
звичаєвого, заняла ся в лїтах 451—450 спеціяльно нате 
вибрана комісія з 10 членів. Вона видала славні закони 
12. таблиць, що стали основою й жерелом пізнїйшого 
права Римлян, а рівночасно і всїх культурних народів. 

Велике також значіннє мали тї таблиці' для роз- 
вою латинської мови й фільольогії. Се був перший ве- 
ликий прозовий римський твір, зложений висшим сти- 
лем. З нього вчила ся довгі часи римська молодїж пи- 
сати й читати, а римські вчені приложили до нього 
уперве методу язикових дослідів. Ремінісценції з XII. та- 
блиць стрічаємо часто у пізнїйших письменників. 

Значно меншу вагу має іиз Рарігіапит, що містило 
в собі обрядові й сакральні приписи нїби ще римських 
королів. 

Правничий календар ({азії) з означеннєм днів, у які 
можна було правувати ся (£агі), і формулярі, як пода- 
вати до суду скарги та прохання, видав Гней Флявій, 
писар Аппія Клявдїя. Се було сміле й загально корисне 
діло, бо знаннє календаря і правних формул було до 



10 



того часу тайною понтіфексів, яку вони як свій привілей 
завидливо берегли. 

До памяток старинної римської прози належали ще 
політичні й торговельні договори Риму з ріжними дер- 
жавами, як напр. з Лятинами, з Картагінцями (508 р.), 
з містом Ардеєю (444 р.), з Веєнтами (428 р.), і закони 
що були вириті на таблицях або списані на скірах. їх 
бачили вчені й історики ще за часів цїс. Августа, як на 
пр. Дїонїзій із Галїкарнасу, Ціцерон, Горацій ; вони й опи- 
сують їх у своїх творах. Пізнїйше вони запропа- 
стили ся. 

Згаданий висше Аппій Клявдій Сліпий має 
ще значіннє як автор першої виданої промови. Ту мову— 
інвективу виголосив він 280 р. проти Пиргового посла 
Кінезія, що приїхав до Риму переговорювати з сенатом 
про заключеннє миру. Тоді' то виступив між иншими 
слїпий Аппій і горячими словами відраджував землякам 
заключати мир із грецьким наїздником. 



ДРУГА ДОБА (240-80) 
РИМСЬКА ЛІТЕРАТУРА АРТИСТИЧНА. 

Грецький вплив на римську державність і куль- 
туру почав ся вже в IV. передхристовім столїтю. Між 
Римом і Грецією та її кольонїями істнували здавна тор- 
говельні зносини. По війнах із Тарентом і Пиргом (282— 
272 р.) і по першій пунїйській війні' (264—241 р.) плила 
до Риму безліч Греків, полонених та закладників. Осві- 
чених грецьких мужів запрошували часто на свої двори 
римські вельможі, поручаючи їм вихованнє своїх синів. 
Таких педагогів добирали вони собі нераз і з поміж 
грецьких невільників. Також грецькі малярі, різьбарі, 
вчителі', лікарі та ворожбити з'їздили ся в великім числі* 
до Риму, шукаючи тут зарібку. 

Але в літературі починає виявляти ся грецький 
вплив могутно що йно від другої пунїйської війни 
(216—201 р.) як се ствердив дотепно і влучно поетПор- 



11 - 



цій Лїцінїй (Геллїй XVII, 21.) Роепісо Ьеііо зесипсіо Миза 
ріппаїо §тасіи Іпіиііі зе ЬеШсозат іп Котиіі §-епіет 
їегат. У війні" пунїйській другій Муза походом крилатим 
злинула на войовничий Ромулїдів дикий рід. 



А) ПОЕЗІЯ. 

Початки римської артистичної літератури зродили 
ся з шкільних потреб. Грецькі вчителі" не мали на чім 
учити римських дїтий, і тоді' один із них, учений Грек 
А н д р о н ї к (мабуть із Таренту), визволенець Люція Лівія, 
батька Салїнатора, (консуля 219 р.), догадав ся пере- 
класти на латинську мову безсмертний твір Гомера, Оди- 
сею. Як розмір вибрав він сатурнїйський вірш: Уігшп 
тіЬі, Сатепа, іпзесе уегзиШт 

Розумієть ся, що той короткий вірш не міг віддати 
всеї принади й епічної повноти віршів оригіналу. До 
того ще як чужинець боров ся Андронїк із трудностями 
латинської мови. Його переклад порівнує Ціцерон із 
пробами Дедаля на полі" мистецтва. Та все таки той не- 
доладний переклад завдяки шкільному консерватизмови 
продержав ся як шкільний підручник аж до часів Го- 
ра ці я. 

З особливих прикмет латинської Одисеї варто зга- 
дати те, що грецькі імена власні заступав Лївій часто 
латинськими. Імена Парк: Кльото, Ляхезіс і Атропос 
віддав ПО свойому ; ГЯопа, Оесита і Могіа, Кронос 
у нього Сатурнус, Мнемоснна — Монета, Гермес — Мер- 
курій. 

Андронїк має в римській літературі ще й ту заслугу, 
що переробив кілька грецьких трагедій і комедій на ла- 
тину. Перші ті свої переклади виставив він 240 р. на 
римських ігрищах, при чім виступав сам як актор і спі- 
вак. Але тому, що мав слабий голос, дістав дозвіл узяти 
собі хлопця як заступника для співання хорових частий. 
І той звичай удержав ся в пізнїйших часах. З його ко- 
медій основаних на грецьких темах (їаЬиІае раїїіаіае), 



- 12 - 

знаємо майже самі тільки наголовки : Ахіль, Троянський 
кінь, Еґіст, Герміона, Андромеда, Даная, Іно, Терей. 

Мова тих перерібок була — по свідоцтву Ціце- 
рона г ) — досить нескладна, тай вірш був не конче по- 
правний; всеж таки заслуга Лівія Андронїка в тім, що 
через його твори могли Римляни познайомити ся зі скар- 
бами грецької драми. 

Врешті' в области лїрики виступив Лівій перед 
римською публикою з обрядовою віршою, т. зв. пар- 
тенїоном. Ту пісню (шорстку вже й для естетичного 
змислу історика Лівія) відспівав хор із 29 дівчат у 207 р. 
по битві біля Сени галлїйської, коли над рікою Мета- 
вром удало ся римським консулям побідити військо Гас- 
друбаля. Тодї-ж появили ся в Італії ріжні лиховістні зна- 
ки (грім ударив у храм Юнони на Авентинї) і сенат для 
переблагання гніву богів зарядив публичні молебні" й про- 
цесію, в часі' котрих відспівано також Лївієву пісню. 

Гней Невій (ок. 280—201 р.) походив із плебей- 
ської родини. Рік і місце уродження не відомі нам близ- 
ше. З того, що Геллїй називає Невія „повним кампан- 
ської гордости", виводили вчені, що поет побачив світ 
у якомусь кампанському місті'. Але смілість, з якою той 
плєбей нападав у своїх творах на римських вельмож, 
велить радше припускати, що він був родовитим Римля- 
нином. Замолоду відбував Невій військову службу в 1. 
пунїйській війні' (264 — 242 р.), а потім узяв ся до літе- 
ратурної праці'. Писав комедії, сатири, трагедії й епопею. 
При нагоді" любив висмівати римських магнатів. Цеціннія 
Метеля, консуля 106 р., вразив Невій болючо славним 
сатурнїйським віршом : Раїо Яипі Меїеііі сопзиіез Котаї, 
„Метелїв доля робить консулями в Римі", на що роз- 
гніваний магнат ВІДПОВІВ: Маїит сіаЬипі: Меіеііі Иаеуіо 
роеїае, „В біду вженуть Метелї Невія поета". 

За ті насмішки постарали ся пани запроторити 
Невія в тюрму; з неї дістав ся він на волю аж вавдяки 
заходам народних трибунів. Як високо цінили Римляни 
Невія, свідчить епіграма, написана мабуть Бароном : Іт- 



1 ) Вгиіиз, XVIII, 71. 



13 



тогіаіез тоїііаіез зі ^огеі {аз Шге, Ріегепі сііуае Сате- 
паа Иаеуіит роеїат, Ііацие розіхцлат езі: Огсіпо Ігасііїиз 
іЬезаиго, ОЬНіі зипі Котаі Іоциіег Іаііпа 1іп§-па. Колиб 
безсмертним плакать за людьми яло ся, оплакувалиб 
Музи Невія поета. Бо скоро він зійшов у підземлле Орка, 
забули по латинськи говорить у Римі. 

Умер Невій на вигнанню, в африканськім . місті 
Утицї ок. 201 р. 

Трагедій переклав Невій з грецької мови 7. Крім 
наголовків: Троянський кінь, Даная, Гектор, Гезіона, 
Андромаха, Іфіґенїя, Лїкург — переховали ся нам не- 
значні уривки. Не знаємо також близше двох його на- 
ціональних трагедій (РаЬиІае ргаеіехіаіае) : „Ромуль або 
Вовк" і „Клястідіюм". В останній драмі прославив автор 
побіду Марцеля над Гадятами і їх начальником Вірду- 
маром біля міста Клястідіюм (222 р. пер. Хр.) 

Пліднїйшим був Невій в области комедії. З пере- 
рібок паллїяти знаємо поверх 30 наголовків: „Вугляр". 
„Гончар", „Технїк (штукар)" „Божевільні" „Безсонні" 
„Співматери". З „Тарентіллї" (Тарентської дївчини) за- 
ховав нам Ізидор перегарний уривок: 

ТагепШІа циазе іп сЬого Іисіепз 

Оаї зе еі: соттипет і^асії. 

АШ асіпиіаі, аііі асіпісїаі:, 

АІіит атаї, аііит іепеї, 

АНЬі тапиз езі: оссираіа, 

АШ регсеНіі ресіет, 

Апиіит аііі сієї зресіапсіит, 

А ІаЬгіз аііит іпуііаі, 

Сит аііо сапіаі, аі Іатеп 

АШ сіаі с!І£Іі:о Ііііегаз 

Тарентийська дївчина, 
Граєть ся в гурті мячем, 
Для всїх чемна та ввічлива 
Сьому „так" кивне плечем, 
Того бровами впече, 
Сього любить, другого тримає, 
Руки третьому стискає, 
Четвертому ногу потермосить 



14 



Перстїнь пятому покаже, 
Шестого запрошує устами 
Сього співами розважить 
Тому пальчиком дасть знак. 

Але головно прославив ся Невій своєю епічною 
поемою „Веііит Рипісит" (Пунїйська війна) написаною 
тяжким сатурнїйським віршом. Пізнїйший граматик Окта- 
вій Лямпадій (з II. стол.) подїлив твір Невія на 7 книг. 
В двох перших книгах описав пеет давню історію Риму, 
почавши від приїзду Енея, в дальших пятьох війну, 
в якій сам брав дїяльну участь. Судячи з уривків та 
голосів старинних критиків, годї приписати тому тво- 
рови більшу літературну вартість. Спосіб зображення 
подій був мабуть сухий і скучний. 

Твори Невія подивляли Римляни ще за часів Го- 
рація, але читали їх мало і длятого вони швидко заги- 
нули. Лишили ся тільки принагідні цитати в учених та 
граматиків і по словарях. 



РИМСЬКА ДРАМА. 

Драматична поезія розвивала ся в Римлян від са- 
мого початку під чужими впливами, подібно як і другі 
два роди поезії, епіка й лїрика. Завязки драми виробили 
ся в Римлян з танцїв і весїльних обходів. Танцї пере- 
няли Римляни від Етрусків, що були в танечній умілости 
виликими мистцями. По переказу, захованому у історика 
Т. Лівія і полїгістора М. Теренція Варрона, сучасника 
Ціцерона, спроваджено етруських акторів до Риму в 365 р. 
пер. Хр., коли саме в місті" лютувала чума. Тодї то за 
радою віщунів долучено до циркових ігрищ сценїчні 
вистави, аби тим способом відвернути гнїв богів від 
краю. Тиренські актори, звані гістріонами, виступали 
спочатку без масок і пописували ся перед публикою 
самими тільки танцями. Потім почали при тім дещо при- 
співувати по етруськи й виконували відповідні рухи. Но- 
вий той рід вистав названо „сатирою". Пізнїйше нази- 
вав так Терен цій свої комедії. З занепадом етруської 
держави попали етруські актори в Римі в пониженнє. 
Швидко загинула також мова того загадкового народу, 
а сам він розплив ся в латинськім морі. 

На відміну прийшли тодї Оски, від -котрих Рим- 
ляни приняли легкий сценічний жарт, названий ателля- 
ною, мабуть від головного міста Осків Ателлї. Жарти 
ті зображали звичайно маломістечкове життє, і то життє 
низьких верств з їх грубими обичаями. Актори говорили 
по оски і то навіть тодї ще, коли сам оский нарід роз- 
плив ся між Латинами, а його мова заникала. Все-ж 
таки жила вона ще якийсь час на римській сценї, де 
надавала ся спеціяльно для двозначних жартів і грубих 
дотепів ; своєї мови не хотїли мабуть Римлани з'огиджу- 



— 16 - 

вати поганими словами. Ателляна була в Римі дуже по- 
пулярна й зберегла ся на сценї ще до часів Августа. 

Не менше від ателляни полюбили Римляни мім, 
перенесений з Таренту. Від ателляни ріжнив ся він пе- 
ревагою міміки і вставленнєм танцїв при супроводі му- 
зики. Актори були одягнені в сорокаті арлєкінські одежі, 
зв. сепіипсиїі. На ногах мали осібні низькі черевики. Мі- 
ми зображали життє римського люду і не вільні були 
від слизьких місць, у яких простий нарід все і всюди 
находить відповідну духову поживу і розривку, що роз- 
буджує змисли. Міми продержали ся на римській сценї 
майже до кінця цїсарства. 

Від Л. Андронїка видїляють ся в римській трагедїі 
два роди: раїїіаіа (сгерісіаіа), від грецького плаща 
раїїіит і іо^аіа або ргаеїехіаіа, від ТОГИ з пурпу- 
ровим рубцем. Предмет послідної брали поети з римсь- 
кого життя, звичайно із славної минувшини. 

Про римську драму писав м. и. Ріббек: Оіе готі- 
зсЬе Тга§-бс1іе, Липськ, 1876, і в своїй СезсЬісЬіе сіег 
гбтізсЬеп ОісЬіип^. Він видав також останки римських 
драм. Зсаепісае готапае роезіз іга§-тепі:а, Бібл. Тайбн. 
1897. Крім того Люцїян Міллєр зладив виданнє: Еппі, 
Иаеуіі £аЬи1агит геїіяиіае, 1884. 

Найславнїйший римський комік Тит Макцій 
Плявт, (Ріаиіиз) був так само чужинцем як і попередні 
драматурги. Ур. ок. 251 р. перед Хр. в м. Сарсинї, 
в Умбрії. Походив з невольницького роду, а в Римі був 
замолоду помічником у мельника, а заразом пекаря. Те 
заняттє не подобало ся одначе талановитому молодому 
чоловікови. Щоби поліпшити хвоє положеннє, він на- 
писав дві комедії: „Заіигіо" (парасит) і „Асісіісіиз" (дов- 
жник присуджений вірителеви за довги), котрі несподі- 
вано мали на сценї успіх і рішили про дальшу долю 
Плявта. Чужинцем зацікавили ся римські вельможі філь- 
гелєни й викупили його з неволї. 

Розцвіт літературної дїяльности Плявта припадає 
на час другої пунїйської війни. Умер поет 184 р. Він 
писав дуже богато і викликав цїлу школу коміків. Кілько 
написав ком., нині напевно не знаємо. Старинні подають 



— 17 - 

ріжні числа, 130, 100, а Сервій, коментатор Вергілевої 
Енеїди, подає кругле, а може пересічне число 60, між 
130 а 21, кілько то комедій признав за Плявтові учений 
видавець Варрон. Титулів комедій Плявтових знаємо 
нинї 55, а повних захованих ком. маємо нині 21. Що до 
того великого числа комедій, приписуваних у старині' 
Плявтови, то нїм. учений Річль (КіїзсЬІ) уважає імя Плявта 
за збірне означене авторства усіх майже драм його ча- 
су. Плявт був у Римі дуже люблений, а його ком. пред- 
ставлювано вельми часто. Через те по смерти Плявта 
підсували ріжні драматурги свої слабі твори під імя 
Плявта, аби могли тим способом легко дістати ся на 
сцену. Імя великого коміка забезпечувало до певної міри 
такі твори перед неприхильним осудом публики. 

Через часте представлюванє Плявтових 
комедій вкрали ся з часом до тексту ріжні зміни 
й поправки, котрі робили режісери на власну руку, до- 
даючи нераз або пропускаючи цілі сцени. Поправленєм 
і очищенєм Плявтових творів від чужих домішок зани- 
мали ся вже римські учені Елїй Стільон і Теренцій Вар- 
рон. Послїдний зладив взірцеве виданнє 21. комедій, 
котрі упорядкував після азбуки. Так задержали ся вони 
нам у Медицейськім кодексі'. Видали їх Соеіг і ЗсЬоеІІ 
у Бібл. Тайбнера, 1894, Липск і Лєо в Берліні', 1896. 

Коли імена попередників Плявта для нас пустий 
звук, то про него самого можна значно більше сказати. 
Але й Плявт не був великим поетом, бо не був оригі- 
нальний. У своїх творах наслідує він виключно грець- 
ких коміків, отже належить до п а л л ї я т и. Вправдї 
його комедій маємо досить, щоби схарактеризувати його 
поетичну творчість, але в тім сук, що така характе- 
ристика відносить ся більше до драматургів, з котрих 
Плявт черпав, передовсім Менандра, Деіфіля й Філємо- 
на, ніж до него самого. В чім був Плявт оригінальний 
і що свого влив у свої твори, нинї доволі трудно ска- 
зати, бо не маємо грецьких прототипів, з котрими би 
можна їх порівнати. 

Вже в тім заслуга Плявта, що дав римській публи- 
цї твори грецьких коміків у зрозумілій для неї лат. м о- 

2 



18 



і 



в і і тим зробив їх доступними найширшим верствам 
між тим коли до тепер читали їх в оригїн. лише Рим- 
ляни з висшим образованнєм, що любували ся творами 
грецького духа. Але Плявт не перекладав дословно 
грецьких комедій, лиш переробляв їх свобідно 
в дусї свого часу, при чім з двох гр. ком. споріднених 
змістом робив нераз одну римську. 

Мова його архаічна, проста, розговірна, але досить 
уже вироблена, так що діяльог видає ся плинним. Зате 
стих діяльогу се дуже неправильний с є н а р, з частими 
стягненями, скороченями, і роззївами, так що подабає 
радше на прозу, подібно як стих Арістофана. Коли би 
його читати в ямбічнім правильнім ритмі, а хтось дру- 
гий слухав, то ледви чи розумів би богато що з тої 
„поезії". Як виголошували такі стихи римські актори 
нинї не знаємо: мабуть як прозу. 

Недостачі ритму заступав Плявт усякими фігура- 
ми мови. Дуже часта в него ассонанція й аллїтерація, 
навіть богата, з 4 звуками в стиху, не рідка також гра 
слів. Навіть рими попадають ся і то так часто, що 
роблять вражіннє, мов би автор уживав їх свідомо для 
викликання комічного ефекту, пр. в „ослячій комедії" 
(Азіпагіа) в стиху 174. маємо такі рими: (говорить мо- 
лодець ДО ЗВОДНИЦЇ (Іепа): Иат г^ие іїсїит изяиатзі 
пецие рісіит пецие зсгірїит іп роетаіїз ІЛЬі Іепа Ьепе 
а^аі сит ^иі^иат атапіе, циае іги^і еззе уоіі. 

Головна хиба Плявтової поезиї лежить у тім, що 
не робить ріжниць між словами осіб з ріжних суспіль- 
них станів. Всі' говорять у нього гладко, живо і мудро, 
тим самим стилем. Через се його комедії доволі ша- 
бльонові. До того ще й поодинокі типи аж надто 
часто повторяють ся. Улюбленою особою в ком. Плавта, 
є тип невільника, а не треба забувати, що поет сам 
був невільником, і знав добре той стан. Виступають не- 
вільники в добрій половиш комедій. Всюди вони мудрі, 
хитрі і вірні свойому доброму панови. В деяких коме- 
діях, як у комедії Рзеисіоіиз є вони головними особами, 
коло котрих обертаєть ся вся акція. Невільник помагає 
нераз панови в бідї, видумує для нього способи, як 



- 19 - 

осягнути якусь піль, звичайно любовну, піддурює батька, 
аби дав гроші, розвязує загадку походження і то-що 
і взагалі" такий невільник перевисшає мудрістю і про- 
ворностию панів вольного роду. Так і справді" могло 
бути в Римі втих часах, коли найбільше цінили грець : 
к и х невільників. Вони були тоді' вчителями римської 
молодежи і не дивно, ще перевисшали її освітою, бо 
все учитель мудрійший від ученика. Коли зважити сю 
обставину, то тип невільника в Плявтових комед. вида- 
сть ся нам зовсім природним. Той тип мудрого слуги 
наслідують залюбки француські драматурги з часів 
Людвика XIV., особливо Молїєр, тільки-ж він дуже 
разить у його комедіях, бо не відповідає тодішньому 
дїйсному. житю. 

Ось твори Плявта в азбучнім порядку: АтрЬіішо 
трагіко.\\едія написана за Тарентійцем Ріптоном. Юпітер 
бере на себе постать Амфітруона і йде до його жінки 
Алькмени на любовну балачку. В дверях сторожить 
.Меркур у постаті* Созія, невільника Амфітруона, і робить 
брехуна з дійсного Созія. Амфітруонови знов пускає 
тумана сам Юпітер, котрого побут у Алькмени не ли- 
шив ся без наслідку. В свій час приходить на світ хло- * 
пчик то дістає імя Геракль. Зміст сеї комедії переказав 
елегійними дистихами середно-віковий поет Віталїс, 
а переробив її по французьки Молїєр Жан Бапт (По- 
келєн). Азіпагіа легкий жарт, написаний за грецьким 
поетом Діфільом, з відразливим змістом. Старий батько 
і його син, обидва люблять одну дівчину і на випередки 
запобігають ласки в неї. Нарешті' накидаєть ся на батька 
його жінка з лайкою, вибиваючи старцунови з голови 
всякі любощі. Син женить ся з дівчиною. 

Аиіиіагіа, за Менандром. Старий скупар находить 
дома під печею горщок з золотом, що його там зако- 
пав його дїдо. Знайти горщок помагає йому родинний 
Ляр, що виступає як Прольог. Він любить дочку ста- 
рого за її добротливість до него і хоче їй помогти грішми. 
Але скупар криєть ся з своїм скарбом перед дочкою 
і закопує його кілька разів у щораз инше місце. Якийсь 
невільник підглядає раз старого при тій роботі' і викра- 

2* 



— 20 — 

даючи горшок, рішає про щастє дочки старця і її же- 
ниха, котрому скупар не хотїв перше дати за дочкою 
жадного віна. Молїєр наслідував сю комедію в своїм 
„Скупарі" (Ь'ауаге). 

ВассЬісІез, комедія написана на зразок комедії Ме- 
нандра „Діс ексапатон и . Головною особою є невільник 
Хризаль, що при помочи всяких інтриг дістає свому 
панови гроші від батька, котрих той молодий чоловік 
потребує на удержаннє гетери Бакхи; з сестрою Бакхи 
любить ся знов його товариш. Обманства Хризаля до- 
ходять вкінці до відома батьків обох молодиків. Вони по- 
становляють насильно розірвати їх любовні звязки з гете- 
рами, але вкінці' й самі попадають у сїти хитрих дівчат. 

Саріїуі (Воєнні бранці), одна з найкрасших комедій 
Плявта. Композицію й головну ідею комедії придумав 
мабуть поет самостійно, бо грецький оригінал невідомий. 
Мотив комедії самопосвята невільника за пана. 
Фабула комедії така : Один Етолїєць утратив обох своїх 
синів: одного ще маленьким запродав якийсь невольник, 
другий був у полоні' в Елїдї. Щоб виміняти полоненого 
сина, купує батько двох бранців з Елїди, Фільократа 
й його невольника Тиндара. Але пан і невольник мі- 
няють ся ролями : пан іде за невольника в Елїду ви- 
зволяти полоненого. Обмана виявляєть ся; Етолїєць 
тяжко карає невольника. Але Фільократ додержує слова: 
син Етолїйця вертаєть ся з полону, і тепер показуєть 
ся, що вірний невольник Тиндар — запроданий син 
Етолїйця. — Сю комедію дуже прихильно оцїнив Лєсінг ; 
наслідував її посередно Кальдерон у своїм „Незломнім 
князю". 

Сигсиїіо. Наголовок комедії взятий від імени невіль- 
ника — парасита, що обманством здобуває для свого 
добродїя гроші на викупленнє гетери з рук власника 
публичного дому. Гроші ті виманює Куркулїон від офі- 
цира, в котрім опісля пізнає відданиця свого брата. На 
основі ствердження вільного її роду, її жених і брат 
примушують зводника вернути гроші за її викуп. 

Сазіпа, написана на зразок комедії Діфіля „Клєру- 
меной". Батько й син старають зєднати собі прихиль- 



— 21 - 

ність тої самої дївчини-невольницї, Казіни, кождий через 
свойого слугу. Слуги кидають жереби ; — відси друга на- 
зва комедії: Зогііепїез („Клєруменой") — виграє батько. 
Тоді слуга сина передягаєть ся Казіною і замість весіль- 
них любощів дістає ласий старичок здорового прочу- 
хана. Опісля виявляєть ся, що Казіна — вольного роду; 
вона виходить заміж за сина. 

Конець комедиї не захований. — СізїеІІагіа названа 
від скринки, сізїеііа, в котрій містять ся предмети, т. зв. 
сгерипсііа. По них пізнають особи комедії вільний рід 
дівчини Сілєнїї, котру досї вважали за невільницю і тепер 
уже нїщо не стоїть на перешкоді' її подружю з кохан- 
цем Альцезімархом. 

Епідік (Ерісіікиз). Батько Й син люблять одну дів- 
чину арфярку, котра, як потім виявляєть ся, є нешлю- 
бною дочкою батька. Свою назву дістала ся комедія від 
невольника Епідіка, що кермує в ній інтригою. 

Мозіеііагіа, „комедія духів", на зразок Філємонової 
комедії „Фасма" (Привид). Зміст такий. Батько прихо- 
дить із чужини до дому, де саме його син бенкетує з при- 
ятелями. Невільник не дає чужинцеви увійти в середину, 
кажучи що в хатї загнїздили ся страхи, і її власник ку- 
пив собі новий дім від сусіда. Старий батько хоче огля- 
нути той дім, але невільник уміє його знов забалакати. 
Вкінці' батко стрічаєть ся з сином і платить за нього 
довги. Комедію сю переробив по данськи поет Голь- 
берг. — Оригінал Плявтової комедії МепаесЬті узятий 
з грецької комедії Епіхарма. Менехми — се два брати- 
близнюки, що замолоду розлучили ся, так що один не 
знає, де живе другий. Один із них, підрісши, вибираєть 
ся в світ шукати брата і по довгій мандрівці' приїздить 
у те саме місто, де живе його брат. Тут уважають його 
всї за брата, з чого виникають усякі смішні ситуації. Па- 
расит у сїй комедії називаєть ся Роепісиїиз. Сей твір 
наслідував Шекспір у своїй „Комедиї помилок", а Ма- 
ксиміліян Клїнґер у „Близнюках" (2ші11іп£е). Юлій Берн 
використав постаті' подібних до себе братів у своїм 
істор. романі' „Північ проти полудня" у Берна брати, 



22 



користуючись своєю подібностю, доконують ріжних 
злочинів. 

Мііез £Іогіо5и5 (ВгатагЬаз- вояк -хвалько) постать 
знана нам також із инших комедій Плявта й Теренція, 
написаний на взірець грецького оригіналу „Алядзон" — 
незнаного по імени коміка. Замітна ся комедія тим, що 
не має лїричних частин, що зближає її до комедії Те- 
ренція. Композиція пєси : гладка, з чого можна догаду- 
вати ся, що Плявт користував ся тут двома грецькими 
комедіями. Твір не має однопільної акції, навпаки, у нїм 
виступає більше героїв і їх противників і зображені дві 
події, як два мотиви акцї. Дія відбуваєть ся на одній 
з улиць Ефезу, поміж двома домами, полученими з со- 
бою підземним хідником. В однім із домів живе вояк, 
а властиво вислужений начальник відділу наємного вій- 
ська, що тепер спочиває на лаврах побід, по більшій 
части видуманих ним самим або параситом, що за сто- 
лом богатого начальника любить плести йому всякі не- 
билиці*, оповідаючи про його воєнні пригоди. В домі 
держить вояк гетеру, котру привіз собі з Атен. За нею 
приїздить її суджений і при помочи хитрого невільника 
офіцира, давнього свого слуги, вдасть ся йому поба- 
чити ся з любкою в домі того-ж таки вояка її обду- 
мати з нею плян, як їм утекти назад до Атен. Невіль- 
ник Палєстріон підмовляє свого пана, вояка, аби пішов 
до жінки сусіда, що нібито пропадає з любови до нього. 
Дурний Пиргополїнїк вірить словам невільника, відпра- 
вляє гетеру з дому, а сам іде до сусідки, надїючи ся 
гостинного приняття й милої забави... Але саме в ріша- 
ючу хвилю приходить муж і піймавши вояка на пере- 
любі побиває його тяжко. Комедію сю наслідували 
між и. два французькі письменники, Бержерак і Кор- 
неЙЛЬ (Шизіоп согг^ие). 

Мегсаїог (Купець) наслідуване грецької комедії Фі- 
лємона „Емпорос". І тут повторяєть ся мотив непри- 
родної емуляції на любовнім тлї між батьком і сином. 
Син привозить собі з чужини гетеру. Батько побачивши 
її, закохуєть ся в ній і щоби задержати її для себе, ін- 
тригує проти рідного сина. За його намовою купує ту 



23 



дївчину сусїд. Але несподівано приходить із села його 
жінка, накидаєть ся на мужа за його невірність і конець 
кінцем син задержує любку, а батько з соромом відпе- 
куєть ся інтересу. 

Рзедісіоіиз (Хитрець — брехун). Невільник є голов- 
ною особою сеї чудової комедиї. Контамінацію двох 
грецьких оригіналів добачав у нїй уже Варрон; пізнати 
її зрештою з деяких подробиць у самім тексті'.. І ся ко- 
медія належить до любовних, з звичайними типами: 
легкодушного молодця, гетери і зводника. 

Роепиіиз (Пунїєць), комедія замітна части нами, на- 
писаними пунїйським діалектом, котрий поет пізнав підчас 
свого побуту в Африці, коло Картагіни. Головний герой, 
Ганнон, приїздить у Грецію, шукаючи своїх дочок, котрих 
викрадено йому ще маленькими. Находить їх у домі 
розпусти і познакомлює ся з коханцем одної з них. 
З дочками і зятем вертаєть ся у рідний край. Сама песа 
слаба. Пдреробив єї Плявт із оригіналу Менандра (,,Кар- 
хедоніос"). 

Регза (Перс) комедія перероблена з невідомого 
оригіналу. Перським торговцем передягає один невільник 
свого товариша, щоби обманством видістати гетеру 
з рук власника дому розпусти й передати її свому мо- 
лодому панови. 

Кисіепз (Линва), комедія написана на зразок грепь- 
кої комедії Діфіля. Сцена часто зміняєть ся. Мотивом 
послужило тут розбиттє корабля при березї, де стріча- 
ють ся з собою батько й дочка по довгій розлущ. Пі- 
знає батько' дочку по перстеневи, котрий виловлюють 
рибаки в скринцї розбитого корабля. Хор зложений із 
тих же рибаків співає про своє бідолашне життє. І тут 
виступає осоружний зводник, котрий при кінці* має 
втрату, бо мусить без заплати лишити батькови його 
дочку, давню свою гетеру. Шекспір написав на зразок 
сеї комедії свою „Бурю" (ТЬе Зїогт). 

Комедія ЗіісЬиз належить до найкрасших перерібок 
Плявта. !ї мотивом — вірна любов двох сестер до своїх 
суджених, що відїзджають на довший час до замор- 
ських країв, аби там збогатити ся. Тимчасом батько 



24 






дівчат не хоче так довго ждати женихів і пробує віддати 
дочок на силу за инших. Саме тоді' приїздять давні же- 
нихи з чужини, збогатившись усяким добром. — Розлуку 
залюбленої пари й поворот милого в останній хвилі 
зробив осередком драматичної дії їв. Котляревський у 
своїй „Наталці' Полтавці". 

Тгіпиттиз (зс. сііез). День трьох мідяків, переро- 
блений з „Тесауроса и Філємона (з 306 р.). Се одна з крас- 
ших комедій Плявта, названа від трьох мідяків, котрі 
дістає синофант. В тій комедії мало комізму, длятого 
можна її радше уважати за родинну драму. Син у не- 
присутности батька прогайновує маєток і продає дім 
зі скарбом, про який нічого не знає, а сестру віддає за 
товариша. Вкінці' каєть ся своїх проступків і женить ся 
з дочкою сусіда, що купив його дім. Лєссінґ написав 
на зразок сеї комедії свій „5сЬаї2". 

Тшсиїепіиз (Воркун, грубіян) наслїдуваннє незна- 
ного грецького оригіналу. Так називаєть ся невільник, 
що вічно бурчить і все чимсь невдоволений, а особливо 
любить відказувати й вигадувати на гетер, що в сій ко- 
медії грають визначну ролю. Міщанин Дейнарх любить 
Фронезію і заходить у її дім, поки має гроші. Коли-ж 
його засоби вичерпали ся, замикає перед ним хитра ге- 
тера двері свого дому і не хоче нічого чути про пісну 
любов без гроший. На зміну находить собі иншого по- 
клонника, в особі богатого, а дурного начальника на- 
ємного війська. Щоби його красше піддурити й на дов- 
ший час привязати до себе його серце враз із кише- 
нею, підсуває йому Френезія дитину, ніби його власну. 
Між тим Дейнарх роздобув знов десь гроші і може те- 
пер із вояком по черзі' ходити до любязної Фронезії. 

Уісіиіагіа (зс. £аЬи1а), названа від уісіиіиз — скринка, 
в котрій схований перстень. По нїм пізнає батько сина, 
шо виратував ся на беріг по розбиттю корабля. Моти- 
вом і змістом подібна ся комедія до комедії Кисіепз. 
Оригінал „Схедія" (— на швидку руку збитий кораблик) 
Діфіля, розумієть ся, не знаний нам близше. Сама ко- 
медія Плявта пізно найшла ся в рукописї і зберегла ся 
нам у не зовсім повнім виді'. 



25 



Заслуга Плявта лежить у зручнім виборі грецького 
матеріялу, котрий він усюди старав ся латинізувати, за- 
ступаючи на пр. грецькі міти й імена власні римськими, 
як Сш-сиїіо або Тгисиїепїиз. Прольоґи до своїх комедій 
написав він почасти сам, а почасти переробив їх з Ме- 
нандрових. Деякі з них додали пізнїйші інтерполятори. 
Замітні в прольогах абстракцийні особи, що виголошу- 
ють їх : Родинний Ляр у комедії Аиіиіагіа Агсіигиз (пів- 
нічна звізда) в Кисіепз Й инші. — Чужим додатком у 
Плявтових комедіях являють ся також т. зв. аг^итепїа, 
де розказуєть ся короткий зміст комедії. Переважна ча- 
стина тих змістів акростих і ч на: кождий аргумент 
складаєть ся зі стілько стихів (ямб. шестистоп.) скілько 
букв має наголовок комедії, а кождий стих, числячи 
зверху в діл, починаєть ся одною з букв наголовку. 
Тілько в кількох комедіях змісти не мають акростихічної 
•форми. Написав їх пізнїйший учений з Картагіни, Суль- 
піцій А п о л л ї н а р і й, і його ученики. 

Значіннє Плявта було все велике. За житя виста- 
вляли його твори дуже часто. Пильно читали їх також 
у середних віках, про що сьвідчить велике число руко- 
писів. В часах відродження наук занимали ся ним ви- 
значні учені, як Скалїгер, також у новійших часах поя- 
сняли й обробляли Плявтові твори ріжні учені, головно 
німецькі, і так ми маємо про нього поважну літературу, 
що кілька разів перевисшає обємом усї його твори. Чи- 
тають ся вони ще й нинї легко, так що притім можна 
вигідно обійти ся без усяких пояснень і літератури. 

Вплив Плявта був великий, особливо на старо- 
римське письменство, де він викликав цілу школу на- 
слідувачів. Але також новочасні коміки користали 
з него повними пригорщами. Згадаю тут лише про 
француських драматургів : М о л ї є р а і Корнейля, Англій- 
ця Шекспіра, Еспанця Кальдерона, Німця Кляйста. Також 
на словянській драмі, особливо на польській, відбив ся 
вплив генїяльного римського коміка. Його комедії до 
нинї не стратили своєї вартости; вони й духом близькі 
до найновійшого, модернїстичного напряму в європей- 
ських літературах. Зміст їх ніколи мабуть не може пе- 



— 26 - 

рестаріти ся, а розуміти їх може кождий нарід, бо скрізь 
у світї попадають ся такі типи, як їх змалював Плявт. 
Ті постатї не мають уже різких прикмет національних, 
грецьких чи римських, так що можна їх радше вважати 
за універсальні типи. 



Терен ц і й. 

По Плявтї і рівночасно з ним виступало в Римі 
богато инших коміків, але менше талановитих. Твори 
їх не зберегли ся нам. Тому не буду тут ширше про 
них говорити, а приступаю до Публїя Теренція з Кар- 
тагіни, другого славного римського коміка, по котрім 
маємо б комедій, що становлять весь його поетичний 
доробок. Він був невільником, а визволив його в Римі 
богатий сенатор Теренцій Люкан, надаючи молодому 
поетови своє родове імя. Бачучи його талант, казав 
йому сенатор учити ся. Теренцій приставав пізнїйше із 
вельми осьвіченими Римлянами, як Сціпіон і Лелій, і нав- 
чив ся в їх товаристві римської мови в найкрасшім 
її видї. Нею чарує він нас у своїх комедіях, котрі писав 
по грецьким взірцям, держачи ся досить строго ори- 
гіналу. Найскорше осягнули його твори признаннє у 
римських вельмож, що завдяки своїй грецькій освіті за- 
любки читали Теренцієві перерібки. Римська публика не 
любила їх і сам поет жалуєть ся в своїх прольогах 
до комедій, що видцї кілька разів в часі вистави його 
пєс громадно вийшли з театру, аби дивити ся на про- 
дукції линвоходів і на змагання глядіяторів. 

В 35. р. свого віку їздив Теренцій до Греці:, аби 
там поправити й вигладити свої переклади з Менандра, 
але вже не вернув ся у Рим, бо вмер по дорозі", 157 р. 
Час його життя припадає на пунїйські війни, від кінця 
другої до кінця третьої (від 193—157 р.) 

В своїх комедіях опер ся Теренцій на грецькі 
в зі рцї. Йдучи за прикладом Плявта, він сполучав ча- 
сом дві грепькі комедії в одну цілість; через таку „кон- 
тамінацію" його пєса ставала живійшою, а зміст її ста- 



— 27 — 

вав богатшим. Свій вірш вигладжував Теренцій старан- 
нїйше, як його попередники, обминав вульгарні слова 
і грубі звороти, але нїде не з'умів блиснути дотепом; 
через те римська публика з грубими нервами не любила 
його і, тільки більш освічені читачі з поміж аристократи 
вміли цінити талант і умілість Теренція. 

В каноні' римських коміків Волькація Седігіта, з дру- 
гої половини 7. стол. по Хр., занимає Тереицій аж ше- 
с т є місце, (Плявт друге). Комедії Теренція ставлено на 
сцену між роками 165 — 159, про що свідчать старинні 
агдитепіа (змісти). 

Чотири СВОЇ комедії: „Апсігіа, Неаиіопіітогоите- 
поз, ЕиписЬиз і АсІеІрЬое" (Братя) переробив Теренцій 
з творів Менандра (342—292), а дві „РЬогтіо і Несуга" 
з комедій Аполльодора з Каристу („Карістос"). — Обширні 
і добрі цоясненя до його комедій походять від Елїя. 
Доната, ученого з IV*. ст. по Хр. 

Типи комедій Теренція взяті всі з грецького життя 
і знані нам уже з Плявта. Від себе не додав він нічого 
нового до старих історій грецького життя. Головною 
темою його комедій є любовні інтриги та женихання 
молодцїв з гетерами. Замітні ще в нього численні при- 
повідки, котрі він — а властиво Менандер і Апол- 
льодор, котрих творами він користував ся — умів зручно 
вплітати в діальог, живий та короткий. 

І його твори, так як Плявтові, належать до комедії 
зв. раїїіаіа 1 ), а характер їх означували старинні словом 
зіаіагіае (£аЬи1ае) — себто „СТОЯЧІ", бо акція роз- 
виваєть ся в них спокійно. Комедії Теренція належать 
через те до конверзацийних драм, подібно як і комедії 
його попередників. Характер Плявтових пес значно жи- 
війший і їх називано тоїогіае — рухливі. Крім тих двох 
відмін розріжнювано ще рід мішаної комедії, тіхїае, що 
сполучала в собі прикмети обох висше згаданих родів. 

З огляду на зміст комедії і типи виставлювані в ній 
рожріжнювано 1) їаЬиІае Іо§аїае де поет виставляв 
житте висших верств римської суспільности, звичайно се- 



х ) Так звали ся комедії з грецькіши темалш; назва пішла 
від раїїіит — гр. плащ. 



— 28 - 

наторів, курульних урядників і визначних Римлян. Тога, 
як відомо, була поважною, празниковою одежою воль- 
ного римського горожанина. 2) РаЬиІае іаЬегпагіае, 
взяті з житта низших верств міщанства, ремісників, за- 
рібників і купців, що жили в будах — іаЬегпае. 3) Ра- 
ЬиІае ігаЬеаіае (Ь-аЬеа — плащ римських лицарів) 
належать до посередного типу комедиї, близше нам не 
званої, котрої героїв брали гіоети мабуть зпоміж простих 
міщан, патрициїв і плебеїв. 

Ріжницї між тими трьома родами комедії були ма- 
буть у самім стилю і в мовах дієвих осіб. Старинні 
граматики поставили теорію трьох родів стилю: висіло- 
го, низшого і середного, прикладаючи її особливо до 
творів славних промовців ; але й драматичні твори 
можна підвести під ті категорії стилю. І так для траге- 
дії відповідний лише високий стиль і найкрасшим 
його взірцем являють ся твори Айсхиля; низьким 
стилем писані діальоги комедій; середини стиль вла- 
стивий усяким драмам Еврипіда й Плявта, а також мо- 
дерним драмам (на пр. Г. Ібзена). 

В Мшіа 1х>£аіа відзначив ся по Теренцію — Люцій 
А ф р а н і й, що також наслідував Менандра, але зовсім 
свобідно. В своїх перерібках заступав він грецькі типи 
й звичаї типами й сценами з римського життя. Часами 
попадав у архаїчний тон, як се видимо з уривків його 
комедій Оіуогїіит, Етапсіраіиз, Ргаігіае, .Ргіуідгшз, Уо- 
різсиз. Ще вірнїйше малювали римське життє низших 
і середних верств коміки Ті т і н ї й (РшЧопез — Гарбарі), 
К він цій Атта й Атілїй. 

Ателлянами (РаЬиІа Аіеііапа — кампанський 
людовий жарт) прославили ся Новій, з котрого творів 
знаємо що 40 наголовків (пр. Риііопез {егіаіі, Массиз 
Ехиі, Рарриз ргаеіегііиз) і Люцій Помпоній (Аґамемнон 
підсунений, Марзій), а мімами Гней Маттій, липар Д. Ля- 
берій (105—42 пер. Хр.) і Публ. Сириєць (5ушз) з часів 
цїсарства, з котрого ямбічних діальогів задержало ся 
кількасот сентенцій з моралізуючим змістом. 

При сій нагоді" скажу дещо про виголошуваннє 
комедій. Діальогічні частини говорили актори звичайною 



29 



мовою, деклямували іх. Розміром тих діальогів був усе 
ямбічний шестистоп. вірш (сенар). Трохаїчні і ямбічні 
тетраметри, так звані сапїіса (С), виголошувано при 
музиці', отже подібні вони були до наших мельодрам. 
Виїмково вживали рецітативу. 

Що до будови латинські драми не ріжнили ся 
нічим від нинїшнїх, і подїл на 5 частий (актів) видавав 
ся найбільше природним. Граматик Е в а н т і й ділить 
комедію на 4 частини : ргоіо^из, ргоіазіз, еріїазіз, саїа- 
зїгорЬе). — Конець акту означує Донат (у поясненню 
до „Андрії" Теренціа) виходом усіх осіб із сцени. Сей спо- 
сіб відмежування актів переняли Франпузи до своїх те- 
орій драми. 

С єн є ка. 

За останню парість римської перекладної драми 
можна вважати 3 трагедії Люція Аннея Сенеки, що 
жив у першій половині* першого століття по Хр. Що 
до своїх переконань був Сенека стоїком; він писав та- 
кож фільософічні розвідки. За пановання цїс. Клявдія 
занимав Сенека високі державні уряди ; опісля був учи- 
телем його наслїдника Нерона. Коли-ж ученик сам став 
цїсарем, він не хотів слухати напімнень Сенеки, що від- 
водив його від злочинів, і велїв його стратити на основі 
підозріння про участь Сенеки в замаху проти його 
особи (65 р.) 

Час, у котрім виступив С. із своїми трагедіями, пе- 
реробленими головно з Еврипідових драм, зовсім не 
був пригожий для нього, бо на тодішній римській сцені* 
панували всевладно ателяни й міми, та й римська пу- 
блика стратила вже тоді' всякий смак й розуміннє висо- 
ких трагедій, бо всю її увагу й духові сили абсорбували 
циркові ігрища, на котрих пописував ся часом із своїми 
ліричними продукціями сам імператор Нерон. Через те 
виступ ученого фільософа з трагедіями був цілковитим 
анахронізмом і тому новійші учені догадують ся, що їх 
зовсім не виставлювано на сценї. З самих їх титулів, 
ЯК РЬаесІга, Негсиїез Оііеиз, Н. Ічігепз, Оесііриз і ИН., 



— зо — 

можна пізнати їх первовзори; в зміст їх близше тут не 
входжу, а скажу лише де-шо про стиль і долю. 

Мотив написання тих трагедій був педагогічний. 
Сенека дав у них взірці' реторичних контроверзій, на 
котрих ще довго потім учили ся молоді Римляни в шко- 
лах красномовства. Через те стиль діальогів вийшов 
неприродний і холодний, бомбастичний і переладоваиий 
непотрібними словами. Трагедії ті при читаню виклику- 
ють жах, але не зворушують, бо не доходять до люд- 
ської душі. Панує в них часто сентиментальний настрій, 
але не бракує теж понурих сцен різанини вбивств 
і самовбивств. 

Твори Сенеки перетревали конець старинних віків, 
коли їх часто переписувано, і в середних віках найшли 
не лише богато пильних читачів, але вплинули також 
на утвореннє хибної драматичної теорії романських на- 
родів, поперед усего Французів. З них зачерпнули ро- 
манські драматурги помисл трох єдностий у драмі, часу, 
місця й акциї, при чім покликували ся на „поетику" Аріс- 
тотеля, котрого одначе добре не розуміли. Був час, коли 
Сенеку цїнено найвисше зпоміж усїх старинних трагіків 
і треба сказати, що його твори перші дали новим євро- 
пейським народам понятє про старинну трагедію, що 
правда, не зовсім вірне. 

Трагедія „Октавія" з життя цїс. Нерона, котру при- 
писувано Сенецї, повстала мабуть трохи пізній ше, за 
пановання Траяна, в II. стол. по Хр. Ся трагедія важна 
тим, що се єдиний захований нам у цїлости взорець 
чисто римської драми, іо^аіа. Вона має не мало гарних 
сцен, але її автор грішить також прибільшуваннєм у 
змальованню характерів, котрі в нього або абсолютно 
злі (Нерон) або цілковито добрі (Октавія). 

Коли ми нині* не вважаємо Сенеку великим драма- 
тургом, то причиною сему брак у його творчости — ори- 
гінальности й життя. 

Література предмету подана у двох найбільших 
науково оброблених підручниках, у яких прошу також 
порівнати відповідні уступи про римських драматургів : 



— 31 - 

1 . Т є и Н є 1, СезсЬісЬіе сіег гбтізсЬеп ЬііїегаШг, 
ЬеагЬеііеі уоп Ь. 5сЬ\уаЬе Липск, 5 вид. 1890, 3 томи. 

2. М. 5сЬап2, СезсЬісЬіе сіег гбтізсЬеп Ьііїегаїиг 
Ьіз гит Сезеіг^еЬип^зшегк сіез Каізегз ^зііпіапз. 2 ВИД. 
1898 р. в Монахові. 

Сенека не мав поетичного таланту й не вмів обсер- 
вувати життя і людий, і хоч його трагедії не позбавлені 
деяких добрих прикмет, але нині нїхто вже ними не 
одушевляєть ся. 

Після Сенеки виступали ще три трагіки: Азіній 
Поллїон, Помпонїй Секунд і Верій Руф, але з їх творів 
нїщо нам не задержало ся. 

Римська трагедія давно віджила свій час і не могла 
нікого зацікавити задля браку талановитих представни- 
ків. Впливи Сходу ширили велике зіпсуттє обичаїв у 
цілій римській державі, сам римський нарід виродив ся 
і занепав духово, як се найліпше видно з його зами- 
лування до неморальних сценічних вистав (мімів). 

В останніх віках римської держави бачимо таке 
замітне явище в области літератури, що всі майже ви- 
значнїйші письменники (Апулєй, Квінтилїян) походять 
з провінцій, де витворюють ся помалу осередки духо- 
вого життя в містах: сам Рим перестав давати талано- 
витих людий і потребував обнови. 



Квінт Енній 

уродив ся в південно-італїйськім місті' Кисііае (ни- 
нішнє Руддже) в р. 239. З дому знав дві мови грецьку 
і оску, а пізнїйше вивчив ся ще й латинської. Тому й 
хвалив ся, що має три душі (ітіа согсіа). Військову слу- 
жбу відбував на Сардинії, звідки його спровадив до 
Риму М. Порцій Катон (в р. 204). Тут удержував ся він 
з лекцій латини і греки і хоч приставав із деякими рим- 
ськими вельможами, як Сціпіонами і Фульвіями, сам жив 
досить бідно. З Марком Фульвїєм Нобілїором їздив поет 
189 р. до Етолїї на поле бою, а завдяки заходам його 
енна Квінта дістав пізнїйше римське горожанство. Помер 
169 року. 




— 32 — 

Поетичну діяльність почав Еннїй мабуть трагедіями. 
З тих зберегло ся нам 22 наголовків, що відносять ся 
переважно до троянського циклю. Порівнуючи уривки 
його трагедій з захованими грецькими оригіналами, ба- 
чимо, що Еннїй давав римській публицї не докладні пе- 
реклади грецьких драм, але перерібки, приспособлені до 
римських обставин. До оригінальних, національних рим- 
ських трагедій (їаЬиІа ргаеіехіаіа) належали „Пірваннє 
Сабінок" і мабуть „Амбракія", де з'образив в драма- 
тичній формі похід М. Фульвія до Етолїї й облогу міста 
Амбракії. 

Еннїй переробляв також фільософічні твори гре- 
цьких письменників, причім виявив нахил до вільнодум- 
ства. Сюди належить поема „Епіхарм", писана трохаї- 
чними тетраметрами. Твір сей містив золоті слова й Іосі 
соттипез, вибрані з комедій сицилїйського мислителя. 
В творі „ЕиЬетешз" або „Засга Ьізіогіа" писанім ма- 
буть прозою, виложив Еннїй погляд грецького фільо- 
софа Евгемера, що боги були колись людьми, пере- 
важно мудрими й визначними королями. В область ку- 
харської вмілости сягало письмо „НесІурЬадеїіса" („При- 
смаки"), перероблене з Архестрата з Ґелї (IV. стол. пер. Хр.) 

За грецьким прикладом писав Еннїй, перший з Рим- 
лян, епіграми й сатири. З книги сатир п. з. „Сціпіон"^ 
зберіг ся нам гарний уривок з описом тиші: 

Ессе типсіиз саеіі уазіиз сопзїіііі зііепііо 
Еі ИерЬиіиз заеуиз ипсііз азрегіз раизат сіесііі; 
Зої ециіз ііег гергеззіі ип^иііз УОІапїіЬиз, 
Сопзіііеге отпез регеппез, агЬогез уєпіо уасапі. 

На безмірному крайнебі тишина настала вже 
І Нептун жорстокий хвилям диким відпочинок дав 
Сонце коням бистроногим шлях перепенило й б\г г 
Станули невгавні ріки, дерева не шелестять. 

Для свого нагробного каменя написав, як кажуть,, 
сам Еннїй таку епіграму в елегійнім дистиху: 




- 33 - " 

Азрісіїе, о сіуєз, зепіз Еппі іта§-іпІ5 ічзгтат: 
Ніс уезішт рапхії тахіта £ас1а раїшт. 
Nето те Іасгитіз сіесогеї пес £ипега Яеіи 
Рахіі. Сиг? іїюуіііог уіуиз рег ога уігит ! 

Гляньте, мої земляки, на старенького Еннїя образ: 
Славнії ваших батьків подвиги він з'образив. 
Але ніхто щоб не смів жаліти мене та тужити 
По моїй смерти : Я все жити-му в людських устах. 

Ті „великі подвиги батьків" описав Еннїй в своїм 
найзнаменитшім творі „річниках", Аппаїез, над якими 
працював трохи не до самої смерти. З 18 книг пісень 
тої епопеї маємо тільки около 600 віршів і піввіршів. 

Історію римського народу зачав Еннїй від найдав- 
нїйших часів. В кн. 1 — 3 описав він приїзд Енея до Ля- 
ціюм і королівські часи, в 7 — 9 пунїйські війни в ско- 
роченню, бо широко оспівав їх уже Невій, в кн. 10—12 
македонську війну, в кн. 13 і 14 війну з Антіохом, в 16. 
істрийський похід і геройські діла 2 братів Цеціліїв. 

У формі й стилю наслідує Еннїй Гомера. На вступі 
оповідає, що батько поезії сам у снї втаємничив його 
в загадки сьвіта і передав йому свою душу. 

Своїми „Анналами" ввів генїяльний Рудиєць гекса- 
метер у римську літературу й усталив правила прозодії, 
себ-то- довгість і короткість складів у віршу. В право- 
писї перший почав подвоювати співзвуки. 

Еннїєва епопея стала головним твором републики, 
але й за цїсарства читали її ще пильно Римляни. З не- 
численних уривків „лїтописї" блискають іще іскри небу- 
денного таланту того на пів Грека, на пів варвара, що 
на диво опанував духа латинської мови. 

Стиль Еннїя досить яскравий. Він залюбки вживає 
поетичних образів і фігур, оригінальних або запозиче- 
них із Гомера. Вельми поважно представляють ся його 
власні ерііЬеІа огпапііа", ЯК Іісиз сіиісіїа^а, ЬеШроїеп- 
ЇЄ5> Ьеііі^егапіез, зиауіїсхіиепз, пауез уеііуоіае і ИНШІ. 

З реторичних фігур замітні римові полученя, 
Ьотоіоріоіа, ЯК Непіез зепііепіез, Іасгітапіез соттізе- 

3 



34 — 



т:^ 



гапіез, Ьапсі сіосііз сіістлз сегіапіез зесі таїесіісііз ; о Тіїе 
Іиіе Таїі, ііЬі Іапіа, Іугаппе, їиіізтл (а Л Л ї Т є р а ц і я). 
Гарний приклад на ономатопойею подають старинні 
граматики : аі ІиЬа їеггіЬШ зопііи іагапіага сііхії:. 

Але в стилю Еннїя трапляють ся також немалі хиби, 
а в мові невдатно ковані слова, дивовижні скорочення 
(сіо зам. сіотиз) і ТМЄЗИ : захо сеге соттітії Ьгит. 
Мабуть ізза тих хиб сказав Овідій про Еннїя : „Еппіиз 
агіе сагепз" 1 ). Але для нас важнїйший осуд Горація 
Флякка : Еппіиз еі: заріепз еї гогііз еї аііег Нотегиз 2 ). 

До літературної школи Еннїя можна зачислити 
двох поетів: Марка Пакувія і Стація Цецілїя, з котрих 
перший був сестрінцем Еннїя, а другий жив разом із 
ним в однім домі. 



Гї а ку в і й 

уродив ся 220 р. в Вшпсіізіит. В Римі занимав ся 
малярством, а у вільних хвилях писав трагедії й сатири. 
З 12 його драм перероблених із грецької мови заміт- 
нїйші були: „Теисег", „Шопа", „№ріга" і „СЬгузез", 
а з оригінальних національна історична драма п. н. „Раи- 
Іиз", котрої предметом була побіда консуля Емілія Павла 
над королем Персеєм під Пидною в 168 р. 

Уривок з якоїсь трагедії Пакувія з описом бурі 
переховав Ціцерон 3 ) в трохаічних тетраметрах: 

Іпіегеа ргоре іат оссісіепіе зоїе іпЬоггезсіт. таге, 
ТепеЬгае сопсіиріісапіиг, посі:із^ие еі пітЬиз оссае- 

[саі пі^гог, 
Ріатта іпіег пиЬез согизсат., соеіит іопііги сопігетк, 
Сгапсіо тіхіа ітЬгі Іагечгїсо зиЬіІа ргаесірііапз сасНі, 
(Лис^ие отпез уепіі егитрипі, заеуі ехізіипі ІигЬіпез : 
Рєгуіі аезіи ре1а§-из. 



х ) Оуісі. Тгізііа II. 33. 4 в. „поезія без артизму". 

2) Ногаі Еріві. II. 1. 50. „Еннїй і мудрий поет і смілий 
і другий Гомер мов." 

3 ) Ое ога*. III. 39. 



35 



Поки сонце западало, 

Морська буря надтягла, 

Раптом темно всюди стало 

Наче мряка залягла; 

В хмарах блискавка мигоче, 
• Небом грому гук потряс 

Грізно зливний дощ хлюпоче, 

Падати став град нараз. 

Розходилась вихрів лють, 

Крутежі страшні ревуть, 

Стогне море, филї бють. 
Виучених і тяжких сатирах наслїдував Пакувій 
Еннїя. Його мову ганить Ціцерон 1 ). („Бачимо, що Цецілїй 
і Пакувій говорили зле", розум, по латині'); а проте він 
уважає його за найбільшого трагіка 2 ). Горацій називає 
його „вченим стариком" 3 ), певно тому, що Пакувій ви- 
бирав для своїх перерібок менше знані грецькі міти 
і вмів штудерно замотувати драматичну акцію. 

Стацій Цецілїй 

був з роду Ґаллїйцем, а саме Інзубром (ур. ок. 
219 р.); родове призвіще дістав він від свого пана Це- 
цілїя. Писав самі комедії, переробляючи їх переважно 
з Менандра, доволї недбало. Знаємо поверх 40 наголов- 
ків його драм і маємо з декотрих довші уривки. Одні 
критики хвалили в нього патос, другі повагу (Горацій), 
ще инші зміст комедій. І справді' мусів він бути досить 
славним, коли 166 р. поруч или едилї Теренцієви засяг- 
нути опінїї Цецілїя що до його комедії „Андрії". 



Л ю ц і й Акцій 

Ассіиз, (рідше АШиз) уродив ся 170 р. в місті' Рі- 
заишт в Умбрії, куди переселив ся був його батько 



Ч Вгиїиз 74, 258. 

2 ) сіє орі. §еп. ог. І, 2. 

3 ) Ногаїіиз, ерізі. II. 1. 56. 



- 36 - 



лтіііі 



разом із своїм паном Акціем. Замолоду мандрував Люцій 
по Азії і в повороті задержав ся в Тарентї (між р. 140— 
132). де відчитав Пакувієви свою трагедію „Аігеиз". 
Ветеран римської трагедії сказав, що творови бракує 
оглади й принади. З тої пєси походять славні крилаті 
слова : осіегіпі сіит теіиапї най ненавидять, — щоб 
тільки бояли ся. З Таренту поїхав Акцій у Рим, де роз- 
винув многосторонну літературну діяльність. Приятелю- 
вав з Децімом Юнїєм Брутом, консулем 120 р. ; знав 
також Ціцерона. Брав участь у сходинах поетів і казав 
поставити в салї засідань свою статую великого роз- 
міру, хоч сам був малий ростом. Жив у незгоді' з поетом 
Цезарем Страбоном, що був заразом головою кружка 
понтифексів, і не вставав з місця, коли той високий до- 
стойник входив у салю. Умер около 86 р. 

В трагедії осягнув Акцій вершок досконалосте 
З 50 наголовків його трагедій даю деякі: Аедізіиз, Аг- 
тогит іисіісіит, Аіатаз, Аігеиз. Сіуіетпезіга, Месіеа, 
Мугтісіопез, Иусіе^гезіа, РЬіІосІеїа, ТеїерЬиз, Тгоасіез. 
Деякі з трагедій виставлювано по кілька разів, на пр. 
трагедію „Тегеиз" 104. і 44. р. 

З Медеї заховав Ціцерон гарний уступ (Ое паї. 
сіеошт, II, 35, 89): їапїа тоїез ІаЬііиг 

РгетіЬипсІа ех аііо іп^епіі зопііи еі: зрігііи. 
Ргае зе ипсіаз уоіуії, уєгіїсєз уі зизсіїаі: 
Киії ргоіарза, реіа^из гезраг^іі, гейаі:. 
Ііа сіит іпіеггирїит сгесіаз пітЬит уоіуієг, 
Оит ^иос1 зиЬІіте уєпііз ехриїзит гарі 
Захит аиі ргосеїііз, уєі £ІоЬозоз іигЬіпез 
Ехізіеге ісіоз ипсііз сопсигзапііЬиз : 
Иізі ^иа5 іеггезігіз ропіиз зіга^ез сопсіеї, 
Аиі їогіе Тгіїоп {изсіпа еуегіепз зресиз 
Зиріег гасіісез репііиз, ипсіапіе іп ітеїо, 
Моїет ех рго£ипс!о захеат асі саеіит егі^ії. 
Так говорить пастух, що вперше побачив на морю 
корабель (Арго): „Такий велит мчить ся, 

Шумить із моря з гуком — фуком, що аж страх, 
Перед собою котить филї по валах, 
Збиває піну силою. Валить вперед, 



37 



А море бризкає, кипить, вертає в зад. 
Немов би з прорваної хмари падав дощ, 
Мовби скалу підхопили вітри буйні 
У гору або бурі або крутежі 
Вири підняли ся від збігу морських филь. 
Хиба-би море збило купи земляні, 
А може Трітон виважив печеру де 
Тризубом аж на верх бурхливих плес води 
И з глубин під небо пхає камяну гору." 

Акцій написав іще дві національні історичні драми : 
„Вгиїиз", і „Аепеасіез або Оесіиз". Перша зображає 
знаний переказ про прогнаннє Тарквінїїв з Риму, а друга 
геройську смерть консуля Публїя Деція Муса в битві 
під Зепііпит 295 р. 

Акцій писав крім того щей епіграми в сатур- 
нїйськім розмірі, такі гарні, що Брут казав їх пізнїйше 
вирізати на статуях. 

З дидактичних творів згадують його 1)„ОісІа5са1ісоп 
ІіЬгі" (9 кн.) про грецьку і римську драму, писані сота- 
деями ; 2) „Рга^таїіса" (в трох. тетрам.), що мали бути 
нарисом історії літератури і мистецтва. „Аннали", більш 
— менш ЗО кн., змісту мітольогічно-історичного, писані 
були дактилїчн. гексаметрами. „Ргахісііса" про господар- 
ство і про діла Церери, званої Праксідікою. 

Всі" ті твори входили мабуть (як догадуєть ся нїм. 
учений Ріббек) у склад енцикльопедії, що мала наголо- 
вок „Рагегда". 

Про Акція згадують старинні критики з великими 
похвалами. Ціцерон називає його „поважним і генїяльним 
поетом", великим поетом, Горацій: „високим", Овідій: 
„Еппіиз агіе сагепз, апітозічие Ассіиз огіз". 
Історик Веллєй Патеркуль (І. стол. по Хр.) признає, що 
„латинська трагедія містить ся в Акцію і довкола нього". 




ОРИГІНАЛЬНІ РИМСЬКІ КОМЕДІЇ 

(РаЬиІае їо^аїае) на взір Невієвої „Тунїкулярії" 
писали три автори : Тітінїй, Тит Квінкцій Атта і Люцій 
Афраній. Про час їх літературної дїяльности не маємо 
докладних вїдомостий; певне тільки те, що вона при- 
падає по смерти Теренція (159 р.), 

Теми до своїх комедіП брали вони з життя латин- 
ських міщан, але мотиви і стиль були мабуть запозичені 
з паллїяти. Ролї невільників були обмежені, за те жінки 
виступають більше самостійно, ніж се водило ся в Римі г 

Темною стороною творчости Тітінїя було те, що 
він споганив свої комедії неморальними сценами хлопя- 
чої любови. Титули комедій як Педітерна, Сеттіна, Улю- 
брана, походять від назв флєтисток і балєтниць. В ко- 
медії „іигіз регіїа" (Правничка) висьміяв він якусь еман- 
пипантку, шо студіювала право. 

Кв. Атту хвалить Варрон за те, що він зручно 
компонував жіночі діальоґи. 

Але найвизначнійшим представником тогати був 



Л. Афранїй. 

Знаємо 40 титулів його комедій : „Симулянт", „Роз- 
від", „Визволенець", „Лист", „Пасерб", „Пожар", „Во- 
рожба" і ин., і уривків (ок. 400 віршів, головно ямбіч- 
них сенарів). Горацій пише 1 ), що Афранїй богато доте- 
пів і сентенцій узяв з Менандра. З його комедії „Зловле- 
ний" маємо ось який уривок : 



*) Листи II. 1. 57. 



- 39 - 

Гарна, пристійна дівчина — 

Се посагу половина 

Для тих, що не дбають доконче 
Про придане й віно жіноче. 

Дуже гарний фрагмент 378. 1 ) 

5і роззепі Ьотіпез сіеіепітепііз сарі, 
Отпез ЬаЬегепі пипс атаїогез апиз. 
Аеіаз еі согриз іепегит еі тогі^егаїіо, 
Наес зипі уепепа їогтозагит тиііегит, 
Маїа аеіаз пиііа сіеіепітепїа іпуєпіі. 

Колиби можна брать' людий приманами 
То всї старушки мали би любовників. 
Вік молодий і пишна врода й любязність 
Отеє жінок хороших чари не малі. 
Погана старість жадних не знайде приман. 

В 100. уривку хвалить ся одна жінка: „Які щасливі 
жінки на сценї, що можуть кождої хвилі накинутись на 
своїх мужів лайкою або приєднати їх ласкою". 

„Дїтям не богато варте життє родичів, що волять, 
аби їх діти бояли ся, нїж аби їх поважали". 

Марко Порцій Катон 

виступив на арену публичного життя в Римі тодї, 
коли грецький вплив дверми і вікнами втискав ся до 
величної будівлі" римської державності^ й опанував усї 
галузи суспільного життя й літератури. Від II. стол. що 
раз більше Греків оеїдае в Римі, котрий стає двоязич- 
ним містом. Від р. 167—150 перебувало в Італії 1.000 
грецьких закладників з визначних родин, узятих в не- 
волю по битві під Пидною. Деякі римські роди самі 
йшли радо на зустріч грецькій культурі, перенимали ся 
нею й ширили її на Заходь До тих родів належав Емі- 
лій Павло, його син Сціпіон Африканський і приятель 
Сціпіона Лєлїй. В домах тих вельмож збирало ся до- 



1 ) Вид. ВаеЬгепз-а, Рга£тепі:а роеіогит Котапогит. 




- 40 - 



бірне товариство грекоманів і родовитих Греків, як істо- 
рик Полїбій, стоік Панецій і и. 

В р. 155. приїхали у Рим 3 посли з Атен, визначні 
фільософи : стоік Діоген, ' перипатетик Крітоляй і ака- 
демік Карнеад. Всї три вони виголошували в Римі нау- 
кові відчити. Особливо останній із них одушевляв рим- 
ську молодїж своєю діалектикою. 

Около 169 р. приїхав у Рим славний перґаменський 
граматик Кратес з Малльос і розбудив у столиці' за- 
милуваннє до граматичних студій. 

Проти грецького впливу виступала в Римі консер- 
вативна партія, до котрої належав також Катон. 

Він уродив ся в 234 р. в місточку Тускулюм, де й 
дістав початкову науку. Замолоду вступив у військо 
і 205 р. був квестором П. Сціпіона в Сицилїї й Африці', 
в 198 р. заряджував як претор Сардинією, а в 195. був 
консулем в Іспанії. Вкінцї в 184 р. став цензором і про- 
славив ся своїми острими виступами проти прихильни- 
ків геллєнїзму. 

В грецькій культурі бачив він грізні розкладові 
чинники, що могли знищити Рим. Грецьких лікарів ува- 
жав він за зрадливих післанцїв з Греції, шо мають зав- 
даннє троїти „варварів", себто Римлян. 

Длятого пильно старав ся словом і письмом від- 
водити своїх земляків від лектури грецьких творів. 

Але сам він запізнав ся з ними завчасу, зібрав ко- 
рисні ві домости з грецької літератури і в енцикльопе- 
дичній формі та приступнім викладі' видав їх для ужитку 
широких верств читачів. 

Такі науково-популярні збірники появляють ся по- 
тім більше-менше що 100 лїт в історії римської літератури. 

Від 195 р. виступав Катон рівночасно з політичними 
промовами, котрі пізнїйше видав у збірнику. Ціцерон знав 
іще близько 150 його мов, ми ж знаємо тільки 80, го- 
ловно з титулів та уривків. Славна була його мова 
в обороні Родийцїв. Про неї каже Ґеллїй (II стол.), що 
ту саму річ можна би представити звязкійше і гладше, 
але не яркійше та живійше. Живість та лежала в стилю, 
ядернім та сильнім, хоч і без пересадних прикрас. Правда,. 



— 41 — 

що Катон знав реторичні правила грецьких підручників 
(техне), але не підлягав ім надмірно. Маючи богатий 
житєвий досвід, умів він переплітати свої мови і писання 
короткими, а влучними приказками, які по його смерти 
видано в одній збірці. З його листів не лишило ся 
нам ніщо. 

Незначні уривки маємо з його цінної історії, назва- 
ної автором „Початки" (огі^іпез) в 7 кн. В першій кн. 
з'образив автор часи королів, в другій і третій повстаннє 
італьських громад, у четвертій першу пунїйську війну, 
в дальшій другу, в шестій і семій дальші війни до пре- 
тури Сервія Гальби. І так бачимо, що в переважній ча- 
стині книг з'ображае автор сучасні йому події. 

„Початки" важні як перша поважна праця з обсягу 
римської історіографії". Катон не обмежив ся самою 
історією воєн, але збогатив зміст книжки географічними 
й етнографічними відомостями, що давно і в нас нале- 
жали до области лїтописий. Особливістю праці було те, 
що автор нігде не називав полководців по імени. Для 
оживлення викладу вплітає автор в оповіданнє мови 
визначних дієвих осіб, як се робили взагалі всі старинні 
історики, як римські так і грецькі. А проте наукова 
вартість „Початків" не була велика, бо Катон знаний 
був із своєї національної загорілости, а по друге не був 
строгим ученим. Се признає також його біограф Корне- 
лїй Непос, що пише про Катона „що правда, матеріял 
зібрав він пильно і старанно, але без жадної науки". 

Частиною популярної енцикльопедії практичних 
відомостий була захована нам праця Катона „про хлі- 
боробство", а властиво „про сільське господарство" 
(сіє ге гизїіса). В тій праці, писаній для свого сина 
Марка, займаєть ся Катон господарством сільським і до- 
машним. Приписи господарські, релігійні, лікарські, ку- 
хонні і правничі подає автор в ляпідарній формі при- 
казів або й пророцтв. Твір сей виявляє в нинішнім 
своїм виді" богато пізнїйших поправок, повторень і по- 
милок, що почасти походять від самого автора. Але 
трапляють ся в нїм і вельми влучні вискази, на прим, 
гет іепе, уегЬа зеяиепїиг (про річ памятай, а слова й 




42 



самі найдуть ся). ІЧїНії а^епсіо Ьотіпез таїе а^еге сііз- 
сипі (Нічого не роблючи, вчать ся люди зле робити — 
Лінивство дає привід до великого гріха). В 145. розд. 
він так говорить про господиню (уіііса): „Роби так, аби 
вона тебе бояла ся, аби не була занадто розтратна, аби 
як найменше приставала з сусідками й иньшими жінками, 
хай не приймає їх у себе дома. Хай не йде обідати до 
чужих, хай не волочить ся, не приносить жертв богам, 
хай знає, що господар за цїлу родину і службу робить 
те, що належить ся богам ; хай буде чепурна, хай береже 
лад і чистоту в господарстві". До тої енцикльопедії 
належали ще мабуть приписи військові і правничі, але 
про них ми не маємо певних відомостий. 

Літературна діяльність Катона мала для Римлян 
велике значіннє. Він збільшив їх національну свідомість, 
спопуляризував серед них цілий ряд цінних відомостий 
з практичного життя, вкінці виробив сяку-таку прозу. 

В особі Катона зійшов у могилу визначний муж 
твердого, як сталь характеру та ясного ума і горячий 
патріот. Але він не мав сили спинити шкідний вплив 
грецької літератури на Римлян. Греція, побита зброєю- 
завойовників, сама що раз більше покоряла їх своєю 
культурою. 



ЛІТЕРАТУРНА (КНИЖНА) САТИРА І ГАЙ ЛЮЦІЛЇЙ. 



Слово сатира (лат. заіига, потім заїіга) походить 
мабуть від заіиг — повний, ситий, відси заїіз — досить, 
доволі"; воно доволі* давнє в латинській мові. Вживало 
ся в релігійнім значінню у звороті' заїига Іапх — миска 
новна ріжних овочів і перших плодів, що її приносили 
в жертву Цецері, в правничім значінню Іех рег заіигат 
т. зн. закон з ріжнородних внесень. Звідси перейшло 
слово заіига в область поезії, де воно означало драма- 
тичні жарти з ріжнородним змістом і в мішаній формі 
діальоґу, танцю і співу. Двічи стрічаємо се слово як 
наголовок старих національно-римських комедій. 

Люцілїй перший уживає назви „сатира" для озна- 
чення літературного твору, зложеного по части прозою, 
а по части віршом. Свої сатири (зегтопез) писав він на 
взір грецьких гумористів Кратеса і Менїппа з Гадари. 
Сього останнього письменника наслідував пізнїйше М. 
Теренцій Варрон у своїх менїпейських сатирах. 

З давнїми драматичними жартами мали Люцілїєві 
сатири спільну гумористичну закраску й діальогічну фор- 
му. Від себе-ж надав їм іще Люцілїй моралізаторську 
тенденцію. Висміваючи хиби ріжних типів римського 
суспільства, стояв Люцілїй за весь час своєї літературної 
дїяльности, від р. 133—103, значить аж до смерти, на 
сторожі чистоти обичаїв і моральности. Характером 
своєї творчости і тим, що жертви своїх дотепів і доган 
він називає часто по імени, зближаєть ся Люцілїй до 
старої атицької комедії, хоча далеко зістав ся по заду 
її найталановитїйшого представника, Арістофана. 



— 44 — 
Люцілїй 

уродив ся в кампанеькім місті" 5иез5а Аигипса около 
180. р. Походив із засібної шляхотської родини. Брата- 
ниця поета стала пізнїйше материю Помпея Великого. 
Сам він проживав переважно в Римі і був знайомий 
з визначними людьми того часу: Сціпіоном, Лєлїєм 
і фільософом Клїтомахом. Умер у 103. р. 

Незабаром по повороті' з нумантийської війни (134. р.) 
почав Люцілїй писати сатири. Горацій посвідчає, що він 
писав швидко і богато, що-року пересічно по одній 
книзі' сатир. Розмірів уживав ріжних, але переважно 
дактилічного гексаметру (в кн. 1 — 21 і 30). В кн. 22— 29 
стрічаємо ріжні розміри, трохаїчні септенари, ямбічні 
сенари, холїямби й ин. Після тих розмірів впорядковане 
було й виданнє ЗО кн. сатир у 3 збірках або серіях. 

Зміст тих сатир був вельми різноманітний. В одних 
сатирах нападає автор, подібно як се робив і Невій, на 
римських вельмож (на голову сенату Л. Корнелїя, Лєн- 
туля Люпа, Метелля, Азелля), в других ганить Римлян 
за роскішне життє. В 3. кн. описує поет свою подорож 
у Сицилїю, в 9. обговорює ріжні граматичні й літера- 
турні питання, в 16. прославляє красу своєї коханки 
Коллїри, в 26. хоробрість Сціпіона в нумантийській 
війні'. В кількох сатирах говорить Люцілїй про свою лі- 
тературну творчість, де й оправдуєть ся проти можли- 
вих закидів. Ту манеру наслідує пізнїйше Горацій. 

З нечисленних уривків Люцілїєвих сатир пробива- 
ють ся іскри таланту, але цілість певно не захоплювала 
Римлян. 

Спосіб вислову Люцілїя був занадто розтягнений, 
а стиль шорсткий і попсований домішками грецьких 
слів і речень. Так само будова віршів була досить не- 
дбала, що немило вражало головно августівських поетів 
(н. пр. Горація). За цїсарства люди читали ще його, як 
републїканського автора, але його слава швидко про- 
гомоніла. І тому так мало маємо уривків з „його това- 
риських розмов". Цікаві суди про письменську творчість 
Люцілїя читаємо у пізнїйших авторів: 



— 45 — 

Квінтілїян пише (X, 14) „Бо й освіта в нього не- 
звичайна і свобода, а звідси й острота й надвишка 
крови", Ювеналь (І, 37). 

Епзе уеіиі зітісіо ^ио1:іеп5 Ьисіїіиз агсіепз 
Іпітетиіі:, гиЬеі аисіііог, сиі {гі^ісіа тепз езї 
СгітіпіЬиз, їасіїа зисіапі: ргаесогсііа сиіра 

„Скільки разів мов добутим мечем сердитий Люцілїй 
Забрязкотить, паленіє слухач, у гріхах скаменілий 
Й потом холодним його облива' таємна провина 
Відси той гнів і ті сльози". 

Горацій говорить про Люцілїя обширно в X. сатирі 
першої і в І. другої кн. Признає йому, що правда дотеп 
і елєганцію (зве його сотіз еі игЬапиз), у чім навіть 
ставить його висше старих поетів, але рівночасно заки- 
дає його віршам брак оглади. 

Тут я подам іще в перекладі' кілька уривків з тво- 
рів Люцілїя. 

Що таке чеснота? 1 ). 

„Чесність Альбіне, се знати ціну усім річам на світі', 
Опанувати сей світ, що в ньому живем та працюєм. 
Чесність — се знати, що, де і до чого належить у річах, 
Знати, що слушне, корисне та гоже кожній людині', 
Знати що добре, що зле, що ганебне і що злочинне, 
Знати границю і міру у всім, до чого хто небудь прямує, 
И се чеснота немала: знати вартість правдиву богатсва 
И чести віддати те, що належить ся їй по природі'. 
Се значить ворогом бути поганим звичаям та людям, 
І навпаки оборонцем для добрих людий та звичаїв, 
Вище за все їх цінить, їм сприяти та жить з ними в згодї, 
Класти добро вітчини все на першому місці' відважно, 
Потім своєї рідні", а своє на останок лишити." 



1 ) З Ґ. Елїя Фірміяна 6 кн. 



— 46 — 

Згущеними барвами описує він заняття і вдачу 
Римлян : 

Нинї від раня до пізнього вечера в буддень чи свято 

Нарід увесь та сенатори тим лише вічно заняті, 

Що сновигають по ринку і з нього майже не сходять, 

Бо їм у душу запала одна тільки справа на світі: 

Щоб одурити кого чи процес підступно повести, 

І на здогін підлеститись до дуків, прикинувшись зручно 

Чесним ; а кожний окроме на підступ та хитрощі важить, 

1 всї нараз: одні другим були ворогами вже з роду. 



МІМ І ЙОГО ПРЕДСТАВНИКИ. 

Слово мім (тітиз), що походить від грецького 
„мімейн" — наслідувати, означає наслїдуваннє дійсного 
життя, образок з життя. Короткі життєві сцени, весе- 
лого або й неприличного змісту, представляли актори 
переважно рухами тїла і мімікою лиця. Длятого не мали 
масок і жіночі ролї грали жінки, а не перебрані мущини, 
як при инших виставах. При грі послугували ся також 
танцями і співом. Діальогічні частини, спочатку мабуть 
імпровізовані, почали потім списувати. Всі* актори ви- 
ступали босо (звідси „ріапірез" як назва пєси й актора). 

Міми виставляли на сценї або як додаток до по- 
важної вистави, і то або поміж актами (етЬоІіит) або 
на кінцї (ехосііит) або самостійно, від 46. р., себто від 
часу, коли мім, як новий рід сценічного жарту, випирає 
на якийсь час ателляну. Про Акція і Люцілїя ми дові- 
дуємо ся; що їх висмівали поіменно актори мімів так 
болючо, що вони приневолені були виступити проти 
них із судовими скаргами. Акцій виграв процес, а Лю- 
цілїй програв. 

Внутрішня будова міму була дуже свобідна й не- 
дбала, так що з літературного боку не представляли 
ті жарти більшої вартости. Через те мабуть і не заховав 
ся нам у повному виді' нї один рукописний текст міму. 
Міми мали цїль за всяку ціну забавити й розвеселити 
публику. Найгрубші дотепи, неприличні натяки й рухи 
були дозволені. З Валерія Максима (II. 10, 8) довідуємо 
ся, що на ігрищах і забавах у честь Венери-Фльори 
(Ріогаїіа) на домаганнє публики виступали акторки голі. 

Як найвизначнїйші представники міму в часах Це- 
зара виступають Децім Ляберій і Публїлїй Сириєць. 



Акція міму була нераз така проста, що міг її віді- 
грати один головний актор, а коли драматичний вузол 
трудні и і не було розвязати природним способом, тоді 
актор просто зникав зі сцени і тим кінчив ся жарт. Як 
побічні особи виступали саннїон (італ. цаннї), реготун 
і ступідус, лисий муж, котрого обманює хитра жінка. 
Актори, що так само звали ся мімами (мімой, тіті), 
були повбирані в сорокаті костюми (сегйипсиїиз), а актор- 
ки в чотирокутні плахти (гісіпіит), з помальованим 
лицем. 

Децім Ляберій 

(105—43) належав до лицарського стану і длятого 
не виступав сам на сцені*. Знаємо близько 40 наголов- 
ків його мімів; деякі з них своїм змістом були подібні 
до паллїят і ателлян. Поет зображав життє ріжних су- 
спільних верств, ремісників: „кожемяка" (Риііо), „фар- 
бяр" (соїогаіог), „рибак" (різсаїог), „линвар" (гезііо). 
Крім того висмівав Ляберій звичаї чужих народів, Кре- 
тийцїв, Етрусків, Галлїйцїв, Гетулїв. Виводив на сцену 
забавні типи забудька (сасотпітоп), лизуна (соїах), бли- 
знюків, старої панни, гетери й ин. В инших знов мімах 
з'ображає він ріжні празникові забави, на весїллю, на 
сатурналїя>/ або компіталїях, рідко бере сюжети з міто- 
ЛЬОГІЇ (Аппа Регеппа). 

В мімах попадали ся часом аллюзії до політичних 
подїй, на пр. у мімі „Месуотапїіа" находимо натяк, на 
плян Цезара завести двоженство. Форма мімів була вір- 
шова. В уривках находимо переважно ямбічні шестисто- 
півцї і трохаїчні тетраметри. 

Коли Ляберієви було 60 літ, приїхав з Антіохії та- 
лановитий актор Публїлїй (РиЬШіиз Зугиз) і визвав 
римських артистів до змагань в імпровізованім мімі. 
Макробій (з V. і VI. стол.) пише з сього приводу, що 
Цезар просив Д. Ляберія приняти визов Сирийця, обі- 
цюючи йому за те великі гроші. І хоч боротьба скін- 
чила ся перемогою більш талановитого Публїлїя, вели- 
кодушний диктатор виплатив Ляберієви обіцяну нагороду, 



— 49 - 

ще й подарував йому золотий перстїнь, відзнаку лицар- 
ського стану. 

Той самий Макробій переписав славний „Прольог" 
Ляберія, в котрім він нарікає на свою долю та на свої 
старечі літа: 

Едо Ьіз ігесепіз аппіз асііз зіпе поіа 
Е^иез Котапиз є Іаге едгеззиз тео 
Оотит гєуєгіог тітиз. Мітігит Ьос сііе 
Ііпо ріиз уіхі, тіЬі ^иат уіуепсіит ічііі:. 
ІЯ Ьесіега зегрепз уігєз агЬогеаз песаі, 
Ііа те уеіизіаз атріехи аппогит епесаі. 

Я шістьдєсять проживши літ без плями вже, 

Я чесний римський лицар з дїда - прадїда, 

Домів вертаю мімом. Та вже-ж нинї я 

О день жив забогато, нїж я жити мав. 

Повій вючись, вбиває сили дерева, 

Так старість тисне ось мене в обіймах лїт. 

А ось як влучно натякає Ляберій на змінений по- 
літичний лад і одновладство Г. Юлїя Цезаря: 

Рогго Оиігііез! ІіЬегїаІет регсіітиз. 

N606536 езі тиііоз Іітеаі, ^иет тиііі іітепі. 

Мерщій, Квірити! тратимо ось свободу! 

Най богатьох боїть ся, многим хто страшний. 

Коли раз Ляберій не міг найти в театрі вільного 
місця для себе і просив Ціцерона посунути ся і зробити 
йому місце, відповів йому красномовець : „Пустив би я 
тебе, коли ж бо й мені самому тісно". На се відрубав 
йому глумливо Ляберій: „Дивно мені, шо тобі тісно — 
адже звичайно ти сидиш на двох стільцях". (Ціцерон, 
як відомо, в політиці' часто хитав ся на дві сторони). 

Публїлїй Сириєць 

був менше шасливий із своїми мімами, бо тільки з двох 
маємо наголовки. За те заховав ся витяг із збірника 

4 



його сентенцій, що мов перли були розсипані по його 
мімах. Ті золоті гадки видно подобали ся людям і часто 
їх переписувано, про що сьвідчить велике число руко- 
писів. Але з часом закрало ся у той витяг богато чужих 
і підроблених приповідок, які нин'ї нераз годї й відріз- 
нити від автентичних. Всїх їх було первісно близько 
тисячі. Подаю тут деякі в перекладі: 

Життє позичене нам, не дароване. 
Про ворога не говори зле, лиш гадай. 
Нинїшнїй день — се ученик вчорашнього. 
Стидливі найдуть мужа серцем, не очима. 
Подвійно бідному дає, хто швидко дасть: 
Не швидко впаде дім, як стережеш ся шпар. 
Жінка або любить, або ненавидить — третього 

[в неї нема. 
Імення добре — друга се батьківщина. 



Т и т Люкрецій Кар 

(ТіПіз Ьисгеііиз Сагиз, ОК. 99—55 р.) ПОХОДИВ ма- 
буть з низького роду. Про життє поета довідуємо ся 
з короткої записки св. Єронїма, що він у пізнїйшім віцї 
попав у божевіллє, в павзах притомности написав кілька 
книг своєї дидактичної поеми „Про природу річий" 
і покінчив самовбивством. 

Твір. Невикінчену поему видав без змін з папе- 
рів поета Ціцерон. В шести книгах „сіє гешт паїига" 
викладає Люкрецій матеріалістичну фільософію Епікура, 
котрого в щирім захопленню називає богом (V, 9). 

Люкрецій стоїть у своїй поетичній творчости на 
консервативнім становищі, здалека від реформацийних 
змагань нової школи поетів (роеїае пеоїегісі). Він тужить 
по славній минувшині Риму, котра представляєть ся йому 
повною сили й життя, і зітхає до світлих часів републи- 
канських, до епохи Сціпіонів і пунїйських воєн. У формі 
і стилю наслідує він Еннїя, великого національного по- 
ета і смілого раціоналіста. Хоч сам сучасник Ціцерона, 



— 51 — 

пише Люкрецій архаїстичною мовою, бажаючи мабуть 
таким способом додати свому творови поваги й урочи- 
стости. Живучи в часах воєнного лихоліття, шукає поет 
розради в фільософії й поезії і пише в тім глибокім 
переконанню, що приносить своїм твором спасенне страж- 
дучому людству. Жерелом людських терпінь уважає він 
страх перед богами і жах перед смертю й поборює 
причину того вродженого страху двома розумовими 
способами : доказує, що боги не можуть дбати про лю- 
ди й, бо їх нема, а душа, що повстає разом із тілом 
і живе з ним, гине враз із його смертю і смерть її не 
доторкаєть ся. 

Отже смерть, се нїщо і вона зовсім не відносить 
ся до нас. (І, 830). 

Так і в цілій своїй поемі автор не признає богів 
і тому на перший погляд могло би здавати ся дивним, 
що свій твір починає він апострофою до Венери. Але 
тут звертаєть ся він до неї не як до богині", але як до 
Етичної постаті", під котрою всі розуміли любов. 

Та апострофа належить до найскрасших місць поеми 
і тому подаю її тут у перекладі': 

Мати Венеро, родителько славних знатних Енеадів, 
Роскіш людий і богів, що під звіздами ясного неба 
Морем рядиш судоносним і землі' плідні прославляєш, 
Бо через тебе весь рід животин повстає та зростає, 
А народивши ся бачить він світло блискучого сонця. 
Перед тобою, богине, тїкають вітри, а твій прихід 
Хмари сумні розганяє, тобі урожайна землиця 
родить чудові квітки й усміхаєть ся море безмежне 
Й небо погідне, затоплене в світлі", блищить ся та сяє. 
Бо скоро з'явить ся тільки пори весняної проблиск 
І плодотворне диханнє південного вітру повіє, 
Перші воздушнії пташки, ударені в серце твоєю 
Силою, любий твій прихід, богине, піснями звіщають. 
Миттю вже й дикі звірі толоками весело скачуть 
И перепливають бистрі потоки, полонені чаром. 
Всюди, де їх поведеш, ідуть за тобою охотно. 
Врешті' в морях і по горах, у рвучих річках і потоках, 



52 



В гнїздах пташок поміж листєм, у полї й на луках зелених 
Всім ти зьвірятам любов чарівну роздуваєш у грудях, 
Так, що жадібно вони продовжають свій рід громадами. 
Отже тому, що лишень ти одна управляєш сим сьвітом 
І що нїщо тут без тебе не родить ся в соняшнім світлі', 
Втіхи без тебе немає нї радощів анї любови, 
На помічницю прохаю тебе, при писанню сих віршів, 
Де загадав* з'образить я всі" явища світа й природи. 

В двох перших книгах стараєть ся автор пояснити 
розумово всякі явища світа. По його теорії безконечні 
простори вселенної виповнені двома елементами : поро- 
жнею (іпапе або уасішт) і атомами (ргітогсііа гегит) 
або зародками (зетіпа). Зі сполуки атомів повстають 
не тільки всї тіла сталі і плинні, але й рух їх викликує 
змислові вражіння, як смак, нюх, процес думання. В тих 
двох книгах подає автор також критику фільософічних 
систем Гераклїта, Анаксагора й Емпедокля. В III. кн. дає 
докази смертности душі, в IV. поясняє ріжні явища ду- 
хового світа: виображіння, думки, сонні привиди і фі- 
зичні, як тїнь, смак, любов і половий потяг. В V. опо- 
відає про повстаннє світа, чоловіка, суспільства, богів 
і про рухи небесних тїл. 

В VI. пише про блискавки і громи, про повенї 
Нїлю, про газові випари авернїйського озера коло Кум, 
про магнес і подає за Тукидидом опис зарази в Атенах 
(429 р.). 

Поема складена дактилічними гексаметрами. В бу- 
дові вірша трапляють ся деколи хиби, бо науковий 
зміст не легко давав ся втиснути в стопи гексаметра. 
Богато принади додають поемі численні епізоди й по- 
рівнання, на пр. вітрів з водами (І, 722), атомів з буква- 
ми в письмі (II, 1013), грому з пожаром лїса (VI. 500). 

До прикмет епічного стилю треба зачислити часті 
повторення віршів. 

Вірно і з великим артизмом підхопив автор сцену 
з звірячого життя, як корова тужно шукає за своїм те- 
лятком : 




— 53 — 

Мати осиротіла блукаючи чагарниками 

Ратиць слїди пізнає, що їх поробило телятко, 

Всі* оглядає очима місця, чи де не могла би 

Страчений плід свій побачить і безперестанним ричаннєм 

Гай листородний сповняє. І зчаста до стайнї вертає 

1 за телятком своїм заглядає тужними очима. 

Анї вербовії вітки нї зрошені трави зелені, 

Анї холодна водиця, що з шумом пливе у ярузї, 

Серця її не манять і журби не розгонять тяжкої. 

Инші бички й ялівки, що пасуть ся весело, не можуть 

Духа її відвернути й розвіяти смуток і тугу. 

Сю сцену можна порівнати із Гомеровим образком 
з Одиссеї, де пес здихаючи на гною пізнає свого пана 
Одиссея і в останнє махає йому хвостом на привіт. 

Старинні письменники й учені високо цінили талант 
Люкреція. Вергілїй в 2. кн., 490 і дальших віршах 
Ґеоргік пише про Люкреція ось як: 

Муж той щасливий, що зміг всього світа причини пізнати, 
Жерело всяких страхів і невблагану долю жорстоку 
Кинув під ноги і шум захланного Ахеронту. 

Овідій (Атогез) говорить про нього з оду- 
шевленнєм : 

„Тільки тоді загинуть Люкреція твори величні, 

Як величезний потоп знищить — затопить весь світ. 

Квінтілїян находить (стиль) Люкреція тяжким. 

Важне значіннє в історії римської літератури займає 

„нова школа", 

до якої належали поети, красномовці й прозові пись- 
менники, їх твори з виїмком Катулевих переважно не 
заховали ся; знаємо про них головно з Ціцерона, що 
часто полемізував з ними, називаючи їх згірдно „співа- 
ками Евфоріона". 

В поезії наслідували ті молоді поети головно але- 
ксандрийські взірці ученої поезії Каллїмаха (ок. 260. р.), 



54 



І хоч 



Евфоріона і Партенїя, ідо ок. 72. р. приїхав у Рим і 
сам був Греком, писав латинські вірші в дусї ново'Г 
школи. 

Ті поети були дїяльні головно на полї лїрики, 
епіграму та елегії. Крім того писали вони ще й мітольо- 
гімні епиллїя, себто маленькі оповідання в дактилічних 
гексаметрах і глумливі інвективи на визначних людий, 
як Помпей, Цезар, Мамурра й ин. 

В поезії звертають вони пильну увагу на старанну 
і гладку будову вірша, причім навіть заострюють ще 
правила грецької версифікації; а в прозї поборюють 
надутий або занадто посїканий азийський стиль. 

В реторицї ставлять вони собі взірцем ясний і про- 
стий стиль Лїзія і домагають ся, аби під зверхньою 
формою чути було життєву правду й силу. 

В політиці' являють ся вони переконаними репу- 
бликанцями і длятого поборюють монархічні аспірації 
Цезара. 

Члени того гуртка, до котрого належали : Валерій 
Катон, Гай Лїцінїй Кальв, Фурій Бібакуль, Валерій Ка- 
туль, Гельвій Цінна, Гай Меммій, Тіцідас, Квінт Корнї- 
фіцій і Корнелїй Непос, були сполучені з собою ще й 
звязками земляцтва, бо майже всї вони походили з пів- 
нічної Італії, з міст, що лежали над Падом. 

Провідниками гуртка були В. Катон і Лїцінїй Кальв. 

Валерій Катон. .і 

Перший з них написав дві епічні поеми п. з.: „Ді- 
ана", „Лїдїя", а може й „Оігае" (прокляття), котрих 
авторство приписували також Вергілїєви, і віршовану 
сатиру „іп<%паі:іо" (обуреннє), в котрій доказував, що 
він походить з вільного роду. 

Гай Л ї ц і н і й Кальв, син історика Лїцінїя Макра, 
жив від 82 — 47 р. Був низький ростом і худий. Катуль 
називає його в одній вірші „вимовним карликом". Писав 
елегії, епіграми, лїричні твори фаляцейськими віршами 
з еротичним змістом, весїльну пісню й епилїон „Іо". 



55 



Гай Гельвій Цінна, якого убив помилково 
натовп римського люду на похороні* Цезаря (44 р.) про- 
славив ся головно поемою „Смирна", над котрою 
працював цілих девять літ. В ній оспівував він грішну 
любов дівчини Смирни до рідного батька Кінея, з ко- 
трим вона по переказу мала сина Адоніса. Поема була 
переповнена вченими аллюзіями, а написана стилем тяж- 
ким і замотаним. 

В „Ргоретріісит РоШопіз" наслідував Цінна Пар- 
тенїя, що довший час перебував у домі Його батька 
Й описував якісь подорожі. 

Марко Фурій Бібакуль прославив ся ямбами. 
Маємо кілька його насмішливих віршів на (Валерія) 
Катона : 

Катон граматик, латинська сирена 
Сам лиш поясняє і робить поетів. 
Як побачить хто дім мого Катона 
На червоно закрашені причілки 
І городчик із сторожем Пріяпом, 
Той здивує ся, де б' то міг навчитись 
Катон скромности й мірности такої, 
Що його три листки капусти й келю, 
Дрібка круп і два грозна в халупчині 
Аж до сивого довели волосся. 

Гай М є ммі й, визначний намісник Бітинії (з 57. р.) 
писав незнані нам близше еротичні поезії, подібно як 
і Тіцідас, Квінт Корнїфіцій і Корнелїй Непос. Останні 
для нас не більше як пусті імена. 

Публїй Теренцій Варрон уродив ся 82. р. 
в місті Атакс у Галлії нарбоненській. 

В поемі (в дакт. гексам.) ВеІІит Зеяиапісит описав 
похід Цезара на Секванів. Крім того переклав із гре- 
цької мови географічно-астрономічну поему і „Аг§-опаи- 
ііса" Апольонїя Родийця. 

З тих творів маємо тільки скупі виривки. 



56 



Не богато більше знаємо про лихого епічного 
поета Волюзія і дидактика Еґнатія, та про сатириків 
Севія Нїканора і Ленея. 

Ґай Валерій Катуль 

уродив ся 84. р. в місті Веронї в богатій родині*. 
В молодім віцї поїхав до Риму, де залюбив ся в Кльодії, 
сестрі ославленого людового трибуна Кльодія і почав 
складати в честь своєї любки, котру називає Лєсбією, 
гарні вірші, повні глибокого чуття. Шира любов Катулля 
до тої наскрізь зіпсованої жінки тревала чотири роки 
(від 61 — 58. р.) Коли-ж Кльодія вибрала собі иншого 
поклонника, поет уражений зрадою, з пропретором 
Меммієм поїхав у Бітинію. Пробувши в Азиї рік, вер- 
нув ся 56. р. у Рим і знов кинув ся в вир життя. Але 
нові любовні пригоди не розбудили вже в нїм давнїх 
почувань. Його поетичний запал уже погас. Швидко 
перервала ся й нитка його нещасного життя (ок. 54. р.) 

Свою поетичну діяльність почав Катуль згідно 
з прінціпами „нової школи" ученими „епіллїями", себто 
віршованими образками з життя богів і героїв. В виборі 
тем і їх обробленню, а навіть у стилю ішов поет слї- 
дом за александрийськими вченими віршописцями. 

Будова тих оповідань (переважно в дакт. гексам.) 
виказує нераз чималі хиби, і так у 64. поемцї „Весїллє 
Пелєя і Тетиди" разить за надто довгий епізод з опи- 
сом малюнку на канапі, де була представлена сцена, як 
Тезей покидає Аріядну на острові Дії. 

Поема про Аттіса (63) замітна своєю віршовою 
формою. Рідкий стих галлїямбічний 

„X- „ | „ х ^_„ 

досить добре віддає історію бурливого життя короле- 
вича Аттіса, що приїхав з товаришами у Фригію і тут 
оскопив себе, щоби стати жерцем Реї Кибелї. 

Дуже гарні весїльні пісні' 61. і 62. Перша зложена 
5-ти стиховими строфами (4 ґлїконеї [_1_^ _!_^^ — ^— ] 
і ферекратей [ — ^ _]_ ^ V-" — ^]). Строфи ті співає на 
переміну хор дівчат і парубків під домом Манлїя Тор- 



— 57 - 

квата, що женить ся з Вінїею. Деякі місця тої піснї ви- 
значають ся великою ніжністю. — Другу пісню в дакт. 
тексам, співають теж два хори. Замітна вона м. и. своїм 
рефреном. 

В склад другої частини творів Катулля, що містить 
ся в нашій збірці на початку, входять переважно ко- 
роткі пісоньки, писані ріжними розмірами : фалєцейським 
{40), сапфійським, асклєпіядейським, сенарами ямб., холї- 
ямбами (8) і один пріапейським. 

а^іуу -~- і -у- X— — ) 

Тими короткими віршиками, повними глибокого 
чуття і щирих гадок, здобув собі Катуль славу першо- 
рядного римського лірика. Деякі з тих пісень здають 
ся нам пїлком модерними. 

Збірку свою присвячує Катуль історикови Корне- 
лїєви Непосови. В 2. ІЗ. піснї оплакує поет смерть 
улюбленого воробчика Лєсбії. В дальших творах він 
або виливає свої любовні почування й обожає Лєсбію, 
або звертаєть ся жартівливо до своїх товаришів, або 
страхає своїх супротивників, що страшно пімстить ся 
па них за те, що залицяють ся до його милої. 

Третя група обнимає епіграми в елегійних дистихах. 
В них дає поет вислів свому обуренню і гнївови на 
Цезара і його спільника й помічника Мамурру. Ті епі- 
грами наслідував пізній ше Марціяль. 

Старинні критики не ставили Катулля висше від 
Горація або Вергілїя. Зробили се аж новійші вчені, м. и. 
Шанц. Катуль, що правда перевисшає всїх инших рим- 
ських поетів безпосередністю і силою^ чуття, але за те 
не дорівнує їм моральною повагою. Його вірші, осо- 
бливо інвективи, часто несмачні, грубі й брудні. 

На українську мову переклав я 1 ) свобідно значну 
частину творів Катулля. Деякі переспіви були друковані 
в „Осї" за 1912 р. Подаю тут що красше: 

До Лєсбії. 
Нумо, Лєсбіє, жити і любити : 
А пусті балачки стариків поважних 



*) „Старе вино в новім місї", 1913. — „З чужої левади". 1913. 



— 58 — 

Дуже мало будуть нас обходити. 

Сонце хай собі сходить і заходить — 

Нам, як тільки короткий день минеть ся, 

Вічну прийдеть ся спати нічку разом. 

Дай мені поцілунків тисячу й сто 

Потім тисячу другу й знову сотню дальших, 

Третю тисячу, впісля й сотню третю 

А як мати-мем тисячів богато, 

То змішаємо їх, щоби не знати, 

Щоб не завидував який непотріб, 

Як би знав, що є стільки поцїлуїв. 

Неморальний зміст і стидкі слова деяких своїх по- 
езій оправдує поет ось як: (XVI.) 

Має бути чистий 
Справдішній поет, 
Иого-ж листи й вірші 
Мають вільний лет. 
Бо вони лише тодї 
Дотепні і модні, 
Як легенькі і масні 
І трохи свободні. 

Як так можуть звеселити, 
Що зачнеть ся серце бити, 
Не у молодців горячих, 
А в мужів слабих, ледачих, 
Що вже їм не служить сила, 
І простигла кров у жилах. 

Поет про себе. 
Катуллю, бідний, перестань шалїти вже 
І що, як бачиш сам, пропало, те й покинь! 
Колись тобі сияло ясне сонечко, 
Як ти ходив, куди вела дівчинонька, 
Що ти її любив, як нїодну потім, 
Чимало там було між вами жартів -псот, 
їх ти бажав, не відкидала й дівчина. 
Тодї блистаю ясне сонечко тобі, 
Тепер вона не хоче й ти слабий не смій 



— 59 — 

Жадати їй нелюбого, та не сумуй 

А сильним духом лихо видержи й терпи. 

Прощай, дівчино, твій Катуль терпіти-ме 

Не піде вже до тебе, й не наприкрить ся, 

Та ти покинена будеш журити ся, 

Яке -ж нещасна, жде тебе потім життя, 

Хто схоче ще тебе? Хто гарною назве? 

Кого любити меш? Чиєю звати ся? 

Кого меш цїлувать і гризти усточка? 

Та ти, Катуллю, кріпко свій зарік держи ! 

Ненависть і любов. 

Ненавиджу й кохаю. 

Може питаєш чому 
Роблю се я? — Не знаю, 

Серцем лиш чую й терплю ! 



М. Теренцій Варрон (116-27). 

Осторонь від реформаторських змагань поетів но- 
вої школи, так званих аттиків, стоїть М. Теренцій Варрон 
з Реати. Був се муж стародавніх чеснот, котрого най- 
краще можна би порівнати з Катоном Старшим. Коли 
в 50-их роках розгоріла ся домашна війна, стояв він по 
стороні' Помпея. Потім, подібно як Ціцерон, погодив ся 
з Цезарем, і відсунувши ся від публичного життя, віддав 
ся літературній, а поперед усього науковій праці'. 

Своїм широким умом обняв він усї майже галузи 
тодїшнього знання і дав Римлянам енцикльопедію, 
з котрої черпало богато пізнїйших учених. 

Після дослідів німецького вченого КіїзсЬІ-а (Ори- 
зсиїа III. і.) написав Варрон около 74 праць, усього ра- 
зом яких 520 книг. Варрона цікавила не лише літера- 
тура і штука, граматика, історія, .географія, археольогія, 
право, але й рільне господарство. З наукових праць 
того полїгістора заховали ся нам частини його грама- 
тичного підручника „про римську мову" і 3 книги про 



— 60 — 

„сільське господарство" (гешт гизіісашт 1. III.), напис 
36 р. пер. Хр. 

Після свідоцтва Пєронїма написав він „Менїпей- 
ських сатир" 150 книг, „Поем" 10 кн., „Промов" 32 кн., 
„Псевдотрагедій" б кн., „Сатир" 4 кн. 

З „Менїппейських сатир" знаємо наголовки числен- 
них книг, пр. „Аборіген" (про людську вдачу), „Аґатон", 
„Козяча бійка" (про роскіш), „Сауе сапет" (стережи ся 
собаки!), „Маній", „Магсірог" і инші, переважно грецьк 
титули. В тих сатирах наслідував Варрон грецького ци- 
ніка Менїппа з Гадари (ок. 250 р. перед Хр.). Теми до 
сатир зачерпнув Варрон з мітольоґії, фільософії, з рим- 
ської бувальщини і щоденного життя. Форма сатир булг 
почасти прозова, почасти віршована. Уривки тих сатир, 
числом 591, подає головно в своїм словарі візантійський 
учений Нонїй. 

• Варрон любував ся у старосьвітських і дивачних 
слов'ах, пр. Аг£о сіїігетіз — Арго із швидкими веслами, 
сопзсгіЬШаге — списати, агта таг§-агіїісапсіісап1:іа і ин, 
Латинська мова сатир пересипана густо грецькими сло- 
вами, взятими певно з орігіналу Менїппа. У прозї попа- 
дають ся часом римові получення, пр. у 2. сатирі з кни- 
ги : „Сгаз сгесЬ, Ьосііе піЬП" (Завтра повірю, сьогодня 
нї) : ^иіЬи5 іпзІаЬШз апітиз агсіепз тиіаіііііег ауеі ЬаЬеге 
еі поп ЬаЬеге їазіісііііїег іпсопзіапіі ресіоге: в НИХ хит- 
кий дух загорить ся до чогось змінчиво й бажає мати 
і знов відкидає, змерзивши в несталому серцї. В поезіях 
находимо також фігуру аллїтерації: „Езі тосіиз таїи- 
Іае", (про піятику): 

Уіпо піЬіІ іпсипсііиз ^иіз^иат ЬіЬіі:: 
Нос ае^гііисііпет асі тесіепсіат іпуепегипі, 
Нос Ьііагіїаііз сіиісе зетіпагіит, 
Нос сопіте! соа^иіит сопуіуіа. 

Ніхто не пив щось приємнїйше, як вино, 
Для лїчення журби десь винайшли його, 
Воно веселости солодкий семинар, 
% Бенкети всї піддержує вина пугар. 



61 



Варрон був горячим поклонником старини, та все 
наводив своїм землякам перед очи образки старорим- 
ських чеснот. 

У 18, сатирі з кн. „Вітагсиз" каже так: „У дїдів 
і прадідів наших слова тхнули чесником і цибулею, але 
душа була в них дуже гарна", у 20. „Союзникам ти 
ворог, ворогам союзник, війну провадиш так, що всі 
війни переносиш до дому". З „Суспиз", 2.: „Як треба 
йому одежі, яку несеш, то пошо дреш? А як не треба, 
то пощо несеш?, з „Оєуісіі" 

Гей спішіть ся жити, дївочки, 
Поки позволяють вам рочки 
Бавити ся, їсти і кохати в смак 
І в ярмо Венери нахиляти карк. 

Прегарний опис бурі читаємо в сатирі „Магсірог"" 
(Марків невільник). 

Керепіе посііз сігсііег тегісііе, 
Сит рісіиз аег ^єгуісііз 1а{е і^піЬиз 
Саеіі сЬогеат азігісеп озіепсіегеї, 
ЬІиЬез ациаіі {гі§чс1о уєіо ієуєз 
Саеіі сауегпаз аигеаз оЬсІихегапі, 
А^иат уотепіез іп£егат тогІаІіЬиз ; 
Уепііцие ігі^ісіо зе аЬ ахе егирегапі, 
РЬгепеїісі зеріепігіопит Шіі, 
Зесит їегепіез іе^иіаз, гатоз, зугиз. 
Аі поз сасіисі паиіга^і иі сісопіае, 
Оиагит Ьіріппіз їиїтіпіз рїитаз уарог 
Региззії, аіїе таезіі іп Іеггат сесісіітиз. 

Буря. 

Серед тиші десь коло півночи притьмом 
Весь овид блискавками запалав кругом. 
На небі показались хороводи зір, 
Дощеві легкі хмари десь приплили з гір 
І заслонили неба простір золотий, 
Немов з без'однї воду ллючи на людий; 



— 62 — 

Нараз вітри, скажені діти буруна 

Спід зимного десь вихопились бігуна 

И несуть з собою сьміттє, листе й дахівки, 

А ми розбиті бідні, наче ластівки, 

Яким огонь громовий крилонька цілі 

Обпалить, сумно так приникли до землі. 

З тих відломків поетичної творчости Варрона слїдно 
його неабиякий талант. Пробиваєть ся з них здоровий 
гумор, бистрий дар обсервації життєвих явищ і люд- 
ської природи, високо розвинене патріотичне почуттє, 
велика ерудіція й очитаннє в грецькій літературі. І треба 
щиро пожаліти, що з його великанської письменської 
спадщини так мало нам заховало ся. 

Критичне виданнє Варронових сатир Франца Біхелєра разом 
із сатирами Петронїя і пріапейськими віршами, у Вайдмана в Бер- 
ліні', 1904. 



ПРОЗА, 
а) Історики. 

І в сїй добі чимало письменників зачинає свої історії 
від засновання Риму. Одначе своє оповіданнс вони за- 
любки прикрашують ширше розведеними епізодами, 
вставленими промовами й неісторичними переказами. 

1. Квінт Клявдій К вад ріг арій написав історію 
Риму, почавши від ґаллїйського пожару (390) до смерти 
Суллї що -найменше в 23 кн. З захованих уривків його 
твору бачимо, що його стиль був ядерний, речення ко- 
роткі, але повні змісту. 

2. Валерій Анцій почав свою історію від зало- 
ження столиці' і довів її теж до смерти Суллї (78. р.) 
Опис був просторий, бо обнимав 75 кн. Одначе автор 
дуже часто свідомо фальшував історію, додавав і роз- 
мальовував богато подробиць із власної фантазії та 
всюди старав ся вихвалити Римлян, а поперед усього 
своїх предків з роду Валєріїв. За-те своїм противникам, 
на пр. Сціпіонам, вій не шадив доган, а навіть обид. 
Численні помилки в хронольогії і сторонничім зобра- 
женню подій виказус йому м. и. Лівій. На твір Анція 
звернули також увагу грецькі історики Плютарх і Діо- 
нїзій з Галїкарнасу. 

3. Ґай Лїцінїй Мацер замітний тим, що у свій 
„Літопис" в 21 кн. вплів визначно демократичну тен- 
денцію. З давнїйшими часами справив ся він коротко, 
•а ширше описав сучасні йому події. Ціцерон дорікаючи 
йому 1 ) за його балакучість та не дуже бистрий ум, каже 
про нього, що „його стиль не був богатий, але й не 



1 ) „Закони" І. 2, 7. 



64 — 



бідний, мова не дуже блискуча, але й не цїлком шор- 
стка, а в винаходженню й описі предмету була в нього 
дивна докладність". 

4. Квінт Елїй Ту бер он брав живу участь в горо- 
жанській війні' між Цезаром і Помпеєм, при чім стояв 
за останнього. По битві коло Фрарзалю (48) помирив 
ся з побідником, вернув ся до Риму та став займати ся 
літературою. Крім „Історій" (від заснування Риму) писав 
правничі працї, наслідуючи мову і стиль старших пись- 
менників. 

5. Корнелїй С і з є н н а був претором 78. р., а вмер 
у 67. р. яко легат Помпея в війні з морськими розбій- 
никами. В 23 кн. подав він короткий погляд на мітичні 
часи Риму, а широко з'образив часи і діяльність Суллї,, 
звертаючи пильну увагу на принадність вислову. Стиль 
його був архаїчний. Римському письменству прислужив 
ся ще й перекладом збірки оповідань і новель Арістида 
з Мілєту. 

Автобіографію написав Л. Корн. Сулля 
(138—78) у 22 кн. 

Біографію Помпеа Великого і його батька Гнея. 
Страбона описав їх визволенець Вольтацілїй Пітоляй. 

Короткий хронольогічний нарис склав при- 
ятель Ціцерона Тит Помпон їй Аттик (109—32). 
Він писав крім того монографії ріжних визначних 
родів (Юнїїв, Марцеллїв), латинські віршові похвали 
славних мужів, а в грецькій мові панегірик Ціцерона. 



Гай Юлїй Цезар, 

(100 - 44) 

славний вожд, політик і засновник цїсарської ди- 
настії в Римі, визначив ся також на літературній ниві. 
У вільних хвилях свойого короткого, але діяльного 
життя, нераз серед походу або в таборі писав він твори 
наукові і белетристичні, прозою і віршом. З области 
граматики написав він твір у 2. кн. „Про анальогію" 1 ),. 

г ) Нинї не захований. 



65 



де м. и. радив „мов підводних скель вистерігати ся не- 
звичайних слів". Сам Цезар у своїх писаннях держав ся 
того правила дуже докладно. Його мова чиста, взірцева. 
Старанно оминає він чужі слова, звороти і конструкції, 
так само вирази перестарілі і діалектичні. Подібно як 
його характер був рішучий та енерґічний, а розум на 
скрізь тверезий, так і стиль його ясний і прозорий, по- 
збавлений майже всяких окрас. 

Два його твори заховали ся в цїлости. 

1. Спомини з галлїйськбі війни (58— 52 р.), 
в 7 кн., при чім на кожду книжку припадає опис одного 
року тої війни. Протягом свого майже десятилітнього 
намісникування в Ґаллїї, підбив Цезар усї племена того 
богатого краю і таким чином придбав їх для римської 
культури. Цілий твір виповняють переважно описи воєн- 
них приготувань, походів, сутичок і боротьб, будови 
мостів і кораблів, облоги міст. Всюди лиш брязкіт 
оружжя й розлив крови. Для більшої імовірности гово- 
рить Цезар про себе все в третій особі. Хвалить себе 
рідко і скромно, напр. при кінпї II. кн.: „За сї дїла ні 
основі реляцій Цезара, ухвалив Сенат богослуження по- 
дяки протягом 15-ти днів, що до того часу не трапило 
ся нїкому". 

В опис подій вплітає Цезар, за прикладом инших 
істориків, промови знаменитих осіб, як послів, полко- 
водців і свої власні заохоти до війська. Славна його 
розмова з начальником Германців Аріовістом. В його 
уста вкладає Цезар м. и. такі глибокі слова: „Істнує 
право війни, на підставі котрого побідники приказують 
побідженим те, що самі хочуть. Коли-ж він не приписує 
римському народови, як він має користати з свого 
права, то хай же і римський нарід не перешкоджує йому 
в його праві". (І. кн.). 

Увага читача з приємністю спиняєть ся на тих не- 
численних світлих постатях народних героїв, як Думно- 
рікс, Аріовіст, Верцінгеторікс, що нераз з великою по- 
святою старали ся згуртувати своїх земляків задля обо- 
рони від чужинецького забору. З напруженою увагою 
читаємо про їх геройські змагання й визвольні бої. — 

5 




66 



Але Цезар, як тільки пізнав змінну вдачу Ґаллїйцїв і пе- 
реконав ся, що вони наскрізь революційний елемент, 
доти не спочив, поки всього краю не прибрав до рук. 
Пишучи й видаючи свої памятники, хотів Цезар пока- 
зати себе римській публицї з. як найкрасшого боку, ви- 
казуючи фактами свою хоробрість і рішучість. Завою- 
ваннє Ґаллїї він оправдує як оборону від напасти і спо- 
сіб для забезпечення границь римської держави. 

В переважній частині подій Цезар сам брав участь 
тай описує їх як очевидець, про инші факти сповіщає 
на підставі реляцій своєї штабової канцелярії. Свої спо- 
мини написав він поспішно в 51. р. Опис війни доповнив 
як очевидець його легат Авль Гір цій подіями років 
52. і 51.; його твір становить осьму книгу видання Це- 
зарових споминів. 

2. Спомини про домашну війну (49. і 48. р.) 
обнимають 3 кн. Докінчити їх перешкодила Цезарови 
смерть. 

Доповнення про війну александрийську, африкан- 
ську й іспанську походять від незнаних по імени авто- 
рів, а видано їх із посмертних паперів Гірція, що погиб 
у боротьбі під Мутіною (43. р.). їх стиль значно ріж- 
нить ся від Цезарового: він сухий та одноманітний. 

Крім тих творів зладив іще Цезар збірку дотепних 
приповідок, яку цїсар Авґуст невідомо чому заборонив 
видавати. В 45. р. написав він полемічну брошуру „Проти 
Катона", де старав ся обнизити заслуги покійного ре- 
цубликанця, при чім завзято змагав ся з авторами по- 
хвал Катона, м. и. з Ціцероном. Так само, як і оба по- 
передні твори, не дійшов до нас його поетичний твір 
„Подорож" (опис його мандрівки з Риму до Іспанії 
в 46. р.). Про його промови пише Ціцерон (у „Бру- 
тї", 261 — 2), що вони „дуже йому подобають ся і що 
Цезар зпоміж усїх майже бесідників говорить по латинї 
найпринаднїйше. Мова його була блискуча і зовсім не 
старосвітська, голос, рухи й постать величні й бла- 
городні." 



- 67 - 
Корнелїй Непос 

(99-24 р.) 

походив з западанської Галлії, але проживав го- 
ловно в Римі. Тут обертав ся серед таких визначних 
осіб, як Помпонїй Аттик, Ціцерон, Катуль, і належав до 
кружка „нової школи" римських письменників. 

Більша частина творів Непоса не дійшла до нас. 
Маємо згадки про отсї його твори (почасти й уривки 
з них): Поеми, нарис усесвітньої історії в 3 кн., „при- 
клади" з старшої й новійшої історії Риму, життєписи 
Ціцерона, Катона й ин. 

З найбільшого і найважнїйщого його твору „Про 
славних мужів" що, як здогадують ся вчені мужі, обни- 
зав 8 категорій у 16 кн., маємо тільки 1 кн. повну і ча- 
стину другої. А саме : з істориків маємо заховані під 
іменем Корнелїя Непоса життєписи Катона Старшого 
й Аттика. В своїх біографіях полководців (переважно 
Греків) Корнелїй Непос подає на основі грецьких жерел 
життєписи, а радше похвали кільканайцятьох полковод- 
ців грецьких і одного пунїйського, Ганнїбаля. Вибір 
■о стільки невдатний, що між знаменитих мужів зачислив 
автор таких мало замітних людий, як Датам і Тімолєон. 
Історичні події з'ображає він нераз невірно, а до своїх 
жерел ставить ся некритично. Стиль його ясний і про- 
зорий, але засіб слів доволі вбогий. 



Гай Саллюстій Крісп 

уродив ся в 86. р. пер. Хр. у сабінськім місті" Амі- 
тернум. Походив з богатої родини, дістав високу освіту, 
але при тім був дуже легкодушний, так шо вже моло- 
дим чоловіком розтратив на гулянках значну частину 
батьківщини. В політиці* стояв Саллюстій за Цезара та 
належав до людового сторонництва. Як проконсуль 
Африки придбав він собі величезні грошеві засоби, за 
які купив собі в Римі палату й заложив гарний парк на 
Квіриналї. Умер між 36—34 р. 




68 



В своїх історичних творах пропагує Саллюстш 
отверто свої політичні погляди. Заховали ся нам цїлі 

2 монографії й уривки з „Історій". 

1. В „юґуртинській війні" (111 — 105) наки- 
дуєть ся автор остро на римських оптиматів, предста- 
вляючи їх великий моральний занепад, жадобу грошин 
і власти, продажність і цілковиту військову нездатність. 
Маючи в своїх руках провід у війні', шляхта без сорому 
занапащувала інтереси римського народу та завдала 
йому чимало матеріяльних страт. Римські війська зазна- 
вали одної поразки за другою, зате ясним блиском за- 
сіяв талант Югурти. Що йно Марій, провідник рим- 
ських плебеїв і новий римський полководець, привернув 
у війську карність і легко побідив Югурту. Зате вихва- 
ляє Салюстій гарні прикмети того мужа, вкладаючи та- 
кож в його уста одну промову. 

У вступах, характеристиках дієвих осіб і мовах 
бере собі Саллюстій за взірець Тукидида, наслідуючи 
його потрохи і в стилю. Досить дивно виглядає нам 
нахил до моралізування у Саллюстія, чоловіка, що за- 
молоду був крайним розпусником: „Неслушно нарікає 
людський рід на свою природу, що вона слаба і не 
довговічна та що кермує нею радше припадок, ніж че- 
снота. Бо при докладній розвазі' не знайдемо нічого- 
більшого нї знаменитшого над неї і радше бракує люд- 
ській природі' запопадливости, ніж сили або часу. Але 
керманичем та провідником життя смертних людий 
є дух : він, той неминущий та вічний володар людського- 
роду усім править і кермує, а сам не підлягає нічийому 
кермуванню". 

Подібно резонує автор у передмові до „Війн и 
Катилїни", де хвалить силу духа і показує його все- 
сторонний занепад в особі Катилїни. Образ героя спід. 
Пісторії змальований чорними красками, але твір читаєть 
зя з великим інтересом. Автор користав у сїй монографії 

3 тогочасних урядових і літературних жерел, але не 
встеріг ся від грубих історичних помилок. Головна вар- 
тість монографії лежить і тут в епізодах, морах і хара- 
ктеристиках. Поведеннє Цезара стараєть ся автор пока- 



- 69 



зати в кориснім світлі'. За те нападає на оптиматів 
і зменшує заслуги Ціцерона: „Але коли Люцій Сулля 
оружжєм придбав верховну власть у державі, тоді" за 
добрими початками пішли злі наслідки: всі' грабують 
та крадуть, один хоче дому, другий поля, побідники не 
знають нї міри нї стриму, допускають ся на горожанах 
поганих, жорстоких злочинів". 

В римській історіографії має Саллюстій велике зна- 
чіннє тим, що ввів до неї засаду прагматизму, себто він 
не лише реєструє події, але й розглядає підклад, на 
якім вони повстали, характеризує дїєві особи, звертає 
увагу на географію краю й етнографію, вкінці вплітає 
свої власні рефлексії. Психольогічну його манеру наслі- 
дує з пізнїйших істориків Тацит, що називає його „бли- 
скучим письменником". І взагалі' старинні критики пере- 
важно високо цінили письменський талант Саллюстія, 
й подивляли його стиль ясний, виразний, забарвлений 
архаізмами, притім богатий, ріжносторонний, відповідний 
предметові Марціяль признає йому перше місце між 
римськими дїєписцями. В деяких рукописах творів Сал- 
люстія находять ся ще дві промови — поради Цезарови, 
(огаііопез зиазогіае) і інвектива на Ціперона, що їх да- 
внїйше теж уважано за Саллюстієві, але тепер призна- 
ють підробленими, мабуть у часах Фронтона, коли 
Саллюстій ізза своїх архаізмів дуже зріс у цїнї. 






КРАСНОМОВСТВО 

розвивало ся у Римлян від початку під сильним гре- 
цьким впливом. Докладну історію римської реторики 
подас Ціцерон у своїм „Брутї" (Вшіиз). Зі старших 
красномовців найславнїйші були М. Антонїй (143—87) 
і Люцій Лїцінїй Крас (140—91). 

В часах Ціцерона бороли ся в Римі з собою два 
реторичні напрями, азийський і ново-аттицький. Але сама 
азийська реторика мала дві відміни. Творцем т. зв. ру- 
баного стилю, що оперував головно короткими реченнями, 
був Гегезій з Магнезії. Його манеру розвивали дальше 
два брати з Алябанди, Гієрокль і Менекль. Вони любили 
стиль дібраний, з відміреними реченнями, котрі прикра- 
шували віршовими окінченнями. їх противниками були 
Айсхиль з Ґнїду й Айсхиль із Мілєту. Сї знов дбали 
про стиль надутий, патетичний. Без усякої міри перетя- 
жували вони речення образами й штучними прикра- 
сами. Влучно названо сей стиль азійським бароком. 

Найвизначнїйшим його представником у Римі був 



Квінт Гортензій Горталь 

(114—50), сучасник Ціцерона. Сей зручний адвокат ви- 
ступав у найголоснїйших тогочасних процесах або 
в згодї з Ціцероном, або як його противник. І так бо- 
ронив він Верреса, а виступав проти Помпея в дискусії 
про закони Габінїя (67. р.) і Манїлїя (бб. р.). 

Гортензій відзначав ся великою памятию і говорив 
з запалом. Промови його не дійшли до нас. — Прихиль- 



- 71 - 

ником азийського стилю випадає вважати також Ціце- 
рона, хоча сам він уважав себе клясиком, римським Де- 
мостеном і взагалі" ідеалом красномовця. В 50-их кроках 
підняла ся проти його диктатури опозиція ново-аттиків 
під проводом Марка Юнїя Брута, одного зі змовників 
проти самовлади Цезара. Ново-аттики (Калїдій, Гай Лї- 
цінїй Кальв г Квінт Корнїфіцій) уважали найбільшим 
грецьким красномовцем Лїзія і старали ся його насліду- 
вати. Ціцеронови закидали вони ось сякі хиби: „що він 
надутий, перетяжений словами, говорить на азійський 
лад, занадто часто повторяєть ся, що дотепи його хо- 
лодні, його композиція слаба і що він як на мущину 
надто мягкий". 

Дивним дивом ново-аттики всї, не виключаючи 
Цезаря і Корнелїя Непоса, повмирали молодими. Вже 
в 44. р. тріюмфуе Ціцерон, що його противники замов- 
кли. І вони замовкли на віки, бо їх твори зовсім не 
дійшли до нас. 



М. Ту л л їй Ціцерон 

уродив ся 106. р. пер^ Хр. в місті" Арпінум. Походив 
з лицарського роду. Його батько, засібний чоловік, пі- 
слав молодого Марка враз із братом Квінтом у Рим, де 
вже оба вчили ся реторики в школі' Лїцїнія Красса. 
Вдягнувши мужеську тогу, пішов Марко на короткий 
час до війська, але швидко покинув військову службу. 
В Римі посвятив ся приватним студіям правничим і ре- 
торичним. На ринку слухав промов славних тоді* кра- 
сномовців М. Антонїя, Сульпіція Руфа, Аврелїя Котти й 
инших. Одночасно при боці" Квінта Муція Сцеволї ав- 
гура, а пізнїйше його брата понтифіка, запізнав ся до- 
кладно з римським правом. Тодї-ж доповнив своє знан- 
нє грецької мови й літератури, перекладаючи на ла- 




72 



тинську мову Аратові „Небесні явища" (про астроно- 
мію) Плятонів діальог „Тімай", Ксенофонтів „Діальог 
про господарство" й ин. При нагоді' пізнав докладно 
всі* чотири головні системи фільософічні : епікурейську, 
академічну, стоіцьку і періпатетичну, при чім особливо 
академічна припала йому до вподоби. Стоік Діодот 
проживав довший час у його домі і вчив його діалек- 
тики. Для докінчення своєї теоретичної освіти поїхав Ці - 
церон в 79. р. у Грецію. В Атенах слухав викладів ака- 
деміка Фільона, потім Антіоха, а на острові Родос хо- 
див до реторичної школи славного Мольона і навчив 
ся "здержувати потрохи свій молодечий запал. 

Вернувши ся майже скінченим красномовцем у Рим, 
взяв ся Ціцерон наново до адвокатської практики і сту- 
пнево, уряд за урядом, поступав у державній службі. 
Вибраний конзулем на р. 63. відкрив змову Катилїни, на 
свою руку покарав смертию головних змовників і дістав 
за те на підставі ухвали сенату почесну назву „батька 
вітчини". Але вже за пять літ після того постарав ся 
людовий трибун Кльодій, о виданне закону, зверненого 
спеціяльно проти Ціцерона. Не маючи нї звідки помочи, 
втік Ціцерон завчасу у Грецію, після чого його дім на 
Лалятинї зруйновано, а місце присвятили понтифіки бо- 
гині* свободи. Та вже на другий рік, завдяки заходам 
впливових людий, відкликано Ціцерона з вигнання (58. 
р.). Славний красномовець вернув немов у триюмфі 
у Рим і дістав винагороду за всі* страти. 

В 53. р. вибрано його авгуром, а в роках 51—50. 
управляв замісць консуля провінцією Кілїкією. Там з'єд- 
нав собі лагідною вдачою і справедливістю усе насе- 
леннє. . • 

Коли-ж вернув ся в Рим, захопив його вибух до- 
машної війни між представником аристократів Помпе- 
єм, визначним колись полководцем і Цезаром, здібним 
дипльоматом і знаменитим стратегом. Оба супротив- 
ники хотіли мати по своїй стороні' Ціцерона. Марко 
Туллїй по довгім ваганню сполучив ся з Помпеєм і по- 
їхав з ним у Грецію. Але по битві під Фарзалем, 48 р., 
звернув ся до Цезара і дістав від нього амнестію. В Ри- 



- 73 - 

мі відсунув ся Ціцерон на якийсь час від державних справ 
і пильно заняв ся літературною працею. По смерти Це- 
зара, 44. р., Ціцерон обнимає провод у сенаті' і веде 
завзяту словесну боротьбу проти узурпатора Антонїя. 
Чотиринайцять промов з того часу (44. і 43. р.) вийшло 
під назвою Філїппік. Але швидко підтято крила горя- 
чому старикови. Антоній погодив ся з Октавіяном і за- 
жадав голови Ціцерона. Посіпаки зловили красномовця 
в утечі і вбили його 9. грудня 43. р. 

Ціцерон був визначним політиком, знаменитим кра- 
сномовцем, добрим батьком родини і щирим прияте- 
лем. В римській літературі займає він першорядне ста- 
новище, головно ізза великого числа творів і заслуг 
для розвою латинської мови. Стиль його богатий, ріж- 
номанїтний і гарний став клясичним взірцем, на котрім 
учили ся і вчать ся цілі покоління. І треба признати, 
що в формі і стилю є мало людий рівних Ціцеронови 
в обох стари н них літературах. 

Але той стиль небуденний і доволі* далекий від 
звичайної мови і способу вислову пересічного освіче- 
ного чоловіка; він тільки в мовах є на своїм місці' 
і викликує гарне вражіннє. 

В инших областях письменської творчости, в ко- 
трих Ціцерон пробував своїх сил, себто в на пів науко- 
вих, на пів популярних творах реторичних, фільософіч- 
них, історичних і в поемах, той стиль неприродниїі, 
надутий, переладований реторичними прикрасами не мило 
вражає і втомляє читача. Тому що Ціцерон любить про 
все оповідати широко і докладно, виходять його нау- 
кові твори надто розтягнені і розводнені. Ясности ви- 
кладу шкодить дуже діальоґічна форма підручників. 
Але за те годї винити самого Ціцерона. В історії обох 
клясичних літератур часто бачимо те явище, що пустий 
та незначний зміст виступає в гарній, викінченій формі 
язиковій (як на пр. у Ціцерона), навпаки важний і цін- 
ний зміст, високі й оригінальні думки гублять ся в не- 
відповідній формі (як у Плятона). 

І взагалі' в старині' наука не була так докладно 
відділена від літератури, як нині'. Науковим творам пи- 



74 



сьменники густо-часто надають артистичну форму так,, 
що до тих мішаних продуктів мусить історик старинних 
літератур прикладати иншу міру, ніж роблять се істо- 
рики новійших літератур. 



Промови. 

Найбільшу славу здобув Ціцерон на полї красно- 
мовства. Будучи з фаху судовим адвокатом, виголосив 
він протягом 39 літ (від 81—43. р.) своєї адвокатської 
й політичної дїяльности 57 промов. З них найвизнач- 
нїйші отсї: 

Сїм промов проти В є р р є с а, бувшого пропре- 
тора'Сицилїї, що за свого урядування, в р. 73— 70., до- 
пустив ся нечуваних здирств і злочинів, котрі взагалі' 
кидають темне світло на місію римських культурників 
по провінціях. З тих 7 мов (огаііопез Уеггіпае) тільки 
дві дійсно виголосив Ціцерон у суді' (70. р.). 

Чотири мови проти Люція Катилїни, славного 
змовника т. зв. К а т и л ї н а р к и (огаїіопез Саііііпагіае 
63 р.). Перша з них, виголошена в сенаті*, а звернена 
до прибутного на засіданню Катилїни, починаєть ся пи- 
таннями, повними патосу: „Доки-ж то врешті', Катилїно, 
надуживати-меш нашого терпцю? Доки ще шал сей 
твій буде нас висмівати? Доки кидати ся-ме твоя роз- 
гнуздана зухвалість? Нітрохи тебе не турбує нічна за- 
лога Паляцію, нї сторожі в місті', нї страх народу, нї 
збіговище сих усіх, нї се найбільш укріплене і безпечне 
місце для засідань сенату, нї трохи не зворушили тебе 
уста і лиця присутних? Чи гадаєш, що твої пляни не 
стали явними? Чи не бачиш, що свідомість сих усїх 
держить твою змову у путах? Хто з нас, думаєш, не 
знає, що ти робив минулої, а що попередної ночи, де 
ти був, кого скликував, яку зробив постанову? Що се 
за часи, що за обичаї!" 

Четверта промова кінчить ся таким покликом до 
сенату: „Длятого рішіть старанно про останній ратунок 
вітчини і римського народу, про ваших жінок і дїтий, про. 



— 75 - 

жертівники й огнища, про храми і святині", про доми 
й оселі" усього міста, про державу і свободу, про се все 
рішіть, так як ви постановили відважно. Маєте такого 
консуля, що не завагаєть ся послухати ваших ухвал і те, 
що ви постановите, доки його життя, могти -ме боро- 
нити і самим собою запоручити". 

Треба признати, що Ціцерон умів по мистецьки 
промовляти до чуття і розуму слухачів, вмів спонукати 
їх волю до дїлання, піднести духа та потішити, а йому 
самому ніколи не забракло відваги провести в діло те, 
що признав за добре і чесне. Про се свідчить його 
оборона Квінта Росція з Амерії (80), де він накидаєть 
ся на могутного любимця Суллї Хризогона і не щадить 
навіть самого диктатора. 

А вже неабияку честь приносить Ціцеронови його 
благородна, вільна від особистої ненависти боротьба 
з людьми, котрих він уважав ворогами публичного ладу 
і свободи, з П. Кльодіем (в мовах рго Р. Зезїіо, рго Т. 
Аппіо Міїопе), з Цезаром і Антонїєм (14філїппік з 43. р.). 

Але не можна промовчати і сього, що Ціцерон 
боронив за гроші і таких людий, що їх справа була не 
тільки непевна, а навіть нестійна, напр. Л. Мурену (63. 
р.), П. Корнелїя Суллю (62. р.) і ин. Та тут оправдує 
його потрохи фах і практика адвокатська. 

З менших промов Ціцерона літературний інтерес 
має оборона грецького поета Архія з Антіохії (62. р.). 
В ній висказує промовець похвалу наук і поезії. В 23. 
розділі" читаємо слова характеристичні для такого завзя- 
того націоналіста, яким був Ціцерон: 

„Коли-ж хто думає, що грецькі вірші меншу мають 
вартість як латинські, дуже помиляєть ся, бо грецькі 
читають ся у всіх майже народів, а латинські обмежені 
своєю тісною країною". 

В реторичних творах був Ціцерон ще найбільше 
орігінальний, бо неодно взяв із власного досвіду. Але 
й тут опираєть ся він переважно на грецькі жерела, ба 
й сам подає, які читав грецькі нариси й підручники 
(технай) реторики. 



76 — 






В „Брутї" або книжці* про славних бесідників (Вшіиз 
6е сіагіз огаіогіЬиз 46 р.) подає Ціцерон історію красно- 
мовства Греків і Римлян. 

В 3. кн. свойого твору „Ое огаіоге" говорить 
автор про значіннє, роди і потребу красномовства, 
а потім про завдання, які має сповнити добрий промо- 
вець, аби його мови були добре збудовані й вигладжені. 
Вкінцї подає вказівки, як виголошувати мови, з якою 
мімікою і з якими рухами тїла. 

3. В творі „Огаїог асі М. Вшіит" (46. р.) або про 
найліпший рід говорення зображає він ідеал промовця 
в ріжних родах вимови і стилю. 

В фільософічній дїяльности не держав ся Ціцерон 
одної системи, але вибирав з кождої те, що найкрасше 
і шо найбільше відповідало потребам Римлян. Значить, 
Ціцерон був еклектиком. 

Написав він б кн. про державу (в рр. 54—51), де 
розважає про те, яка форма державного устрою най- 
ліпша. 

Про закони в 3. кн., 46—43. р. 

Пародокси Стоіків до М. Брута, в р. 47. 

Асасіетіса в 2 кн., З р. 45. 

Границі добра і зла в V. кн., з р. 45. 

Тускулянські розмови в V. кн. 

Природа богів у 3 кн., 45 — 44 р. 

Катон старший про старість, 44 р. 

Ворожба (сіє сіїуіпаїіопе) в 2 кн. (про вмілість про- 
рокування), з р. 44. — Доля (44. р.). — Тімай (44. р.). — 
Лєлїй про приязнь (44. р.). — Про обовязки, кн. З, 
(44. р.). 

Маємо також деякі відомости про незаховані до 
тепер фільософічні твори Ціцерона. 

Ціцерон занимав ся від молодих лїт творами гре- 
цьких фільософів, головно ізза користий, які сподївав 
ся з них добути для своєї реторичної практики. В пізнїй- 
шім віцї приводять його до фільософії зверхні причини, 
родинні нещастя, політична бездїльність по першім 
тріюмвіратї (від 55—52. р.) і диктатура Цезара (46—44.). 



— 77 - 

В тих літах написав Ціцерон переважну частину своїх 
фільософічних творів, що властиво є перерібками з гре- 
цької мови. 

Пишучи вельми поспішно й богато, не мав Ціце- 
рон часу вглубити ся як слїд у грецьку фільософію 
і перетравити глибокоумні системи грецьких мислителів : 
Сократа, Плятона, Арістотеля, стоїків, епікурейців, скеп- 
тиків і ин. Длятого в його фільософічних писаннях тра- 
пляють ся нераз річеві помилки і неясні місця. Як зверхню 
форму тих творів вибрав автор арістотелївський діа- 
л ь о ґ. Про се говорить він сам у тускулянських розмо- 
вах, кн. II., 3. 9. ось як : „І так звичай періпатетиків 
і академії говорити про всї річи й освітлювати їх з про- 
тивних сторін подобав ся мені не лише длятого, що 
инакше не можливо було би дійти, що в кождій річи 
правдоподібне, але й тому, що се найлїпша реторична 
вправа". 

Инші твори Ціцерона, як прозові памятники з ча- 
сів його консуляту, написані в грецькій мові, і полїтичні 
поеми „Про мій консулят" (Ое сопзиіаіи зио) у 3. кн., 
з р. 60. і „Про мої часи" з р. 56—54. загинули. Не ве- 
лику літературну вартість мали також 2 инші його 
поеми: „Про британську експедицію" Цезара й епос 
„Марій". 

Тими творами Ціцерон радше підорвав свою славу, 
ніж збільшив її. 

Так само у його великій, захованій переписцї нахо- 
! дить ся чимало річий, що освітлюють його малодушність 
\ і змінність характеру. 

Оперши ся переважно на ті неприхильні для Ціцерона 
вістки, оцінив славний учений Т. Момзен дуже остро по- 
літичну діяльність Ціцерона й обнизив його літературні 
заслуги. Але той строгий осуд не приніс надто великої 
чести й самому критикови, бо з ним не згодив ся нїо- 
дин инший учений. Навпаки, не бракло учених старин- 
них і новійших, що вміли об'єктивно оцінити многосто- 
ронну літературну діяльність великого мужа і найти 
в ній і чимало добрих сторін. 






ПОЕЗІЯ. 

Публїй Верґілїй Марон 

являєть ся немов ветераном римської поезії і займає 
в ній більш-менш таке становище, як Гомер у грецькій. 

Верґілїй уродив ся 70. р. пер. Хр. в селї Андес 
коло Мантуї, в домі середньо-засібних батьків. До шкіл 
ходив у Кремонї, а потім у Римі. В 42. р. потерпів Вер- 
ґілїй при роздїлї земель між ветеранів. Маєток його два 
рази забирали насильно вислужені вояки, про що поет 
згадує в своїх екльогах. В тім нещастю помагали йому, 
як могли, Азі ній Поллїон і Меценат, з котрим поет жив 
у великій приязни. Йому присвятив він свої „Георгіки", 
написані 36. р. Від 29. р. до кінця життя працював поет 
майже виключно над своїм найбільшим твором, Енеїдою. 
Умер 19. р. в Вшпсіізіит вертаючи ся з наукової подо- 
рожі до Греції. 

Твори. 

В своїй творчости старав ся Верґілїй свідомо на- 
слідувати найкрасші взірці* грецької літератури. До зло- 
ження твору потребував усе поради й заохоти приятелів. 
Писав поволі' і часто зміняв та вигладжував віршову 
форму своїх поем. У Вергілїя був визначно епічний та- 
лант; через те писав він свої твори дактилічним гекса- 
метром. 

Збірка „Буколїк" (Висоїіса, звичайно есіо^ае), 
себто пастуших пісень ідиллїчного характеру, містить 
у собі 10 невеличких творів. Перша, трета, пята, сема 
і девята пісня, мають діальоґічну форму, всі инші опи- 



79 



сову. В ідиллях наслїдує Вергілїй головно Теокрита, 
але за грецькими назвами криють ся в нього часто рим- 
ські особи, а нерідко й сам він промовляє спід пастушої 
маски. В кількох екльогах міряють ся з собою віршами 
два пастухи, а третій видає суд. Хто красше заспіває, 
тому призначає в нагороду телятко або кубки. В своїх 
імпровізаціях доторкають ся пастухи часто сучасних по- 
дій. В екльогах трапляють ся й любовні мотиви. Нераз 
читаємо нарікання пастуха, що не може назад привер- 
нути до себе серця пастушки ; взагалі' настрій сих па- 
стуших пісень переважно сумовитий. В четвертій піснї 
звіщає поет народини чудесного хлопця, що буде вели- 
ким чоловіком — і приверне золотий вік. Мабуть думав 
тут поет про сина Азінїя Поллїона; але пізнїйші поко- 
ління відносили сю віщбу до Авґуста або й до Ісуса 
Христа, що прийшов на світ як раз у тих часах. Єкльоги 
повстали в роках 42—39. Сучасників поета найглибше 
вражали алегоричні буколїки з їх прозорими алюзіями 
до загально знаних подій та осіб. Ми цїнимо в них 
свіжість і безпосередність чуття, вдатну композицію 
і гладкий мельодийний вірш. 

Більше самостійний був поет у своїх „Георгіках", 
(Сеог^ісоп ПЬгі IV), написаних у р. 38 — ЗО. У вступі го- 
ворить, про шо співати-ме. 

Що на засївів буйність впливає, коли випадає 
Землю орать, Меценате, й коли долучати до вязів 
Винну лозу, як волів випасать і ховати худобу, 
Та скільки досвіду треба, бжілок шоб доглянуть 

[ощадних." 
І так в 1. кн. говорить поет про хліборобство, 
б 2. про плеканнє дерев і садовини, в 3. про хов худо- 
би, в 4. про бжолярство (пасїчництво). Правдивою при- 
красою сеї дидактичної поеми, що обнимає 21 18 віршів, 
являють ся численні епізоди : передмова, опис змін, що 
настали по золотім віцї, опис бурі, явища на небі й на 
землі по убивстві Цезара (1. кн.), похвала прикмет Італії, 
весни і сільського життя (II), опис боротьби биків, про 
життє кочових племен (III), про славного пасічника Арі- 
сгея, міт про Орфея і Евридику (IV). 



— 80 - 






Зміст, що доторкаеть ся всяких рільничих відомо- 
стий, узяв поет почасти з Гезіода, Гигіна, Магона, Ксе- 
нофонта, а почасти з власного досвіду. Трапляють ся 
в його поемі й деякі хибні твердження, як напр. опису 
жнив та молочення збіжжя. Поет бажав більше заба- 
вити читача, а менше дбав про наукову вартість поеми. 
Серед дидактичних поем старини займають „Георгіки" 
одно з перших місць. 

Докладного змісту тих творів не подаю, бо вони 
знані ширшому загалови доволі з вдатних переспівів 
В. Шухевича. 

Таксамо зміст Енеїди здебільшого відомий кождому 
з славної пародії І. Котляревського. Та перерібка мабуть 
стала причиною, що й досї не маємо перекладу тої най- 
визначнішої римської епопеї. 

Над Енеїдою працював Верплїй до самої смерти 
(від 30—19. р.). Заки ще він узяв ся до тої праці', писав- 
з запалом Проперцій (VII, 34. 63.). 

„Він прославляє тепер оружжє Троянця Енея 
Й мури лявінські міцні, кладені на берегах: 
Змовкніть, автори римські всі' враз, уступіться Гелєнцї! 
Прийде щось більше мабуть над Ілїяду на світ". 
І поет сповнив ті великі надії своїх земляків. Своєю 
поемою (у 12 піснях) він заступив їм Гомерові твори. 
В першій половині', де описані Енеєві блукання по морю 
і всякі, почасти любовні пригоди (на пр. з Дідоною 
в Картаґінї), подає він немов Одиссею в мінїятурі, в дру- 
гій половиш описує боротьби Троянців з Лятинами, 
виразно наслідуючи Ілїяду. Як Ахілль має найгрізнїй- 
шого противника в особі Гектора, так і Еней здобуває 
вороже місто аж тоді' коли вбив свого супроти вця 
Турна, короля Рутулїв. Такі паралелі' бачимо в Енеїдї 
на кождім кроці'. Також у композициї наслідував Вергі- 
лїй Гомера. Він не описує сам пригод Енея, але каже 
їх оповідати головному героєви на дворі Дідони. Пре- 
гарний (в 2. п.) опис збурення Трої, з'ображеннє неща- 
стя Ляокоонта і його синів, хитрощів Сінона і подвигів 
Неоптолєма. В дальших піснях велику ролю відграють 
пророцтва. Боги кермують усїми ділами Енея, так що 



- 81 - 

він являє ся немов лялькою в їх руках. Сталий його 
епітет „побожний". 

В шестій піснї сходить Еней у підземний світ, де 
його батько показує йому тїни пізнїйших героїв. У семій 
прибувають Троянцї з Сицилїї до Ляціюм. Еней зару- 
\ чаєть ся з донькою короля Лятина, Лявінїєю, судженою 
Турна. Тоді' Юнона посилає Фурію, щоби вона викли- 
кала війну. По стороні Енея стає між иншими етруський 
герой Мезентій, вольська амазонка Камілля і переселенець 
із Аркадії, Евандер. Його сина вбиває в боротьбі Турн. 
В девятій піснї (репсіапі Гомер. Дольонеї) відзначують 
ся два звідуни Нїз і Евриаль. Поема кінчить ся смертию 
Турна. Мати Лявінїї, Амата, на вістку про здобуттє 
міста вішаєть ся. 

Переказ про Енея обробляло богато письменників, 
як на пр. Стезіхор, Невій, Катон. Вергілїй надав йому 
високопатріотичну тенденцію 1 ) й ужив яко засіб для 
прославленя юлїйського роду, а посередно також цїсаря 
Августа, у якім бачив добродія людскости (пр. у щитї 
Енея, VIII, 675). 

Енеїдою придбав собі Вергілїй безсмертну славу. 
Поміж иншими латинськими епопеями займає вона пер- 
ше місце. Швидко по смерти поета почали Римляни 
з неї вчити по школах. В середніх віках люди так дуже 
чудували ся хистови Вергілїя, що не бачили поза ним 
Гомера. Аж німецькі учені 19. -століття обнизили зна- 
чіннє Вергілїя і що йно в новійших часах зрегабілітував 
його славу Гайнце („Уег§іГз ерізсЬе ТесЬпік", 1903). 

Инші твори Вергілїя, (мабуть із його молодечого 
віку, з них деякі підроблені) мають менше значіннє. 

„Комар" (сиіех) бачить, як гадина підповзає до 
сплячого пастуха і тому кусає його. Пастух будить ся, 
убиває комаря, а потім і гадину. В снї являєть ся йому 
його спаситель-комар і розповідає докладно про свою 
смерть і що він бачив у підземнім світі". Зворушений 



!) VI. 851. 

„Ти, Римлянине, шоб тямив, як править народами сильно 
(В сїм твоя вмілість), як мирні звичаї, накинуть підбитим; 
Милувать тих, що послушні, і як покоряти зухвалих." 

6 



- 82 - 






тим пастух з великим пієтизмом похоронює комаря, 

висипує йому могилу, засїває її гарними квітками і кладе 

на нїй надгробний напис: 

Бідний комарю, ось сторож худоби за твою прислугу, 

Що ти йому. спас життє, тобі з вдячности сипле могилу. 

Се епилїон виказує, що правда, деякі хиби ком- 
позиції, але вірш гладкий і добре збудований міг вийти 
спід пера Вергілїя, в роках 53—43. 

„Шинкарка" (Сора) запрошує подорожного у го- 
споду, захвалюючи всякі присмаки і вигоди. Ся весела 
описова поемка зложена в 19 елегійних дистихах. 

„Затирка" (Могеіит), се спеціяльно італійська ома- 
ста до хлїба з чеснику, селери, сира, оливи й оцту. 
Поет описує докладно і з немалим талантом, як селянин 
Сіміль, продавець ярини, встає досвіта, розкладає в печі 
огонь, меле на жорнах зерно, потім іде в город по яри- 
ну і приготовляє собі затирку на снїданнє. Ся гарна 
ідиллїя, мабуть твір Вергілїя, обнимає 144 гексаметри. 

„Прокляття" (Оігае) кидає автор на вояка Баттара, 
що загарбав його хутір. Бажає йому в 103 гексаметрах 
усяких нещасть, а землю заклинає, щоби не родила 
грабіжникови. В другій частиш поеми виливає поет свою 
тугу за коханкою Лідією. Деякі вчені приписували сей 
твір Валєрієви Катонови, що також стратив свій ґрун- 
тець за диктатури Суллї, але ситуація з'ображена в по- 
емі, промовляє радше за 41. роком і за авторством 
Вергілїя. 

В „Етнї" (664 гексаметрів) старає ся поет пояснити 
причини вульканїчних вибухів, ідучи за наукою стоіка 
Посейдонїя. В сїй поемі гарні особливо епізоди, у вступі 
проханнє помочі Аполльона, похвала жадоби знання, 
а нагана захланности, опис вибуху Етни, серед котрого 
не втратило життя тільки двох молодих людий, що ра- 
тували батьків з вогню. 

„Сігіз" (з грецького кейріс, стрижка — мор- 
ський птах), в 500 гексаметрах, поема айтіольоґічна. 
Переказ оповідає, що Нїз, король Меґари мав гарну 
дочку Сциллю, яка полюбила батькового ворога Міно- 
са. Мінос облягав з військом Мегару, але не міг її здо- 



— 83 — 

бути, поки у Нїза був на голові пурпуровий волос. Його 
обтинає потайки сплячому батькови Сцилля і тим спри- 
чинює здобуттє міста і смерть Нїза. За кару переміняє 
її Амфітрита в білого птаха з пурпуровими перами. 
Одночасно Зевес замінив Нїза (пізиз — яструб) в вод- 
ного орла (галїевта), що раз у раз гонить за стрижкою, 
де тільки її побачить. — Епізоди в поемі, як на пр. дві 
промови няньки, що відраджує Сциллї обстригати батькови 
чародійне волоссє, займають надто богато місця і псують 
цілість. — Сей переказ находимо також у 8 кн. Мета- 
морфоз Овідія. 

Крім сих творів зберегла ся ще під іменем Вергілїя 
збірка зложена з 14 коротких епіграм і 3 пріапейські 
вірші неприличного змісту. Називають їх також Саіа- 
Іеріоп (каталєптон — Дрібнички). Автор звертаєть ся 
в них до ріжних осіб з похвалами або з насмішками. 

Від IV. століття настає звичай складати з віршів 
Вергілїевих нові поеми, т. зв. центони. Найславнїйший 
€ весільний центон Авзонїя. В середніх віках уважали 
Вергілїя чарівником, а його віршів уживано до пророцтв. 
1 се теж свідчить про велику популярність безсмертних 
творів мантуанського поета. 



Менші поети. 



Твори Вергілїя послужили взірцями для цілої пле- 
яди сучасних і пізнїйших поетів. Овідій у 16. листі* (IV. 
кн.) з Понту вичисляє , близько ЗО імен таких поетів. 
Знаємо переважно тільки наголовки їх епопей, з троян- 
ського, тебанського й арійського циклю. Деякі з них 
оспівували історичні події, на пр. війни Цезара. Та всі' 
твори тих поетів загинули, крім малих уривків. 

Люціи Варій Руф (74—14. р.) прославив ся 
головно свою трагедією під наг. „Тиест", виставленою 
ло боротьбі під Асїіит (ЗО р.), за котру цїсар Август 



84 



виплатив йому величезний гонорар. Писав також епічш 
поеми, як на пр. про смерть Цезара і панегірик у честь 
Августа. Заслужив ся він теж виданнєм Енеїди з по- 
смертних паперів Вергілїя. 

Дидактичний поет Емілій М а ц є р переробляв 
з творів александрийського віршописця Нїкандра чуда- 
цькі поеми про птахів (ОгпііЬо^опіа), про їдовиті гади- 
ни (ТЬегіаса) і про цїлюїлі ростини. 



Квінт Горацій Флякк. 

Житєпис. — Горацій уродив ся 68. року пер. Хр. 
в містечку Уепизіа, що лежить у південній Італії на 
границі між Апулїєю і Люканїєю. Батько його, визволе- 
нець, власник невеличкого хутірця, постарав ся дати 
синови доволі' гарну, як на ті часи, освіту. Вчив ся Квінт 
спершу в родиннім місті", а потім у Римі. Звідтам поїхав 
на висші студії до Атен, де пробув кілька лїт. Коли-ж 
вибухла домашня війна між републиканцями і Антонїєм 
(43 р.), Горацій вступив у військо Брута і боров ся коло 
РЬіІіррі, 42. р. Коли-ж побачив, що република безпово- 
ротно пропала, користаючи з загальної амнестиї вернув 
ся в Рим. 

Тут проживав якийсь час у недостатку, бо його 
батьківщину забрали вислужені вояки, аж поки через 
своїх знайомих, поетів Вергілїя і Варія, не дістав доступу 
до Мецената, могутного римського пана. Той велико- 
душний протектор молодих письменників подарував Го- 
рацієви досить значний маєток на провінції і поручив 
його цїсареви Августови. Вільний від журби про життє,. 
міг Горацій віддати ся виключно лїтературним заняттям... 
Умер 8. р. перед Хр. незабаром по смерти улюбленого- 
Мецената. 

Твори Горація. — Горацій здобув собі своїми 
творами славу першорядного римського лірика. Наперед, 
написав він одну книжечку епод (Еросіі), за взором гре- 



— 85 — 

цького поета Архільоха з Парос (коло 700. р.), котру 
видав коло ЗО. р. Еподи названі від того, що по дов- 
шім віршу (ямбічнім тріметрі) переважно наступає ко- 
ротший, кінцевий (уегзиз еросіиз: ямбічний діметер). 
Зміст епод по більшій части глумливий, а тон агресив- 
ний. В другій еподї, що належить до найкрасших творів 
Горація, описує він ідиллїчне життє на селї, а в 11. життє 
на островах щасливих. В пятій і останній (17.) еподї ви- 
сміває поет чарівницю Канїдію, в 1. і 3. звертаєть ся 
до Мецената. В останніх сатирах накидаєть ся поет на 
ріжних людий, на доробкевича (4.), на кепського поета 
Мевія (10.), на поганих жінок (8. і 12.), на злочинних 
Римлян, що кидають ся у братовбийчу війну (7.). 

Своїм характером зближають ся еподи потрохи до 
сатир, а формою до пісень (од), на пр. епода до кеп- 
ського поета Мевія. 

Відвязане судно іде під злим знаком, 

Везучи смрода Мевія. 

Ти, Австре, тям його побити із обох 

Боків страшними филямиї 

Най чорний Евр на морі збуренім линви 

И розбиті весла рознесе. 

Хай вдарить Аквільон той сам, що на горбах 

Трясе й ломає дубину. 

Хай приязних не бачить звізд у темну ніч, 

Як зайде Оріон сумний. 

Одночасно з еподами писав Горацій сатири, що 
| їх назвав розмовами (зегтопез); першу книжку (10 са- 
тир) видав 35. або 34. р., другу (8 сатир) між 30. і 29. 
роком. Сатири почав Горацій писати під впливом лек- 
тури Люцілїєвих творів, до чого сам признаєть ся в 4. 
і в 10. сатирі. Але одночасно ганить він остро свого 
вчителя Люцілїя. Закидає йому не лише грубі похибки 
в будові вірша, але й сам зміст його сатир уважає часто 
занадто маловажним. 

Як кожду збірку своїх творів, так і сатири присвя- 
тив автор Меценатови (І, 1.). Про свою знайомість із 






86 



тим опікуном письменників говорить він іще в 6. сатирі. 
В 7. описує подорож до Вгипсіізіит. В деяких „гутірках" 
виступає поет в ролі цинїчно-стоічного проповідника, 
що дорікає людям за їх хиби, на пр. за захланність, 
незадоволеннє своєю долею, заздрість (1.). Девяту (9.) 
сатиру, в котрій Горацій описує забавну пригоду з при- 
чепою, переповів свобідно Іван Франк о, зміняючи 
дактилічний гексаметр орігіналу на відповіднїйші ямбі- 
чні вірші. 

Характеристичною прикметою сатир являєть ся їх 
переважно діальопчна форма. 

В І. книзі' сатир говорить автор сам від себе, в II. 
вводить як головних бесідників ріжні особи : стоіцького 
фільософа Стертінїя (3.), віщуна Тейрезія (5.), що подає 
способи, як полювати на спадщину. В 7. сат. поетовий 
слуга Давус, користаючи з хвилевої свободи в Сатур- 
наліях (ІіЬегїаз ОесетЬгіс) говорить свому панови до- 
сить неприємні річи в дусї стоіцької фільософії. Сам 
поет виступає в тих сатирах як слухач, часом бере 
участь у дискусії. Через те надає тим сатирам драма- 
тичну форму, яку стрічаємо також у Плятонових діа- 
льоґах. 

Другу збірку сатир закінчив і видав поет коло ЗО. 
р. В дальших літах (від 20. — 9.) написав Горацій 2 книги 
листів (разом 22), до котрих долучив іще третю 
книжку, довгий лист до Пізонів, поетику (у 467 віршах). 
Зміст листів досить ріжнородний. Автор обговорює в них 
літературні питання, або описує пригоди з приватного 
життя. До Мецената звертаєть ся у трьох листах першої 
книги (1., 7. і 19-ім). Всї листи писані легким і свобід- 
ним стилем і переплітані золотими гадками фільософіч- 
ного змісту чи й просто взятими з житєвого досвіду. 

„Що королі* нагрішать, за те болять чуби Ахай- 
цїв". (II. 1. 14). 

„Той половину зробив, хто зачав: але розуму 
треба". (II. 1. 40). 

„Хто має досить, нехай не бажає вже більше ні- 
чого". (II. 1. 46). 

„Як посуда не чиста, все, що-б не налив ти, сква- 
снїє. (II. 1. 54). 



- 87 - 

„Небо, не душу зміняють ті люди, що гонять за 
море". (І, 11. 27). 

„Добрий і мудрий лише чоловік щасливим буває". 
(І. 16. 20). 

В третім листі", що має осібний наголовок „сіє агїерое- 
ііса" викладає автор теорію поезії* особливо драматичної. 

Важні його думки про істоту і ціль поезії : 

„Або користь приносять або звеселяють поети". 

„Той голоси всі" дістане, хто миле з солодким мі- 
шає". (II. 3. 343). 

Цінні" і фільософічні сентенції, як на пр. отся: 

„Гори родить намагають ся й родить ся мишка 
маленька". (139). 

При кінці' поеми (вірш 453—476) находимо гарну 
карикатуру поета, глум над поетичним шалом. 

Так як то хорого на докучливу коросту й жовтачку 
Або на страх фанатичний чи то на погану падачку, 
Всі' так боять ся й тікають перед божевільним поетом, 
Люди розумні; а хлопці' йому докучають і гонять 
Сміло за ним. Коли гордо белькоче поеми й блукає 
Наче пташник, що чатує на косів і впаде в керницю 
Або де в яму, позвольте най довго вигукує: „Пробі! 
Ох поможіть, горожани"! най жаден не йде ратувати. 
А як би хто хотїв помогти і линву спустити, 
Скажу: Ти знаєш, а може він скочив там сам і не хоче 
Зовсім спасати ся ? Тай оповім їм про смерть Сицилійця 
Того поета. Коли Емпедокль забажав уходити 
За безсмертного бога, ускочив по зимній розвазі' 
В Етну горючу. Поетам нехай буде вільно вмирати. 
Хто ратує насильно, той робить то само, що вбійник! 
Се вже не перший раз і не буде вже він чоловіком, 
Як його ^виймеш і славної він не покине бажати 
Смерти. И не знати пощо він мазюкає вірші ; чи може 
Він намочив на батьківську могилу чи злочином може 
Цвинтар сумний осквернив: се лиш певне: шаліє мов ти ґрис, 
Що повиломлював штаби і втік із запертої клітки 
Дурнів і вчених жене і лякає цупкий декляматор, 
А вже як зловить кого, то держить і вбиває читаннєм. 
Пявка не пустить ся скіри, аж поки насмокче ся крови. 




88 - 



З наведеного уривка можна пізнати прикмети стилю 
листів. Автор кидає думки нераз без звязи і часто ури- 
ває мисль, заставляючи читача догадати ся решти. На 
17. р. припадає так зв. сагтеп заесиїаге, пісня в столїтню 
річницю заснування Риму. 

Але за найкрасші вірші Горація треба вважати оди 
або піснї (сагтіпа), що їх поет писав принагідно, в по- 
риві широго вітхнення або за намовою приятелїв. Пер- 
шу збірку, в трох книгах, що обнимає піснї з років 
ЗО — 23, випустив він у світ (себ то дав переписати 
в більшім числї примірників) коло 23. р. ; другу, в котру 
увійшли твори з р. 17—13., в 13, р. перед Христом. 

В сих віршах, складаних у грецьких строфах: аль- 
цейській, сапфійській, асклєпіядейських і архільохійських, 
доторкаєть ся автор майже всїх сторін людського життя. 

Найчастїйше оспівує він вино й любов та звертаєть 
ся до приятелїв із закликом, щоби вживали нинішнього 
дня, бо не знають, чи діждуть ся завтрішнього. Але 
автор уміє вдарити і в поважні струни своєї лїри, про 
що свідчать деякі оди третьої книги, звані патріотич- 
ними або римськими. Має він чуле серце і на красу 
природи, хоч такі піснї, де прирівнання до життєвих 
образів бере з природи, у нього досить рідкі, як у за- 
галі* в старинній поезії. Деякі піснї відзначають ся жар- 
тівливим, деколи трохи злобним тоном. 

Гарний віршик до Лїдиї (І. 8). Закоханий спортовець. 

Лїдїє, скажи далебі 
Чому нищиш так Ефеба, 
Чом палиш коханнєм так? 
Він міцний і не старий ще ~ 
Чом же не вчаща на грище, 
Не видать його в іграх? 

Чом не мчить ся в перегони, 
Чом не уїзджає коний, 
Дикунів галлїйських злих ? 
Не купаєть ся й оливи 
Чом боїть ся гірш кропиви, 
Зброю чом заніс на стрих? 



- 89 - 

Він, що диск нераз чи й спису 
Кидав за граничну рису, 
Де сховав ся він тепер? 
Як Ахіль в дівочім строю, 
Може він тїка від бою, 
Шоб у нїм не згиб, не вмер? 

До віршової форми прикладав Горацій богато ста- 
рання. Знаємо, що він писав свої вірші поволі' і раз у 
раз вигладжував їх. Зміст пісень брав із життя або пе- 
респівував грецькі сюжети Алькая, Сапфони, Піндара, 
Архільоха, Біона й инших. 

ІРазить трохи в його творах науковий, мітольогі- 
чний баляст і стиль, подекуди надутий і тяжкий. 

Але всетаки Горацій як співець, критик і фільософ- 
учитель вельми прислужив ся римській і всесвітній літе- 
ратурі. Своїми творами поставив він собі „памятник 
тривкійший від крицї", бо живе в устах тисячів людий, 
переважно молодежи. 



Публїй О в і д і й Назон 

в 10-ій елегії IV. кн. своїх „Сумних листів" сам описує 
•своє життє і свої родинні відносини. 

Уродив ся він з богатої лицарської родини в Суль- 
монї, краю Пелїгнів, 43. р. пер. Хр. В Римі вчив ся ре- 
торики і права у славних тодішніх учителїв. Але уряд- 
ницька карієра не подобала ся йому і він швидко від- 
казав ся від неї. Був три рази жонатий, але тільки 
з третьою жінкою жив довго і щасливо, поки не по- 
стигло його тяжке нещастє. А саме при кінцї 8. року 
по Хр. велїв йому цїсар Август вибрати ся з Риму, при- 
значаючи йому на поселеннє місточко Томі над Чорним 
Морем. Причиною заслання були 1) любовні твори Ові- 
дія, в яких побожний цїсар бачив жерело загального 
згіршення, 2) якась провина супроти цісарської родини. 
На вигнанню пережив поет Августа; вмер 17. р. одно- 
часно з Лівієм. 



— 90 - 



Твори Овідія. 



і 



Овідій мав визначно-лїричний талант. Писав свої 
твори переважно елегійними дистихами. Віршував легко 
і богато, а слабші річи, як сам признаєть ся, кидав ча- 
сто в огонь. Усю його творчість можна подїлити на 
три періоди. Перший період обнимае еротичні поеми, 
листи і твори, що не дійшли до нас, як трагедію „Ме- 
дея", сатиру на злих поетів, епіграми й ин. В другім пе- 
ріоді' працює поет головно на полї дидактики й епіки 
(Поетичний „календар" і Метаморфози). Третій період 
обнимае літа вигнання, від 9—17 року; в тих часах по- 
ет писав виключно сумні елегії. 

Свою поетичну діяльність почав Овідій елегіями, 
в котрих оспівував свою любов до Коринни. 

Цілу збірку елегій затитулував він „Атогез" (Лю- 
бовні пісні). Друге виданне її в 3. книгах, що дійшло до 
нас, походить з 2. р. перед Хр. Всі' три книги обнима- 
ють разом 49 елегій у 2.500 віршах. 

Реторичним способом описує автор ріжні події 
з життя Коринни: перше пізнаннє з Коринною; від- 
мовна відповідь любки ; Коринна вдає недоступну ; ту- 
жить за папугаєм, що здох їй ; вибираєть ся в морську 
подорож ; лежить недужа в ліжку ; відвідини автора. По- 
дібні любовні мотиви стрічаємо вже в грецьких ероти- 
чних епіграмах, в обичаєвій комедії Менандра, в елегіях 
инших римських поетів, вкінці" в деклямаціях і свазоріях 
реторичних шкіл. Ті теми були очевидно спільним до- 
бром, котрого вчили по школах. І справді', в Овідієвих 
елегіях чуєть ся радше шкільні віршовані вправи і фан- 
тазийні комбінації, ніж пережиті вражіния. Навіть Ко- 
рінну уважає Шанц недійсною особою. У деяких надто 
фривольних елегіях, як напр. І. 5, І. 7, II. 13, III. 7., від- 
крили вчені мужі грецьке добро, а саме перерібки Фі- 
льодема з Гадари. 

Небогато елегій, як на пр. елегія на смерть Ті- 
булля (III. 9), опис процесії в честь Юнони (III. 13), спір 
між трагедією а елегією (1. 2), про безсмертність поетів, 
можна вважати за справді' орігінальні витвори Овідіє- 
вої Музи. Деякі елегії, що відзначають ся дидактичним 



— 91 — 

тоном (І. 8, І. 4, II. З, III. 4), становлять перехід до Ові- 
дієвої „Любовної вмілости". 

За реторичні вправи треба вважати також „Ли- 
сти" або „Г еро їди", що обнимають 21 любовних 
листів на мітичнім тлї. Три відповіли мужів на листи жі- 
нок признають загально підробленими. Важнїйші з них 
отсї: 1) Пенельопа до Улїкса (Одиссея) 2) Філлїда, до- 
чка тракійського короля, до сина Тезеєвого Демофонта. 
(Вона дорікає йому за невірність і грозить самовбий- 
ством, коли не привернеть ся до неї), 3) Бризівна до 
Ахілля, 4) Федра до Ппполїта, 5) Енона до Париса, б) 
Гіпсіпиля до Язона, 7) Дідона до Енея, 8) Герміона до 
Ореста, 9) Деянїра до Геракля, 10) Аріядна до Тезея, 
11) Сестра Канака до брата Макарея, 12) Медея до Я- 
зона, 13) Ляодамія до Протезіляя, 15) Сапфона до Фа- 
она, 16 і 17) Парис* до Гелєни й Гелєна до Париса, 18) 
і 19) Герона і Лєандер, 20, 21) Аконтій і Кидиппа. (Акон- 
тій написав на яблоку ! „Клену ся Діяною, що вийду 
замуж за Аконтія" і підкинув його Кидиппі в святинї 
Діяни. Дівчина мимохіть вимовила присягу і мусїла від- 
дати ся за Аконтія). — В листах малює автор душевні 
стани залюбленої дівчини або жінки: намову до лю- 
бови, тугу за милим, жаль по розлуці', згадки про ща- 
стє, гордість, покірну слухняність, гнів, заздрість, біль 
по невдачі, погрози, передсмертні розважання. Але ті 
штучні афекти героїнь не дуже нас зворушують. Ми чу- 
ємо, що се штучне красномовство, котре з дійсним жит- 
тєм і переживанями людського серця мало має спіль- 
ного. 

Висше станув поет у своїх дидактичних творах: 

1. О є тесіісатіпе {асі є і, Тоб-ТО про косме- 
тику лиця, очевидно жіночого („Тут ви поради шукайте, 
як пишная врода зівяне, вмілість моя певне й вам 
стане в пригоді' колись"). 

2. Агз Атаїогіа. (Вмілість кохання) в 3 книгах. 
На вступі заповідає автор зміст твору. 

В перших двох піснях подає автор ради мужчи- 
нам, як найти собі любку, як познайомити ся з нею, як 




92 



підійти її, опанувати й на все задержати, щоби любов 
не вкучила ся. 

Автор говорить тут переважно з власного досвіду 
і подає ради, важні по всї часи і для всіх мабуть наро- 
дів: „Женщини хочуть дивитись, і хочуть, щоб їх огля- 
дати". Часто у щастю ми склонні до збитку й роскоші ; 
штука спокійно знести успіхи й щастє в життю". Деякі 
гадки мають загальнїйше значіннє : 

„Як пропливе попри нас не вернеть ся вдруге знов 
-филя. І як година мине, вдруге не верне ся знов". 

В третій книжцї подає автор ради дївчатам, як ма- 
ють ловити хлопцїв, як їх бавити і довший час держа- 
ти в своїх сітях. Чудуємо ся тут тонкому, психольогіч- 
ному чуттю автора, як добре він знає вдачу та примхи 
людий обох полів. Свої забавні науки переплітає він 
часто прикладами з мітольогії, як любовна пригода 
Марса з Венерою (II. 561), Ахилля і Дейдамеї (І. 681 
і далі). Таким способом вводить автор у свій виклад 
ріжнородність, що піддержує нашу цікавість до остан- 
ньої хвилі'. 

При кінці' кождої піснї доторкаєть ся автор доволі' 
слизьких річий, описуючи дразливі ситуації, але робить 
се з незвичайним спритом і чарівною грацією, обходя- 
чи такі місця натяками та двозначниками або збуваючи 
їх жартами. Тон поеми легкий, жартівливий і при- 
надний. 

3. Кет є сі і а атогіз. (Ліки на любов) подає ав- 
тор тим, яких занадто пригнітає любовне ярмо. Радить 
закоханим заняти ся продуктивною працею, пошукати 
собі иншої любови, переситом обридити собі роскіш, 
оминати стрічі з любкою, вишукувати хиби в її вдачі 
то що. 

Крім любовних тем цікавила поета мітольогія. 

Староримські перекази обробив він у поетичнім 
календарі під заголовком „Раз і і". 

До 9. р. вспів він описати свята лише з половини 
року, від січня до червня, при чім один місяць припа- 
дав на одну книжку. Цілість присвятив поет Авґустови. 
По смерти цісаря (14. р.) Овідій, що /перебував на ви- 



93 



гнанню, взяв ся наново до перерваної праці і присвя- 
тив ЇЇ Ґерманїкови, від котрого сподївав ся помилуван- 
ня. Одначе смерть не дала йому докінчити твору. 

Помисл віршованого календаря переняв Овідій від 
Кштлїмаха, що в своїх „Айтіях" писав про початки міст 
і причини ріжних свят, празників і забобонів і поясняв 
етимольогію назв. Подібно й Овідій досліджує початки 
римських свят. Принагідно звертає він увагу й на астро- 
номію і подає назви й рухи звізд, хоча не всюди 
вірно. 

Форма викладу ріжна : переважно говорить поет 
від себе, але нераз каже оповідати про якесь свято бо- 
гови, що в його честь свято було встановлене, або по- 
дає видуману розмову з яким небудь знавцем старини. 
Композиція твору майстерна, описи докладні і наглядні, 
форма гладка. 

В своїх „Метаморфозах" 

у 15 книгах подає автор землякам у добірній формі, 
грецькі міти. що кінчать ся перемінами істот живих у не- 
живі, богів і людий у звірята, жерела, то що. 

Діставши вістку про свій засуд на вигнаннє, поет 
з жалю спалив рукопис, але на щастє були вже тоді' 
у приятелів поета відписи і таким способом дійшла до 
нас ця найкрасша перлина Овідієвої творчости. Зміст 
легенд узяв поет переважно з грецьких жерел: „Орнї- 
тогонїї" Бойоса, „Гетеройумена" Нїкандра, і „Мета- 
морфоз" Партенїя з Нїкеї. 

Мало находимо в Овідія чисто італьських мітів, про 
Пікуса (дятла) і Помону (богиню земних плодів), про Вер- 
тумна, Ромуля і нїмфу Егерію. 

Поема починаєть ся сотвореннєм світа (з хаосу) 
і кінчить ся переміною Цезара в звізду; таким спосо- 
бом вона зложена ніби в історичних рамах. „Метамор- 
фози" складають ся 100 мітів і 218 перемін, котрі по- 
ет зручно старав ся получити в цілість, звязуючи ріж- 
ними способами один міт із другим. Деколи вкладає 
він оповіданнє в уста дієвих осіб і так епізодично опи- 
сує переміни. Розумієть ся, що декуди таке полученнє 



94 



виходить штучним і невдалим. В цїлости читаєть ся твір 
вельми приємно. До красших партій належать: опис 
золотого віку, міт про Філємона і Бавкиду, Девкалїона 
і Пирру, Фаетона, Нїобу, Пікуса і Помону, Вертумна. 
Тому,' що всі* майже переміни представлені як кара за 
якийсь злочин або проступок або як нагорода за до- 
брі діла, має ся поема також деяке дидактичне значіннє. 
На укр. мову переклав Метаморфози їв. Стешенко. 

Вигнаннє глибоко вразило поета, що привик до 
веселого велико-міського життя. Відразу стратив він гу- 
мор і життєву силу і раз на все пропав широкий роз- 
мах його поетичної творчости. 

В V. кн. „Сумних пісень" (Тгізїіит ІіЬгі) пере- 
важає сумний, прибитий настрій 1 ). Писав їх поет почасти 
в дорозі" на корабли, а по части вже в самих Томах. 
Докладно описує Овідій свій побут на чужині" між Ге- 
тами і всі' невигоди вигнання. Особливо докучала йому 
люта студінь і часті напади диких племен на місто. Не 
менші були й моральні страждання : туга за ріднею, за 
жінкою і приятелями. Видані були сї елєґії в 12. р. 

Ще сумнїйші „Листи з Понту" (у 3 книгах). 
В них звертаєть ся поет поіменно до своїх могутних 
приятелів з благаннєм, прохати Авґуста, щоби хоч по- 
зволив йому змінити місце побуту, коли вже не верну- 
ти ся в Рим. Але цїсар Авґуст був глухий на всі* прось- 
би, а його наслїдник Тиберій (від 14. р.) був так 
само невблаганий. 

Надармо прославляв поет цісарську родину (Авгу- 1 
ста, Тиберія і Германїка) навіть у ґетийській мові, — вми- 
рати судило ся йому таки в непривітній Томідї. 

Там написав він також свої „Прокляття зрадли- 
вому приятелеви" п. з. „Ібіс". Помисл і барви пози- 
чив він у Каллїмаха, що ібісом (нечистим птахом» що 
валяєть ся у власнім калі) прозвав свого літературного 
противника Апольонїя з Родосу. Овідій нарікає, що йо- 
го ворог у Римі вперто нагадує всім про його провину, 
докучає його жінці" і чигає на його маєток. 



х ) Тгівіла V. 1. 5, „Так як оплаканий стан мій, і пісня моя 
теж плачлива". 



95 



Через накопиченнє всяких можливих проклонів 
вийшла поемка скучною і несмачною. 

Головна сила й вартість Овідієвих творів лежить 
не так у змісті, як у формі. Подивляємо у сульмон- 
ського співця незвичайну легкість віршування. Сам він 
пише (Тгізі:. IV. 19, 26): „І що-небудь говорить трібу- 
вав я, складало ся в вірші". Але поет часто надуживав 
свого таланту і марнував сили на дрібниці, негідні ве- 
ликого творця. 

Справедливо замічає Сенека, що бракувало йому 
не розсудку до здержування сваволі своїх поезій, але 
охоти. Овідієва трагедія „Медея", що не дійшла до нас, 
була для Квінтїлїяна (X. 1), „найкрасшим доказом, як 
дуже міг відзначити ся Овідій, коли-б волів був прика- 
зувати свому талантови, нїж потурати йому". — Шанц 
називає Овідія найґенїяльнїйшим оповідачем Римлян. 



Сучасники Овідія. 

Вплив Овідієвої Музи на сучасних йому поетів був 
дуже великий. В 16-ім листі' 4 кн. листів з Понту ви- 
яисляє сам поет імена ЗО. віршописців і титули їх тво- 
рів. Переважна їх частина обробляла поетично перекази 
-епічного циклю, инші писали манерою Піндара ліричні 
поезії, инші знову пробували сил у драмі й комедії. Для 
нас се пусті імена, бо твори їх не заховали ся. 

Все таки катальоґ Овідія свідчить про се, як ду- 
же оживлений був літературний рух в августівській 
добі. 

За те дійшов до нас дидактичний твір Граттія 
,,Супе£еІіса" (про ловецтво) в 541. гексаметрах. Автор 
описує ловецькі знаряди, еїти, списи, луки і згадує про 
ріжні роди ловецьких собак. В епізодах хвалить вартість 
львів, а ганить роскоші. Зрештою сам, опис доволі су- 
хий і мало поетичний. 



ІСТОРИКИ. 

Т и т Л ї в і й 

уродив ся 59. р. перед Хр. у місті' Раїауіит тепер (Па- 
дуї). Дістав високу реторичну і фільософічну освіту. 
Здобуті відомости пробував виложити приступно для 
ширшого загалу, але швидко покинув ті молодечі про- 
би і звернув ся до історіографії. Проживав переважно 
в Римі, де товаришував із славними тодїшнїми пись- 
менниками і був навіть милим гостем на цісарськім 
дворі. Цісар Август закидав йому, що симпатизує з ре- 
публиканцями і називав його Помпеянцем. Умер Лівій 
припадком поза Римом, а саме в своїм родиннім місті', 
17. р. по Хр. 

Свій твір „Книги історії від заложення Риму" по- 
чав Лівій писати коло 26. р., а до кінця життя написав 
142. книги, довівши історію до смерти Друза, 9. р. пе- 
ред Хр. Книжки видавав він потрохи, пентадами і де- 
кадами. Заховала ся нам тілько перша, третя, четверта 
і перша половина пятої декади, разом 35 книг, з них 
деякі попсовані. 

З решти книг маємо фрагменти в рукописах, ци- 
тати у письменників, витяги і змісти у пізнїйших істо- 
риків. 

Заховані частини Лївієвого корпуса належать до 
анналїстики. Автор опирав ся на жерелах, котрі сам не- 
раз цитує. Були се головно Клявдій Квадрігарій, Вале- 
рій з Апііит, Лїцінїй Мацер, Елїй Туберон і Полїбій. 
На історичні документи Лівій переважно не звертав 



— 97 — 

уваги. Так само його критичний змисл не представляеть 
ся світло, о скілько се можемо прослідити з порівнан- 
ня з Полівієм. Не має також Лівій ясного політичного 
погляду, а описи битв виходять у нього дуже шабльо- 
нові. Помиляєть ся він нераз у хронольогії й географії. 

А все таки його значіннє для римської літератури 
було величезне. Своїм твором затемнив він усіх своїх 
попередників і спричинив цілковите запропащеннє їх 
історій. Головна сила Лівія лежить в оповіданню. На 
тім полї нема рівних йому між Римлянами. Взірцем мови 
був для нього Ціцерон г ), про те стиль його виявляє 
виразні сліди його власного великого духа. 

Се стиль добірний і блискучий, але не все ясний. 
Причини, що спонукали його займати ся історіографією, 
пояснює сам автор у передмові до 1. кн. : „1 в тім я шу- 
кати му нагороди за свій труд, щоби хоч трохи відвер- 
нути свій зір від нещасть, котрі бачив наш вік через 
стільки літ, коли в душі своїй відновляти му спомини 
тих старих часів, позбувши ся журби, що могла би, 
коли не відтягти ум письменника від правди, то бодай 
занепокоїти його". В своїй історії досліджує Лівій між 
иншим життє та звичаї визначних людий, що серед ми- 
ру і в війнах збільшили та скріпили римську державу. 
Задля красшої характеристики тих мужів він вкладає їм 
часто в уста промови, на жаль не історичні, а переважно ви- 
думані. В тих мовах заяснів реторичний талант автора. 
Про його патріотизм свідчать хоч би сї слова з тої-ж 
передмови : „Зрештою або мене обманює любов діла, 
котре я розпочав, або ще ніколи не було держави біль- 
шої, святійшої та більш богатої на добрі приклади, анї 
держави, до котрої так пізно зайшла би захланність та 
роскоші, анї де так довго вдержували би ся і такої по- 
шани зазнавали би бідність і ощадність". 

Замітний у його стилю поетичний кольорит. 

Твір Лівія тим цїннїйший, що скрізь віє з нього 
горяче чуттє автора, видко його замилуваннє до пред- 
мету і велику правдолюбність. З того погляду Квінті- 



*) Почасти також Верґілїй. 




98 



лїян влучно порівнав Лівія з Геродотом. Про славу, що 
придбав собі її Лівій вже за життя, свідчить хоч би те, 
що якийсь міщанин з Сасіез навмисне приїхав до Риму, 
аби тільки побачити славного історика, а побачивши 
його, зараз і від'їхав. 

Лівій був наївно-побожним чоловіком, вірив у при- 
значеннє і ворожби, і для того у своїм творі богато 
місця вділяє всяким чудесним знакам (ргосНдіа) з яких 
— звичайно се були, розумієть ся, ргосіі^іа ех єуєггїіі — 
пізнавали люди будучність. 

Сучасні цїнили його дуже високо. З цїсарів не 
любив його придурковатий Калїґуля. Його твір відшу- 
кувано і видавано частинами. 

2. Сучасником Лівія був Помпей Трог, що на- 
писав першу латинську всесвітну історію: „филипівські 
історії в 44 книгах". Подібний заголовок мав також 
твір Теопомпа. Осередком світа і головною державою 
уважав Трог Македонію і всї подїї описував з грецько- 
македонського погляду. Про Рим говорив коротко 
в останніх книгах. Неприхильну Римови тенденцію твору 
можна собі пояснити хиба тим, що Трог опер ся на 
якесь грецьке жерело. Вчені догадують ся, що була се 
історія Тімагена з Александрії. 

З твору Трога маємо тільки незначні уривки, про- 
мову Мітридата і витяг Юстина (з НІ. стол.). 






Четверта (срібна) доба 

обіймає роки від емері и Авґуста до смерти Траяна 

(14—117). 



Ся добра срібної латини не виказує вже таких 
блискучих талантів, як попередня. Злощасний вплив де- 
яких цісарів налягає важким каменем на письменство. 
Майже веї цісарі сеї доби : Тіберій (14 — 37), Калїгуля 
(37—41), Клявдій (41—54), Нерон (55—68), Веспазіян 
(69—96), Тит(79— 81), Доміціян (81—96), Нерва (96—98) 
і Траян (98 — 117) шукають лаврів також на полї пи- 
сьменства. Деякі пишуть латинською і грецькою мовою. 

І так Тіберій найвисше цінив александрийських по- 
етів зі школи Евфоріона, любив займати ся мітольогі- 
чними питаннями. Вільне слово переслідував жорстоко, 
богато письменників запроторив на вигнаннє, а двох, 
Елїя Сатурнїна і Кремуція Корда велів навіть стратити. 

Калїгуля був несповна розуму. Хотів знищити по- 
еми Гомера, Вергілїя й инших нелюбих йому письмен- 
ників. З другої сторони уряджував він реторично-лїте- 
ратурні змагання. 

Клявдій писав обємисті працї з области історії 
(пануваннє цїсаря Авґуста в 41 книгах), свою автобіо- 
графію, тиргенську й картагінську історію. Займав ся 
також граматичними справами й написав монографію 
про гру в кости, яку дуже любив. Всі' його твори за- 
гинули. 

7* 



— 100 — 

Нерон переслідував також талановитих письмен- 
ників, у яких бачив небезпечних конкурентів, що могли 
затемнити його славу. Любив виступати в театрах, як 
декляматор і співак і сам зложив якусь поему під заг. : 
„Тгоіса". 

Веспазіян і Тит попирали розвиток письмен- 
ства й визначили з державних фондів постійну платню 
для латинських і грецьких реторів. 

Зате До м і ці я н із виразним наклоном до жор- 
стокости переслідував письменників, а фільософів і астро- 
льогів казав двічи прогнати з Риму. Але велів також 
відновляти всюди знищені бібліотеки й заложив для 
талановитих артистів капітолїнський агон (86. р.), на 
якому змагали ся також письменники й поети з цілої 
імперії. Перед вступленнєм на престол писав Доміціян 
поетичні твори, але потім відтягнув ся зовсім від пи- 
сьменства. 

Під пануваннєм Нерви й Траяна нарешті' ві- 
дітхнули письменники свобіднїйше. Останний заложив 
на Марсовому полї славну бібліотеку (ІЛріа), але сам до 
письменства не мішав ся. 



А) ПОЕЗІЯ. 
(Дидактична й епічна поезія.) 

Г є р м а н ї к 

син Друза, адоптований син цїсаря Тіберія, переложив 
свобідно на латинську мову астрономічну поему алексан- 
дрийського поета Арата („Файномена"). Кромі того пи- 
сав по грецьки комедії й епіграми. 









- 101 — 

М а н ї л ї й, 

невідомий близше поет з часів Тіберія написав дидак- 
тичну поему в пяти книгах з области астрономії, а радше 
а с т р о л ь о гі ї. На вступі до другої книжки хвалить 
ся автор, що предмет його викладу зовсїм новий у ла- 
тинській літературі і являєть ся продуктом його оригі- 
нальної творчости. 

Автор не закриває перед собою трудностий, як 
убрати в поетичну форму (дактилічний гексаметр) нау- 
кові відомости про небо, звізди і їх рухи. 

„Предмет не має краси, буду радий, як зможу на- 
вчити". 

З поеми видно, що Германїк був фаталістом: 

„Все підлягає судьбі і послушне постійним законам". 

Але тих законів природи автор не мав змоги нау- 
ково розслїдити. Поема лишила ся невикінченою. 



БАЙКА. 



Федр 

був найвизначнїйшим римським байкарем, гідним наслі- 
дувачем Езопа (з VI. стол. перед Христом). 

Про себе говорить він сам у вступі до третої кни- 
жки байок, що вродив ся в Піерії, македонській місце- 
восте Замолоду дістав ся до Риму і був невільником, 
а потім визволенцем цїсаря Августа. 

Написав у ямбічних сенарах пять книжок байок 
(захованих разом 93), переважно перерібок з Езопа, 
який писав прозою. 

Оригінальні байки Федра попадають ся в двох 
останніх книгах, але належать до слабших. До кождої 
байки залучена моральна наука і то не лише при кінці", 
але й на початку (промитіон) байки. Ті поучення нераз 



102 



не конче відповідають змістови і змислови байки. Деякі 
вірші, де виступають тільки люди, треба вважати вір- 
шованими анекдотами, як приміром IX. байка пятої 
книги (додатку): 



Езоп і. борець-побідник. 

[Як нераз можна пристидати хвалька.] 

Мудрець фригійський раз побачив десь борця 
Побідника у дужаннях чванливого 
Й спитав ся чи його противник дужший був 
Від нього? Той сказав: „Не говори дурниць! 
Я значно його силою перевисшав." 
Так де-ж ти, дурню, нагороду заслужив, 
Як ти сильнїйший переміг там слабшого? 
Війшло-б іще, коли би ти хвалив ся тим, 
Що ти міцнїйшого від себе побідив ! 







В прольогу до першої книжки говорить автор про 
свою збірку: 

Езоп письменник винайшов отсї байки, 
Які я у ямбічних віршах вигладив. 
Цїль книжочки подвійна: викликати сміх 
І мудрого в життю повчити радою. 
Коли-ж би хтось нас лаяти хотів за те, 
Що й дерева говорять, не лише звірі, 
- Хай знає, що сї жарти у байках стоять. 

Заслуга Федра в тому, що дав римський публицї 
в гарній формі плоди орієнтального, почасти й грецького 
духа. Наскільки був він оригінальний, тяжко нам тепер 
осудити, бо Езопових прозових байок заховало ся нам 
дуже мало. Вірш байок збудований правильно, стиль 
гладкий, без реторичних окрас. Байки треба вважати 
віршованою прозою, подібно як співомовки Руданського. 
Головна вага байок у їх короткости. 

Теми Федрових байок являють ся спільним добром 
усїх культурних народів. Звірята, що в них виступають, 



— 103 — 

се ясно означені типи : вовк, се синонім захланности 
й лютости, ягня — доброти й наївности, лис — хитро- 
сти, лев — сили й гордости. Подаю тут у перекладі' 
одну з найпопулярнїйших байок (І. 26.): 

Лис і бузьок. 

Не шкодити нікому: як хто образить, 
Повинен мати рівну кару, байка вчить. 

Лис, кажуть, запросив раз бузька наперед 
На пир і предложив йому на мисочцї 
Ріденьку страву. Та ніяким способом 
її голодний бузьок скушати не міг. 
Тоді" він лиса запросив і дав йому 
У пляшці дроблену їду; сам дзьоб стромляв, 
Наїв ся в смак, а гостя мучив голодом, 
Даремно лис лизав від пляшки шийку лиш. 
Тоді" ось так промовив перелетний птах: 
Свій примір кождий рівнодушно хай терпить! 

Численні епіки сеї доби наслідують переважно 
Вергілїя. Оспівують почасти історичні події, а почасти 
далекі мітольогічні перекази. 

М. Анней Люкан 

належить до найбільш орігінальних поетів того часу. 

Уродив ся він в Іспанії, в місті' Кордубі 38. р., ви- 
ховував ся в Римі разом із сатириком Перзієм. Звичаєм 
тодішньої молодежі поїхав пізнїйше до Атен і допов- 
нив там свою освіту. Вернувши до Риму, дістав ся на 
цісарський двір і завдяки протекції Нерона став швидко 
квестором, а потім авгуром, хоч не мав тоді' ще до тих 
урядів приписаних законно літ. На прилюдних змаганнях 
у 60 р. (№гопіа) відчитав він на честь цїсаря панегірик. 
Пишучи свій головний твір „РЬагзаІіа" згадує поет сво- 
його добродія з великими похвалами. Але мстивий Не- 
рон зненавидів незадовго Люкана, в якому бояв ся 






104 — 



найти небезпечного противника, що міг би своїм тво- 
ром затемнити його епопею „Тгоіса". Коли-ж Люкан 
через неосторожність попав ся донощикам як співуча- 
сник у Пізонськім заговорі, велів Нерон отворити йому 
жили. Поет приняв без страху засуд смерти і згинув, 
виголошуючи партії із свойого твору. 

В 10. книгах „Фарзалїї", названій також „Ое 
Ьеііо сіуііі" описує автор горожанську війну між Цеза- 
ром і Помпеєм. Цезарова перемога під Фарзалем оспі- 
вана в семій книзі*. Твір уриваєть ся на тріюмфальному 
вїздї Цезара до Александрії. Мабуть смерть перешко- 
дила Люканови довести опис аж до убійства Цезара. 
Але головним героєм епопеї являєть ся радше Помпей, 
до якого схиляли ся симпатії автора, загорілого репу- 
бликанця. Історичні події описує Люкан не всюди вірно, 
але мабуть сам він не прикладав до сього великої ваги. 
За те старав ся він надати свойому творови як най- 
красшу форму. Хоч останні книги епосу не зовсім ви- 
кінчені, але вірш усюди гладкий і гарний. Часто попа- 
дають ся сильні і влучні вислови й сентенції, що стали 
ся „крилатими словами", як прим.: „Уісігіх саиза сіііз 
ріасиіі, зесі уісїа Саіопі". — „Побідна справа подобала 
ся богам, але програна Катонови". Впрочім боги у „Фар- 
залїї" до акції зовсім не мішають ся. 

Ізза реторичних прикмет стилю хвалить Люкана 
Квінтілїян: „він палкий і нагальний, дуже славний фі- 
льософічними гадками і коли маю сказати, те, що від- 
чуваю, повинні його наслідувати радше промовці' (ре- 
тори), як поети". З тих самих причин читано Люканову 
епопею залюбки по школах. 

Про инші твори Люкана маємо скупі й непевні 
відомости. 

Тит ТацГй Сілій І т а л ї к 

уродив ся 25. р. по Христї в Італії. Назви міста не зна- 
ємо. Про життєві відносини поета довідуємо ся дещо 
з одного листа Плїнїя молодшого. 



— 105 - 

І так був Сілій конзулем 68. р., а потім проконзу- 
лем провінції Азії. Там придбав собі мабуть значний 
маєток. Вернувши до Риму, відтягнув ся від публичного 
життя й віддав ся зовсім літературним заняттям. Любив 
купувати що раз нові віллї й громадив у своїх сальонах 
артистичні статуї й образи. В останних літах свойого 
життя перебував головно в гарних місцевостях Кампанії. 
Діставши наріст (рака), якого годї було вилічити, пере- 
став їсти й помер голодовою смертю в р. 100. коло 
Неаполю. 

Головний свій твір „Рипіса" (в 17. кн.) почав поет 
писати по зложенню консуляту. Предметом опису ви- 
брав другу пунїйську війну (220—202), яка подавала 
йому найбільше героічних типів і величнїх, зворушливих 
моментів. 

Оповіданнє зачинаєть ся сагунтийською війною 
й виступом головного героя епосу Ганнїбаля. В даль- 
ших книгах описаний славний похід пунїйського вожда 
через Піренеї й Альпи й перші бої з римськими консу- 
лями. В шестій піснї описує автор епізодично геройські 
діла Регуля в першій пунїйській війні'. В семій книзі* ви- 
хваляє нерішучу тактику диктатора Фабія, якого названо 
Сипсіаіог. В осьмій книзі" оспівані приготовання до бо- 
ротьби під Каннами, в девятій і десятій сама битва 
й геройські вчинки визначних провідників з обох сторін. 
І се кульмінаційний пункт величньої трагедії, в якій рі- 
шало ся хто має панувати над Середземним морем. 
Олімпійські боги мішають ся також до акції. Юнона 
помагає постійно Пунїйцям. По щасливій битві під 
Каннами перестерігає вона Ганнїбаля, щоб не пробував 
здобувати Риму. Венера, прихильна Римлянам, заманює 
Пунїйцїв до богатої Кампанії й винищує там побідне 
військо роскошами й розпустою (XI. кн.). Дальше опи- 
сана невдача Ганнїбаля під Нолею, де його побив Мар- 
цель, званий „щитом Риму" (XII. кн.). По упадку Капуї 
(XIII.) й Сиракуз (XIV. кн.) приходить черга на Нову 
Картагіну, яку здобуває П. Сціпіон. В XV. кн. описана 
боротьба над Метавром і смерть Газдрубаля. Сціпіон 
іде потім з військом до Гіспанїї і здобуває назад сей 



— 106 - 

богатий край (XVI.). Епопея кінчить ся рішаючою би- 
твою під Замою 202. року. 

В описї історичних подїй опер ся Сілій, подібно 
як Люкан, головно на основний твір Лівія, мітольогічні 
окраси переняв від Гомера й Верґілїя, якого наслідує 
також у своїй епічній технїцї. Твір забарвлений дещо 
стоіцькою фільософією й виступають дві абстрактні 
богині Роскіш і Чеснота, які подібно як за Геракля 
змагають ся тут за Сціпіона (XV. 20.). Римський герой 
вибирає розумієть ся чесноту. Головна тенденція твору 
була: представити тодішньому римському громадянству 
силу й хоробрість давних Римлян, які в довголїтних 
боях перемогли найгрізнїйшого противника Картагіну, 
що пізнїйше спричинило загальний упадок обичаїв 
і зледащіннє колись здорового й сильного народу : 

„Рим тоді був ось такий ; коли-ж Доля хотіла пізнїйше 
Вдачу змінити твою, Картагіно, ти-б радше стояла !" 
викликує патетично Сілій (X. кн. 657 вірш). 

Сілїєви Італїкови приписувано ще латинську пере- 
рібку Ілїяди в 1070 гексаметрах (Шаз Іаііпа). На початку 
поеми пробувано відчитати з акростиху імя Іїаіісиз, а на 
кінцї зсгірзН;. Але стиль обох поем виказує значні рі- 
жницї. Автор Ілїяди жив у першім століттю по Христї, 
але близших відомостий про нього не маємо. Його 
поема довгі часи належала до шкільних книжок. 



С. V а 1 є г і и з Ріассиз Зеііпиз ВаІЬиз 

писав у часах Веспазіяна. Про його життє знаємо тільки, 
що належав до колегії 15. мужів, яких обовязком було 
переховувати сибіллїнські книги. Після свідоцтва Квін- 
тілїяна 1 ) : „тиііит іп Vа1е^іо РІассо пирег атізітиз — 
велику втрату понесли ми недавно у Валерію Флякко- 
ви", помер поет перед роком 90. не докінчивши свойого 
головного твору „Аг^опаиїіса" в 8. кн. 5598 віршів. 

г ) Іпз*. огаї. X. 1, 90. 



- 107 - 

Головну канву оповідання про похід Язона по зо- 
; лоте руно до Кольхиди (нинїшний Крим) узяв Валерій 
І Флякк із чотиротомового твору Аполльонїя Родийця 
! („Аргонавтіка"), з якого латинський переклад зладив 
Варрон з Атаксу. Той цикль переказів обробляли також 
инші латинські поети перед Флякком, так що його за- 
дача, яку собі поставив, не була надто легка. Длятого 
! автор кладе цїлу вагу представлення не на опис пригод 
смілих мореплавців Аргосу, а на їх душевні переживання. 
По мистецьки змальована розпука Медеї. що му- 
сить вибирати між батьком і коханком Язоном, з яким 
наконець рішаєть ся тїкати. На тому вриваєть ся епопея : 
І. В заспіві подає автор диспозицію твору: Ргіта 
сіеит та§гіІ5 сапітиз ігеіа регуіа паііз ^аіісіісатцие 

гаїет... 

Вперед про море співаєм, що божі потомки по ньому 
Плили пророчим човном, що на беріг скитийський 

[посміло 
Вдерти ся й скелі обвислі прорвати посеред дороги 
Та на конець на шпилях снїжного Олімпу осїло. 

Пелїяс, грецький король бажає позбути ся потом- 
ків свойого брата Езона й поручає братаничеви Язо- 
нови здобути золоте руно з Кольхиди. Славолюбний 
герой приймає сей приказ і каже збудувати швидкий 
корабель, який названо Аргосом. На поклик Язона схо- 
дять ся з цїлої Греції визначні князі" й герої, між ними 
Геракль із Гилясом, славний співак Орфей і син П.елїя 
Акаст. Надїючи ся на поміч Юнони й Мінерви відплив 
вають Аргонавти в тяжку дорогу. Тодї Пелїй, розгніва- 
ний уведеннєм свойого сина, висилає до родичів Язона 
посїпак, які вбивають Язонового брата. Родичі кінчають 
самовбійством. 

В II. піснї описана різня мужів на острові Лємносї, 
через збунтованих жінок. — Наводжу тут у перекладі 
прегарний уступ, як Венера виступає до бою : 

„Тут же й Венера сосну хитаючи виром филястим, 
Згущує темряву ще і злїтає на Лємнос дріжучий 




108 - 



В строю воєннім; бігун із дощами і світлом непевним 
Гонить за нею, а батько страх збільшує почесним' 

[громом. 
Звідси вигукує в воздух могутним голосом грізно. 
Атон наперед жахнув ся від крику і море й страшенні 
Багна тракійські. Відразу із леж позривались самиці 
Всі, а при вименах з ляку малі сцїпенїли звірята. 
З- нею поспішно йде Жах і безумна Незгода з ґетийських 
Піль і стаєнь, чорний Гнїв із поблідлими лицями лютий. 
Підступ, Скаженість і Лєтова постать страшенна 
З дикими рухами рук появились, як тільки до бою 
Криком гучним і знаками призвала їх Марсова жінка". 

Аргонавти приїздять на остров і заприязнюють ся 
з жінками. Язон сходить ся з королевою Гіпсипилею. 
За той час Геракль і Телямон увільнюють Гезіону, до- 
чку твоянського короля Ляомедонта з рук морського 
потвора. Потім герої від'їздять у дальшу дорогу й за- 
держують ся кілька день на острові Кизікос. 

В III. піснї підчас дальшої плавби засипляє керма- 
нич корабля Тіфис, а струя заносить Аргос назад до 
Кизіку. Аргонавти не пізнавши в ночи околиці, зачи- 
нають з мешканцями острова тяжку боротьбу, яка тре- 
ває аж до рана. Потім обі сторони пізнають себе 
й приносять богам жертви. В Мізиї тратить Геракль 
свойого товариша Гиляса в лїсї й лишаєть ся в тій 
країні'. 

IV. Аргонавти їдуть у дальшу дорогу без нього. 
В краю Бебриків побиває Поллюкс тамошного короля 
Аміка в борбі на пястуки, почім герої перепливають 
без перешкоди Босфор і причалюють до тинїйського 
побережа. Тут освободжують сини Борея Каляіс і Дзет 
короля Пінея від докучливих гарпій ; при дальшій плавбі 
дістаєть ся Аргос щасливо через цианські скали й задер- 
жуєть ся потім у краю Марія ндінів. 

V. В пятій піснї прибувають герої нарешті до Фа- 
зиди. Язон жадає від короля Аета золотої вовни. Той 
обіцює йому руно під умовою, що поможе його вій- 
ськам у боротьбі проти брата Перзеса. 



— 109 — 

VI. В завзятім бою побивають Аргонавти ватаги^ 
Перзея, якого від смерти з рук Язона ратуе Юнона. 
Королева богинь розпалює потім у серцї Аетової дочки 
Медеї пристрастну любов до Язона. 

VII. При її помочи заорює Язон Марсове поле 
огнистими биками й засіває його смочими зубами, з я- 
ких виростають страшні змії. Діставши чари від Медеї, 
приводить він потворів до суперечки й вони самі себе 
вибивають. На нараді' з товаришами намовляє їх про- 
відник Язон до опору проти віроломного короля: (93 
—95 в.) 

Всі' ви робіть те саме і з ненавистю вдарте в тирана, 

В серце держави ; мені' не забракне надії нї сили, 

Приказ привик я сповняти, та лютости не покорю ся.. 

Коло Медеї заходить ся Венера: 

Щільно Венера її обнимає й жагучо цілує 

І заразом їй ненависть з любовю вщіпляє до серця. 

VIII. Язон убиває потім сонного дракона, що сте- 
ріг золотого руна, забирає цінну вовну й Медею і обоє 
дістають ся щасливо до корабля, де вже ждало на них 
зібране товариство. Зараз відпливають на повне море. 
Ает висилає в погоню за втікачами свойого сина Абсирта 
й жениха Медеї Стира. Вони доганяють Греків при гирлї 
Дунаю. Тоді' Юнона зсилає бурю й Стир топить ся 
в морі ; Абсирт облягає Аргос у заливі. Аргонавти на- 
пирають на Язона, щоби віддав Абсиртови Медею. Ча- 
рівниця противить ся такому проєктови в гарній про- 
мові і на тім уриваєть ся епос. 

Із порівнання з орігіналом показуєть ся, що автор 
оспівав переказ про похід Аргонавтів досить свобідно. 
Деякі партії з опису Аполльонїя він скоротив, инші 
обробив докладнїйше, відповідно до свойого артисти- 
чного почуття й згідно з вимогами реторики. Боги впли- 
вають на акцію досить сильно, але автор стараєть ся 
мотивувати її також ходом подій і вислїдом змагань 
у душі героїв. Змальований ним Язон представляєть ся 
як правдивий герой із сильним характером і волею до> 
діл. У Медеї підхопив автор типові риси жіночої вдачі,. 



- 110 - 

що потрафить заразом безтямно кохати й ненавидіти. 
Стиль епопеї поважний, слова старанно дібрані, вірш 
поправний. Богато місця в епопеї займають промови, 
які може найбільше цїкавили Римлян, замилуваних у 
реторицї. 

З особливостий вірша наведу тут один приклад 
аллїтерації (VIII, 135): 

Іпїегеа раігіаз заеуиз уєпіі Ьоггог асі аигез 

Раїа сіотиз Іисіитяие їегепз £гаисІеггщие ^и^атцие 

УІГ£ІПІ5. 

Публїй Папінїй Стацій (Зіаіїиз) 

уродив ся коло 40. року по Христї в Неаполю. Його 
батько був визначним промовцем і любив поезію. За 
молоду виступав Публїй у поетичних змаганнях у своїм 
родиннім містї та осягнув кілька разів першу нагороду. 
Пізнїйше відзначив ся на альбанських ігрищах, які уря- 
див Доміціян. Виголосив там поеми з похвалами цісар- 
ських подвигів в Германії і Дакії. В році 94. перепав 
він у капітолїнських змаганнях і вернув до Неаполю на 
постійний побут. Помер у 96. роцї. З його творів захо- 
вала ся в цїлости епопея „Тебаіда", нескінчений епос 
„Ахіллєіда" і 5 книг „Сільв". 

В „Тебаідї" в 12. кн. (9341 віршів) оповідає автор 
знані з грецької трагедії перекази про похід семи героїв 
на Теби. Зміст твору зачерпнув він з незахованого нам 
епосу грецького поета-елєгіка Антімаха з Кольофону, 
який жив при кінцї 4. століття. Епічний стиль і окраси 
запозичив він переважно у Верґілїя. В описі боїв і в по- 
рі внаннях наслїдує також батька поезії Гомера. Не буду 
тут переповідати змісту „Тебаіди", а подам кілька ури- 
вків в українськім перекладі для характеристики письмен- 
ського стилю Стація. При кінцї „Тебаіди" (12. кн. вірші 
810—919) супроводить він випуск свойого твору ось 
якою апострофою: 

Довго, дванайцять я лїт працював над тобою, мій творе. 
Та чи ти вдержиш ся й дальше й чи буде тебе ще читати 






- 111 - 

Монарх? Тепер тобі слава ласкава і стелить ся рівно 
Шлях і нові на будуче ще успіхи гарні ворожить. 
Цїсар наш великодушний тебе забажав ось пізнати, 
Молодь тебе італійська читає і вчить ся на память; 
Жий-же! Та до Енеїди божої ти не рівнай ся, 
Йди все за нею з далека й сліди поважай недосяжні ! 
Зависть, що доси тебе заслоняла в темряві, вже швидко 
Згине й по смерти моїй ти заслужену мати-меш почесть. 

З тонким смаком описує поет весільний похід 
Адрастових дочок Арґії і Деіпилї: (II, 230—243): 

Йшли так прегарні обі й поважні в святочній одежі, 
А на біленькому личку горів румянець пурпуровий, 
Очи спустили у низ і в останнє туга за дівоцтвом 
В серцї щеміла ; а сором від першої стрічі на личко 
Виступив ; сльози потім благородні ПОЛИЛИСЬ МОВ ДОЩИК. 
І на той вид мягкосердні батьки сплакнули любенько. 

З описів воєнних подвигів наведу одну сцену з IX. 
книги вірші 105 — 119: 

Потім счепили ся Ферес і Лїк завзятущий, та Ферес 
В ціль не влучив, зате Лїк розторощив шолом зі 

[страшенним 
Чубом косматим; широко розпала ся грива китаста, 
Скручена вістрєм і бляха безславна в сподї показалась. 
Сам він нї в зад не пішов нї не скочив у бій на ворожі 
Лави, а все лиш крутив ся на одному місці штудерно, 
Лиш від усіх відбивав ся і сам задавав теж удари. 
Довго-ж не мучить руки і при всіх своїх рухах бойових 
Тіло своє береже і кохає й довкола вертить ся 
Зручно. Не так як корова телятко своє боязливе 
Перед страшенним вовчиськом боронить і плід свій 

[хоронить 
Мати й рогами махає на право й на ліво довкола ; 
Та не боїть ся нічого сама і дарма, що безсильна 
Точить піну і самиця наслідує лютого тура. 






112 — 



і 



Твір сей не позбавлений гарних місць і барвистих 
описів, але цїлість без артистичної композиції і заглу- 
шена нестерпною реторикою. Автор залюбки уживає 
всяких красномовних фігур, алегорій і патетичних мо- 
нольогів. В середніх віках була „Тебаіда" доволі" попу- 
лярна, одушевляв ся нею також Данте. Новійші критики 
одначе оцінюють епопею менше прихильно. 

Значно приємнїйше читаєть ся епилїон „Ахілєїда'Ч 
На вступі подає автор плян твору ; 

Музо, співай про Ахилля, знатного потомка Зевеса, 
Що до батьківського неба війти не позволила Доля 
Смертному; подвиги того мужа хоч преславні меонським 
Співом, та більше бракує. Ми цїлість бажаєм подати, 
Се нас манить, дулїхійська труба най визве героя 
З сховку на Скирі й не спинимось ми при Гектора 

[смерти, 
Та через цілу троянську війну обведемо героя. 

В першій книзі' описує автор, як богиня Тетида г 
прочуваючи вибух троянської війни, просить Позей- 
дона, щоб позволив їй підняти трохи море й затопити 
корабель Париса, що мав стати справником ворожнечі 
між Європою й Азією. Колй-ж бог моря не міг уволити 
сій просьбі, зажурена мати їде до Тессалїї до мудрого 
кентавра Хірона, що виховував Ахилля. Від нього викра- 
дає вона сина й завозить його в сні* на Скирос, до ко- 
роля Лїкомеда. Перебраний у дівочий стрій пробуває 
герой серед королівських дочок, учить ся жіночих ро- 
біт і бере участь у хороводах і бакхічних обходах. За- 
коханий у Деідамію, одну з дочок короля, лишає їй по- 
томка Пирга (Неоптолєма). 

В 2. кн. приїздять до Скиросу Одиссей і Діомед 
і забирають Ахилля з собою до Троади. На кораблі* 
оповідає їм герой про свій побут у Хірона, як той ли- 
царськими вправами й ловами загартовував його до 
великих подвигів: (вірш 424—439) 

Вчить мене як через рів у страшеннім розгоні' скакати, 
Як виходити на верх височенного шпилю гірського, 



— 113 - 

Як утікати на рівному полї, як бій виглядає, 
Як уживати щита, щоб кинену спису відбити, 
Як до горючої хати війти, як пішому нагло 
Коний спинити чвірню. Памятаю раз повінь Сперхею, 
Від безнастанних дощів і розтоплених лежий снїгових 
Сперхій колоди з коріннєм котив і велике камінне, 
Він мене гнав до ріки, куди струя найгірше клубилась, 
Каже стояти в руслі' й проти зібраних филь там держа- 
лись, 
Сам він чотироногий ледви би їх видержав з місця. 
Всеж я стояв, мене з ніг не збивала розбурхана річка 
Анї з намулом струя. А він дикий погрожував люто, 
З берега криком лякав і словами мій сором ворушив; 
Тільки на приказ я вийшов. Так я для високої слави 
Там проживав. І не прикро було у героя трудитись. 

32. „Сіль ви" у 5 кн. писані були протягом од- 
ного або двох днів переважно на замовленнє, як імпро- 
візації при ріжних нагодах, весільні бажання, потіха при 
похоронах, при вродинах і инших родинних обходах. 
До найкрасших належать описи вілль, тібуртинської Ма- 
нїлїя Вопіска (І, 3) і Поллїя Фелїкса біля Сорренту 
(II, 2), і маленький вірш до сну (V, 4), де автор про- 
сить того божка, щоби по семи безсонних ночах таки 
прийшов до нього, найрадше від якої закоханої пари, 
що сама його відганяє. — 

Сільви писані переважно гексаметрами, кілька вір- 
шів мають ліричні розміри, гендекасиляби й алькайські 
строфи. 



САТИРА. 



Політичний гнет, утиски вільного слова, трудности 
й небезпека прилюдної дїяльности силують письменни- 
ків цїсарства звертати свою увагу більше на родинне 
життя. Звідси черпає теми сатира, підсичена реторикою. 

Головні її представники в сїй добі: Персій, Юве- 
наль і Петронїй. 

8 



114 



Авль Персій Фляккус [34 — 62] 






уродив ся в Етрурії в місті Уоіаіеггае 34 р. по Хр. з бо- 
гатої лицарської родини. 

Початкову школу скінчив у родинному місті, а по 
12. році' життя поїхав до Риму, де вчив ся граматики 
у Реммія Палємона і реторики у Верґінїя Флява. Від 
шіснайцятого року слухав викладів стоїка Аннея К о р- 
нута, свого улюбленого духового провідника, котрому 
по (62 р.) записав умираючи частину свойого майна 
і бібліотеку. 

На порученне матери й сестри. Персія, заняв ся 
Корнут на спілку з поетом Цезієм Бассом виданнем тво- 
рів свойого ученика. Та збірка обнимае шість сатир, 
писаних дактилічним гексаметром. 

В першій сатирі висміває Персій сучасний йому лі- 
тературний рух за Нерона, коли письменники дбали 
тільки про признаннє з боку мало освіченої більшости 
своїх читачів і слухачів. Длятого вишукували вони пі- 
кантні теми й писали стилем вельми надутим. — В тій 
сатирі наслідує Персій своїх попередників Люцілїя і Го- 
рація. 

В дальших сатирах подає Персій проби шкільної 
мудрости ; се віршовані шкільні розвідки про поодинокі 
засади. І так у другій сатирі ганить поет дурних людей, 
що просять богів сповнити їх нечесні бажання. 

В третій висміває лінивого молодика, що цілими 
ночами гуляє, а в день не може вчити ся. Таким людям 
радить він звернути ся до фільософії й покинути службу 
пристрастям. 

В четвертій накликує до пізнання самого себе у 
а в пятій протиставляє Корнута як взір чесного і ха- 
ктерного чоловіка людям зіпсованим і малодушним. 

В шестій міркує Персій про те, як уживати на по- 
житок життєвих дібр. За найліпшу вважає він середню 
дорогу між розтратністю а скупістю. 

Сатири Персія мали в сучасних великий успіх. Ви- 
даннє просто розхоплено. Люкан добачав у тих творах 



— 115 — 

справжню поезію. Навіть розважний і бистроумний 
Квінтілїян хвалить ті сатири. 

Одначе новійші вчені та історики літератури ви- 
сказують про Персієві твори не так дуже прихильний 
суд. Зміст сатир часто пустий та малозначний, моралі- 
зуюча тенденція не конче лицює молодому авторови, 
а стиль такий крутий та чудацький, що саме читаннє 
тих випарів зманєрованого мозку Флякка завдає справжню 
муку. Як приклад подаю тут уступ з НІ. сат., в 77—84. 

Тут хтонебудь із козлячого сотників роду сказав би: 
Се що досить, я собі розумію, про се ж я не дбаю 
Бути чи Аркезіляєм чи Сольоном бідним журливцем, 
Що похиливши лепету й сліпаки впяливши у землю. 
Шепче все щось із собою й закусує мовчанку люту 
Тай відшпиливши губу слова воркотить нерозумні, 
Згадує сонні базіки старинного пришелепи : 
Статись з нічого не може ніщо, а в ніщо нич не звер- 

[несь. 
66 — 72. Вчіть ся, нещасні, й причини всесвіта старайтесь 

пізнати. 
Що ми і пощо на світ ми приходимо ; що за порядок 
Даний тут нам, або цїли, як лагідний зворот і звідки. 
Міру гроший пізнавай, що годить ся бажати, яка є 
Користь з гіркого гроша; вітчинї і любій родині' 
Кілько віддати личить; чим тобі приказує бути 
Бог і якою то людською частю сидиш ти у світі'. 



Децій Юній Ювеналь 

(приблизно від 50—130). 

уродив ся в місті' Аквінум у краю Вольсків, де прой- 
шов початкову і висшу реторичну школу. В молодому 
віці' поїхав до Риму, де займав ся реторичними декля- 
маціями. Пізнїйше вступив до війска й був військовим 
трибуном у першій дальматийській когорті', яка стояла 
тоді' залогою в Британнії. Вернувши до Риму віддав ся 
адвокатурі. З поетом Марціялем жив у щирій приязни. 



— 116 



МІ- Ж; 



Сатири почав писати в останних літах панування Домі- 
ціяна. Традиція подає, що цїсар чув ся ображеним трома 
віршами VII. сатири: 90 — 92. 

Оіюсі поп сіапі ргосегез, сІаЬі! Ьізігіо: їй Сатегіпоз 
Еі Вагеат, їй поЬШит та§гт аігіа сигаз? 
Ргаеїесіоз Реіореа їасії, РЬіІотеІа ІгіЬипоз. 

і вислав поета з малим військовим віддїлом до Египту,. 
нїби для охорони границі' римської імперії. По смерти 
Доміціяна вернув Ювеналь назад до Італії, але де й коли 
помер близше не знаємо. 



Твори. 

Під іменем Ювеналя заховало ся нам 17 сатир 
у 5. книгах. Деякі з них, а саме 12—16 уважають учені 
за підроблені. Всі' сатири писані за взором Горація 
і Персія дактилічними гексаметрами. 

В І. сатирі подає автор немов програму своєї твор- 
чости. З обуреннєм питає читача: 

„Все лиш буду слухачем?" Оповідає, що йому вже 
надоїло слухати нікчемних деклямацій недоварених ре- 
торів, й авторів епопей, елегій і комедій. Страшний і за- 
гальний занепад моральности головно серед римської 
арістократії і плютократії подавав бистрому спостерігач 
чеви вдячні теми для сатир: 

Оіїіїсіїе езі заіігат поп зсгіЬеге. (І, ЗО). Тяжко са- 
тир не писати. Автор обіцяє порушити такі теми: (І„ 
85, 86). 

Все, що лиш роблять людцї, їх бажання, страх, гнїв 

[і роскоші, 
Радість, стремлїння, про се в нашій книжцї я хочу ска- 
зати. 

Людські проступки й гріхи натхнули Ювеналя до 
писання сатир ({асії іпсіідпаїіо уегзит). 



117 



В II. сатирі висміває поет мущин, „ідо вдають Ку- 
ріїв, а живуть серед бакхічних оргій" 1 ), спиняють незгоду 
й спори, а нарікають на Ґракхів, (II, 24), крукам проща- 
ють усе, та обмовою голубів мучать, (в. 63). 

В III. пісні представляє автор життє нервових Рим- 
лян і розпусту великого міста. Про Греків говорить 
з погордою, що вони в Римі дають ся до всього вжи- 
вати : 

Він землемір і граматик і ретор, маляр і різьбар теж, 
Авгур, лікар, линвоход, ворожбит: усе вміє й потрафить 
Грек той голодний ; прикажеш йому, то й на небо по- 

[лїзе." 2 ) 

В IV. сатирі читаємо про одно засїданнє сенату, 
на якім батьки народу радять над маловажною кухон- 
ною справою. Автор завважує при тім, що оповідає 
правдиву подію (гез уега а^ііиг, 35 Ь.) В V. насміха- 
єть ся поет із убогих клієнтів, які за гроші, дарунки 
й протекцію упідлюють ся перед своїми патронами. 

VI. сат. (661 віршів) найдовша з усіх, посвячена 
жінкам. З їдкою насмішкою й згущеними барвами ма- 
лює автор усякі проступки, похоти й забаганки рим- 
ських пань із лїпшого товариства. Характерні слова 
одної пані', що велить замучити на смерть невинного 
невільника: 

„Нос уоіо, 5Іс іиЬео, зі* рго гаїіопе уоіипіаз!" (223 вірш). 
„Хочу Й приказую так, замість доказу воля хай. буде"! 

Зловлені на горячому жінки вибріхують ся тим, 
що й вони люди й вільно їм те, на що муж собі по- 
зволяє: — „вони дуже відважні, 

Зловлені : з проступних діл вони черпають гнів і за- 
взяттє" (284—5). 

Деякі жінки любили чванити ся вченістю й рето- 
ричною вмілістю: 



*) II. 3. Оиі Сигіоз зітиіапі еі ВассЬапаІіа уіушй. 
2 ) II, 76-78. 



- 118 - 

„Жінка, що хоче вдавати страшенно учену й вимовну, 
Сукню аж до колін повинна в гору підтягати, 
Свинку на жертву вбивати й купатись дешево за шістку". 

(445—7). 

В VII. сатирі жалуєть ся Ювеналь, що письменники, 
адвокати, ретори-вчителї і вчені граматики в Римі діста- 
ють за свій труд малу платню й нужденні становища. 
При тому висказує поет надїю, що новий цїсар (Траян) 
поліпшить матеріяльне положення тих людий. 

В VIII. сатирі висмівае автор чванливість високо 
вроджених арістократів, яким бракує правдивої освіти 
й чесноти: (83). 

^Злочин найгірший, повір, житте висше стиду цінити, 
И ради життя само право і цїль життя затрачати! 

IX. сат. містить цинічну розмову про нечесні при- 
слуги одного клієнта, який жалуєть ся на скупість своїх 
підстаркуватих панів-добродїїв. Про фаталізм Ювеналя 
СВІДЧИЛО би реченнє : Раіа ге^ипі Ьотіпез. Доля ЛЮДЬМИ 
володїє (32 в.). 

В X. глузує поет із людських забаганок. Смертні 
діти землі пожадають почєстий, богацтва, краси, воєнної 
слави й инших дібр, з яких кожде криє в собі невигоди 
й небезпеки. 

За приміром стоіків радить поет бажати тільки од- 
ного : огапсіит езі, иі зіі тепз запа іп согроге запо, 
треба просити, щоби був здоровий дух у здоровому 
тїлї, а за решту хай боги небесні дбають. 

В дальших сатирах заникає майже зовсім насміш- 
ливий елемент; автор запускаєть ся у фільософічні ро- 
зумовання й тон сатир стає спокійнїйший. 

В XI. с. запрошує автор свойого приятеля Персіка 
до себе на скромний обід у свято Мегалєзіїв, який буде 
зовсім инший, як роскішні бенкети богатих панів, у яких : 
(54—55). 

„Крови нема нї капельки в обличчу; не многі Римляни 
Вдержують стид, із якого сміють ся і з міста геть го- 

|нять". 



- 119 - 

З жалем згадує поет про вбогі обіди стародавних 
Римлян, здорових тілом і духом. 

В XII. сат. оповідає Ювеналь, що його приятель 
Катуль щасливо перебув морську бурю й він хоче зло- 
жити за те богам обіцяні жертви. На спадщину по Ка- 
туллю не числить він зовсім, тим більше, що той має 
троє дїтий. В XIII. потішає приятеля Кальвіна, від якого 
один лихвар видусив значну суму гроший. В XIV. по- 
рушує ріжні методи виховання дїтий, поручає батькам 
родин, щоб оминали неприличних слів у присутности 
дїтий і взагалі* відносили ся до них з як найбільшою 
повагою (тахіта сІеЬеіиг риего геуегепііа, 47. в.). 

В XV описує автор обридливий злочин одного 
єгипетського племени, яке роздерло в кусні' воєнного 
бранця й пожерло його. Автор насміхаєть ся із заниді- 
лих Єгиптян : 

Нинї земля злих людий видає й карловатих. 
Бог як погляне на них, висміває й ненавидить рід весь. 

(70—71). 

В XVI. сатирі, з якої заховало ся тільки 60 почат- 
кових віршів, представляє Ювеналь користи військового 
стану ; з вояком навіть суд обходить ся оглядно : „хо- 
робрий жовнір повинен бути також найщасливійшим." 

В XVII сат., захованій під іменем Сульпіції бренить 
гірка згадка про давну велич і силу Риму : — „дві є при- 
чини, якими підняв ся у гору Рим величезний: воєнна 
хоробрість і мудрість у мирі." 

Переважну часть тем до своїх сатир зачерпнув 
Ювеналь із споминів з дійсного життя й дав нам цінні, 
яскраві образи великомійського руху й звичаїв тодїш- 
них Римлян*). На жаль слїдно в його сатирах дещо ре- 
реторичної пересади. Все^ таки спосіб думання автора 
був високо моральний. Його пессимістичний світогляд 
стояв під впливом наук стоіцької фільософії. Розсіяні 
по всіх сатирах ядерні думки, дотепні речення й афо- 



*) Альбрехт пише про нього, що „зіпсуттє обичаїв того часу 
малює він із великою силою й страшенною наглядністю". 



— 120 — 

ризми являють ся чи не найбільшою окрасою його 
творчости. 

Ізза тих прикмет цїнено його твори високо в се- 
редніх віках. Стиль його сатир уриваний. Ювеналь ки- 
дає часто гадки, не повязані з собою льогічно, перери- 
ває оповіданнє реторичними окликами й патетичними 
питаннями й не щадить доган ріжним особам, які на- 
зиває по імени. Але признаєть ся, що всюди говорить 
про покійників. 



САТИРИЧНА ПОВІСТЬ. 
, Петронїй Арбітер 

належить до найвизначнїйших письменників римської 
літератури за цїсарства. 

Про його життє ми знаємо дуже мало. Умер він 
66 р. Під тим роком оповідає дещо про його життє 
Тацит у своїх „Анналах" (кн. XVI., розд. 17.). „Петро- 
нїй був чоловіком великої оглади з витонченим смаком 
у справах роскоші. В день він спав, а в ночі шукав 
розривок. А розумів ся він на них так добре, що цїсар 
Нерон іменував його „знавцем смаку" (агЬііег еіе^апїіае 
— звідси й імя) на своїм дворі й піддавав ся його „ар- 
тистичному" осудови що до любовних справ. Того 
впливу на цїсаря позавидував инший дворак Тігеллїн, 
і обвинив його перед Нероном за підпираннє Пісонів- 
ської змови. Петронїй не ждучи кари, порозрізував собі 
в ваннї жили і таким способом закінчив своє гуляще 
життє". 

Петронїй умів також бути дїяльним мужем. Як кон- 
соль і проконсуль Бітинії показав ся він здібним адмі- 
ністратором. 

З його творів заховали ся нам лише витяги 
й уривки з XV. і XVI. книги великого комічного 
роману, що його автор назвав „Сатирами". Літера- 
турну форму повісти впровадив у римську літературу 



- 121 - 

Сісенна, (ще в републиканських часах), ідо переклав на 
латинську мову слизькі байки Арістіда з Мілєту. Також 
Стацій Себозій і Люцій Манїлїй писали якісь чудесні 
історії в формі новель, а Варрон у своїм „Обїзд-ї'\ дав 
Римлянам зразок опису подорожі. 

В своїй повісти описує Петронїй пригоди на суші 
і на морю кількох веселих гультаїв, що вештають ся без 
заняття по ріжних містах. Головною особою й опові- 
дачем повісти являеть ся розпусний молодик Енкольпій. 
В подорожі, головно по південній Італії товаришить 
йому такий же голодранець Асцильт і гарний хлопець 
Птон, котрого оба приятелі' бажають мати полюбов- 
ником. До них прилучаєть ся потім іще поет Евмольн 
(„гарноспівучий"). Пригоди тої чвірки слабо повязані 
в цілість і в повісти маємо немало епізодів, як на пр. 
славний бенкет Трімальхіона (27 — 78). 

Цілий твір проникає до певної міри комічна ідея: 
Енкольп образив раз Пріяпа і той, подібно як Посей- 
дон Одиссея, а Юнона Геракла, переслідує його тяжко 
по всіх усюдах, як сам се каже г 1 ) 

„Рівно мене на землі* і на морі старого Нерея 
Тисне тяжкий гнів геллєспонтського бога Пріяпа. 

Гнів того бога переслідував певно в тих часах не- 
мало римських молодиків і мужів, що вишуканою і роз- 
нузданою розпустою і пянством швидко вичерпували 
свої сили. 

На початку повісти розважає Енкольпій чи там ав- 
тор, подібно як Тацит у своїм „Діяльогу", про причини 
занепаду римської вимови і доходить до висновку, що 
в реторичних школах стратив здоровий розум усяку 
ціну, а вчителі' й ученики гонять за дешевими ефектами, 
за гучними, але пустими фразами. Енкольпій говорить 
про се учителеви реторики Агамемнонови. Тоді' саме 
виходять хлопці' із школи і по хвилі' тратить Енкольпій 
з очий Асцильта і Птона. Шукає за ними по місті' і пи- 
тає дотепно якусь старушку, чи не знає, де Асцильт живе : 



*) 5аііг. 139. 




— 122 



•■ 



Стара відьма веде молодого чоловіка просто до пуб- 
личного дому і там він стрічає Асцильта. З ним верта- 
єть ся до дому, де застають оба вони вже Птона, опо- 
відають Енкольпіеви, що на їх невинність засідали ся 
якісь мущини і лише з бідою вратували ся вони від 
нечести. Потім мають вони немало клопоту із знайде- 
ним плащем, а врешті' попадають ся в руки скінченої 
розпусниці" Квартіллї, котрій вони перед тим своєю не- 
доречною цікавістю перебили обхід містерій у храмі 
Пріяпа. 

Та жорстока жінка піддає всіх трох важкій 
ганьбі : старших панів (Енкольпія й Асцильта) поневіряє 
наймлений жартівник, а Птона женить Квартілля з се- 
милітньою дівчинкою Паннїхидою. До дїточої забави 
придивляєть ся крізь шпари в заслоні ціле товариство. 

Дальше бачимо гільтайську трійку на бенкеті у бо- 
гатого, але неотесаного доробкевича Трімальхіона. 

Мистецькою рукою змалював автор тип парвенія- 
простака. Йому подобають ся самі незвичайні річи.. 
У всім стараєть ся він показати своє богатство й ари- 
стократизм, але у всім переборщує, так що все з його 
голови виходить грубим і несмачним. Гостям своїм зго- 
тував той пан богато несподіванок. Подивляємо ріжно- 
родність і вишуканість страв, але сміємо ся, коли го- 
сподар пописуєть ся своїми відомостями з літератури 
й історії. Після нього, на приклад, вели Троянці' війну 
з Парентийцями і Ганнїбалем і т. и. Під конець бенкету 
приходить сусїд господаря, каменяр Габіннас із жінкою 
Сцінтіллею, потім іще слуги кличуть жінку Трімальхіона 
Фортунату і забава стає вельми веселою й непримушеною. 
Господар велить відчитати вкінці свій заповіт, слуги 
плачуть, счиняєть ся крик і гармідер, і трійка непомітно 
покидає гостину. 

Швидко потім приходить між Енкольпієм і Асцильтом 
до суперечки ізза Птона. Тоді' Енкольпій укладає собі плян 
пімсти. Заходить у мійську ґалєрію образів і там позна- 
йомлюєть ся з старим поетом Евмольпієм. Автор зобра- 
жує його в як найгіршім сьвітлї. Поет оповідає сам про 
свої брудні пригоди в домі одного пана, котрого сина 






— 123 — 

він учив, а потім описує віршами образ про збуренне 
Трої. 

За ту деклямацію почали люди, що проходжували 
ся в портиках, кидати камінне на Евмольпа. А він, зна- 
ючи успіхи свого таланту, закрив голову і вибіг на двір 
із святині. Енкольпій пішов за втікачем на беріг моря 
і як тільки зміг задержати ся там, де не досягало його 
камінне, сказав: „Прошу тебе, що ти собі гадаєш з цею 
хоробою ? Не цілі дві години товаришую з тобою, а ти 
більше наговорив поетично, ніж по людськи. Длятого 
не дивую ся, коли тебе нарід каміннєм переслідує. Я та- 
кож наберу за пазуху каміння, і скільки разів ти зачнеш 
виходити з себе, зараз пущу тобі кров з голови". Ев- 
мольпій скривив лице і сказав: 

„Мій молодче, не нинї вперше я так погостив собі. 
Коли тільки я піду у театр рецитувати що-небудь, все 
мене так численно принимають слухачі. Зрештою щоби 
і з тобою не мати сварки, цілий день буду здержувати 
ся від тої страви". — „Добре", Енкольпій, „як виплюєш 
нинішню жовч, то будемо разом обідати". 

Енкольпій находить потім Гітона і бере його до себе, 
але через нього знов виходить суперечка з Евмольпом. 
Вкінцї, погодивши ся цілковито, сідає чвірка на кора- 
бель. Тут стрічають ся Асцильт і Енкольпій із Тарен- 
тийцем Лїхасом і Трифеною, котрим вони колись дуже 
докучили. З ними приходить до бійки, а потім до згоди. 
За бенкетом оповідає Евмольпій анекдот про невірну 
вдову, що по смерти мужа даєть ся на підмову воякови 
і навіть позволяє йому прибити тіло свого покійного 
мужа на хрест замісць розбійника. Тоді' зриваєть ся 
буря, Лїхас тоне в морю, а наші пройдисвіти виходять 
на беріг близько Кротону. Енкольпій виступає там як 
богатий пан, а його товариші як невільники, і всі' спе- 
кулюють на „Ьегесііреїае", себ-то на ловців спадків. 

Енкольпій познакомлюєть ся з гарною дамою Кір- 
кою, що палко закохуєть ся в нїм, але обманює її до- 
вірє. Два рази в найгорячійшім положенню опускають 
його сили. Навіть могуча відьма-чарівниця, що місяць 
з неба на землю вміє здіймати, не може йому помогти. 



— 124 — 

Дама ображена холодом коханка, велить слугам вибити 
його і нагнати. 

І се для Енкольпія якраз найтяжші наслідки гніву 
Пріяпа. 

Але мантіям не ведеть ся в Кротоні', бо спадко- 
ловцї швидко пізнаються на них і перестають їх году- 
вати. Відчитаннєм заповіту Енкольпія кінчать ся екс- 
церпти. 

Значіннс повісти. 

Реалістична повість Петронїя мас поперед усього 
велике значіннс для історії обичаїв початків римського 
цїсарства. Загальний добробут, спричинений напливом 
чужих капіталів до Риму, завернув людям голову. Роз- 
паношуєть ся лінивство і страшна розпуста. Люди шу- 
кають легкого хліба і живуть радо дурничкою. Повста- 
ють незнані перше типи параситів, спадколовцїв і вліз- 
ливих поетів, яких треба аж каміннєм проганяти з това- 
риства. Невільники доробляють ся часто великих маєтків 
і добувають собі впливи на цісарськім дворі. Петронїй 
знаменито змалював типи тодішньої маломістечкової 
суспільности, зобразив консервативний світогляд міщан, 
віддаючи влучно навіть прикмети провінціональної мови 
і хлопського стилю. Речення простих людий, як Трі- 
мальхіона, короткі, уривані, але сильні і ядерні. Одначе 
автор опанував з однаковим мистецтвом висший стиль 
і вміє представити річ поетично. Вірші, котрими пере- 
плітане прозове оповіданнє, збудовані поправно. Се пе- 
реважно дактилічні гексаметри і ямбічні сенари. 

Твором Петронїя занимали ся учені від давна. 
Особливо богато разів перекладали його Французи. 
Генрих Сєнкевич зробив Петронїя одним із головних 
героїв свойого роману „Оио Уасііз". 



- 125 - 
С є н є к а. 

До роду менїппейських сатир належить також ма- 
лин 1 ) твір великого фільософа: 

„Аросоїо су пі Ь ОБІ з сі і V і СІ а и сі і і", 

про переміну цїсаря Клявдія в гарбуз. Клявдій помер 
54 р. і тоді' певно написав Сенека свою їдку сатиру, 
яка являеть ся перлою римського гумору. Автор описує 
докладно час, день і годину, коли помер боговитий 
Клявдій. Стало ся се пізною осеню, 12. жовтня, ве- 
чером : 

Фебови мало зостало ся вже світляної дороги 

І наближала ніч, коли темний сон володіє, 

Цінтія вже переможна збільшала своє королівство 

^нез'угарна зима богатої осени плоди 

И почесть збирала й на Бакховий приказ дозрілі 

Пізний господар зривав нечисленні вітки винограду. 

Тоді* Клявдій почав виганяти душу, але не міг 
найти виходу. Меркурій, що все роскошував ся його та- 
лантом, звернув ся за помочию до Парк. Кльото від- 
повіла, що вони хотіли заждати із смертю, поки цїсар 
усіх чужинцїв імперії не наділить римським горожанством. 
Але коли Меркурій бажає собі, щоби трохи варварів 
лишило ся на насінне, то Парки вволять його волю. 

Гарними віршами описана робота трох сестер, що 
прядуть людську долю, і час до часу перетинають нитку 
життя. Тут Сенека вплітає панегірик на честь Нерона, 
„найкрасшого чоловіка". 

Клявдій вибулькотїв душу, і від того часу пере- 
стало йому здавати ся, що живе. Налягаючи на одну 
ногу (поп раззіЬиз аеяиіз), бо терпів на гостець (ро- 
сіадтісиз) подав ся небіщик Аппієвим гостинцем прямо 
до неба. Юпітер вислав Геркуля, щоби розмовив ся 
з новим гостем. Коли грецький герой побачив постать 



*) 15 розділів. 



126 



лос 



нового роду, незвичайний виступ, і почув ЙОГО ГОЛ( 
захриплий і приглушений, думав, що се жде його три- 
найцятий труд. Але богиня Фебра, що прийшла з Кляв- 
дієм, пояснила йому, що то люгудунська почвара. Цї- 
сар попав у гнїв, почав сильно муркотіти й казав Фебрі 
стяти голову. Але всі* були неначе його визволенні", ніхто 
анї в зуб не дбав про нього. Тодї Геркуль погрозив 
йому: „Ти перестань говорити дурниці! Ти прийшов 
сюди, де миші залїзо гризуть. Мерщій мені правду, бо 
небилиці з тебе витрясу", і звернув ся ще до нього 
трагічними ямбами. 

Цісар попросив скромно, щоб його зроблено в небі 
богом. Над сим внеском відбуваєть ся під проводом 
Юпітра нарада божого сенату. Перший говорив бог 
Янус, старий бувалець з римського ринку, але так крас- 
номовно й швидко, що навіть стенограф не міг усього- 
записати. Він поставив внесеннє, щоби на будуче нїкого 
із смертних людий не робити богом. А коли би когось 
проти тої ухвали сенату, богом зроблено, названо чи 
змальовано, того дати дїточим страхам і вибити різ- 
ками. Дієспітер, що удержував ся, подібно як Клявдій, 
з продажі малих держав (сіуіїаїиіае), був за тим, щоби 
Клявдія зробити таки богом. Ріжні були ще внески. 
Геркуль бачучи, що його залїзо в огнї, бігав сюди й туди, 
й намовляв:, „Не завидуй менї, то моя справа; потім 
я тобі зроблю, так як ти схочеш; рука руку миє!" 

Тодї підняв ся боговитий Август і в сильній про- 
мові зразу знищив Клявдія, виявляючи його численні 
й тяжкі злочини: „Він, поважні сенатори, який вам зда- 
сть ся тихеньким, що мухи би не рушив, так легко уби- 
вав людий, як собака присідає. От Юпітер, що так 
багато літ володіє, тільки одному Вульканови зломив 
ногу, але не вбив нїкого. Між иншими вбив Клявдій 
Красса, так дурного, що навіть міг бути королем". 

За всї ті злочини радив Август протягом одного 
місяця викинути Клявдія з неба. Боги руками й ногами 
чіпили ся за той внесок. Меркурій хопив цїсаря за карк 
і потягнув до пекла. По дорозі' наткнули ся в Римі на 
похоронний похід цісарського небіщика. Клявдій поба- 



- 127 - 

чивши свій похорон, зрозумів, що він умер. Великий 
хор співав саме в анапестах жалісну пісню: 

Рипсіііе їїеіиз, есіііе ріапсіиз ! 
Кезопеї Ігізіі сіатоге £огит, 
СесісШ риІсЬге согсіаіиз Ното, 
Оио поп аііиз {"иіі іп іоіо 
Рогііог огЬе ! і Т. Д. 

Божий післанець Тальтібій заслонив тоді голову 
Клявдія і за Марсовим полем спустили ся всі* три до 
пекла. Напроти покійника вибігла ціла громада його 
свояків, приятелів, визволенцїв, яких він велів стратити 
й післав поперед себе до пекла. Сенатор Педон Помпей 
тягне грішника відразу на суд перед трибунал Еака. 
Розправа відбуваєть ся на підставі Корнелїєвого за- 
кона про скритовбійників (сіє зісагііз). Обвиняє Педон 
сильним голосом. Адвокат зачинає хотіти боронити 
Клявдія, Еак, людина вельми справедлива, забороняє 
і вислухавши його тільки з другої сторони 1 ), засуджує, 
його грати вічно в кости кубком без дна. Потім віддає 
його свойому визволенцеви Менандрови для розслїджу- 
вання судових справ (а со^піїіопіЬиз). — Затратив ся 
конець сатири, де була описана переміна Клявдія в гар- 
буз, як се зазначено в титулі'. 

Сатиричною закраскою відзначаєть ся також 

епіграм, 

якого найвизначнійшим представником у римськім пись- 
менстві являєть ся іспанський поет. 



Марко Валерій Марціаль. 

уродив ся коло 44 р. по Хр. в існанськім місті* Більбі- 
лїс над рікою Сальо. 

Там же пройшов низшу школу граматики і середню 
реторики, а в 64 р. поїхав до Риму. Хоч міг вибрати 



- 



*) „еі іііит аііега іапіит рагіе аисіііа' 



— 128 — 

адвокатуру, він волів жити бідним клієнтом, аби лиш< 
мати більше вільного часу на літературні заняття. 

Незвичайний талант спостерігання дрібних навіть 
явищ щоденного життя, а притім вроджена веселість,, 
а навіть злосливість веліли Марціалеви взяти ся за епі- 
грам. І сей рід почасти розумової, а почасти настроєвої 
поезії так припав йому до вподоби, що ціле життє пи- 
сав самі тільки епіграми і здобув собі ними велику славу, 
як ніхто перед ним, нї по нїм. 

Першу книгу епіграмів написав він з нагоди велич- 
них ігрищ, уладжених цісарем Титом у 80 р. (ІіЬег зрес- 
їасиїогит). В них уже пробиваєть ся слаба сторона 
в поетовій творчости, нахил до сервілізму і підлещу- 
вання цїсареви й богатим людям. Сей наклін не поки- 
дає співця через ціле його життє. 

Все він підлизуєть ся своїм богатим приятелям 
і патронам, надїючи ся, а навіть просто жебраючи в них 
подарунків. 

Під пізнїйшими цісарями, Доміціяном і Нервою г 
осягнув поет деякі почести, але гроший на удержаннє 
все йому бракувало, хоч його твори здобули собі ве- 
ликий розголос і розходили ся по всьому світі*. Вкінці" 
Марціаль знеохочений покинув столицю і вернув ся 
в Більбілїс, 98 р. Тут видав він ще одну, останню збірку 
епіграмів і помер 104 р. 

Збірка всіх його творів обнимає 15 книг, з сього 
дві (останні) мають осібні наголовки „Хепіа" і „АрорЬо- 
геїа" і містять самі елегійні двовірші призначені на ети- 
кети (написи) до подарунків, які Римляни посилали собі 
в свято Сатурналїїв і роздавали гостям при бенкеті" 
(апо-феро). Длятого й літературна їх вартість дуже 
мала. 

Останні епіграми доторкають ся ріжних хвиль 
з життя самого поета, його патронів, знайомих і инших 
людий, котрих поет часто висміває під псевдонімами. 

Зміст епіграмів нерідко буває грубо змисловий. Крайно 
неморальних епіграмів маємо в збірці' близько 200 (на 
1524). Стиль епіграмів переважно легкий, а тон веселий, 
часто злосливий, розмір (елегійний дистих, вірш фалля- 



129 



цейський ямбічний триметер) зручно і відповідно до змі- 
сту підібраний, вірш плавний, звучний, нераз просто об- 
числений на музикальний ефект: ассонанції, аллїтерації, 
рими, гра слів то що. 

Для характеристики творчости Марціаля подаю тут 
деякі його твори в переспіві, перекладі' і прозою. 

Нещирий приятель. (І. 63). 

Просиш: „Нубо прочитай 
Один- другий епіграм!" 

Все менї торочиш. 
— Ні ! не буду ! вибачай, 
Бо не слухати ти хочеш, 

А читати сам. 

Політик. (І, 95). 

Те, що ти раз в раз кричиш, 
Опонуєш і горлаєш, 
Не за дармо всїх ти лаєш : 
Заплатять, то замовчиш. 

Не винен (II. 3). 

Друже, ти нїщо не винен ! 
Признаю, нїщо не винен. 
Винен той лише буває, 
Хто віддати з чого має/ 

Марціаль висміває переважно типові хиби і слабо- 
ги людської вдачі, так що його епіграми ніколи не по- 
гаріють ся. Такі річи могли би вийти спід пера вся- 
ого модерного сатирика. Між епіграмами стрічаємо де- 
кі, в котрих поет висміває поета, але поета звихненого, 
ю хорує на манїю віршування і має пасію деклямувати 
:їм свої вірші. До красших належить напис до Лїгу- 
на (II. 44): 



— 130 — 



Поет-причепа. 

Ти питаєш, Лїґуріне, 

Чом, коли тебе хто стріне, 

То сумний, мов мокра миш ; 
Що куди небудь ідеш ти, 
Все тїкає геть до решти, 

Коло тебе пустка лиш? 
Надто ти поет-нероба. 
Небезпечна се хороба 

И богатьох причина лих. 
Не боять ся так самиці" 
Люди, лютої тигриці', 

Що їй забрано малих. 
Не боять ся так і кобри, 
Сонцем вигрітої добре, 

Анї скорпіонів злих. 
Бо скажіть, ви чесні люди, 
Хто терпів би такі труди, 

Люті вірші навісні? 
Бо чи стою, чи сиджу, 
Чим на гною, чи біжу, 

Все читаєш ти мені! 
Все читаєш тай читаєш, 
Вірші знай в одно мотаєш, 

Не замовкнеш, нї тай нї! 
Я втікаю вже що духа " 
В парню: вірш бренить у вуха, 

До басену годї йти. 
На обід спішу — спиняєш, 
За столом сиджу — зганяєш, 

І нїкуди вже втекти. 
Змучений кладу ся спати, 
Та не даси й задрімати, 

Так на мене ти насїв. 
Чесний ти і справедливий 
І невинний, не брехливий, 

А боять ся тебе всі". 







- 131 — 

Подібні сатири на поетів писали ще перед Марціа- 
лем Горацій, Петронїй і Ювеналь. 

Болючо й безпощадно висміває Марціаль стан ста- 
рих панночок: 

„Смій ся панно, як ти мудра, й регочи!" 

Сказав раз так один поет пючи. 

Та не до всїх він се сказав дівчат, 

Та й не сказав до тебе сього, люба, 

По правді' ти й не панна, а коцюба. 

Зубів у тебе троє, Максиміно, 

Та й ті мов звуглене поліно, 

Як віриш зеркалови і мені'. 

То бій ся, пробіг, сміху і гульнї. 

Як напудрована Сабінця 

Страшенно дощику боїть ся, 

Як напомаджена Карольця, 

Лякаєть ся страшенно сонця. 

Лице зроби строгійше й суворійше, люба, 

Ніж жінка Прияма Гекуба. 

Не йди на міми насмішливі 

І на бенкети розпустливі 

І де лиіп жарт луна, де сміх 

Манить уста на явний гріх. 

Ти йди до гурту пресумного : 

До жінки, що за мужом плаче, 

Сестри, яка за братом кряче, 

Лиш на трагедії ходи, небого. 

Тамті-ж слова ось так переінач : 

„Ридай, дівчино, як ти мудра, й плач." 

Про успіх своїх творів у Римі пише 'поет (VI. 61): 

Любить, хвалить і співає весь Рим сї мої епіграми, 
В кождій кишені" й руцї твори мої ти знайдеш. 

Дехто дрожить, паленіє, ненавидить, блідне, стовпіє. 
Се мені' в смак; аж тепер люблю я вірші свої. 

VII. 

Чом тобі я не післав своїх творів, мій Понтілїяне? 
Щоб ти мені не післав, Понтілїяне, своїх. 

9* 



132 



До Т и т а (VII. 59). 

Тите, наш Цецілїян не обідає навіть без дика, 
Гарного-ж Цецілїян має товариша все. 

До Сабелля (IX. 19). 

Хвалиш купелї тристома стихами 
Добре ситого Понтика, Сабеллю: 
їсти хочеш, Сабеллю, не купатись. 

До Галлїка (VIII. 14). 

„Скажи правду, менї, Марку, скажи любий ; нічого 
з більшою охотою не вислухаю". Так благаєш і пи- 
таєш мене раз у раз, Галлїку, коли читаєш свої віршики 
і вдаєш, ніби ти прийшов до мене за порадою. Тяжко 
мені відмовити тобі того, чого просиш. Отже скажу 
тобі найщирійшу правду: „Правди, Галлїку, ти слухаєш 
нерадо." 

Найкрасший бенкет. 

Над тим, який найліпший пир, розводить ся 

У красномовнім творі Пріск. 

Богато там солодких і величних слів, 

Та дуже вчене й мудре все. 

Питаєте, який бенкет найліпший, пир? — 

В якім нема балакуна. 

Але Марціаль писав також поважнїйші твори. Салі 
признає XI 17: 

Пробі, не кожда сторінка нічна у моїх віршуваннях: 
Знайдеш таке тут також, що прочитаєш і в день. 

Але літературна вартість поважних, настроєвих вір- 
шів Марціаля значно менша. 

Найкрасше оспівав поет темні сторони римського 
життя, котре він докладно знав. 

Деякі мої переспіви з Марціаля були друковані 
в „Осї" за р. 1911 і 1912, в кн. „Старе вино в новім 
місі". 1913 і „З чужої левади", 1913. 



— 133 — 

ДРАМА. 

Тільки зі срібної доби заховали ся нам цілі римські 
.трагедії, а саме реторичні твори Сенеки: Негсиїез їигепз, 
Тгоасіез, РЬоепіззае, Месіеа, РЬаесІга, Оесііриз, А^ате- 
тпоп, ТЬуезІез і Негсиїез Оеіеиз. Про НИХ була вже 
згадка на иншім місці'. 

Тут займу ся ширше трагедією 

„Октав і я", 

яку приписувано також Сенецї; і справді' що до стилю 
вона мало ріжнить ся від инших його трагедій, але 
доки Нерон жив, не могла би вона появити ся в кни- 
гарськім обігу. Деякі натяки на смерть Нерона велять 
догадувати ся, що невідомий автор написав її зараз же 
по смерти того жорстокого цїсаря, що вигубив увесь 
клявдійський рід. 

І. акт. Октавія, дочка Клявдія і по мачусі' сестра Не- 
рона а потім його жінка, довідуєть ся від своєї няньки 
і від хору про страшні злочини Нерона, поповнені 
в цісарській родині' і про його намір узяти собі другу 
жінку Поппею Сабіну. Перед тим отруїв Нерон Британ- 
нїка, брата Октавії. 

В ІІ-ім акті' описана розмова Нерона з Сенекою, 
який поручає тиранови лагідність і поміркованнє. Але 
Нерон відкидає лагідно поради фільософа й женить ся 
з Сабіною. 

В ІІІ-їй дії появляєть ся на сценї дух Неронової 
матери Агрипіни, що вимахуючи смолоскипом прокли- 
нає сина-вбійника й виявляє його ганебні злочини. Хор 
.виголошує жалібну пісню. Входить Поппея Сабіна й 
оповідає свій злощасний сон, другий хор хвалить красу 
нової цариці'. — На сцену вбігає військовий післанець 
і доносить про бунт римського люду проти Неронового 
подружжя з Сабіною і в обороні' Октавії. Нерон, подра- 
знений тим непокЛиканим умішуваннєм чернї в його 
родинні справи, велить префектови преторіянів завезти 
Октавію на безлюдний остров і там її вбити. Хор кін- 



134 



чить бажаннєм, щоби вітер заніс нещасливу жінку до 
Тавриди, подібно як Іфігенїю. 

■ Композиція трагедії зовсім удатна, акція розвиваєть 
ся живо й природно, опис згідний в головному з істо- 
ричними фактами. Богато в ній зворушливих сцен, 
реторичний патос дієвих осіб цілком на місці'. Головна 
героїня Октавія змальована вельми яскраво. її доля, 
повна трагізму, викликує у нас страх і спочуттє. Вір- 
шові части, як усюди в Сенеки, складені ріжними роз- 
мірами, відповідними змістови. Сам вірш гладкий та 
звучний. 

Трагедія Октавія важна ще й тим, що се єдина 
захована римська їаЬиІа ргаеіехїаїа, себто оріґінальна 
з римського життя взята драма. 

З творів 

Публїя Помпоні* я Секунда 

заховали ся нам тільки фрагменти. 

Подробиці" з його життя оповідає історик Тацит. 
За панування Тіберія замішано поета в змову Сеяна. 
Рідний брат держав його в домашній вязницї, поки 
вело ся слідство. По смерти Тіберія випущено Помпонїя 
на волю. 

Його трагедії виставлювано в театрах за часів цїсаря 
Клявдія, але публіка, навіть жіноча, зустріла їх непри- 
хильно, можливо тому, що були писані надто високим 
стилем і своїм лагідним тоном не підходили під смак 
тодішньої суспільности. Тацит одначе називає його 
письменником „з високою огладою й блискучим талан- 
том". Так само Квінтілїян хвалить його трагедії. Коли 
приятелі' ганили у Помпонїя деякі вислови, любив він 
відкликувати ся до народу, і коли слово було загально 
вживане, він лишав його. 

Титули його трагедій були „Еней", „Атрей" „Аг- 
тогит іисіісіит", але два останні' непевні. 



— 135 — 
КОМЕДІЯ. 

Кату л ь, з часів Калїгулї, написав дві мімічні сценки ; 
„Ьаигеоіиз" і „РЬазта", ПОМПОНЇЙ Бассуль пере- 
робляв комедії Менандра, а Вергілїй Роман ус 
писав сатиричні пєсив стилю старої атицької комедії. 
Твори всїх трох запропастили ся. 



ЛІРИЧНА ПОЕЗІЯ 

заступлена в сїй добі досить нужденно. 

* Цезій Басе писав ліричні вірші (в стилю Гора- 
ція), які Квінтілїян поручав на лектуру ученикам рето- 
ричних шкіл, але вони зовеїм загинули. За те захо- 
вала ся частина його віршованої метрики, де він ви- 
числяє строфи Горацієвих од і займаєть ся ширше 
грецькою метричною системою, після якої були два 
основні віршові розміри: дактилічний гексаметер і ямбі- 
чний тріметер; з них пробував ^автор виводити всі* инші 
віршові розміри. Цезій мав по переказу згинути підчас 
вибуху Везувія 79. року. 

Гай Кальпурнїй Сицилїєць 

жив у часах Нерона. 

В рукописах заховало ся нам його 7 буколічних 
пісень, з котрих три, присвячені Неронови, задля пере- 
садних лизунських похвал на честь цісаря мають тільки 
малу літературну вартість. Останні' пасторалки являють 
ся слабим наслїдуваннєм Вергілїя. 

В 2. екльозї оспіваний спір між пастухом і огород- 
ником. Оба захвалюють принади свойого заняття, опісля 
величають красу спільної любки Крокалї. 



— 1^0 — 

В 3. піснї стрічають ся два пастухи, Иолляс і Лї- 
цідас. Останній нарікає, що його коханка Филлїда стала 
йому невірна і віддала своє серце иншому пастухови, 
Мопсови, хоч він (Лїцідас) бог/атший і красший від 
Мопса. Длятого просить він Иолляса, щоб переказав 
його тугу Филлїдї і привернув назад її любов. Коли-ж 
його не послухає, то він спише своє горе на корі де- 
рева, а потілі повісить ся. 

В 5. буколіці передає старий пастух Мікон свої 
череди молодому Кантови й навчає його, як ходити 
коло худоби, як берегти її здоровлє й лічити в хоробі. 

В 6. піснї виведений спір між двома пастухами, 
що дотинають один другому, вкінці" просять суддю, 
щоб оцінив їх умілість, котрий котрого переможе піснею, 
але до змагань дїло не доходить. 

Мабуть той самий Кальпурнїй написав також „По- 
хвалу Пізона" в 261 гексаметрах, на думку вчених* пе- 
ред роком 65. Поет величає славний рід Пізона, його 
поетичний і музикальний талант, красномовство, зручність 
у всяких грах і мирні заслуги. 

Кальпурнїєви приписують також дві буколічні пое- 
ми, яких автор, що правда, не названий в рукописї, але 
з порівнання з попередніми буколіками й похвалою 
Пізона не трудно в тих творах добачити одну руку. 

В першій піснї спорять із собою два пастухи, Та- 
мірас і Лядас, а судить їх Мідас. Оба вкінці' згоджують 
ся на те, що найславнїйший співець і кітарист таки сам 
цісар Нерон. І в другій екльозї звеличаний Нерон; по 
нїм усї надїють ся, що він приверне назад Золотий вік. 

З инших ліриків, як Спурінна, Поссенус Павлюс, 
Сентій Авгурін, зістали ся нам тільки назви й згадки про 
них у ріжних авторів. 

Поетку Сульпіцію вихваляє Марціаль удвох 
віршиках 10. кн. написів (35 і 38) за те, що вона пише 
тільки високо моральні поезії, вчить чистої й чесної 
любови серед жартів і невинної роскоші. 

Творів Сульпіції не маємо, а похвалу славного са- 
тирика можна взяти за жарт. 



- 137 - 

Б) ПРОЗА. 

Огайо ргоза неї доби заступлена дуже богато. 
Відділи історіографії, реторики, фільософії й строгих 
наук виказують твори небуденної вартости. Немало пи- 
сань ріжних авторів запропастило ся в хуртовині* віків, 
а почасти знищено їх у зародку „на приказ з гори". 

ІСТОРИКИ. 

С. УеНеіиз Раіегсиїиз 

уродив ся 19. року перед Христом, мабуть у Капуї 
або иншім кампанськім місті' 1 ). Його предки по бать- 
ковії й по матери були нераз визначні люди і про їх 
діла згадує Веллєй у своїй історії. Сам він присвятив ся 
військовій карієрі. Служив у ріжних легіонах наперед 
у східно римських провінціях, у Македонії і Тракії, потім 
як легат цісаря Тіберія відбув з ним воєнні походи 
'в Паннонїї і Германії і брав участь у тріюмфальному 
в'їзді' цісаря в Рим 13. року по Хр. Рік пізнїйше став 
претором. Умер коло ЗО. року. 

Дійшов до нас його нарис усесвітньої історії: „Н і- 
з І о г і а є готапае асі М. V і с і п і и т сопзиіет 
ПЬгі II." Автор зачинає від збурення Трої й кінчить 
Тіберієм. Книжку присвятив він свойому товаришеви 
по зброї Вінїцієви. Писав її вельми скоро, як сам при- 
знаєть ся: „Знаю, що при цім наглім поспіху, що кру- 
тить мною швидко мов колесом і виром, принево- 
лений я поминути може й важнїйші річи" (І, 16, 1.) 
Жерела до історії зачав він уже давнїйше збирати для 
задуманого обширного твору, котрого одначе не довело 
ся йому написати. На його погляд кермують історією 
Бизначні одиниці', королі', полководці' й цісарі (Цезар, 



\ Життєписні дати подає автор про себе у своїм творі, 
:про яким низше. 



— 138 — 

Август, Тіберій) і про них розводить ся автор найшир- 
ше. В двох довших епізодах описує він зріст римських 
кольонїй і провінцій. Принагідно вихваляє також куль- 
турні й мирні дїла римського народу й згадує про літе- 
ратурних діячів не лише римських, але й грецьких (Го- 
мера, Гезіода й инших). Наукова вартість його твору 
не надто велика, бо історичних жерел він самостійно 
не студіював; головні історичні події переказує пере- 
важно за Непосом і Лівієм. 

Стиль його твору зовсім не військовий. Речення 
й періоди збудовані недбало, за те всюди стараєть ся 
він пописувати ся своєю реторичною вмілістю. Часті 
в його нарисі' антитези й короткі фрази у формі сентенцій. 
Мова доволі' чиста й поправна. 



V а 1 є г і и з Махітиз 

був прибічним товаришем консуля Секста Помпея й про- 
бував з ним у провінції Азії (27. р.). Про с^бе пише він 
у своїм історичнім творі (IV, 4, 11): „Пощо-ж ми нарі- 
каємо день і ніч і роздираємо одіж над нашим убоже- 
ством, щоявляєть ся мабуть чи не найбільшим лихом люд- 
ського роду?" Свойого протектора Помпея хвалить він, 
де тільки може: „Від нього дістав я завдатки всіх моїх 
вигод, через нього встояв ся я безпечнїйше проти жит- 
тєвих пригод, своїм проводом і своєю опікою зробив 
він наші заняття яснїйшими й величнїйшими." (IV*, 7, 2). 

Його твір має наголовок: 

„Расіогит ас сНсіогит тетогаЬіІіит НЬгі IX." 1 )- 

В 95 рубриках 2 ), з яких кожда має два відділи : 
для римських мужів один і для чужостороннїх, пере- 
важно грецьких, другий — подає автор виписки з істо- 
риків і реторів для вжитку реторичних шкіл. Праця 
важна тим, що автор опер ся на добрі жерела, як 

V Девять книг дїл і слів гідних памяти. 

2 ) На пр. Ое аизрісііз, сіє іРогІіі:ис1іпе, сіє тосіегаііопе, сіє зотпііз 
еі сеі. — Ворожби, відвага г поміркованне, сонні привиди й ии 



139 



Лівій, Варрон, Ціцерон, Помпей Трог, які нам в части не 
\ заховали ся. Подаючи реторичні приклади всяких чеснот, 
| помішує автор при тім також свої особисті погляди, осо- 
I бливо прольоги до поодиноких книжок являють ся ше- 
деврами його красномовної вмілости. Але через надто 
зманєрований стиль стає він нера? неясний у вислові. Свій 
твір присвятив він цїсареви Тіберієви. З його збірки зро- 
били витяги два пізнїйші історики Юлій Паріс (IV — V ст.) 
і Януарій Непотіян (VI. ст.) Обі епітоми дійшли до нас 
і на їх підставі можна почасти виповнити прогалини 
орігіналу. 

З анналїстичної праці' Фенестеллї (Репез1:еІ1а) 
маємо тільки уривки. З них бачимо, що автор звер- 
тав увагу головно на історію культури і зви- 
чаїв. Подає також етимольогію слів і цікаві при- 
годи з життя визначних письменників, як Теренцій і Ці- 
церон. 

Твори инших істориків цеї доби, як Кремуцій Корд 
(покінчив самовбійством 25. р.), Авфідій Басе, Клювій 
Руф, Тразеа Петус, Антей, Фаннїй, Клявдій Поллїон, не 
дійшли до нас. Згадує про них Тацит, що використо- 
вує їх писання. 

Ои. Сигііиз Киїиз 

жив у часах цісаря Клявдія і був імовірно ретором. 

В десятьох книгах описав він „історію Алексан- 
дра Великого", з якої загинули дві перші книги, так 
що оповіданнє починаєть ся р. 333. Для означення хро- 
нольогії твору послужив кінцевий уступ останньої книги, 
де автор описує смерть Александра й непевне стано- 
вище македонської держави порівнує з державною крі- 
зою в Римі : 

Держава, що могла встояти ся під одним волода- 
рем, упадає, коли більше число князів стараєть ся її під- 
держати. Длятого справедливо й по заслузі' признаєть 
ся римський нарід до того, що спасенне завдячує цїса- 
реви, котрий тої ночи, яку ми вважали майже останньою,, 
засіяв новою зорею. Клянусь Геркулем, схід цього, так ска- 



140 



.. 



зати-0, сонця привернув назад світло затемненому сві- 
товії 1 ), коли то незгідні члени без своєї голови почали 
хитати ся. Скільки-ж то смолоскипів загасив він тоді! 
Скільки мечів поховав! Яку страшну бурю розсіяв на- 
глою погідністю! Імперія не тільки вертаєть ся до сил, 
але й цвите. Коби тільки зависть притихла, а нащадки 
хай приймуть щасливі часи цього віку під нею самою 
династією навіки вічні, — або хоч на довго!" 

В описі історичних подій опер ся автор на грецькі 
монографії Клїтарха й Тімаґена. Про свою наукову ме- 
тоду пише в одному місці': „Що правда, я більше від- 
писую, нїж вірю: бо не беру ся впевняти про такі річи, 
про які маю сумнїви, анї поминати те, що я переняв ; 
як що передане, так і я перекажу". 

Тай не про історичну вірність ішло авторови. 
Він поклав собі цїль дати читачам цікаву лектуру й за- 
бавити описом дивних пригод великого македонського 
героя. Длятого звертає пильну увагу на перекази, що 
вязали ся з особою Александра. Історичний матеріял 
групує так, щоби не знудити читача, при чім вибирає 
залюбки зворушливі сцени й чудесні пригоди. Часто по- 
дає також реторично оброблені промови Александра і 
його полководців. Трапляють ся також ядерні сентенції. 

Свій стиль прикрашує Курцій поетичними висловами 
й образами. Богато в його мові абстрактних слів і по- 
нять, але опис загалом ясний і приступний. 



Корнелїй Тацит 

уродив ся коло 54. р. з лицарської родини. Батько його 
був намісником провінції Бельгікй. Ще молодим поїхав 
Тацит у Рим і на ринку прислухував ся до промов 
Марка Апра і Юл'їя Секунда. Реторики вчив його, зда- 
сть ся, Квінтілїян, бо в творах Тацита слїдно вплив того 
ретора. Тацит оженив ся з дочкою славного намісника 

х і саНд-апії типсЬ (натяк на Калїґулю) 
2 ) ЇХ, 1, 34. 



— 141 — 

Британії Агріколї. За панування Флявіїв пройшов Тацит 
звичайну урядову карієру, м. и. в роках 89 — 93 завіду- 
вав провінцією Бельгікою. Потім (по смерти тестя) вер- 
нув ся з жінкою у Рим і тут заглибив ся в історичні 
студії. Але з огляду на жорстокого і мстивого цісаря До- 
міціяна (81—96) не писав тоді' нїчого. За Нерви (96 — 98) 
став Тацит консулем, 97. р., під Траяном (98 — 117), ад- 
міністрував провінцію Малу Азію і дожив мабуть по- 
чатків панування Гадріяна (117 — 137). Де і коли вмер 
цей найбільший римський історик, невідомо. 

Твори свої почав Тацит видавати що йно по 
смерти Доміціяна. 

Насамперед виступив він (98. р.) з „Діальогом 
про бесїдників". В сім гарнім, Ціцеронівським сти- 
лем писанім творі, розважає автор про причини упадку 
вимови в часах цїсарства. В діальогу беруть участь чо- 
тири особи : поет Куріяцій Матерн, у котрого домі ве- 
деть ся розмова, судові промовці* Марко Апер і Юлій 
Секунд, і Віпстанїй Мессаля, горячий прихильник републи- 
канської ельоквенції. Останній висказує немов би думки 
самого Тацита. І так трохи чи не головну причину зане- 
паду давньої вимови бачить він у зміненім способі ви- 
ховування молодого покоління і в тім, що в реторич- 
них школах узяла гору над живою вимовою пуста де- 
клямація. 

Але найбільше підтяв крила вимові цїсарський аб- 
солютизм, що вкоротив свободу слова. І з тим зміне- 
ним станом річий числить ся Мессаля. Длятого й радить: 
„Користай з добра, що дає тобі твій час, і май зрозу- 
міннє для добрих річий, які мав инший час". В захова- 
нім нам діальогу видно при кінці* більший пропуск. Був 
час, коли Тацитови не признавано авторства цього діа- 
льогу. 

А г р і к о л я. 

Цей життєпис, написаний (98. р.) живо і перекону- 
юче, мав подвійну ціль: це мав бути рід похоронної 
похвали (Іаисіаїіо ^ипеЬгіз) Тацитового тестя Гнея Юлія 
Агріколї, ба навіть його оборона, а разом із тим хотів 



142 



дати Тацит історичний нарис. По смерти Доміціяна 
римська суспільність попрікнула його память і зненави- 
діла помічників жорстокого цїсаря. Тому-ж, що Аґріколя 
не виступав проти злочинів Доміціяна, почали люди до- 
рікати йому за недостачу особистої відваги. Тацит ви- 
білює отже свойого тестя. Описує його молодість і освіту, 
говорить про уряди. Найдовше одначе спиняєть ся на 
його уряді' заступника претора в Британії. Притім подає 
опис краю і його жителів (с. 10 — 17). Дальше зображає 
Агріколю як совісного адміністратора і здібного полко- 
водця, а кінчить цю частину ефектовним описом бо- 
ротьби під горою Гравпієм, де Аґріколя побив військо 
Ордовіків і їх начальника Кальгака. В розділах 84—93 
описує Тацит останні' роки життя Агріколї, прожиті в су- 
покою, і завважує, що і під лютим тираном чесний і ді- 
яльний чоловік зуміє прислужити ся рідному краєви, 
не менше як нерозумний сьміливець, що самохіть шукає 
смерти ніби для загального добра, а властиво, щоби 
догодити своїй амбіції. І треба признати, шо намічену 
собі ціль осягнув автор майже зовсім. На історичнім тлї 
дає він яскравий образ того в усякому разі' замітного 
і гідного наслідування мужа. 

В дальшій монографії з того-ж року (98.), „Гер- 
ма н її", занимаєть ся Тацит географічними й етнографіч- 
ними відносинами тогочасної Германії. В першій, загаль- 
ній частині' цеї короткої, але цікавої (особливо для 
Німців) розвідки говорить автор про границі' краю, 
походженнє народу, про клімат, про земні плоди. По- 
тім зображає публичне і приватне життє Германців. 
В подрібній частині' описує звичаї й особливости чи- 
сленних німецьких племен, величаючи особливо їх во- 
йовничість. 

І це була мабуть одна з цілий, задля котрих Тацит 
написав цю брошуру; він хотів звернути увагу римської 
суспільности на небезпеку, що грозила їх перетонченій 
культурі з боку здорових, сильних і хоробрих Герман- 
ців. Саме тоді' відвідав їх край адоптований Нервою 
цісар Траян і публика певне вельми інтересувала ся 
справами далекої півночи. 



— 143 — 

Монографія ця мала ще служити Тацитови немов 
за вступ до історичних праць, у котрих він мусїв від- 
вести Ґерма+щям немало місця, бо війни з ними стали 
ще давно перед Траяном важними подіями в римській 
історії. 

Опис германського світа переплітає Тацит рефлєк- 
сіями і порівнаннями з римського життя, при чім про- 
биваєть ся між рядками туга вельми освіченого Римлянина 
за давнім простим ладом. Замітна також ріжниця між 
стилем Германії і стилем попередніх творів. У тих тво- 
рах пише Тацит немов чужим стилем, на взір Ціцерона 
і Квінтілїяна. В Германїї-ж виробляє вже автор свій 
власний стиль, характерний для т. зв. срібної латини. 
Речення бачимо часто короткі і ядерні, заострені анти- 
тезами й прикрашені поетичними образами. 

Пишучи свою „Германію", користував ся Тацит 
переважно устними жерелами, хоча знав певне також 
твори своїх попередників, що писали про Германію, як 
на пр. Лївій, Авфідій Басе, географ Помпонїй Меля, 
Страбон і Плїнїй старший. Чи сам Тацит був коли-не- 
будь у Германії, на те не маємо певних доказів. 

По виданню „Германії" взяв ся Тацит студіювати 
жерела до римської історії, спеціяльно-ж до часів цїсар- 
ства. Первісно хотїв він продовжати римську історію 
там, де її перервав Лївій (від Августа) і довести її до 
своїх часів, тобто до кінця панування Траяна, але смерть 
не дала йому викінчити того пляну. В двох своїх тво- 
рах, „Історіях" і „Анналах", описує він часи від 
смерти Августа (14. р.) до року 70. (Веспазіян). 

В першім творі описує він події, котрі сам пере- 
жив, але користав також з инших істориків, як Плї- 
нїя, Віпстана Мессалї, Клювія, М. Антонїя Юлїяна й ин. 
До своїх „Анналів" зачерпнув Тацит потрібні відомости 
крім попередніх істориків ще з Фабія Рустіка, Доміція 
Корбульона й инших. Переглянув також спомини Агрі- 
піни, промови Тіберія, щоденник римського народу 
(асїа сііигпа) і сенатські протоколи. Але тому, що в ста- 
риш історики взагалі' не прикладали великої ваги до 



— 144 — 

архівальних жерел, і Тацит не дуже займав ся архіваль- 
ними студіями. Про свої жерела згадує він рідко. 

Подробиці' пляну обдумав він докладно, так що 
оба твори вийшли спід його пера немов з одного від- 
ливу, одним стилем писані й артистично викінчені. 

Жаль тільки, що з 14-тьох книг „Історій" ді- 
йшли до нас тільки 4 перші в цїлости і половина пятої, 
що обнимають роки 69 — 70. В першій книзі з'ображає 
автор пануваннє Гальби, адопцію Пізона, потім пану- 
ванне Отона, в другій його війну з Вітелїєм і само- 
вбивство по нещасливій боротьбі під Бедріяком. В третій 
книзі читаємо про битви між Вітелїянами і Флявіянами, 
про пожар Капітоля і смерть Вітелїя, в четвертій про 
визвольну боротьбу Батавійцїв під проводом Цівілїса; 
в пятій описав автор похід Тита на Єрусалим і закін- 
ченнє батавійської кампанії. 

З „Анналів" або „від смерти божеського Авгу- 
ста" до смерти Нерона (9. червня 68. року) не дійшла 
до нас середина, себто книги б — 10, що обнимали ча- 
стини панування Тіберія, все володїннє Калїгулї і поча- 
ток цїсарювання Клявдія. Поодинокі книги любить Та- 
цит кінчити якимись важними подіями, головно смертю 
визначних людий, як Армінїя (2. кн.), Сеяна (5-та), Мес- 
салїни (11-та), Клявдія (12-та). 

Характеристика Тацитової творчости. 

На початку обох своїх історичних творів поясняє 
Тацит свою історіографічну методу. „Придержуючи ся 
щирої правди, я хочу говорити про всіх (цісарів) без 
прихильности і без ненависти. Маю замір викладати 
без гніву й упередження, до яких не маю причин, і то 
так, щоби читачі пізнали не лише події і їх наслідки, 
що дуже часто бувають припадкові, але також звязок 
між ними і їх причини". 

І так автор дає прагматичну історію. Але пильні 
досліди новійших учених показали, що Тацит не вмів 
чи не хотів додержати цих гарних замірів. А саме, ми. 
завважуємо в його історії субєктивне забарвленнє. 






145 



І так на приклад Тіберія представляє він в занадто 
чорних красках, а Германїка в надто ясних. І взагалі" 
з обох творів ясно проглядає понурий песимістичний 
настрій історика-поета. Тацит залюбки вишукує слабі 
сторони історичних осіб; широко описує злочинні діла 
Тіберія і Нерона, немов не помічаючи, що їм місце не 
в політичній, а в обичаєвій історії. Але й те треба зва- 
жити, що в старині' мала історіографія ширший обсяг 
як тепер, бо до неї належала і географія й історія оби- 
чаїв і двірські сплетнї і чуда і Бог зна що. А Тацит 
ще й для психольогії знайшов у ній місце. Хвалять його 
за те, що за прикладом Саллюстія любить зазирати 
в душу дієвих осіб, слідити їх таємні думки і пляни. Ті 
психольогічні нариси надають творам Тацита особливої 
принади. 

Замітні також його моралізаторські тенденції: він 
постановив досліджувати думки визначно чесні або гідні 
напятнування ізза своєї ганьби ; і се вважає за головний 
обовязок літописи, щоби виявити чесноти і щоби пі- 
знїйші покоління бояли ся лихих слів і призначень ізза 
неслави. 

Тацит пятнує не лише злочини, проступки і хиби 
цісарів, але також сенаторів, лицарів, міщан, вояків і ин- 
ших. Подібно як Горацій, ненавидить він простолюддє 
(уиїдиз), називаючи його дурним, нікчемним, лінивим, 
боязливим. Про жидів висказуєть ся дуже неприхильно, 
хоч і справедливо. 

З хиб людської вдачі найбільше не подобаєть ся 
Тацитови лизунство (асіиіаїіо), котре він уважає негід- 
ним Римлян, потім облуда, жорстокість і ін. 

Стиль Тацита небуденний. Речення будує він на 
свій лад. Кладе їх одні попри другі, не вяжучи парти- 
кулами і немов навмисне шукаючи діссонансів. Поетичні 
звороти і вислови роблять його ляпідарний стиль ще 
більше незвичайним. 

Як зразки стилю подаю деякі уступи в перекладі': 
З „Історій" (І, 2), „Але вже постигли Італію нові не- 
щастя, повторені немов по довгім ряді' літ: проглинеш 
міста, найурожайнїйші побережжя Кампанії; і Рим зни- 

10 



146 - 






їдений пожарами, по розваленню найдавнїйших свя- 
тинь, по спаленню самого Капітолю руками горожан. 
Зганьблені обряди, великі подружні скандали ; море повне 
вигнанців, скали сплямлені пролитою кровю. Ще жорсто- 
кійше лютовано в столиці': трачено шляхотство, майно, 
виконуване почесних урадів уважано за злочин, а за 
чесноти найпевнїйшу загибіль. Не меньше зненавиджені 
були нагороди доносчиків як злочини, коли одні ося- 
гали священичі уряди і консуляти немов здобич, а другі 
корисні посади в адміністрації і низшу могучість, ни- 
щили і перевертали все з ненависти і страху. Слуги не- 
вірні панам, визволенні' патронам; а хто не мав ворога, 
того приятелі задавили. 

А проте поколінне не було без чеснот на стільки, 
щоби не видало й добрих прикладів: матері товари- 
шили вигнаним дітям; ішли з мужами на вигнаннє жінки; 
свояки відважні, постійні зятї, відпорна навіть на тор- 
тури вірність невільників ; смерть славних мужів, навіть 
свідоме вбивство сміло зношено, а сконання бували рівні 
хвальним випадкам смерти старинних... Бо й ніколи 
тяжші нещастя римського народу й справедливійші по- 
знаки не ствердили того, що боги не дбають про нашу 
безпечність, але про пімсту". 

Трапляють ся в Тацита нерідко глибокі думки й зо- 
лоті слова, на пр. (Апп. VI., 42) „Пануваннє народу 
близьке до свободи, а влада кількох одиниць близша 
до королівської самоволі". 

Про Римлян каже Тацит устами Гальби (1ст. І. 16), 
що вони „не вміють зносити нї повної неволї, ні повної 
свободи". (Іст. IV. 42). „Довше тревають приклади, ніж 
обичаї". 

І. 32. „Вже ввесь люд наповняв Палятин в суміш 
із службою і диким криком домагав ся різні' Отона 
й убивства змовників, так немов би в цирку або театрі 
домагали ся якоїсь вистави; нема в них осуду нї правди, 
бо того самого дня противник річий жадати-муть з рів- 
ним завзяттєм, але по давньому звичаю, маючи свободу 
леститись кождому цїсареви окликами й безсильними 
змаганнями 44 . 



147 



Політичний розум цїсаря Тіберія представляє Та- 
иит м. и. в отсїм уступі (Апп. III. 69): „Але Корнелїй До- 
лябелля, поступаючи дальше в підлещуванню, зганив 
обичаї Ґая Сіляна і додав, щоби ніхто сплямлений 
в життю і вкритий нечестю не міг дістати заряду про- 
вінції і щоби про се мав рішати цїсар. Бо закони на- 
кладають кари за проступки: о скільки лагіднїйшою рі- 
чию буде для них самих і ліпшою для союзників, за- 
побігти покусам? На се промовив Цезар: Що правда, 
відомі йому поголоски про Сіляна, але не треба судити 
після сплетень. Нераз у провінціях діяло ся інакше, ніж 
про них сподївали ся або бояли ся: одних важність 
справ спонукувала до кращого, другі марнували ся. Тай 
не може цїсар своїм знаннєм усе обняти, анї обминути 
впливу чужих. Длятого видається закони на факти, 
бо будучність непевна. Так предки установили, що по 
злочинах наступають кари. Не треба зміняти розумних 
і все зберіганих установ. Цїсарі мають досить тягарів 
і досить могучости. Слабне право, коли росте могучість, 
і не треба вживати власти, коли вистарчає закон. Чим 
рідша в Тіберія лагідність, тим охотнїйше її принимають". 

Взагалі" проявляє Тацит у своїх творах високу по- 
літичну освіту, ізза котрої свого часу найбільше його 
цїнили. 

Численні письменники ріжних народів брали з Та- 
цитових історій теми для драм і повістий. Велику вар- 
тість має він також для історії ї фільольоґії. 



Ґеоґраф 

Помпон їй Меля описав у трьох книгах краї 
..й міста, положені на берегах Середземного моря. Нау- 
ковий матеріял зачерпнув автор з грецьких 1 ) і рим- 
ських 2 ) істориків і географів і сам тільки обдрбив його 
реторично. Жив він у часах цїсаря Клявдія. Його книж- 
ка має титул: „Ое сЬого§тарЬіа". 



г ) Гіппарх і Евдокс. 
У Юрнелїй Непос. 

10* 



— 148 — 
ЛИСТ і П л ї н ї й молодший. 

Літературна форма листу розвивала ся у Римлян 
доволі* самостійно, без значнїйшого грецького впливу. 
Найбільше листів заховало ся по Ціцеронї, що сам 
завчасу подбав про їх виданнє. Великий промовець по- 
дає таку дефініцію листу 1 ): „Ріжні маємо роди листів, 
але найвизначнїйший із них той, що його винайшла сама 
потреба повідомляти неприсутних про те, на чім зале- 
жить або нам або їм". Але виключно приватний, діло- 
вий лист не належить до історії письменства. Таких ли- 
стів писано в старині' богато, а ще більше пишуть їх 
у нових часах, особливо тепер на війні'. 

Письменники одначе й визначні люди пишуть ли- 
сти часто так, як коли-б вони були призначені до ви- 
дання й мали стати доступні ширшому загалови. В та- 
ких листах ділові, родинні й інтімні справи сходять на 
друге місце. Літературний лист зближаєть ся формою 
до фейлетону, пишеть ся його не буденним, а висшим 
стилем, нераз віршами (на приклад, оди й листи Горація) 
і порушуєть ся в ньому загальнїйші справи, політичні, 
літературні, артистичні, релігійні, містить ся описи при : 
роди, гарних околиць, незвичайних явищ і подій, то що. 
Окреме становище займають отверті листи, послання 
й пастирські листи. В новійших часах появляють ся та- 
кож новелі' й повісти в формі листів. 

В срібній добі римської літератури визначив ся 
найбільше на полі' епістольографії 



Гай П л ї н ї й Ц є ц і л ї й С є к у н д, 

сестрінок і адоптований син славного енцикльопедиста 
Плїнїя старшого. 

Уродив ся він у містечку Коуит Сотит 61. або 
62. року і вчасно переїхав у Рим, де його вчителями 
були славні ретори Квінтілїян і Нїкетес Сацердос. В 19. 



*) Асі Гаш. II, 4; 1. 



149 



роцї життя виступав уже в суді як адвокат. Потім слу- 
жив у Сирії як військовий трибун. Вернувши ся в Рим, 
займав політичні уряди і в р. 100. став консулем. В де- 
сять лїт пізнїйше був цісарським намісником Бітинії 
і Понту, де й помер коло 114. року. Був три рази жо- 
натий, але дїтий не мав. 

Приятелював із Тацитом, Марціалем і Сілїєм Іта- 
лїком, про котрого життє й смерть оповідає в 7. листї 
III. книги. 

Твори. 

Плїнїй писав замолоду поезії, але вони затратили 
ся. З його промов заховала ся тільки похвала цїсаря 
Траяна, котру виголосив, обнимаючи становище кон- 
суля. 

Але найбільший розголос здобув собі Плїнїй ли- 
стами, котрі сам видав у 9 книгах (247 л.), зміняючи ду- 
же часто первісний їх текст та вигладжуючи форму 
й стиль. Захована також його переписка з цісарем Тра- 
яном (121 листів). Вже при укладі* листів дбав Плїнїй 
про ріжнородність, задержуючи по змозі" їх хронольо- 
ґічний порядок. У листах подає Плїнїй богато цїкавих 
відомостий із приватного життя тодішніх Римлян. Але 
найбільшу вартість мають для нас листи про літературні 
справи, про життє письменників і вчених, про Плїнїя 
старшого і його смерть, при чім плястично описаний 
страшний вибух Везувія. Гарні також описи вілль, яких 
Плїнїй мав кілька, між иншими одну в місцевости Ьаи- 
гепііпит над морем, близько Риму (V. 6.). 

До Траяна писав Плїнїй переважно листи урядо- 
вого характеру. У всіх важнїйших справах звертаєть ся 
він за порадою до цїсаря, між иншим як має посту- 
пати супроти христіян. 

Стиль листів ясний і простий. Рідко цитує автор 
вірші й грецькі слова. Трапляють ся гадки старанно 
виточені, дотепні фрази й афоризми: „Нас одначе доси 
займає й спиняє услужність приятелів і огляд на вік; 
боїмо ся, щоби не здавало ся, що ми покинули не ті 
негідні слрави, але що від роботи втекли". 



150 






В деяких листах оповідає Плїнїй забавні анекдоти^ 
на пр. VI. 15: Пассен, знаменитий римський лицар, читав 
раз прилюдно свої елегії. Одна зачинала ся словами : Прі- 
ску, велиш ? Присутний на відчитї Пріск Яволєн крикнув 
голосно: „Я не велю!" На салї підняв ся великий сміх 
і люди довго жартували з тої пригоди. Плїнїй витягає 
з того науку, що автори відчитів повинні не тільки 
самі бути здорові, але й добирати собі здорових слу- 
хачів-критиків. 

Фільософічну думку висказує в 16. листї VIII. кн. 

„Чоловіка може посгигнути нещастє й біль, він може 
переняти ся ним, але повинен йому опирати ся й допу- 
скати потїху, а не відкидати її". 

Гарний опис бурі читаємо в 17. листї тоїж книги. 
Висміваючи замилуваннє Римлян до циркових видовищ, 
завважує Плїнїй дотепно : „Відчуваю деяку роскіш у тім„ 
що та роскіш мене не притягає". — „Прощаймо ближ- 
нім їх забаганки, щоби для своїх забаганок дістати про- 
щенне (IX, 17). 

Імена инших реторів цеї доби поминаю. 



ФІЛЬОСОФІЯ й Сенека. 

Фільософія в цій добі не розвиваєть СЯ ЯК СЛІД 
ізза двох головних причин: 

1) через переслїдуваннє з боку цісарів, що кри- 
вим оком дивили ся на фільософів, як небезпечних для 
цїлости держави, й 

2) через нехіть Римлян до строгих фільософічних 
дослідів і замилуваннє їх до еклектицизму. 

Римські фільософи вибирали із грецьких фільосо- 
фічних систем те, що їм припадало до вподоби й що 
відносило ся до практичного життя. Дві школи були 
найбільш популярні : стоїцька й епікурейська. В них 
старали ся римські мислителі' найти відповідь на вічні 



151 



загадки світа, про єство душі, про бога й про цїль люд- 
ського життя. У фільОсофії шукають Римляни захисту 
від життєвих невдач ї ударів долї й дороговказів до 
щастя. Визначні мужі пристають радо з фільософами 
й просять у них потіхи перед смертю. Замітна річ, що 
деякі римські фільософи тої доби пишуть свої твори 
грецькою мбвою. 

Найбільший із тогочасних фільософів, котрого пи- 
сання дійшли до нас, був 

Ь. Аппаеиз Зепеса. 

Він уродив ся 4. року перед Христом у місті" Кор- 
дубі в Іспанії, але виховував ся в Римі в одній із чи- 
сленних реторичних шкіл. Фільософії вчив його Сотіон, 
стоїк Атталь і Секстієць Папірій Фабіян. Ще молодилі 
поїхав до Єгипту й перебував там у домі намісника, 
котрого жінка приходила ся йому тїткою. Вернувши ся 
в Рим, виступав у судах як адвокат, потім був держав- 
ним урядником і належав до сенату. Тоді через якусь 
провину звернув на себе гнїв Калїгулї і мало не пожив 
смерти. Клявдій прогнав його 41. року на Корсику 1 ), де 
хоровитий Сенека перебув вісім літ; аж Агрипіна по- 
кликала його на цісарський двір і поручила йому вихо- 
ваннє свойого сина Нерона. Коли-ж той вступив на пре- 
стіл, став Сенека консулем. По смерти Бурра, бувшого 
професора Нерона, почув Сенека, що його становище 
на дворі захитане й вернув ся до приватного життя. 

Коли-ж 65. р. викрито змову Пізона, звернув Не- 
рон свій гнїв также проти Сенеки й примусив свойого 
вчителя покінчити самовбивством. 

Твори. 

Літературна діяльність Сенеки була дуже богата 
й видатна. Квінтілїян говорить 2 ) про нього, що він „обро- 

1 ) За любовні зносини з Юлїєю Лївіллею, сестрою Каліїулі. 

2 ) X, 1, 128. 



-^ 152 ~ 

бив майже всі* галузи наук, бо в обігу кружать його 
пролюви й поеми, листи й діальоги". 

Чимало його писань, особливо з молодечих літ, за- 
пропастило ся. В цитатах пізнїйших письменників, також 
христіянських, находимо титули й витяги з тих тво- 
рів. Сенека вів широку кореспонденцію. Переписку 
з своїм приятелем Новатом видав він що найменше в де- 
сятьох книгах. Про його промови похоронні, сенатські 
й судові оборони маємо численні згадки. Писав також 
історичні 1 ) й географічні твори (напр. про Єгипет, Індії). 
Фільософічні його розвідки з обсягу етики, як про пе- 
редчасну смерть, про подружжє, про забобони, викори- 
стовують латинські отцї церкви. Замолоду займав ся 
Сенека також природними науками й писав про земле- 
трясеннє, про каменї й кристали. Під його й Тіроновим 
іменем дійшла до нас збірка стенографічних знаків (до 
5000 т. зв. поіае Тігопіапае). Сенека згадує про скоропись 
в одному листі 2 ): „Чи маю згадувати про знаки слів, 
якими можна схопити навіть поспішну промову й рука 
поспіває за швидкістю язика?" 

Фільософічні твори Сенеки зберегли ся нам у кількох 
збірках. Головний корпус містить у собі 12 книг діальогів. 
Сенека розвиває переважно основи стоїцької фільо- 
софії, — що сходить ся в дечому з христіянською на- 
укою, — але користає при тім також з инших систем: 
„Часом переходжу й до чужого табору, не як утікач, 
але як дослідник 3 )". „Я не запродав ся ніякому фільосо- 
фови, не виступаю під нїчиїм іменем ; богато даю віри 
осудови великих людий, але довіряю дещо й мойому 
власному". З цього бачимо, що Сенека був у фільософії ек- 
лектиком, подібно як Ціцерон і инші римські письменники. 

В діальоґах полемізує Сенека з видуманим про- 
тивником (сіісеі аііяиіз — сказав би хтось, іпяиіз — ка- 
жеш на це) і звідси взяла ся назва тих творів, що вла- 
стиво не є розмовами, а радше довгими листами. В них 



г ) М. и. біографію свойого батька. 

2 ) 90, 25. 

3 ) Ерізі. II, 5. 

4 ) Ерізі. 45, 4. 



153 



звертаєть ся автор до своїх приятелів з моральними на- 
уками або з потіхою. 

Діальоґ „Асі ї\1оуаі:ит сіє іга 1. III" був написаний 
швидко по смерти Калїґулї, коло 42. р. Новат був прибра- 
ним братом Сенеки. На вступі до 1. кн. описує автор 
зверхні* обяви гніву і його наслідки. В дальшій неза- 
хованій части були подані ріжні дефініції гнїву. Автор 
стверджує, що гнїв виступає тільки в людий, а звірята 
його не знають, що не конче відповідає правді", коли 
взяти на увагу хоч би бійки биків, когутів, собачу злість, 
лютість левів, самиць, то що. Потім доказує автор, що 
гнїв не можна вважати природним явищем, він не при- 
носить людям ніякої користи й не годить ся його під- 
держувати. В дальших книгах обговорює Сенека ріж- 
ницю між гнівом і жорстокістю, ліки проти гнїву й по- 
ради, як його навіть у старших літах можна оминати 
(на пр. радить загнїваному подивити ся в зеркало). 

„Асі Зегепит пес іпіигіат пес сопіитеїіат ассіреге 
заріепїет, зіуе сіє сопзіапііа заріепііз. — До Серена, — 
.мудрого чоловіка не чіпаєть ся анї кривда анї зне- 
вага, або про непохитн ість фільософа". Автор ріж- 
ними способами доказує висше наведений парадокс сто- 
їцької фільософії. Ріжницю між кривдою й образою 
з'ясовує ось як (5. розділ): кривда тяжша вже з при- 
роди, зневага лекша і тільки розніженим людям вида- 
сть ся важкою; вона не вражає людий, але ображає. 

Приклади показують, що треба погорджувати крив- 
дами й зневагами, котрі можна би назвати тінню й пі- 
дозріннєм кривд. Щоб ними гордити, не треба аж фі- 
льософа, але трохи розумної людини, що моглаб собі 
сказати: „Чи заслужено падають вони (зневаги) на ме+іе 
чи незаслужено? Коли по заслузі', то се не зневага, 
а суд ; коли-ж я невинний, то червоніти ся повинен той, 
хто робить кривду ! Кривда має на меті' заподіяти ближ- 
ньому матеріальну шкоду. Мудрець одначе не може ні- 
чого стратити, бо єдине цінне для нього добро, се 
чеснота, а її не можна анї побільшити, анї зменшити. 
Подібно як діти й хорі на горячку не можуть нас об- 
разити, так само й нечесна людина не може знева- 






154 



жити мудрця, бо морально вона стоїть далеко низше від 
нього. 

„Асі Зегепит сіє о І і о (про духові заняття). 
У сім людям вроджена цікавість до явищ природи й зма- 
ганнє до наукових дослїдів. Чоловік повинен жити 
згідно з природою. По бурливій прилюдній дїяль- 
ности вільно кождому в старшім віці* відтягнути ся в за- 
тишок і віддати ся фільософічним міркуванням. Така тиха 
діяльність приносить загалови нераз більше користи, як 
гучні й славні вчинки, що бувають небезпечні з огляду 
на неприхильні політичні відносини. Діальог написаний 
по 62. р. 

„Асі Зегепит сіє ігагщиіШіаіе апіті" (про СПОКІЙ 
душ і) се дійсний діальог, у котрім розмова ведеть ся між 
автором і Сереном. Останній нарікає на душевний не- 
спокій. Сєнека означує се як незадоволеннє самим со- 
бою й подає всякі способи, як зберегти рівновагу духа 
й фільософічний спокій : не треба ганяти за матеріяль- 
ними добрами й богатством, а вдоволяти ся тим, що 
маємо; треба знати ясно, до чого прямуємо і якими си- 
лами ; сумний конець славних мужів, як Сократ, не по- 
винен нас відстрашувати від дослїдів; по напруженій 
працї треба й відпочити. 

„Асі СаШопет сіє уііа Ьеаіа" (про щастє). Ґал- 
лїон, се той самий Новат, прибраний брат Сенеки. Ав- 
тор розглядає істоту щастя й шляхи, які ведуть до ща- 
сливого життя. Повторяє думку, що жити щасливо можна 
тілько згідно з природою. Необхідною до того умовою 
являєть ся чеснота. Роскіш треба відганяти як най- 
дальше, бо вона затемнює щастє. Маєток одначе не 
шкодить нї щастю нї фільософічним дослідам. 

„Асі Раиііпит сіє Ьгеуііаіе уіїае" (про корот- 
кість життя). Автор збиває тут нарікання великої ча- 
стини людий, що наше життє надто коротке. Вони-ж самі 
скорочують його безцільними й марними змаганнями 1 ),, 
потураннєм пристрастям, легкодушним марнуваннсм сил 



х і Адресат Павлїн завідував у Римі доставок) збіжжя для 
бідного населення. 



— 155 — 

і здоровля, Мов би смерть школи не, мала прийти. На 
думку автора треба радше заглибити ся в науку фільо- 
софії, бо вона опановує час і показує нам шлях до без- 
смертносте 

„Асі Ьисіїіит ^иа^е аііциа іпсоттосіа Ьопіз уігіз- 
ассісіапі, сит ргоуісіепїіа зіі, зіує сіє ргоуісіепііа". — До 
Люцілїя, чому добрим людям лучають ся прикрости, хоч 
істнує провидїннє. 

У вступі обіцяє автор доказати, що всїм світом 
кермує провидїннє й боги дбають про людий. Коли-ж 
і добрим людям приходить ся нераз терпіти прикрости 
й нещастя, то се дїєть ся не без волї богів (тагсеї зіпє 
асіуегзагіо уігіиз 1 ). Доля випробовує людий терпіннями. 
Автор стараєть ся довести правдивість парадоксу, що 
чесний чоловік не може бути нещасливим і не потрібуе 
спочуття і що горе навіть виходить йому на користь. 

Подібні думки розвиває автор у трьох потїхах (сіє 
сопзоіатлопе. 

В листі" до Мар ції, дочки страченого цісарем Ті- 
берієм історика Кремуція Корда, потїшає її іспанський 
фільософ по страті молоденького сина. М. и. переконує 
її, що смуток не помагає помершому, що вчасна смерть 
визволяє людину від пізнїйших нещасть, що подібне 
горе навіщає й наймогутнїйших королів. 

Полїбія, визволення цїсаря Клявдія й секретаря 
двірської канцелярії, потішає по смерти брата (по р. 41): 
Всїм живучим смерть неминуча, навіть земля колись про- 
паде. Брат жив досить довго і на тім світі не буде 
тїшити ся тим, що Полїбій сумує. Вкінцї потїшає Полї- 
бія сам Клявдій, що подає приклад подібних нещасть. 
При тій нагоді підлещуєть ся автор до цїсаря, котрого по- 
тім так болючо висміяв в сатирі про гарбуз. 

Матїр Гель вію вспокоює ізза свого вигнання, 
називаючи його тільки зміною місця. Поручає їй заняти 
ся поважною лектурою й памятати про дім. 

В посланню до Нерона („ Асі №гопет Саезагет сіє 
сіетепііа") розводить ся автор про лагідність і по- 



х ) Без противника чеснота ржавіє. 






- 156 - 

дає ріжницю між нею й милосердєм і ласкою (уепіа). 
Цю книжечку вручив Сенека молодому цїсареви коло 
56. р., коли Нерон обнимав правлїннє. 

В сімох книгах про добродійства (сіє Ьепеіїсііз 
1. VII") розглядає Сенека ріжні роди добродїйств, як 
їх робити й приймати і від кого, та як оминати не- 
вдячність. Висловлює думку, що добродій повинен 
забувати про те, чим прислужив ся. Дальше запускаєть 
ся у всякі казуїстичні міркування : чи обовязані ми до 
вдячносги, коли хто робить нам добро у власнім інте- 
ресі, або чи можна бажати другому нещастя, щоби 
могти йому помагати і т. п. 

Найглибші й найцїннїйші фільософічні думки Се- 
неки містять ся в 20 книгах моральних листів („Асі 
Ьисіїіит ерізїиіашт тогаїіит 1. XX"). Збірка обнимає 
124 листи, та конець її затратив ся. В ній подає автор 
усякі моральні науки, як можна осягнути щастє в життю. 
На його погляд життє — се боротьба (уіуєгє — тіїіїаге 
езі, 96, 5). Не буде той смілим і діяльним мужем, хто 
оминає працю, бо тоді' його дух не зростає супроти 
трудностий 1 ). Трапляють ся часом мізантропічні думки: 
„вертаю ся захланнїйшим, честилюбнїйшим, розтратнїй- 
шим, на всякий випадок жорстокійшим і більш нелюдя- 
ним, тому що я був між людьми 2 )". Декотрі думки від- 
значають ся тонкою остроумністю : „Маїит езї іп пе- 
сеззііаіе, уіуєгє; зесі іп песеззііаіе уіуєгє песеззіїаз пиііа 
езі: — тяжко жити в бідї, але жити в бідї неконче треба". 

Сенека містить у тих листах багато оріґінальних 
гадок, зачерпнених із життєвого досвіду, але радо по- 
дає також погляди инших мудрцїв. За найвисшу мету 
щасливого життя вважає він дослід над фільософічними 
проблемами. 

До того-ж самого Люцілїя звернені листи з обла- 
сти природописних наук („паііигаїіит яиаезіїо- 
пит І. VII."). Сенека написав їх у роках 62—63 з вели- 
ким поспіхом. У вступі до другої книги подає зміст: 



) Еріз*. 22, 



і 

2 ) Ер. 7, 3. 



157 



„Ввесь дослїд над світом дїлить ся на явища небесні,, 
горішні й земні. Перша частина досліджує природу звізд, 
величину й вид огнів, що замикають світ, чи небо тверде 
й збудоване з сильного й ціпкого матеріялу чи з ніж- 
ної й тонкої субстанції, чи порушаєть ся, чи само є же- 
релом руху, чи звізди находять ся під ним чи постійно 
злучені з ним, яким способом заховує пори року й за- 
вертає назад сонце, й инші подібні річи. Друга частина 
обговорює тіла і явища поміж небом і землею. Сюди 
належать хмари, дощі, сніги, землетруси, блискавки 
й громи, що лякають людий, все, що спричиняє воз- 
дух і все, що в ньому дїєть ся. Сї річи називаємо над- 
земними, тому що вони піднесені понад низ. Третя ча- 
стина веде річ про води, землі", дерева, насіння і про 
все инше, що містить ся на землі". Але автор обгово 
рює ті питання в иншім порядку, як се зазначив у перед- 
мові. Виклад його не строго науковий, але перемішаний 
з морально-фільософічними дослідами. Природничі ві- 
домости зачерпнув Сенека переважно з книжок (як 
писання Посідонїя); сьогодня вони, розумієть ся, для нас 
без вартости. 

Значіннє Сенеки й оцінки його літературної дїяльности. 

На сучасних Римлян робив Сенека велике вражіннє 
своїми морально-фільософічними науками й принадним 
стилем писань. Особливо молодїж одушевляла ся його 
творами. Старші люди закидали йому одначе, що його 
науки йшли нераз у розріз із його роскішним життєм, 
високим становищем на дворі й запобіганнєм ласки у ці- 
сарів. „Якою мудрістю, якими фільософічними науками 
придбав він протягом чотиролїтньої приязни з монархом 
мілїоновий маєток? В Римі завіщання й спадки немов 
ловлять ся на його дослїд, Італію й провінції вичерпу- 
єть ся безмірною лихвою", каже Суілїй у Тацита (Аппа- 
1е8 XIII, 42). 

Калїгуля не міг терпіти Сенеки й називав його „пи- 
санину" „піском без вапна". Квінтілїян згадує про нього 
широко в X. кн. й хвалить його з застереженнєм : „У фільо- 
софії був він дещо недбалий, але визначний переслїду- 



158 






вач хиб. Він мав багато великих чеснот, легкий і бог 
тий письменницький талант, значну освіту й основне 
знаннє. В його творах находить ся багато блискучих ду- 
мок, багато матеріалу пригожого для читання ізза чару 
моральних наук, але стиль його часто зіпсований і тим 
небезпечнїйший, що кишит від солодких помилок. Ба- 
жалоб ся, щоби він говорив після свойого таланту і чу- 
жого осуду". Тацит каже подібно: „Той чоловік мав 
чарівний талант, приємний ухам його часу". Пізнїйші 
критики, як Ґеллїй, Фронтон, Діон Кассій, оцїняють Се- 
неку менше прихильно. 

У четвертім століттю підсунено між твори Сенек 
підроблений лист до апостола Павла, щоб доказат 
його симпатії до христіянської релігії. З його творів ви 
бирано залюбки фільософічні сентенції й видавано у збір 
ках, що дійшли до нас під ріжними наголовками 1 ) 

В середніх віках читано твори Сенеки дуже пильно, 
про що свідчить велике число манускриптів. Його думки, 
нераз парафразовані, цитують часто письменники, вчені 
й політики. — В новійших часах були писання Сенеки 
дуже популярні у Франції. Вплив його блискучого, ядер- 
ного й сентенцийного стилю відбив ся на француськім 
письменстві кінця XIX. століття. Особливо наслідувано 
його трагедії. 

Німецькі вчені, історики й критики обни^или дещо 
німб старинного фільософа. Але письменники, як Шо- 
пенгавер, Ґете й Лєссінґ, читали залюбки його твори 
й цїнили його талант. 

Нїбур 2 ) пише про нього: Сенека дуже дотепний 
чоловік (£еІ5їгеісЬ). У своїм ціннім сентіментальнім 
стилю виказує він замітну схожість з одною фран- 
кською школою. 

Англієць Масауіау каже про Сенеку, що його твори 
зложені з самих моттів, які можна всюди цитувати. 

В нашім письменстві вплив Сенеки був досі' дуже 
малий, може через те, що не було перекладу його тво- 



*) На пр. „ЬіЬег Зепесае сіє тогіЬиз", „Мопііа". 
2 ) Уогіга§е йЬег готізсЬе СезсЬісЬіе, НІ. СТОр. 135. 



— 159 — 

рів. Підсувають йому таку апокрифічну сентенцію: „Ка- 
зав Сенека, держи ся здалека! Наперед не виривай ся, 
з заду не лишай ся, середини тримай ся ! 



РЕТОРИКА. 

Р. Киііііиз Ьириз написав короткий підручник 
про словесні фіґури : „ЗсЬетаїа Іехеоз еї сііапоеаз ех 
Сог£Іае уегза Сгаесіз". Ретор Горгій був учителем Руті- 
лїя й видав свій твір про реторичні фігури в словах 
і складні* в 4 кн. грецькою мовою. Рутілїй, переробля- 
ючи на латину працю свойого вчителя, стиснув увесь 
матеріал в одну книжку, з якої заховала ся нам тільки 
половина про словні фіґури. В гарнім латинськім пе- 
рекладі" подає автор численні приклади переважно 
з грецьких промовців та долучує до них оріґінальні, не 
все вдатні дефініції й пояснення. Книжка важна тим, що 
цитати взяті з промов, котрих ми не маємо в орігіналї. 

Марко Фабій Квінтілїян 

уродив ся коло 35. р. в місточку Саіадиггіз в Гіспанії, 
де його батько був ретором. 

Замолоду вже поїхав на студії до Риму, де ходив 
до школи граматика Реммія Палємона і Доміція Афра. 
Крім того слухав деклямацій також инших реторів і чи- 
тав пильно грецьких і латинських клясиків. Коли в 60. 
р. проконсуль Гальба їхав обняти заряд провінції Гіспа- 
нїї Тарраконської, вернув ся з ним Квінтілїян у рідне 
місто. Тут отворив реторичну школу і вчив у ній 8 лїт, 
поки Гальба не взяв його назад у Рим, де поручив 
йому вихованнє доростаючої молодежи. Цїсар Веспазіян 
казав учителеви реторики виплачувати річно пенсію на 
наші гроші яких 20.000 кор. (розум, передвоєнної ва- 
люти). Крім педагогічної дїяльности, виступав Квінті- 
лїян також у суді* в характері оборонця, головно при 
вияснюванню справ. В пізніх лїтах дістав титул кон- 
суля. Школу вів у Римі цілих двайцять лїт. На 
старість вернув ся в затишок приватного життя й по- 



160 



чав списувати висліди своєї довголітньої практики на 
полї шкільництва й богатий засіб відомостий, зачерпне- 
них з лектури. 

Заки ще автор мав час викінчити свій твір (підруч- 
ник реторики), поручив йому Доміціян вихованнє вну- 
ків своєї сестри Домітіллї, котрих цїсар призначив на 
наслїдників престолу. Старий вислужений професор узяв 
радо на себе новий обовязок й гордив ся ним. Помер 
коло 96. року. 

Твори. 

Квінтілїян виголосив усього одну прилюдну промову,, 
але жалував потім, що її видано. Ми її не маємо. За- 
гинула також його наукова розвідка: „Про причини за- 
непаду красномовства". Про неї згадує автор у своїм 
головнім творі: 

„іпбШійіопіб огаіогіае НЬгі XII м . 

У вступнім слові, зверненім до видавця Трифона, 
пише Квінтілїян так: „Щоденно докучаючи мені вибла- 
гав ти, щоби я зачав видавати студії, що писав їх для 
мойого Марцеля про реторичне вихованнє". Ввесь твір 
написав автор протягом двох літ, та не мав часу по- 
правити його. В передмові (ргооетіит) до свойого при- 
ятеля Марцеля подає Квінтілїян диспозицію твору: 
1. кн. про вихованнє будучого ретора, II. про основи 
реторики, III. — VII. про вишукуваннє (сіє іпуєпііопє) і по- 
рядкуваннє реторичного матеріялу, VIII.— XI. про вислів 
(еіосиїіо), меморуваннє Й виголошуваннє, XII. про прак- 
тичні обовязки ретора й роди промов. 

З твору пробиваєть ся всюди щире замилуваннє 
автора до предмету. Реторичну освіту вважає він най- 
висшим щеблем людського розвитку. 

• Перша книга містить у собі немов нарис старинної 
педагогіки. Деякі її основи до нинї не стратили своєї 
вартости. Пильно намагаєть ся автор оборонити свою 
тезу, що тільки чесний чоловік може бути добрим бе- 
сідником. Про сучасних фільософів говорить Квінтілїян 
з нетаєною нехіттю. „Легко згоджу ся з тим, що ста- 
ринні вчителі' мудрости часто вчили чесних річий і самі ; 



— 161 



жили згідно зі своїми науками ; але в наших часах під 
і тим іменем дуже часто ховала ся найбільша погань. Бо 
| не чеснотою й науковою дїяльністью старали ся заслу- 
I жити на назву фільософів, але сумним лицем і незви- 
I чайним одягом маскували свою нечесну вдачу й звичаї". 
і (Ргооет. 15). Подаю тут деякі думки Квінтілїяна про ви- 
I хованнє: „Хист до науки вроджений людині'; подібно 
\ як птахи родять ся до літання, конї до бігу, дикі звірі 
| до лютости : так ми маємо вроджену рухливість і спо- 
сібність духа, через що походженнє душі вважаєть ся 
небесним". Від педагогів домагаєть ся Квінтілїян, щоб 
вони були або вповні освічені, або свідомі свойого не- 
уцтва. Тому, що латинські науки розвинули ся на підставі 
грецьких наук, вимагає Квінтілїян, щоби хлопців учити 
наперед грецької мови. Нарікає, що по ліпших домах 
дїтий дуже часто розпещують і псують: „Малих дїтий 
розпускаємо відразу роскошами. Те мягке вихованнє, 
яке називаємо лагідним, ломить силу духа й тіла. Ті 
шимо ся, коли діти скажуть щось свобіднїйше. Слова, 
яких не допускає навіть александрийська розпуста, прий- 
маємо сміхом і поцілунком. І не дивно: ми їх навчили, 
від нас вони їх чують. Вони бачуть наших прияте- 
льок і наложниць, при всяких гостинних обідах роз- 
дають ся неприличні співи, річи, про які стид говорити, 
діють ся явно. Тим чином виробляєть ся привичка, піз- 
нїйше вдача. Вчать ся того біднята, не розуміючи, що 
то гріх ; потім, розпущені й розпещені, не зі шкіл прий- 
мають те лихо, але вносять його в школу." (1, 2, 7 — 8). 
Длятого професор радить посилати дїтий до при- 
людних шкіл. „Подібно як посудини з вузьким отвором 
не приймають відразу надміру налитого через верх плину, 
коли-ж по трохи, капля за каплею вливати, то наповня- 
ють ся ; так само треба слідити, скільки науки можуть 
приняти в себе дїточі душі." (І, 2, 28). „Ознакою та- 
ланту в малечі поперед усього служить память. У хлопця 
треба розбуджувати честилюбність и вколоти його ча- 
сом наганою. Як найменше поручаю бити учеників, хоч 
се ввійшло в звичай і Хризипп похваляє се." 

До початкових наук належала тоді граматика, про 
котру автор розводить ся ширше. Що до правописи 

п 



— 162 - 

кладе фонетичну засаду: писати так, як чуєть ся. З даль- 
ших розділів першої книги згадаю славний висказ : щ 
агсіио зрез езі: — надїя в трудностях. „Провидїннє дало 
людям таку вдачу, ш'о чесні річи їм більше до впо- 
;юби." 

В її. кн. каже про вчителя : ірзе пес ЬаЬеаі уіііа пес 
іегаї — анї сам не повинен мати хиб у вдачі, анї тер- 
піти їх у учеників. Хлопці' повинні його любити й бояти 
ся. — Першою прикметою вимови є прозірність (регзрі- 
сиііаз) і чим хто менше значить талантом, тим більше 
стараєть ся при помочі сеї прикмети підняти ся в гору 
й розперти ся : так як люди низькі ростом стають на 
пальцї, а слабі грозять найбільше. Реторика — се сила 
намови. В 3. кн. згадує Квінтілїян про христіянство : 
„Нечесть падає на засновників міст за те, що стягнули 
одно племя, погубне для решти населення, до котрого 
належить між иншим перший творець жидівського за- 
бобону (христ. релігії)." (III, 7, 21). 

З дальших книг найважнїйша десята, де ав- 
тор під рубрикою „яиае Іедепсіа" подає короткі, але 
переважно влучні й дотепні характеристики визнач- 
них грецьких і римських письменників, нераз таких, 
то їх твори не дійшли до нас. При своїм осуді кер- 
муєть ся Квінтілїян оглядом на те, о скільки твори ви- 
числених ним письменників придатні на лектуру для бу- 
дучого ретора. 

Споміж уеїх бесідників ставить Квінтілїян найвисше 
Ціцерона 1 ) й цитує з нього найбільше, навіть два вірші 
з незахованої поеми. З инших реторів вибирає він на- 
уки, які йому найбільше припадали до вподоби і про 
яких корисність він упевнив ся підчас довголітньої прак- 
тики навчання. 

В стилю наслідує він успішно старого мистця рим- 
ської вимови та перестерігає своїх учеників перед не- 
безпекою посїканого стилю Сенеки. Значіннє Квінтілїяна 



1 Нипс (Сісегопет) зресіетиз, Ьос ргорозіііит поЬіз зі* ехет- 
ріит, іііе зе рго^есіззе зсіаі, сиі Сісего уаісіе рІасеЬіі (II, 5, 22). На 
нього споглядаймо, його ставмо собі за приклад ; великі, значить, по- 
ступи зробив той, кому Ціцерон дуже сподобаєть ся". 



- 163 - 

іив вірно славний німецький історик Теодор Момзен 

(V 5. томі своєї „Римської історії, ст. 70): „Його під- 

г; чник реторики й до певного ступня також історії 

римської літератури належить до найзнаменитших тво- 

рв, які маслю з римської старини; слїдно в нїм тонкий 

смак і вироблений суд; твір се простий у почуваннях 

і в описі", поучаючий, а не нудний, принадний без си- 

ння, в острім і свідомім противенстві до многослов- 

а плиткої модної літератури. Немала його заслуга 

в тому, що напрям, коли не поправив ся, то хоч змі- 

ся. Щирою любовю рідного письменства й тонким 

його розуміннєм не випередив нї один Італієць калягу- 

іського професора реторики". 

Під іменем Квінтілїяна зберегли ся ще дві збірки 

деклямацій на видумані, часом фантастичні й дивовижні 

тс ми. Перша збірка містить у собі 19 докладно оброблених 

роверзій, друга 145 коротких змістів. Учені призна- 

їх загально за підроблені в часах по смерти вели- 

і ретора. їх жерела ледви чи можна шукати в школі" 

гілїяна, що рішучо акцентує потребу тісного звязку 

Фики з дійсним життєм і правильною практикою. 

Коротко згадаю тут іще про наукову літературу 
~<ної доби. 

Енцикльопедисти. 

1. Корнелїй Цельз опрацював у своїй обшир- 
енцикльопедії 1 ) такі науки : господарство, воєнну 

вмілість, фільософію, реторику, право й медицину. Тільки 
З останньої области дійшло до нас вісім книг (сіє те- 
сіісіпа). 

2. Гай П ліній Секунд (старший), що найшов 
смерть при вибуху Везувія 79. р., написав енцикльопе- 

природних наук 2 ), котру видав його братани ч 
П иїнїй молодший у 37 книгах. В першій книзі' дає 
! . їнїй передмову і спис жерел, з яких користав: по- 
гад 400 назв римських, грецьких і инших письменни- 






1 ) Під заголовком: „Агіез". 
•) Каіигаїіб Ьізіогіа. 

. П 



— 164 — 

ків і вчених. В II. кн. містить ся математично-фізикаль- 
ний опис світа; в 3 — б кн. географія й етнографія і фі.з 
льогія людини, в8— 11 зоольогія, 12 — 27 ботаніка, в 28— 32 
ліки зі звірят, в 33 — 37 мінеральогія й опис виробів з ме- 
тал ю й з каменя. Плїнїй не досліджував природи само- 
стійно, тільки з прочитаних авторів виписував пильно 
всякі відомости, придатні для його праці. Цілість енци- 
кльопедії не виказує строгої, органічної будови, наукова 
її вартість так само не надто велика, а всетаки важна 
вона задля накопиченого в нїй матеріалу. Найбільс 
вартість представляє його нарис історії плястичних м 
стецтв у Греції і в Римі. 

Плїнїй писав іще граматичні, реторичні, військові І 
й історичні твори, що на жаль зовсім загинули. 

В области граматики й фільольогії заслужили ся І 
найбільше три мужі: 

1. Кеш тій з Раїаетоп, що написав за часів- І 
Клявдія науково оброблену граматику. Той твір, щ 
правда, в оріпналї не дійшов до нас, але маємо з ньо 
значні витяги у пізнїйших граматиків. 

2. О. Азсопіиз Ресііапиз. Він полишив пре- і 
гарні історичні коментарі зі вступами до промов Ціцерона. 
В незахованім „симпозіонї" розправляли визначні Рим- 
ляни на бенкеті* у вельможі Апіція в товариській гутірцї 

з грецьким 90-лїтнїм борцем Ізідором про користи ду- 
жання, що піддержує свіжість тїла й продовжує життє. 

3. М. Уаіегіиз РгоЬиз. В своїх наукових працях 
уґрунтував Валерій методу фільольогічних дослїдів: етеп- 
сіаге (викорінювати похибки з тексту), сіізііпогиеге (про 
інтерпункцію, себто роздїлові знаки) й асіпоіаге (про 
знаки роздїлу між віршами та строфами й знаки для 
підчеркнення замітних місць тексту). — При виданнях 
авторів завів він звичай помішувати на передї 
книжки їх життєписі'. Написав також розвідку про гра- 
матичні й урядові скорочення, иа пр. р. с. = раїгез соп- 
зсгірїі, Р. 5. О. К. рориіиз зепаіизяие Ротапиз. М'=Ма- 
піиз, то що. 



65 



Гарну монографію про хліборобство (в 12 кн.) на- 
писав 

Ь. Іипіиз Мосіегаїиз Соїитеїіа. 

Одну книгу (10.) про огородництво склав він вір- 
шом, бажаючи тим способом доповнити „Георгіки" 
Вергілїя. Зміст тої книги переповів потім іще прозою 
в 11 кн. — Його праця має немалу вартість длятого, 
що Колюмелля сам був господарем і управителем вели- 
ких земельних маєтків у середущій Італії і зачерпнув ба- 
гато рільничих відомостий із власного досвіду. 

Про куховарську вмілість написав працю в 10 
книгах 

Арісіиз Саеііиз (Ое ге социіпагіа 1. X). Сам 
він був дуже засібним чоловіком, але любив ласувати 
й прогайнувавши маєток, отруїв ся з жалю, що на 
життє лишаєть ся йому тільки 10 мілїонів сестерціїв 
(2.000,000 корон). В своїй працї опер ся він переважно 
на грецькі жерела. Не находячи для багатьох термінів 
відповідних латинських слів, подає їх у грецькій мові. 
ЗсгіЬопіиз Ьаг^из видав збірку лікарських рецепт, 
(коло 270), що дійшла до нас. 

В области права вдержують ся дві школи: школа 
Прокулєанців, котрої провідником був Ювентій Цельз, 
і школа Сабінїянцїв з її головою Мазурієм Сабіном. 
Ті школи ріжнили ся між собою тим, що одна про- 
бувала в розвитку права прикладати засаду анальогїї 
(схожости), друга засаду аномалії (неправильности) 1 ). 
З дальшим розвитком юридичної науки ріжницї згодом 
вирівнали ся й довели до буйного розцвіту права, котрого 
зріст завершив ся на початку VI. століття. 



*) Подібним спір ведено також в облісти граматики і язи- 
авства. 



Пята доба. 

Остання доба римської літератури від Гадр 
(117. по Хр.) до Юстинїяна (VI. ст.) ділить ся на дві групи : 
національну (поганську) римську й латинсько-христі- 
янську. 

Від смерти Тацита датуєть ся занепад римської лі- 
тератури. Висихають жерела орігінальної творчості!, 
з задушливій атмосфері цїсарського двора марнїють та- 
ланти і Рим перестає бути осередком духового життя 
велитенської держави. Майже всі спосібнїйші письмен- 
ники того часу походять із провінцій: з Африки, Галлії 
і Пспанїї. Багато письменників пише у двох мовах : ла- 
тинській і грецькій, як на пр. цїсар Марко Аврелїй. 

Старинні історики й антикварі подають нам цікаві 
відомости про те, як ставили ся римські цісарі до лі- 
тератури й письменників. Деякі з них, як Гадріян 
(117—138), Аврелїй (161—180), Септімій Север (193-211 ). 
Ґаллїєн (260 — 268) і инші, пробували своїх сил також 
на літературному полї. Вони стягали у Рим письменни- 
ків, учених і артистів тай уряджували нераз літературні 
змагання. З другого боку одначе впливали цїсарі неко- 
рисно на розвиток літератури. І так цїсар Аврелїй під- 
пирав у письменстві архаїстичний напрям красномовця 
Фронтона і його школи зі шкодою для клясичних пись- 
менників, а за Діоклеціяна (284 — 305) процвила буйним 
цвітом похвальна література (панегірик). 

До христіянства відносили ся римські цїсарі пере- 
важно ворожо. Вони переслідували саму ідею, її діячів 



167 



і письменство. Перший толєранцийний едикт на користь 
христіян видав цїсар Гадріян, але аж за цїсаря Констан- 
тина (306—324) здобувають христіяни в державі ріша- 
юче значіннє. 



І. НАЦІОНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА. 

А. ПОЕЗІЯ. 

П у б л ї й А н н ї й Ф л ь о р 

писав віршом і прозою. Походив з Африки, у Рим 
приїхав за Доміціяна і брав участь у капітолїнських зма- 
ганнях. Потім відбував далекі подорожі по орієнтї, 
а коло 106. р. заложив реторичну школу в містечку 
Тарраконї в Пспанїї. Пізній ше переїхав знов у Рим й на- 
лежав мабуть до двораків цїсаря Гадріян а. До нього 
звертає він жартовливу епіграму: 

Е§-о поіо Саезаг еззе, 
АтЬиІаге рег Вгііаппоз, 
ЗсуіЬісаз раіі ргиіпаз. 
Цїсарем не хочу бути, 
Мандрувати по Британцях, 
Мерзнути у Скитії. 

Гадріян відповів поетови не менше дотепно: 

Е§0 ПОІО РІОШ5 Є85Є, 

АтЬиІаге рег їаЬегпаз, 
Ьаіііаге рег роріпаз, 
Сиіісез раіі гоіипсіоз. 
Я не хочу бути Фльором, 
Волочити ся по коршмах, 
Тиняти ся по винарнях, 
Комарів малих терпіти. 

В „Латинській антольоґі ї", що її видали но- 
війші учені, головно на підставі сальмазіянського руко- 
пису, стрічаємо між иншими віршами великих і менших 






щ 

римських поетів також 26 трохаїчних тетраметрів і 5 гек- 
саметрів Фльора. В тих віршах подає автор фільосо- 
фічні сентенції, нераз дотепні і влучні. Про жінок 
каже, що вони в грудях ховають отрую і хоч нераз 
солодко балакають, душа в них усе таки зіпсована. Гар- 
ний його двовірш про вартість поезії: 

„Свіжі все що-року будуть консулі й проконсулі*, 
Королі' лиш і поети не що-року родять ся." 

Немалу літературну вартість має також епилїон 
„Регуі^іііит Уепегіз" — нічний обхід на честь Венери, 
що його загально приписують Фльорови. В 93 трохаїчних 
тетраметрах вихваляє автор могутність богині любови, 
її благодатну діяльність і дарунки та приготування до 
свята, уладженого в Сицилїї. 

В рефренї заохочує поет до кохання : 

Сгаз атеі; ^иі пипкцдат атауіі, 
Оі^ие атауіі сгаз атеї. 
Завтра най кохає, хто ще не кохав ся, 
А хто вже кохав ся, най кохає й завтра. 

При кінцї поеми порівнує себе Фльор із соловієм : 

Він співає, я мовчу. Коли-ж прийде моя весна? 
Щоб співав я соловієм, щоб мовчати перестав? 
Музу я вразив мовчаннєм, Феб мене занедбує. 

Про своє життє оповідає автор живо й цїкаво в за- 
хованому прозовому вступі до реторичного твору, в ко- 
трім він міркував про те, чи Вергілїй був славнїйший як 
поет, чи як ретор. 

Прозою, але вельми поетично описав Фльор „І с т о- 
рію римських воєн" у двох книгах. Історичні факти 
переповідає він переважно за Лівієм, але користав 
і з инших жерел, як „Фарзалїя" Люкана. Тенденція 
твору — вихвалити геройскі дїла римського народу, що 
з малих початків збудував світову державу. На істо- 
ричній вірности й докладности залежало авторови мало. 
За прикладом Сенеки порівнує він розвиток римської ім- 
перії з людським віком і дїлить історію римського 



169 



народу, що виступає у автора як уособлений герой 1 ), 
на чотири доби: вік дїточий, молодечий, мужеський 
і старечий. Про диспозицію твору говорить автор ши- 
роко в передмові: „Потім до цісаря Августа масмо 150 
лїт, у яких римський нарід підбив увесь світ. ; Се вже 
сама молодість держави і немов міцний, доспілий вік. Від 
Августа до нашого часу не багато менше як двіста лїт, 
протягом котрих римський нарід ізза нездатности цїсарів 
немов постарів ся й зледащів, аж під володарем Тра- 
яном розправив руки і ненадійно стара держава не- 
мов відмолоднїла й набрала нових сил." Фльор описує 
переважно історію воєн. 

Своє оповіданнє прикрашує автор поетичними й ре- 
торичними фігурами. На кожному місці' бачимо його 
щире захопленнє величчю римського народу й глибокий 
патріотизм. З нетаєною нехіттю згадує він про домові 
війни і внутрішні непорядки римської держави, котрої сла- 
бих сторін він не думає вибілювати. Шкодить творови 
дещо пересадний патос автора. Стиль панегірика глад- 
кий та відповідний змістови. 

Небавом по смерти Гадріяна розвинув ся в римській 
поезії новітний напрям (роеіае пеоїегісі). Поети тої школи 
(з їх творів маємо тільки уривки, заховані у пізнїй- 
ших граматиків) писали дивовижні вірші, котрі можна було 
читати вперед і взад, або де перша частина гексаметру 
повторяла ся в другій половині пентаметру. Представ- 
ники того схибленого напряму, Аппіян, Септімій Серен, 
і ин., для нас пусті ймення. 

Не надто щасливий був помисл убирати наукові 
предмети в віршову форму. Віршованою метрикою про- 
славив ся Теренціян Мавр. Маємо теж почасти за- 
ховану його граматику (сіє Ііїїегіз та сіє зуІІаЬіз), писану 
сотадеями й дактилічними гексаметрами. Квінт Серен 
Саммонїк подає знов у віршах лікарські рецепти, (на пр. 
про подагру). 

Еппіиз ірзе раїег, сіит росиїа зіссаі: іпіциа, 

Ьос уітло іаіез гегідіг тегиіззе сіоіогез. 

*) Коли би хто уважав римський нарід немов за одну лю- 
дину (Ргаеі. 4). 



70 



Енній старенький чарок осушив нездорових багато, 

З того, як кажуть, у нього взялись ті болї страшенні. 

Автор хвалить ся, що його лїки доступні також 
убогим людям: 

„Ми подаємо рецепти, для бідних людий теж хосенні". 

Немезіян захвалює у 325 захованих гексаме- 
трах (Супе£еїіса) принади ловецького життя. Описує 
раси ловецьких собак, коний, знаряди, то що. В чотирьох 
екльогах (пастуших піснях) наслідує автор Вергілїя. В че- 
твертій буколіці' описує змагання двох пастухів. Повто- 
ряєть ся в ній часто рефрен : 

Сагйеі, атеї ціюсі ^иІ5^ие : Іеуапі: еі: сагтіпа сигаз. 

Кождий співає, що любить : піснї теж журбу роз- 
ганяють. 

Найкрасша одначе третя екльога. Божок Пан опо- 
відає, як старий Сілєн бавив малого Бакха і як із сати- 
рами справляли свято винозбору. 

Більше літературне значіннє мають збірки дисти- 
хів і моностихів (до 200), що заховали ся під іменем 
К ато на. Зложені вони в дактилічних гексаметрах і мі- 
стять у собі всякі життєві поради. Авторів їх не знаємо. 
Подаю тут кілька дистихів у перекладі': 

Ти не питай у пророчнї, що бог наміряє робити: 
Що загадає про тебе, те він постановить без тебе. 
Богови жертвуй кадило, бичок хай до плуга зростає: 
Та не гадай, що різнею ти втішиш бога й замолиш. 
Жінки ти не бери задля віна самого нїколи, 
Тай не задержуй ії, як стане тобі вже нелюба. 
Жінці' не вір легкодушно тоді', як на слуг нарікає: 
Баба ненавидить тих, кого її муж кохає. 
Крику й нарікань гнівливої жінки нітрохи не бій ся: 
Жінка, як плаче й ридає, лиш підступ готує слезами. 

Збірники тих моралізуючих сентенцій читано за- 
любки в середніх віках, а навіть учили їх по школах та 
перекладали віршом і прозою на ріжні мови. 

Невідомий близше поет Веспа написав „Діяльог 
між кухарем і пекарем". Спір відбуваєть ся перед суд- 



- 171 - 

дею Вульканом. Оба противники захвалюють свою вд\і- 
лість і понижають роботу супротивника, при чому наво- 
дять докази з мітольогії. Кухар викликує гордо: 

Знають усї пекарів і солодкі продукти їх праці'; 
Знає багато людий кухарів жорстокі злочинства. 

Кухар боронить ся незгірш. Вулькан хвалить од- 
ного й другого і закликає до згоди, бо коли не пого- 
дять ся, то він відбере їм огонь, без котрого не можуть 
обійти ся. 

Репозіян (коло 280. р.) обробив знану з Ілїяди 
пригоду Марса з Венерою, як їх приловив на жениханню 
Вулькан і звязаних невидними сїтями поставив на глум 
усього Олїмпу. Гарну поему псує сам автор, перерива- 
ючи опис патетичними вигуками й менторськими по- 
ясненнями. 

Літературною забавкою треба вважати трагедію 
„Медею" Гозідія Ґети. Вона зліплена з Вергілїєвіх 
віршів, тільки деякі хорові части доробив автор само- 
стійно. Такі зліпки, звані це н то нами, були в тій доб^ 
занепаду орігінальної творчости досить популярні. — 
З творів инших поетів, ліриків, епіків і мімографів, маємо 
надто незначні уривки, щоби про них тут ширше роз- 
водити ся. 

А в з о н ї й. 

О. Ма§тш5 Аизопіиз уродив СЯ КОЛО 310. р. В 
стечку Бурді Галя, нинішнім Бордо (Вогсіеаих) в Ґаллїї, 
Від батьків дістав старанну освіту. Проживав у родин- 
нім місті", де отворив реторично-граматичиу школу. В 364. г. 
покликав його цїсар Валєнтінїян (364 — 375) на свій двір 
доТревіру (Трієр) та поручив йому вихованнє свойого сина 
Граціяна. Коли-ж вибухла війна з Алєманами (368—369). 
супроводжав Авзонїй цісаря й наслїдника престолу в х 
походах. Під пануваннєм Граціяна (367—383) був Авзс- 
нїй іменований квестором, потім начальником Преторія - 
нів, а вкінці' консулем (379. р.). По смерти Граціяна по- 
кинув старенький учитель двір свойого вихованка й по- 
їхав на свій хутір коло Бурдіґалї. Там заняв ся він ви- 
кінченнєм своїх поетичних творів. Помер у 393. році'. 



— 172 — 

Твори. В своїй творчости наслідував Авзонїй го- 
ловно Стація й Вергілїя, хоч сам був христіянином. Най- 
красший його твір — се збірка 20 ідиль. В „Мозеллї" 
описує він гарні околиці* над сею рікою, над котрою був 
положений також цісарський двір. Подаю тут у пере- 
кладі' частину апострофи до Мозеллї: 

„Річко, витай мені', славна полями й населеннєм славна! 
Бельги завдяки тобі дістали цісарську столицю. 
Пасма твої запахущим засіяв Бакх виноградом, 
Річко зелена від трав, що вкривають твої побережжа. 
Сплавна ти як океан, свої филї ти котиш спохило, 
Наче ріка і пригадують озеро плеса синяві. 
Острим бігом із гірськими потоками можеш рівнятись 
Й зимні криниці' водицею чистою перевисшаєш. 
Лагідні води твої не терплять анї шепоту вітру, 
Ні' перешкоди і шуму підводної скелї й каміння. 
Поспішно сунуть ся филї по бродах гладеньких, тихень- 
ких, 
Дави піскові бігу не спиняють тобі серед струї 
И купи землі' не сторчать ; тай остров не споганює назви 
Гарної річки, коли-б розділяв на дві части корито. 
Беріг твій не закривають корчі саморШні й хабаззє, 
Намулом грубим, брудним не заносиш русла й побе- 
режжа, 
Чистії филї пливуть одні за другими швидко. 

Дальше описує автор ріжні роди риб: 

В филях бавлять ся купами риби, слизькі сотворіння, 
Томлять ся очі, як слідять уважно за родом обманним. 

Епізодично згадує Авзонїй, як безстидні сатири 
і фавни ганяють за водними німфами, потім описує 
плавбу на ріці', риболовлю й гарні віллі, положені над 
берегами Мозеллї. 

При кінці' порівнує автор Мозеллю з иншими рі- 
чами й подає своє імя і рід. 



173 - 



В своїх епіграмах наслідував Авзонїй Марціяля, на пр.^ 

„Напс ато, яиае те осіії, сопіга Шат, циае те атаї, осіі. 
Кохаю ту, що мене ненавидить, навпаки ту, котра мене 

любить, ненавиджу. 

Л ї н и в и й чоловік. 

Лїнюх здоровий значно гірший від хорого: 
Подвійно пє й подвійний теж обід жере. 

Венера в зброї. 

В Спартї у зброї Венеру побачила Палляс Атена. 

„Хочеш", сказала грізна, „йдїмо до суду тепер?" 
З усміхом так їй Венера: „По що ти мене зачіпаєш: 

Гола я перемогла, що то у зброї буде?" 

До гарного хлопця. 

Поки природа вагалась, чи хлопця створить чи дівчину, 
Хлопцем прийшов ти на світ, гарний неначе дївча. 

До Аполльона, що гонить за Дафною. 

Лук лиши й поховай стрілки швидколетні, Пеане! 
Дївчина та не тебе, стріл лиш боїть ся твоїх! 

О і сі о п і. 

Іпі'еііх Оісіо, пиііі Ьепе пирїа тагііі : 

Нос регіепіе £и§із, Ьос і"и§-іепІе регіз. 

Ох безталанна ДГдоно, не маєш ти за-мужем щастя. 

Любить тебе той, біжиш, другий тїкає — гориш ! 

Маслю також збірку листів Авзонїя, прозових і вір- 
шованих, у котрих він звертаєть ся з радами до синів 
і внуків і до приятелів. Зміст їх доволї пустий і мало- 
важний. В листї до начальника преторіянів Проба при- 
знаєть ся автор до балакучости : 

„Коротко міг би я сказать, 
Та обговорю любо все, 
Натїшу ся балаканнєм." 



— 174 — 

В деяких листах, адресованих до Авзонїя, згадуєть ся 
часто імя Христа, але сам автор не брав собі дуже до 
:ерця христіянської науки : він жив, кермуючись зовеш 
поганським світоглядом та перебував духом серед ста- 
дійних авторів. 

Вергілїя знав і цїнив найбільше, про що свідчить 
його весїльний центон 1 ), зложений гексаметрами, при чім 
нераз половина вірша взята з Енеїди, а друга половина 
з „Георгік" або „Екльог". В передмові до приятеля Павла 
називає автор свій твір „збиточним і маловажним, що 
його анї праця не видобула, анї старанне не вигладило, 
без остроти таланту і без зрілого обдумання". Потім оправ- 
дуєть ся, що він написав той жарт на приказ цісаря 
Валєнтінїяна, тай оповідає про ріжні роди „центонів", 
що їх перенято від греків. Під назвою „остомахії" скла- 
дали там деякі віршописці' геометричні фігури, постаті' 
звірят, вежі й чарки з відповідно уставлених слів. Цен- 
тон Авзонїя складаєть ся з вісьмох розділів. І. Перед- 
мова. II. Весїльний бенкет. III. Опис судженої, що при- 
буває на обід. IV. Опис пана молодого. V. Піднос да- 
рунків. VI. Весільні співи й бажання (ерііЬаІатіит). VII. 
Вхід у спальню (В парекбазї остерігає автор стидливих, 
щоби дальше не читали). VIII. Іттігшїіо (любовна бо- 
ротьба). В прозовім закінченню оправдуєть ся автор 
словами Марціяля, що його твори розпусні, але життє 
чесне й заслоняєть ся прикладом инших поважних авто- 
рів, що писали також лекші річи. 

В моностихах і тетрастихах подає за Светонїєм 
життєписі' 12 цісарів. В „Ьдсіиз зеріет заріеггїит" по- 
дає славні вислови сімох грецьких мудрцїв : Сольона 
(гляди на конець довгого життя), Хільона (пізнай сам 
себе), Клєобуля (у всім знай міру або нічого за богато), 
Талєса (жени ся, але вважай, що буде біда), Біяса 
(більше є злих людий), Піттака (пізнай догідну пору), 
Періяндра (розвага все може). В „Огсіо игЬіит поЬіІіит" 
описує двайцять міст, між ними найобширнїйше свою 
рідну Бурдігалю. 



*) сорокатий одяг. 



- 175 - 

В листах реторичним способом вихваляє товаришів 
^ Бурді галі. Маємо його нагробні написи й принагідні 
вірші. Захована також одна молитва до Христа в ро- 
пальских гексаметрах (уегзиз гЬораІісі). Ті вірші одначе 
не мають літературної вартости, радше треба їх ува- 
жати шкільними вправами. 

З дальших поетів замітний 

Р у т і л ї й К л я в д і й Н а лі а т і я н, 

з походження Ґаллїєць. Замолоду вступив він до уря- 
дової служби в Римі й осягнув тут становище посадника 
(ргаеїесіїїз игЬі). Свій поворот у рідний край описує він 
у гарній поемі „Ое гесііїи зио", котрої кінець на жаль за- 
гинув. 

В области епосу прославив ся 

Клявдій Клявдіян, 

родом із Пафлягонїї в Малій Азії. У Рим приїхав він 
у 395. р. Своєю високою освітою й поетичним хистом 
звернув на себе увагу цїсаря Гонорія, що покликав його 
На становище надворного поета. 

Тут написав він мабуть на замовленнє весїльну 
пісню з похвалами цїсаря Гонорія і його жінки Марії, 
дочки Стілїхона. Історичні події й славні дїла цісарського 
дому оспівує він у двох епопеях. 

У першій із тих поем, „Бе ЬеНо Сіїсіопісо", 
описана війна, у котрій цїсар Гонорій переміг свого 
противника Гільдона, африканського узурпатора. В дру- 
гій поемі, „Ое ЬеНо Сеїісо зіуе Роїіепііпо", вихва- 
лює автор побіду Стілїхона над королем Готів Аля- 
рихом у битві під Полєнтою в 402. р. Того самого 
володаря прославляє він у трьох книгах „О є ІаисІіЬиз 
ЗііНсЬопіз". Тяжкі зневаги й наруги кидає автор на 
двох міністрів при східно-римськім дворі, на Руфіна й єв- 
нуха Евтропія. Догани й лайки так переборщені рето- 
рично, що й неприємно їх читати. 

Але найбільшу славу здобув собі Клявдіян міто- 
льоґічним епосом „О є гаріи Ргозегріпае", про 
вхоплене Просерпіни, дочки Церери. Той міт обробив 



176 



м. и. також Овідій у своїх „Метаморфозах" і його вплив 
відбив ся також подекуди на тім творі Пафлягонця. 

Треба дивувати ся, як той чужинець, що довго 
пробував в Александрії й переняв ся грецькою культурою, 
пізнїйше опанував духа латинської мови. Його стиль 
гладкий і принадний. З незрівнаним мистецтвом описує 
він блуканину нещасливої матери-богинї та її горюваннє, 
коли скрізь по землі' шукає за одиначкою. На тім ури- 
ваєть ся поема. 

З другого епосу, „Ґіган томахії", збереглося 
тільки 127 віршів, також уривок у грецькій мові, при- 
писуваний звичайно Клявдіянови. Автор обробив іще 
старо-египетський міт роо Фенікса, що відроджуєть ся 
з попелу. 

Ще перед убивством Стілїхона (408. р.) від'їхав Кляв- 
діян у Александрію. Рік його смерти невідомий. 



Б. ПРОЗА. 

РЕТОРИ Й ФІЛЬОСОФИ. 
М. Корнелїй Фронтон 

був найвизначнїйшим представником „старинного на- 
пряму" й африканського стилю в тодїшнїм письменстві. 
Уродив ся в містечку Ціртї в Нум і дії коло 100. р. 
Його вчителями були незнані близше ретори Атенодот 
і Діонїзій. В молодому віцї поїхав Фронтон у Рим 
і присвятив ся тут урядовій карієрі. Був якийсь час су- 
довим адвокатои, у 143. р. консулем, як проконсуль дістав 
під свій заряд провінцію Азію, але ізза слабого здо- 
ровля 1 ) зрік ся тої інтратної посади. Сам був засібним 
чоловіком, мав Меценатові городи на Есквілїнї. Цїсар 
Гадріян покликав його у сенат. За Марка Аврелїя 
мав постійний доступ до двора, а потім став навіть учи- 
телем молодих цїсаревичів Марка й Люція Вера. Фрон- 
тон умер десь коло 170. р. 



*) В своїх творах, нарікає він часто на гостець у ногах. 



— 177 — 

З промов Фронтона, виголошених ним у суді і в се- 
наті', м. и. „Проти христіян", маємо тільки незначні 
уривки. Про свою промову проти Герода Аттика пише 
він до цїсаря Марка ось як: „Про його обичаї й життє 
говорити-му тільки до речі. Прийдеть ся говорити про 
вільних людий, жорстоко побитих і обдертих, про одного 
навіть убитого; прийдеть ся сказати про безбожного 
сина, що не памятав батьківських просьб; прийдеть ся 
скартати жорстокість і захланність. Ті частини про зне- 
важених і обрабованих людий виголошу так, щоби про- 
тивники почули печінку й жовч." 

Зате в значній части зберегли ся Фронтонові ли- 
сти до цїсаря Марка, Вера й приятелів славного ретора. 
В кореспонденції розвиває автор свої погляди про вар- 
тість і значіннє реторики. про роскіш збирання 
старинних слів, яких радить шукати в творах републи- 
канських поетів: „Вигладжуй свій стиль Плявтом, випов- 
няй його Акцієм, злагоджуй Люкрецієм, запалюй Еннїєм". 
Ціцерона не любив архаїст Фронтон ; ось як пише 
він про нього : 

„У всїх його промовах стріч аєть ся дуже мало не- 
сподіваних і нежданих слів, які можна вишукати тільки 
при пильній лектурі, при уважнім і частім читанню ста- 
ринних пісень. Несподіване й неждане слово на мою 
думку таке, яке добуваєть ся проти сподівання й гадки 
слухачів: так, що коли би ти його випустив і казав са- 
мому читачеви шукати відповідного слова, то він не 
знайшов би ніякого або придумав би не таке влучне 
для вислову". На думку Фронтона Ціцерон навіть не 
завдавав собі труду шукати докладнїйше таких слів, чи 
ізза величі духа, чи тїкаючи від працї, чи ізза певности, 
що хоча б він не шукав, то й самі прийдуть йому 
такі слова, на які инші, хоч би й шукали, не можуть 
оперти ся. 

Висше від промов Ціцерона ставить Фронтон його 
листи. Наслідуючи манеру великого красномовця, пере- 
силує він свої листи грецькими словами. Пробував теж 
писати по грецьки. 

12 



178 



Реторику захвалює він у своїй кореспонденції на 
всі лади. „Найвисша вмілість у людському життю — се 
реторика: вона правдива панї людського роду, вона во- 
лодіє страхом, любовю, силою, вона перемагає буту, 
вона наша потіха й вчителька". 

Про фільософів говорить автор з погордою: 
„Ті мучителі' не спочинуть доти, поки стрункої сосни не 
звалять на землю. Вони говорять такими темними фразами, 
що силують своїх учеників безустанно звертати ся до 
них за поясненнями й таким способом засуджують їх на 
вічне рабство". 

Своїм цісарським вихованкам старав ся Фронтон 
представити фільософію в як найгіршому світлі. За те 
радить їм читати пильно старинних поетів, виписувати 
собі з них дотепні речення, старосвітські слова й фі- 
льософічні гадки (гноми). 

Сам Фронтон кладе в своїх писаннях найбільшу 
вагу на те, щоб заблиснути знаннєм старих републи- 
канських письменників, ослїпити читача якимсь диво-? 
вижним, рідко вживаним словом, поетичним образом або 
реторичною фігурою. Але його стиль мало орігінальний, 
не чути в ньому життя, книжкова вченість і силувана 
реторика заглушує виклад. Гарна в ньому тільки риса 
щирої приязни й любови, яку виявляє супроти цїсаре- 
вичів. 

На полі' реторики йфільософії визначив ся 
талановитий ученик Фронтона 

А п у л є й. 

Він уродив ся в Африці*, в містечку Мадаврі, 
що лежало на границі' двох римських провінцій, Гетулії 
й Нумідії. Богаті батьки дали йому старанне вихованнє. 
Пізнїйше вчив ся він у Картагінї, а молодиком поїхав 
у Атени, де найбільше цікавила його плятонська фі- 
льософія. Вернувши ся назад у рідний край, пробував 
Апулєй якийсь час у Римі. Тут узяв ся він за адвокат- 
ську практику й написав свій перший твір „Метамор- 
фози". В Мадаврі пройшов звичайну урядову карієру, 



— 179 — 

аж став дуумвіром, осягаючи тим способом найзисшу 
провінціяльну почесть. 

Тоді забажав Апулєй побачити більше світа й по- 
їхав на Схід у напрямі Алєксандрії. Але по дорозї 
занедужав і мусїв задержати ся довший час у місті Еа. 
Тут намовив його приятель Понтіян оженити ся 
з його 40-лїтньою материю Пудентіллею. Апулєй послу- 
хав його ради, бо полюбив гарну, розумну і приємну 
в манерах удову. Одначе незадовго обвинуватили його 
свояки Пудентіллї, що він магічними штуками очарував 
старшу жінку і присилував її вийти зайвого за-муж, щоби 
тільки загарбати її велике майно. Проти тої скарги бо- 
ронить ся Апулєй в захованій нам „Апол ьо гії", що її 
виголосив коло 156. р. перед суддею, проконсулем Кляв- 
дієм Максимом (155 — 158) в містї Сабрата. Про дальшу 
долю Апулея маємо мало відомостий. Він проживав 
у Картаті нї, займав там становище „провінціяльного 
священика" й уряджував жертовні ігрища. За відчити, 
що їх виголошував по ріжних містах, поставили йому 
мінські ради статуї й признали почесні грамоти. — Рік 
.його смерти невідомий. 

Твори. 

Про свою літературну творчість говорить Апулєй 
в одній із захованих „Фльорід" (12) ось так: „Я одним 
пером написав ріжнородні поеми, гідні палицї рапсодів, 
(себто епічні поеми), лїри, пантофля, котурна, також са- 
тири і грифи, ріжні історії й промови, признані знав- 
цями, діяльоги, похвалені фільософами, одно й друге 
в рівній мірі по грецьки й по латинї, з подвійного обіту, 
з рівним успіхом, подібним стилем". 

З літературної спадщини Апулєя дійшли до нас: 
1. „Метаморфози", фантастична повість в 11 кн., 
2. „Апольогія". 3. „Фльоріди", вибір із деклямацій. — 
З области фільософії: 4. „Про Плятона і його догму", 
5. „Про Сократового бога", б. „Про світ". З инших пи- 
сань Апулєя маємо тільки незначні уривки й цитати в ав- 
торів. Кілька творів, захованих під іменем Апулєя, при- 
спали новійші вчені за підроблені. 

12* 



— 180 — 

Головною прикметою творчости Апулєя можна вва- 
жати ріжнородність і значний артистичний талант. 
Зміст своїх творів брав він переважно зі скарбницї 
грецького духа. Апулєй був одним із в а н д р і в н и х 
реторів-декляматорів, яких у ті часи богато ве- 
штало ся по широкій римській державі. Сам він афі- 
шує себе фільософом-Плятонїком, але розгляд його фі- 
льософічних писань, властиво перерібок, показує^ що 
автор не зглибив тайників плятонської мудрости. Йому 
більше залежало на формальній стороні' річи ; і справді', 
в стилю він являсть ся справдешнім мистцем. Пишучи 
обома мовами (латинською і грецькою), опанував він 
ріжні роди стилю: на-пів науковий (у фільософічних 
творах), повістево-новелїстичний (у Метаморфозах), пиш- 
ний та цвітистий (у Фльорідах), судовий (в Апольогії). 

„Метаморфози" мають форму роману. Герой 
повісти Люцій, знатний Грек з Коринту, оповідає в пер- 
шій особі пригоди, які він перебув, перемінений в осла. 
Він поїхав собі у Тессалїю, в місто Гіпату, в гостину 
до одного давнього знайомого і забажав пізнати чу- 
десні штуки славних тессалїйських .чарівниць. Просить 
помочи у служниці' свойого господаря, іменем Фотіс, 
і Бона перемінює його (через помилку замісць у сову) 
в осла, потішаючи його притім, що коли з'їсть рожу, то 
назад стане чоловіком. Але довго прийшло ся йому до- 
жидати сього. В ослячій постати, але з людським ро- 
зумом, переходить він із рук одного властника до дру 
гого, терпить голод, холод і тяжкі побої, пізнає ріжні 
роди людий, перебуває галянтні пригоди і вкінці', на тор- 
жестві в честь Ізиди, з'їдає рожу і дістає назад людську 
постать. З вдячности для богині' посвячуєть ся Люцій 
в їі містерії, стає жерцем її, а потім служить і те 
й Озірісови й осягає третій ступінь посвячення. 

В рамах рольну помістив автор 17 більших і мен- 
ших анекдот і новель, котрі вкладає в уста ріжних опо- 
відачів. До найкрасших із них належить оповіданнє про 
Амора і Псіхею, основане на казкових мотивах 1 ). 



*) Гл. переклад І. Франка в „Унїверз. Бібліотеці'" ч. 5, ст. І 
ІХ+54. Львів. 









— 181 — 

Деякі з тих новель, особливо фрівольнїйші, обробив 
Боккачійо в своїм Декалтеронї (V. день 10. нов., VII. д. 
2. н.). Ті епізоди важні для пізнання староримського 
фолькльору. О скільки їх автор зачерпнув із літератур- 
них, грецьких жерел, а о скільки сам списав із уст на- 
роду — годї нам нинї прослідити, головно тому, що 
не маємо грецького оріґіналу, з якого Апулєй узяв го- 
ловну канву своєї повісти. Був ним, здасть ся, твір грець- 
кого романіста Люкія з м. Патрай (в Ахаї) під заго- 
ловком „Осел", що послужив також основою коміч- 
ного роману, захованого під іменем Люкіяна з Само- 
зати п. з. „Люкій або осел". 

Роман Апулєя держаний у поважнім т о н ї і хоч 
не позбавлений веселих епізодів, а навіть грубо-змисло- 
вих описів, всетаки проявляє виразні моралїзу ю ч і 
тенденції. Високо-релїгїйне закінченнє повісти, якого 
не має твір Люкіяна, треба вважати оріґінальним додат- 
ком римського письменника. В нїм хотїв він звернути 
увагу своїх земляків на величний культ Ізиди, в якого 
очищаючу силу сам твердо вірив. Описуючи лихі вчинки 
ріжних людий з усяких суспільних станів, має автор на- 
году зганити всякі проступки, висміяти хиби людської 
вдачі і тим способом навести грішників на праведну до- 
рогу, а чисті душі здержати від упадку. 

Прикладаючи до твору Апулєя висшу міру моралі', 
не тяжко в концепції переміни людини в осла доглянути 
аллєгорію. Через розпусту й гріх (з Фотісою) стає чо- 
ловік звіриною (ослом), затрачуючи тим способом свою 
гідність. Але через терпіння очищуєть ся й вертаєть ся 
назад на лоно богів. Та дюраль, як бачимо, близька до 
христіянської, була основою єгипетської релігії й культу 
Ізиди й Озіріса, що в II. ст. поширив ся вельми і в за- 
хідних провінціях римської держави. 

„А п о л ь о г і ю" треба трактувати як твір літератур- 
ний, реторичний. Промову, виголошену дійсно перед су- 
дом, розширив Апулєй пізнїйше фільософічними екскур- 
зами, прикладом про зеркало і спосіб відбивання промі- 
нів сонця, похвалою бідности, то що. Скаргу за магію 
подав на нього горожанин м. Еа Сіцінїй Емілїян, в імени 



182 



свойого малолітнього братан ича Пуденса, сина Пудентіллї, 
а брата Понтіянового. Підклад справи був грошевий, 
а саме: Гереннїй Руфін, тесть Пуденса, чоловік зовсїм нік- 
чемний і зіпсований, намовив свойого зятя вести процес, 
сподїваючи ся, коли виграє, загорнути ввесь спадок Пу- 
дентіллї. Магія була тільки покришкою для нечистих замі- 
рів тої грошолюбної шайки. Апулєй, проглянувши їх вла- 
стиві цїли, зрік ся добровільно посагу Пудентіллї і на- 
мовив її, щоби ввесь свій маєток записала в завіщанню 
Пуденсови. 

Переходячи до властивої скарги, Апулєй по черзі" 
збиває шість її точок: 

1. Що купує рідкі риби і вживає деякі їх частини до 
чарів; 2. що чарами насилає падачку на людий; 3. що 
одна жінка впала в його хатї на землю ; 4. що в хустцї 
сховав таємний магічний предмет; 5. що в ночі відбу- 
вав із непевними людьми чародійські сеанси ; б. що 
задля тої-ж цїли вживав дивної статуйки. 

Апулєй легко збиває всі* ті закиди і глузує притім 
безпощадно з адвоката своїх противників Таннонїя. 
Принагідно відкриває він моральну гниль Гереннїя, ви- 
тягаючи перед суд бруди його родинного життя. 

„Фльоріди" — були се уступи з деклямацій, яких 
Апулєй видав чотири книги. З них зладив пізнїйше якийсь 
автор малий вибір із 23 промов, задержуючи давній по- 
дїл на 4 книги. Деякі з тих деклямацій, особливо п а- 
негірики в честь проконсуля Северіяна (161—169), про- 
мова з подякою Картагінцям за признану статую, й и., 
містять у собі хронольогічні натяки. В 2. Фльорідї чи- 
таємо висказ Сократа, в 7. Александра Великого, в 6. 
подає автор відомости про Індийцїв, в 15. описує остров 
Самос. 

Нескінчений твір „П р о Плятона і його догму" 
має малу наукову вартість. В 1. кн. зображає автор 
плятонську фільософію природи, в 2. переповідає по- 
пулярним способом основи етики атенського фільо- 
софа. Замісць третьої книги, що мала обнимати третій 
дїл плятонської фільософії, а власне діялєктику, маємо 
в рукописах неавтентичний твір „Регі егтепіае". Сей 



— 183 - 

короткий нарис формальної льогіки походить спід пера 
незнаного близше компілятора, що видав його під іме- 
нем Апулєя. В трактаті* про „Сократового бога" по- 
дає автор теольогічну науку про ріжні роди демонів, 
що посередничать між людьми і богами. Даймонїон Со- 
крата було не генїем, а остерігаючим духом. 

Захований твір „Про с в і т" (сіє тшкіо) являєть ся 
перерібкою розвідки Псевдо-Арістотеля „Пері косму". 
її автор жив у полов. І. ст. по Хр., як виходить із при- 
святи (Тіберієви Юлїєви) Александрови, що був пре- 
фектом Єгипту від 67. р. В лат. перерібцї стрічають ся 
численні річеві похибки, які некорисно свідчать про фі- 
льософічну освіту Апулєя. 

Про инші, незаховані твори Апулєя маємо відомо- 
сти почасти з його-ж таки писань, а почасти у пізнїй- 
ших учених. Ті твори мали правдоподібно невелику лі- 
тературну чи наукову стійність. 

І так писав Апулєй вірші: любовні, веселі (Іисіісга), 
релігійні (гимни до Ескуляпа) й ин. 

Граматики Прісціян і Фульгенцій згадують про його 
повість „Гермагор". 

У Фльорідах і Апольогії згадує автор про деякі 
свої публичні промови, як „Про Ескуляпа", „Про при- 
знану йому статую", про „Подяку за статую в Кар- 
тагінї". 

З области строгих наук цікавила Апулєя найбільше 
природописна наука. І так писав він книжки про ростини, 
дерева, про сільське господарство, про цілющі зїлля 
й инше. 

Пізнїйше підсунено Апулєєви ще ось які, почасти 
заховані твори: 

1) Діяльог „Асклєпій", у котрім бог Гермес, у формі 
поручення й обявлення, викладає правди поганської ре- 
лігії. 

2) „Про ліки з ростин". В сій збірці* лікарських 
рецепт виступає невідомий автор проти обманства лі- 
карів, що на його думку нераз навмисне протяга- 
ють недугу пацієнта, щоби витягти від нього більше 
гроший. 



— 184 — 

3) „Про спасенні лїки", яких треба заживати в ріж- 
них порах року, щоби управильнити спосіб життя й під- 
держати здоровле. 

4) „Фізіогномонїя", перерібка твору декляматора 
Полємона. 

В пізнїйших віках уважали забобонні люди Апу- 
лея за великого чарівника, подібно як Вергілїя, Аполь- 
льонїя з Тияни и ин. 

Його твори, особливо „Перел\іни або золотий осел", 
мали вплив не тільки на новочасні письменства ріжнмх 
народів, але й на мистецтво. 

Поважна похвальна література розвинула ся аж 
при кінцї третього століття. Маємо заховану збірку два- 
найцятьох панегіриків на честь цісарів Максіміяна (з 289. р.), 
Констанція, Константи на й ин. Авторами тих панегіри- 
ків були переважно ґаллїйські ретори. В мові і стилю 
наслідують вони Ціцерона. 

Найвизначнїйші між ними були Евменїй з Авґусто- 
донум, нинішнього Аиіип, (заховані його похвальні про- 
мови на честь цїсаря Константина і про відбудову школи 
в його рідному місті*) і три Симмахи, батько, син і внук, 
що жили в першій половині' четвертого століття. Сим- 
мах син (345—405) відзначив ся особливо на полі" кра- 
сномовства. Він був довший час посадником Риму, 
а 391. р. консулем. Про свою публичну діяльність скла- 
дав він цісарям звідомлення, що дійшли до нас. В од- 
ній такій реляції просить автор у цїсаря Валєнтінїяна II. 
дозволу відновити жертівник богині" Побіди в сенаті'. 
Його листи доволі' вбогі змістом, зате стиль пишний 
і цвітистий. 

В области фільософії вславився крім Апулєя 

Б о є т і й, 

з початку шестого століття. Уродив ся він коло 480. р. 
в Римі. Походив із старинної родини й дістав ста- 
ранне вихованнє. За панування короля Остроготів Те- 
одориха (493—526) займав він спочатку високі стано- 
вища й уряди (консулят). По 522. р. попав одначе в не- 



185 



ласку серед двірських кругів. Упав на нього підзор, що 
він накладає зі східно-римським цїсарем Юстином і на 
приказ цїсаря запроторено його у вязницю. Засуд на 
смерть, виданий сенатом, виконано 525. р. 

В тюрмі написав Боетій свою найбільшу фільо- 
софічну працю „О є сопзоіаїіопе рЬПозорЬіае" 
(Потіха фільософїї) в 5 томах. Фільософія мов особа 
розмовляє з увязненим автором і стараєть ся його по- 
тішити, подаючи провідні думки ріжних систем: пля- 
тонської, періпатетичної і стоїцької (головно з творів 
Сенеки). З прозою перемішані часто вірші. 

Крім того написав Боетій іще кілька наукових тво- 
рів, перекладів і збірку пояснень до Арістотеля й Ці- 
церона. Христіянсько-теольогічні твори, які йому підсу- 
вано подібно як і Сенецї, признають учені за неавтен- 
тичні. 

ІСТОРИКИ. 

С. Зиеіопіиз Тгаг^иіНиз 

прийшов на світ коло 75. р. Його батько служив як офі- 
цир при 13. лєгіонї. Вже замолоду появляєть ся Свето- 
нїй у Римі, де живе на спільній кватирі з молодшим 
Плїнїєм. За Траяна писав судові оборони й літературні 
праці й дістав становище секретаря (аЬ ерізіиііз) при ці- 
сарській канцелярії. По 121. р. відправив його цїсар, ма- 
буть ізза свобідного відношення до цїсаревої Сабіни. 
Светонїй віддав ся тоді' зовсім літературним заняттям. 
Рік його смерти невідомий. 

Твори. 

Светонїй писав латинською й грецькою мовою. 
Спис його творів з ріжних областий науки читаємо 
в словарі Суідаса. Були між ними дві енцикльопедії, 
„Кота" і „Ргаіит". У першім збірнику писав автор 
1) про римські ігрища (Іисіі Котапі), циркові, сценїчні, 
гімнастичні й глядіяторські, 2) про римський рік, 3) про 



186 



римські одяги, 4) про звичаї й обряди. У збірнику „Рга- 
їит" (Левада) писав про природу, чоловіка і час. 

Маємо згадки також про його антикварські роз- 
відки. Кілька праць видав у грецькій мові, на пр. „Про 
визначні гетери". 

До нас дійшли тільки його твори історичні і з об- 
ласти історії письменства. 

„Ое уііа Саезагит" — життєписи цісарів Цезара, 
Августа, Тіберія, Калїгулї, Клявдія, Нерона, Гальби, Отона, 
Вітелїя, Веспазіяна, Тита і Доміціяна в 8 книгах. Життє 
цісарів описує він після виробленого пляну: коли й де 
який цісар народив ся, як провів молодість, коли всту- 
пив на престіл, які займав уряди, які відбув походи, 
як поводив ся в приватнім і родиннім життю, як уби- 
рав ся, вкінці' добрі прикмети й погані звички, рік 
смерти, чуда й незвичайні знаки, які попередили смерть. 
Жерелами до біографій послужили йому головно істо- 
ричні праці' його попередників; одначе не відкидав 
він також памфлетів, обмов та поговорів на деяких цї- 
сарів. Одно можна йому почислити в заслугу: то пере- 
глядав також важні урядові акти й записки. Зрештою 
його історичний і критичний суд не дуже вироблений. 
В життєписах займають надто богато місця маловажні 
річи, двірські обмови, фантастичні видумки й чуда. 
Образ описуваних цїсарів не виступає через те виразно 
й плястично перед очима читача. Зате стиль його писань 
ясний і прозорий, речення прості й зрозумілі. 

З другого його цінного твору: „Ое уігіз іІІизігіЬиз" 
(про славних мужів) дійшла до нас тільки частина 
„Про граматиків і промовців" з поіменним списом, 
дальше життєписи трьох поетів: Теренція, Горація, Лю- 
кана. З промовців маємо життєписи Пассієна, Крі- 
сла і старшого Плїнїя, загинули частини про істориків 
і фільософів. 

І сеї праці' не обробив Светонїй вповні' орігі- 
нально, але переважно відписував некритично цілі уступи 
з давнїйших добрих жерел : з Варрона, Непоса, Гигіна, 
Сантри й ин. Дещо переняв із численних коментарів, 
у яких на вступі був поданий життєпис автора. 






- 187 — 

Люцій Ампеллїй, невідомий близше письменник: 
з часів Гадріяна, написав короткий огляд римської істо- 
рії, „ЬіЬег тетогіаііз" в 50 роздїлах. В 10 перших розді- 
лах подає автор головні відомости з астрономії, геогра- 
фії, про вітри й світові чуда. 

Ґранїй Лїцінїян зладив витяг з історії Лївія. 
Останки того твору відчитано з трудом із палїмпсесту, 
з рукопису, на котрім був іще написаний один латинський 
підручник граматики і зверху сирийський текст. 

„Історію цїсарів" Светонїя продовжали невідомі 
близше ретори з двірських кругів. Найстарші з них були 
Марій Максим і Юній Корд, але їх твори не зберегли ся. 
Шість дальших істориків з часів Діоклєціяна і Констан- 
тина, Т. ЗВ. зсгірїогез Ьізїогіае аисгизїае : Аеііиз Зрагііапиз, 
Уиісаііиз Саііісапиз, ТгеЬеШиз РоШо, Аеііиз Ьатргісііиз, 
Ріауіиз Уорізсиз і Іиііиз Саріїоііпиз, написали біографію 
всїх цїсарів від Гадріяна до Нумеріяна 1 ) (117 — 284). На 
жаль у їх творах висувають ся на перший плян усякі 
двірські сплїтки й маловажні події з приватного життя 
цїсарів, так що їх писання можна радше вважати хро- 
нікою скандалів, нїж прагматичною історією. 

Аврелїй Віктор написав коло 360. р. життєписи 
цїсарів („Саезагез") від Ав густа до Константи на. Під 
його іменем заховав ся ще витяг з історії цїсарів від 
Августа до Теодозія І., короткий нарис „Про славних 
мужів міста Риму" в 86 роздїлах і початкова історія 
римського племени „ОгІ£о £епі:І5 Ротапае", від мітич- 
ного Сатурна до Ромуля. 

Флявій Евтропій написав для цісаря Валєнса 
(364—378) огляд римської історії „Вгеуіагіит аЬ игЬе 
сопсШа" в 10 книгах. Маємо захований також грецький 
переклад тої працї. 

Найвизначнїйшим істориком "пятої доби був Ам- 
міян Марцеллїн (330—400). Він уродив ся в Антіохії, 
де дістав початкову освіту, розумієть ся в грецькій мові. 



*) Заголовок Збірки: „Уіїае сііуегзогит ргіпсірит еі іугаппо- 
гит а сііуо Насігіапо ^^ие асі ї^итегіапит а сііуегзіз сотрозіїгае." 



188 



Молодим вступив у римське військо, служив спершу 
в східних легіонах, потім в Італії і Ґаллїї. За часів цї- 
саря Юлїяна (361 — 363) відбув воєнний похід проти Алє- 
манів, пізнїйше воював іще з Персами. Підтоптавшись 
у походах, покинув військову службу й проживав у ро- 
динному місті Антіохії. На старість переселив ся в Рим, 
де й помер коло 400. р. 

Навязуючи до Тацита, описав Марцеллїн дальшу 
історію Риму від смерти Нерви 96. р. аж до 378. р. До 
нас дійшло тільки 17 книг, від 14.— 31., в яких зобра- 
жена римська бувальщина від 353. — 378. р. Як можна 
догадати ся з ріжних натяків про тогочасні події, писав 
автор свою працю в роках 380—390. Його стиль во- 
яцький, трохи твердий і неповоротний, але описувані ним 
часи, події й цїсарі зображені вірно, без реторичних 
прикрас, так що його історія має першорядну наукову 
вартість. 

Географія 

в часах цїсарства не виказує нїяких основних і науково 
оброблених праць. 

На підставі витягу з Плїнїя виготував граматик 
Юлій Солїн, з кінця третього століття, збірку геогра- 
фічних ВІДОМОСТИП „Соїіесіапеа гегит тетогаЬіІіит", 
в котрій поручав читачеви славні околиці" й міста Італії 
і Греції, що їх варто було оглянути.— Замісць географіч- 
них підручників появляють ся описи подорожий („іїіпе- 
гагіа") здовж головних римських гостинцїв із зазначен- 
нєм важнїйших стацій, нічлігів, заїздних дворів, міст 
і віддалень між двома стаціями. В „іііпегагіа рісїа" були 
нарисовані подорожні карти. Один примірник такої ста- 
роримської мапи, Т. 3В. „ТаЬиІа Репїеп^егіапа", пере- 
ховуєть ся у віденській двірській біблїотецї. Орігінал 
був мабуть зладжений за цїсаря Александра Севера, 
імовірно на основі урядових помірів. 

Якийсь невідомий близше Аеїісиз з V. ст. пере- 
клав із грецької мови загальну географію: „Ехрозіїіо 
іоіїиз типеіі еі депііит" (Виклад усього світа і народів). 



— 189 — 

Для топографії Риму важний захований (з кінця ІУ.ст.) 
ПЛЯН СТОЛИЦІ: „Сигіозит игЬіз Котае ге§-іопит XIV сит 
Ьгеуіагііз зиіз". Другий, старший плян має назву „ГЯоіїїіа." 

З наукової літератури сеї доби на першому місці' 
стоїть 

Право. 

Найцїннїйший сей і дїйсно орігінальний витвір рим- 
ського духа не належить, шо правда, до історії римської 
літератури, але для цїлости образу вичислю тут слав- 
ши ші імена правників. 

Найбуйнїйший розвиток правничої літератури Риму 
припадає на друге столїттє. За Гадріяна закінчив ся 
віковий спір між двома головними правничими школами. 
На приказ цїсаря визначний правник Сальвій Юлїян, 
родом Африканець, узяв на себе тяжке завданнє: зі- 
брати разом і наново впорядкувати преторське право 
(есіісіит регреїиит). Його виданнє дістало на підставі 
ухвали сенату 131. року законну важність для всеї дер- 
жави. Крім того обробив він приватне право (сНд-езїа), 
подаючи ріжнородні судові справи, й рішення на них 
після певних правничих засад. Коло 150. р. видав Саіиз 
підручник права п. з. „Соттепїагіі", більше відомий під 
популярною назвою „Іпзїііиііопез." Квінт Цервідій С не- 
воля (Зсаеуоіа) видав три працї: „Оиаезііопез" (справи), 
„Кебропза" (відповіди, рішення) й „Оі^езіа". 

Та найславнїйші й найбільш плодовиті письмен- 
ники на полї права жили на початку третього столїття ; 
се Папінїян, Ульпіян і Павлюс. Всї вони займали високі 
державні становища й були префектами преторіянів, 
себто найвисшими міністрами й немов заступниками цї- 
сарів. 

Аетіїіиз Раріпіапиз, ученик Сцеволї, ЖИВ на 
дворі Септімія Севера. Цїсар казав його стратити 212. р. 
за те, що не хотїв його боронити з приводу вбивства 
брата Гети. — Папінїян написав два головні твори : 
„Оиаезііопез" у 37 книгах і „Кезропза" в 19 кн., котрі 
пізнїйше дістали Еажність законів. 



190 



Тириєць Оотіїіиз Шріапиз, прогнаний за Кара- 
каллї, вернув ся потім у Рим і заняв визначне і впли- 
вове становище на дворі Септімія Севера. Згинув 238. р., 
убитий збунтованими преторіянами. Написав 83 книги 
пояснень до „вічного едикту" і 51 до Мазурія Сабіна. 
Цілі партії з тих праць пізнїйше втягнено в законодав- 
ство Юстинїяна. 

^Ііиз Р а и 1 и з був асесором Папінїяна, подібно 
як Ульпіян, і написав коло 300 томів правничих праць. 

Ученик Ульпіяна Гереннїй Модестін обробив 
решту правничих квестій у 19 кн. „Кезропза" і 12 кн. 
„Рапйесіае." По нїм наступає частинний занепад права 
й правнича література перестає розвивати ся. Замісць 
сенатських ухвал дістають законну силу цїсарські рі- 
шення (сопзіііиііопез) і на їх підставі розвиваєть ся 
міжнародне право (іиз §-епІіит). 

Коло 300. р. появили ся дві приватні збірки цїсар- 
ського законодавства : „Сосіех Сге^огіапиз" і „Сосіех Нег- 
то^епіапиз." 

Осібний закон з 426. р. наказував кермувати ся при 
рішанню всіх судових справ писаннями чотирьох най- 
славнїйших правників з 3. ст., а при рівности голосів 
рішав погляд Папінїяна. 

За цїсаря Юстинїяна (527—565) видано вкінці 
взірцеві кодекси всього римського права, що стало тим 
способом доступне всім культурним народам і лягло 
в основу новочасного права. До сеї епохальної працї 
покликав цісар своїх дорадників і професорів права під 
проводом міністра Трібонїяна. Та колегія видала в50кн. 
збірник старого права (іиз уеіиз), що його названо „Оі- 
£Є5Їа" або „Рапсіесїае." В „Сосіех ^зїіпіагшз" зібрано 
всі важнїйші цїсарські рішення з попередніх збірок, 
котрим одночасно відібрано законну силу. В 533. р. ви- 
дано також підручник початкового права п. з. „Іпзіі- 
іиііопез." Головний кодекс права поправлено й видано 
наново 534. р. В додатку долучено нові цїсарські закони 
(поуеііае, розум. Іе^ез), писані головно грецькою мовою. 



- 191 — 

Сьогодня відомий Кодекс Юстинїяна більше під 
назвою „Согриз іигіз сіуіііз", під якою ви дав його 
з коментарем женевський професор Діонїзій Готофред 
(1583. р.) 

Подаю тут кілька ядерних правничих формулок, 
що мають загальнїйше значіннє: 

. Зиттит іиз зитта іпіигіа — найвисше право, се 
найбільша кривда. 

Зиргета Іех заіиз геі риЬІісае езїо ! — НаЙВИСШИМ 
законом хай буде добро держави! 

Сауеапі сопзиіез, пе ^иіс1 гез риЬІіса сіеігітепіі са- 
ріаї! — нехай дбають провідники народу, щоби дер- 
жава не зазнала шкоди ! 

Ието іисіех іп саиза (ге) зиа— НЇХТО НЄ МОЖЄ бути 
суддею власної справи. 

Аисііаіиг є* аііега рагз ! — треба вислухати Й про- 
тивну сторону ! 

Сиі Ьопо? або сиі ргосіезі? Кому на добро? На 
чию користь? 

Богато учених у 2. століттю займасть ся грама- 
тикою і метрикою, але їх писання переважно за- 
пропастили ся. * 

Немало цїкавив дослідників римський правопис, 
його історія, спосіб писання букв, правописні похибки, 
то що. „Е)е огіЬо§тарЬіа" писали Цезеллїй Віндекс, Квінт 
Теренцій Скавр, Велїй Льонґ (Ьоп§аіз), Флявій Капер. 
Инші граматики виготовляли наукові пояснення (сот- 
тепіагіі) до поетичних і прозових творів. 

Емілій Аспер писав коментарії до комедій Те- 
ренція, творів Салюстія й Верґілїя, Гелєній Акрон 
(Асго) до „Адельфой" і „Євнуха" Теренція, до сатир Пер- 
сія й мабуть до Ґорація. Твори останнього видав із гра- 
матичним і стилістичним коментарем Помпонїй Порфі- 
ріон. Статілїй Максим виписував із творів Катона й Ці- 
церона рідкі слова, зіп§-и1агіа, (по грецьки : гапакс ейре- 
мена). Сульпіцій Аполлїнар написав кілька граматичних 
студій і віршовані змісти (аг^итепїа) до ПООДИНОКИХ 
пісень Енеїди, по б гексаметрів кождий зміст, і до Те- 
ренцієвих комедій в ямбічних сенарах. Цїлість гра- 
матики обробив Магіиз Ріоїіиз Засегсіоз. Втре- 



- 192 — 

тій книзі' подає він нарис метрики. Африканець Юба 
видав перерібку грецької метрики Ґелїодора. Підставою 
всїх метричних систем уважав він певне число основних 
розмірів, „теїга ргоіоіура", з котрих виводив усякі вірші, 
періоди й строфи. 

З третього й четвертого столїття дійшло до нас 
кілька повних граматик. 

С. Магій з Уісїогіпиз написав велику „Агз 
^гаттаїіса", з котрої дійшла до нас тільки метрика. Вік- 
торій став пізнїйше христіянином і писав теольогічні 
розправи.— Підручник Єлїя Доната „Агз Оопаіі дгат- 
таіісі игЬіз Котае" був дуже популярний у середніх 
віках, г.ого граматика заховала ся нам у двох видан- 
нях, повнім і скороченім. Крім того маємо частини його 
доброго коментаря до Теренція й Вергілїя. Инший До- 
нат (Тит Клявдій) написав пояснення до Енеїди, так 
само граматик Сервій Мавр. 

Граматики Харізія й Діомеда мають вартість ізза 
цитатів і виписок із давнїйших добрих жерел. 

Та найосновнїйший історично-критичний підручник 
граматики написав коло 500. р. П р і с ц і я н : „Іпзіііиііопез 
дгаттаіісае" у 18 кн., де він зібрав разом висліди 
многовікової праці ріжних учених і дослідників. Його 
сотрепсііит студіювали побіч Доната пильно в середніх 
віках і на початку нових до XVII. ст. 

Три вчені, родом з Африки, видають енцикльопе- 
дичні збірники всяких наукових відомостий. 1 . А. С є I- 
Ііиз з II. ст. написав, переважно в Атенах, обємисту 
працю: „ГЯосїез аШсае" в 20 книгах, з котрих осьма 
книга запропастила ся. Автор виписував з усяких авто- 
рів цікаві замітки з области граматики, язикознавства, 
історії, письменства, старинностий, історії культури і зви- 
чаїв, права, фільософії і природничих наук і тим спосо- 
бом заховав нам нераз цінні цитати з творів, котрих сьо- 
годня не маємо. В передмові подає заголовки розділів. 
При впорядкуванню зібраного з книжок матеріялу не 
держав ся автор ніякої методи, а подавав нотатки так, 
як йому попали ся в руки. Збірник призначив він пер- 
вісно для своїх дїтий, бажаючи дати їм цікаву й ріжнома- 



193 



нїтну лектуру без зайвого наукового балясту. Критич- 
ний змисл Ґеллїя не надто вироблений. Стиль його пи- 
сань штучний, архаїстичний. — 2) Нон їй Марцель 
(коло 300. р.) написав науковий збірник: „Сотрепсііоза 
сЬсїгіпа рег Пііегаз асі іїііит", важний задля численних 
цитатів. 3) Марціян Капелля попав на орігінальну 
гадку вбрати науковий предмет у поетичну форму аллє- 
горії, нїби бог Меркурій женить ся з Фільольогією 
(І. і II. кн.). В дальших сїмох книгах дає автор нариси 
історії сїмох вольних умілостий : граматики, діялєктики, 
реторики, геометрії, аритметики, астрономії й музики (та 
метрики). — Златинїзований Грек Макробій Теодозій ви- 
дав збірку діяльогів „Сатурналїя" про грецькі і римські 
старинности. Заховав ся також його коментар до Ціце- 
ронового „Зошпіит Зсіріопіз". 

Підручник астрольогії написав Юлї'й Фірмік Ма- 
терн (коло 350. р.). 

Лїкарська наука заступлена в сїй добі досить 
богато. Квінт Серен Саммонїк видав збірку віршованих 
лікарських приписів „Ое тесіісіпа ргаесерїа." Саеііиз 
Аигеїіапиз переклав два твори грецького лікаря Со- 
рана (коло 120. р.) про наглі (гострі) й хронїчні недуги. 

З области військової вмілости маємо підручник 
Флявія Вегетія Рената „Ерііоте геі тіїііагіз", зложений 
на основі давнїйших авторів. 



13 



II. ХРИСТИЯНСЬКЕ ПИСЬМЕНСТВО. 



Коротко згадаю тут про христіянську латинську 
літературу, що входить уже в обсяг науки теольогії. 
З латинських батьків церкви найславнїйші були Терту- 
лїян, Пєронїм і Амброзій. їх численні твори, в котрих вони 
звертають ся з науками до широких кругів христіян- 
ського і поганського простолюддя, мають переважно 
полемічний і апольогетичний характер. Поборюючи ідє- 
ольогію поганських письменників, цитують вони часто 
їх думки та наслідують форму їх писань. 

Один із .перших полемістів був М. Мі пи сій з Реііх, 
родом з Африки. В своїм діяльогу „Осіауіиз" боронить 
він христіян від ріжних закидів: що ніби то вони по- 
кинули батьківську віру, що їх забобон не згоджуєть ся 
з переказаною мораллю, тощо. Сей твір звертаєть ся 
своїм вістрєм почасти проти ретора Фронтона, що ви- 
ховував наслїдни-ків престолу в протихристіянському духу. 

О. Зеріітіиз Ріогепз ТегїиПіапиз (160 — 240) був. 
родом із Картагіни, де пізній ше став презвитером. З його 
творів важній ші отсї: Ароіо^еіісиз (коло 168. р.І 
де автор боронить христіян від усяких закидів, Асі 
паїіопез, ^е топоогатіа (про ОДНОЖенство). 

В його творах слїдно письменський розмах і фан- 
тазію, дотеп і пристрасть, але стиль не надто ясний 
і приступний. 

ТЬазсіиз Саесіїіиз Сургіапиз (200—255), єпископ 
Картагіни, погиб мученицькою смертью на приказ Валені 
тинїяна. В своїх творах, як „О є саіЬоПсае ессіе- 




195 



зіае ипіїаїе, наслідував він Тертулїяна, але писав 
значно спокійнїйше. 

Ь. Саесіїіиз Рігтіапиз Ь а с і а п і'і и з був родом 
із Африки. На христіянську віру перейшов він у піз- 
нім віцї. Писав головно за панування Діоклєціяна. Вже 
як старшого чоловіка покликав його цїсар Константин 
на вчителя й виховача цїсаревича Крісла. З його творів 
важнїйші: „Про смерть мучеників", „Про божий гнїв", 
„Божі встанови". 

В другій половині" 4. і на початку 5. століття тру- 
дили ся три найвизначнїйші отцї латинської церкви: Ам- 
брозій, Гієронїм і Августин. 

Амброзій (340—397) був родом із бельгійської 
Ґаллїї. Вступивши в державну службу, дістав заряд го- 
рішньої Італії. Від 347. р. був медіолянським єпископом 
і поборював завзято секту аріянів. Писав догматичні 
й екзегетичні твори „Про віру", „Про святого Духа", 
церковні пісні в ямбічних диметрах, як „Уепі гесіетріог 
£епііит!" (Прийди людий спасителю!). Під його іменем 
заховала ся також славна пісня невідомого автора „Те 
сіеит Іаисіатиз" (Тебе, Боже, хвалимо). 

Гієронїм (331 —420) уродив ся в Стрідонї в Даль- 
матії. Замолоду подорожував богато по східних про- 
вінціях і вів 4 роки аскетичне життє на самотї в пу- 
стиш Халькіди. Від 386. р. до смерти перебував у мона- 
стирі коло Вифлеєму, занятий літературною працею. — 
В творі „Ое уігіз іІІизїгіЬиз" подає він історію богослов- 
ського письменства, на взір Светонїя. Для христіянства 
прислужив ся він головно своїм популярним перекладом 
біблії і хроніки Евзебія. 

Августин (354 — 430) був родом із Нумідії, а вчив 
ся в Мадаврі й Картагінї. Належав до секти манїхей- 
цїв. В 33. р. життя охрестив ся і з часом дійшов до 
становища єпископа. Помер у Гіппонї, коли місто обля- 
гали Вандали. 

Писав фільософічні й реторичні твори: „Про ща- 
сливе життє", „Про безсмертність душі", „Про музику", 
„Основи діялектики" Й ИНШІ. З ТЄОЛЬОҐІЧНИХ його пи- 






- 196 - 



саньнайцїннїйші: „Про христіянську науку", „Про Трійцю", 
„Про божу державу 22 книги". 

Всіх творів написав 93 у 233 томах. Найпопуляр- 
нїйшими одначе являють ся його „ Слові ди", де подає 
свій життєпис. Дійшло до нас також 270 його листів. 

На кінець згадаю про христіянську історіографію. 
Короткий огляд історії людства від сотворення світа аж 
до пятого століття по Хр. подав Сульпіцій Север, 
презвитер з Аквітанії, в книжцї „СЬгопісогит НЬгі II." 
Іспанський духовник О розі й написав цїнну історію: 
„Нізіогіагиш асіуегзиз ра^апоз 1. VII", в котрій опер ся та- 
кож на поганських істориків, як Лівій, Тацит. 

Кассіодор Сенатор (480—575) був державним 
урядником і служив чотирьом цїсарям. Видав свої по- 
хвальні промови, кілька граматичних і теольогічних роз- 
відок, науковий підручник для духовних вихованців („Іп- 
зіііиїіопез сііуіпагит еі заесиїагіит Ііїїегагит") і велику 
„Хроніку" від Адама до початку VI. ст., що обнимала 
більше як 52 століття. 



КІНЕЦЬ. 



Показник до римської літератури. 

Коли мова про історію латинської літератури — то не від 
річи буде для повноти образу подати спис творів римських 
авторів, яких досїль переведено на українську мову, тим-більше, 
що не кождому хочеть ся нишпорити по ріжних часописях й жур- 
налах, витрачуючи багато часу, на вишуканнє розмірно невели- 
чкого числа українських перекладів з клясичних язиків, щоб в той 
спосіб пізнати важнїйші прояви римського письменства в українській 
мові. До сього декому із Шановних Читачів інтересно буде ді- 
знати ся, що саме присвоєно рідному письменству з творів латин- 
ських клясиків, хто це зробив і де їх надруковано, щоб можна 
успішнїйше контінуувати працю дотеперішніх перекладчиків-фільо- 
льоґів, Понадто подаємо хоч важнїйшу літературу обговореного 
предмету, показчик писань українських авторів про римську історію 
та письменство, як неменше спис українських шкільних підручників, 
якими покористують ся наші педаґоґи при навчанню латинської 
мови по українських гімназіях — хоч на жаль, наш показчик не 
вичерпує цїлого матеріялу по причині' відсутности жерел і браку 
комплєтів „Регіосііса", яких годї роздобути на провінції. 

Все-ж таки автор надїєть ся, що згодом доповнить всякі по- 
хибки й браки отсього спису, видаючи його окремою відбиткою 
а тодї отсей показчик вийде повнїйшим і докладнїйшим. 



І. 

ПЕРЕКЛАДИ Й ПЕРЕСПІВИ ЛАТИНСЬКИХ 
АВТОРІВ НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. 



АВЗОНЇЙ МАҐНЇП: АпОСТрОФа ДО Мозеллї. (частина) - в пе- 
рекладі' Тараса Франка, надрукована в нашому „Огляді 
історії римської літератури", стор. 172. 



198 



АКЦІЙ ЛЮЦІЙ: АрҐО (Н, 35;, - уривок з трагедії „Медеї" в пе- 
рекладі' Тараса Франка, іЬісі., стор. 36—37. 

АПУЛЄЙ МАДАВРСЬКИЙ: Амор І ПсІХЄ. Мітольоґічне опові- 
даннє в перекладї Д-ра Івана Франка. Виданнє „Унївер- 
зальної Бібліотеки", N1-. 5. Львів, 1909, 16о, IX + 54 стор. - 

ВАРРОН ТЕРЕНЦІЙ М.: Буря - уривок з сатири „Магсірог" 
в перекладї Тараса Франка в нашому „Огляді...", стор 
61-62. 

ВЕРҐІЛЇЙ ПУБЛЇЙ МАРОН: БукОЛИКИ (Висоїіса) переклав старо- 
церковщиною з признаками народньої мови в XVII. століттю 
Лобисевич. 

— Буколіка. 4-та еклога. Переклав прозою Микола Зеро в. 

„Літ. Наук. Вістник", Київ, 1918, кн. ІІ/ІІІ, стор. 180-182. 

— Грамотика або Мужицька приправа (Мегеїит). Поема в пе- 

рекладі' Д-ра Івана Франка, у збірці': „Переводи і наслі- 
дованя Осипа Шухевича". Львів, 1893, стор. 230—233. 

— Енеіда на українську мову перелицьована Іваном Котля- 

ревським (в VI піснях . Передрук першого повного ви- 
дання з 1842 р. Львів, 1918, 8о, VI + 227 стор. 

— Енеїда ВергилІЯ. Переложив ІІ-гу кн. Боднаренко. „Зоря 

Галицкая", Львів, 1850, №. 74. 

— Енеякка. Переклад першої піснї (657—756; Степана Ру- 

данського. „Твори"... Вид. Тов. „Просвіти". Львів, 1913, 
Том. II, стор. 400-404. 

— ПІСНЯ про ХЛЇборобСТВО (Сеогдіса). Поема в перекладї Оси- 

па Шухевича, у збірці': „Переводи і наслідованя" Осипа 
Шухевича. Львів, 1893, стор. 18—128. 

— Скотарські поеми (Висоїіса). Частина в перекладі' Осипа 

Шухевича. іЬісі. стор. 211—223. 

ГОРАЦІЙ ФЛЯКК КВІНТ. З творів сього поета маємо в україн- 
ському перекладї слідуючі поезії: 

Гимн ДО Гермеса в перекладї Івана Франка в книжочцї 
„Алькай і Сапфо". Львів, 1913, стор. 15—16. 

— З ЛИСТІВ маємо: 1. До моєї книжки (І, 20.,) в перекладї 

Івана Франка, надрук. „Взори поезиї і прози для кляси 



- 199 — 

V шкіл серед, виданнє д-ра К. Лучаковського. Львів, 1894, 
стор. 185—186 і 2. Глум над поетичним шалом (III, 
453—476; в перекладі' Тараса Франка в нашому „Огляді""... 
стор. 87. 

— З ОД І пісень перелицював шість од Петро Гулак Арте- 

мовський, а саме: 1. До Пархома II. (І, II.); — 2. До 
Любки (І, 23.); — 3. Розкаяннє Охріма (І, 34); — 4. До Пар- 
хома І. (II, 3.); — 5. До Терешка (II. 9. ; — 6. До Грицька 
(II, 14.,); — див. його „Твори"... вид. Тов. „Просьвіта", Львів, 
1904, стор. 392-403. 

Три оди Горація переклав Іван Франко: 1. До Корабля 
(І, 14.;; — 2. До Аполльона (II, 18.;; — 3. До Аристія Фуска 
(1, 22.), а надрук. їх у „Взорах поезиї і прози"... Львів, 1894, 
стор. 135—137. 

Двайцятдві оди переклав Д-р Василь Щурат і видав їх 
збіркою п. з.: Вибрані Оди Горація, Перемишль, 1901, 
8о, 33 стор. Ось їх спис: 

До Мецената (І, 1.); До Корабля з Верґілїєм (І, 3.>; До Л. 
Секста (І, 4.); До Віпсанія Аґріппи (І, 6.); До Мунація Плянка 
(і, 7.); До Левконої (І, 11.); До Мецената (І, 20.); До Арі- 
стія Фуска (І, 22.;; До Верґілїя (І, 24.); До Ікція (І, 29.); 
До Аполліна (І, 31.) ; До Саллюста Коіста (II, 2.); До Деллїя 
(II, 3.); До Септімія (II, 6.); До Помпея Вара, ((І, 7.); До 
Вальґія Руфа (II, 9.); До Лїцінія Мурени (II, 10.); До Квінта 
Гірпіна (II, 11.); До злощастного дерева (II, 13.>; До Меце- 
ната (III, 8.); До Мельпомени (III, ЗО.;; До Льоллїя (IV, 9.). 
Понадто переспівав (деякі переклав) оди і еподи Тарас 
Франко і видав їх у збірках: „З чужої левади". Львів, 
1913; — „Старе вино в новім міху", Львів, 1913 і в „Збиточ- 
ному Аморі", Львів, 1918. Ось їх заголовки: 
1. На хвилях любови (і, 5.); — 2. Закоханий спортовець (До 
Лїдії, І, 8.;; — 3. Сагре аіет! (І, 11.;; — 4. Заздрість (і, 13.); — 
5. До Венери (і, 19.); — б. Соромлива дївчина (До Хльої, І, 23.; ; 

— 7. Даремні вижидання (І, 25.); — 8. До дївчини Піпляї (І, 26.;; 
9. Зіпсуттє обичаїв (ІІІ, б.;; — 10. Лїдїя й Горацій (III, 9.^; — 11. 
До Хльориди (III, 15.;; — 12. Пісня при винї (іІІ, 28.;; — 13. До 
Торквата (IV, 7.); — 14. До Лїкії (IV, 13.); — 15. Алькаєва пісня; 

- 16. Вигоди безжурного життя; — 17. Війна й дївоча краса; — 
18. До Альфія — лихваря (епода); — 19. До Мевія, лихого поета 
(епода); — 20. До Постума; — 21. Запросини на бенкет. (До Ме- 



— 200 — 

цената); — 22. Лїтом на село. (До Тиндарівни); — 23. Любов до 
служниці"; — 24. Любовні чари (епода 3.); — 25. Любовне оружжє; 

— 26. На іменини Мецената (До Филлїди.); — 27. Невірна дівчи- 
на; — 28. Поетичний шал; — 29. Поет-забудько; — ЗО. Поет на 
забаві; — 31. Примхи Венери; — 32. Товариський бенкат; —33. Фі- 
льософія й забава. 

— З сатир ГорацІЯ маємо дві в перекладі Івана- Франка: 

Причепа (сатира І, 9.) і Город і село (сатира 11,6.), надрук.. 
у „Взорах поезиї і прози"..., Львів, 1894, єтор. 172—179. 

ЕННЇЙ КВІНТ: На безмірному Крайнебі... (Уривок з книги сатир 
„Сціпіон") в перекладі' Тараса Франка в нашому „Огля- 
ді"... стор. 32—33. 

КАТУЛЬ В. КВІНТ: 3 ПІСвНЬ переклав Д-р- Іван Франко дві 
поезії: „Видасть ся менї мов з богами рівня" і „Закоханому 
хлопцю", в книжочцї п. з.: Алькай і Сапфо, Львів, 1913, 
стор. 38—39 і 48, — а Тарас Франко переспівав ТРИЙ- 
ЦЯТЬ КІЛЬКА ПІСЕНЬ Катулля помістивши їх в згаданих 
збірках своїх переспівів, ось вони: 1. Акме і Сентімій (45); — 
2. Аннали Волюзія (36); — 3. Весїльна пісня (59); — 4. Влі- 
зливий Вар (40); — 5. В судї (53); — 6. Гимн на честь Діяни 
(14); - 7. Горяча молитва (109); — 8. До Вара (22); -- 9. 
До Верана; — 10. До Кальва Лїцинїя; — 11. До Лєзбії; - 
12. До приятелів (28); — 13. До Фабулля; — 14. До Ювен- 
тія (48); — 15. Камінне серце (60); — 16. Лиха слава (40>; — 
17. Лїк на катар (44,); — 18. Ненависть і любов (85); — 19. 
Непотїшний (38); — 20. Поет про себе; — 21. Поклик до 
Цецілїя ; — 22. Посвята Корнелїєви Непосови ; — 23. Смерть 
воробця; — 24. Товстий муж (17); — 25. Фезель й кора- 
бель; — 26. Чемний привіт (48), — всї наведені поезії 
в збірці" п. з. : „Старе вино в новім міху". Понадто 
в збірці' „З чужої левади", помістив слїдуючі поезії Катул- 
ля: 27. До М. Туллїя Ціцерона (45); — 28. До скритого 
Камерія (55); — 29. До Фура (23); — ЗО. Запросини на 
обід (47); — 31. Клене і кохає (92 ; — 32. Поворот до Ри- 
му (46) ; — 33. Розпустна Лезбія (58) і 34. Руф з Бононії (59). 

КВІНТИЛЇЯН МАРКО ФАБІЙ: Іпвіііиііошв огаіогіае КЬгі XII. 

Вільний переклад уступів з кн. І, роз. 1. 2. 3; з кн. II, роз. 
2, 7, 9 і з кн. ХГ. роз. 2. пера Д-ра Івана Демянчука 




201 



в брошурі: „Ректор Квінтилїян як педаґоґ", Львів, 1914, 8<\ 
20 стор. 

КУРЦІЙ КВІНТ УФ: ФІЛЬОТас. Старинний процес за зл^озу на 
королівське життє. Оповіданнє Квінта Курція Руфа. З ла- 
тинської мови переклав Іван Франк о. Виданнє Видавни- 
чої Спілки. Лїт. Наук. Бібліотека, ІЧг. 2. Львів, 1901, Ібо, 
53+11 стор. 

— Недуга и виздоровленє Александра Великого. (Уривок) 

вільний переклад Д-ра Омеляна О гоновського, надрук. 
„Руска Читанка" для серед, кляс. вид. Ю. Романчука. Львів, 
1871, стор. 159-162. 

— Смерть Александра. (Уривок; в перекладі' Д-ра Омеляна 

Огоновського, надрук. „Читанка руская для низ. гимн." 
Ч. II., Львів, 1866, стор. 177—179. 

— Царь АбдолоНИМЬ. (Уривок) в перекладі Д-ра Омеляна 

Огоновського, іЬіа. стор. 162—163. 

ЛІВІЙ ТИТ: ДЄЦІЙ Мусь. (Уривок) в перек. Амброзія Шан- 
ковського, іЬіа. стор. 221—225. 

— Диктатор-ь А. Папирій Курсор-ь, в того-ж перекладі, іЬіа. 

стор. 230-238. 

— КорІОЛЯН~Ь. (Уривок) в перек. Василя Ільницького, надрук. 

„Руска Читанка", ч. І. Львів, 1879, стор. 124—129. 

— МененІЙ Агрипа. (Уривок) в перек. Василя Ільницького, 

надрук. „Читанка руская"... ч. II., Львів, 1866, стор. 88— £0. 

— Титі> Манлій. (Уривок) в перек. Амброзія Шанковсько- 

го, ІЬіа. стор. 208—210. 

— ТШ ілуіі аЬ игЬе сопсіїіа ИЬ XXI, після видання Вель- 

флїна переложив К. Лучаковський, див.: Зрга^огсіапіе 
сіугексуі с. к. дітпагуит акасіетіскіе^о ха гок згкоіпу 1876/7. 
Львів, 1877, стор. 3—54. 

ЛЮКРЕЦІЙ КАР. ТИТ: АпострОФа ДО Венери. ^Уривок з поеми 
„Ое гегшп паЬіга"^ в перек. Тараса Франка в нашому 
„Огляді'"... стор. 51—52. 

ЛЮЦІЛЇЙ: Що таке чеснота? (З кн. VI. Ґ. Елїя Фірміяна) 
в перек. Тараса Франка, в нашому „Огляді'"... стор. 45—46. 



— 202 - . 

МАРЦІЯЛЬ МАРКО ВАЛЄРІЙ: 3 епіґрам переклав і переспівав 
Тарас Франко понад пятдесять иогзт як пр.: 1. Скупий 
Господар (І, 20.); — 2. Недобрий товариш (І, 27.); — 3. Ох, 
не люблю (І, 32.); — 4. До Фідентина (І, 38.); — 5. Нещи- 
рий приятель (І, 63.); — 6. Бо невільний з любови (І, 69.); — 
7. Цинна-шептун (І, 89.); — 8. Політик (І, 95.); — 9. Адвокат 
(і, 97.); — 10. Стережена жінка (І, 99.); — 11. Не винен 
(II, 3.^; — 12. „Свої" вірші (\\, 20.); — 13. Непудрованій кра- 
суні" (III, 3.); — 14. Дурний Квінт (III, 8.); — 15. Довірчивий 
слїпець (III, 15.); — 16. Сам і не сам (III, 26.); — 17. Бабуся 
(III, 32.;; — 18. Панна з одним оком ("III, 39.); — 19. Фар- 
бований молодець (III, 43.); — 20. Поет-причепа (До Ліїу- 
ріна. III, 44.); — 21. До Лїґуріна (III, 46.); — 22. Гордовита 
шляхтянка (V, 17.); — 23. „Правний" заступник (V, 61.): — 
24. Злослива доля (VI, 79.); — 25. Злий поет (Л, 82.); —26. 
Талановита гоюіа (VII, 9.); — 27. Бенкет без масок VII), 
16.); — 28. Що вартнїйше? (VII, 33.); - 29. Макрови (VIII, 
5.); — ЗО. Рівність у подружію (VIII, \2.); $1. Хитрий Цинна 
(УШ, 19.); — 32. Ґаврови (VIII," 27.); — 33. Короткі вірші 
(VIII, 29.); — 34. Бездітний Дентон (VIII, ЗІ.;,- — 35. Голод- 
ний співець (ЇХ, 19.); — 36. Хто щасливійший? (IX, 92.); — 
37. Люта зависть (IX, 97.); - 38. Жаль свободи! (IX, 100.); 

— 39. Старежна старушка ^Х, 39.); — 40. Хоч гірше та ин- 
ше (X, 46.); — 41. „Дорогі" вірші ("XI, 5.); — 42. Дім на ніч 
(XI, 34.); — 43. Муж нездара (XI, 40.); — 44. Приятелі бо- 
гача (XI, 44.); — 45. Герой від любовних листів (XI, 64.); — 
46. Дивне диво (XI, 66. ; — 47. Дешеві- похвалі (XII, 80^; 

— 48. Упертий конкурент (XII, 94.); 49. Стенограф (XIV, 
208.;; — 50. Бідний Ґоґо (ш.?); — 51. „Дорогий" приятель 
(<и. ?);■ — 52. Не смій ся, а пліч! (кн. ?); — 53. Щирий при- 
ятель (&т ?); — всі* надруковані в двох збірках переспівів 
автора п. з.: „З чужої левади", Львів, 1913 і в книжочцї п. 
з.: „Старе вино в новім міху". Львів, 1913. 

НЕВІЙ ҐНЕЙ: Тарентська ДЇВЧИНа. (Уривок з Таоентеллї) в пе- 
рекладі' Тараса Франка в нашому „Огляді..." стор. 13—14. 

ОВІДІЙ НАЗОН МАРОН: З ЄЛЄҐІЙ переспівав Тарас Фр анко 
слїдуючі поезії: 1. Воєнні і любоїні діла; 2. Де шукати дів- 
чат; 3. Заборонений овоч; 4. Любовна штука; 5. Любовні 
примхи; 6. Ненаситна любов; 7. Побідний амор; 8. Стере- 



203 



жена коханка; 9. Широке серце і 10. Як приподобати ся 
дївчинї? всї у збірці*: „Збиточний амор", Львів, 1918, стор. 
53—71. Одну елєґію Овідія переклав Іван Ф ранко п. з.: 
Прощаннє (\, 3.9, надрук. у „Взорах поезиї і прози"... Львів, 
1894, стор. 169-172. 

— З ЛИСТІВ переклав Д-р Іван Франко лист. п. з.: „Невірному 

другови" (з Понту; (IV, З.;, іЬісІ. 183—185. 

— МетаморФОЗИ ^гїм пісень^ перекл із Іван Сердешний (уте- 

шенко,), які друкували ся в „Правдї" в 1893 р. і вийшли 
окремою відбиткою: Львів, 1893, 8°, 144 + XII стор. Деякі 
уривки перекладалидругі українські письменники я;<: 0^сип9 
М. (аковей.9 фрагмент п. з.: „Орфей й Езридика" (X, 8— 77.; 
„Зоря", 1886, N1-. 4; — Олена Пчілка переклала уступ про 
„Дедаля і Ікаря" ^адрук. „Молода Україна" додаток до 
„' ідиого Краю", Київ, 1908, Иг. 9, стор. 19—22.,) і фрагмент 
п. з.: „Кипарис" в „Зорі", Львів, 1889, Мг. 13 і 14; — Ми- 
хайло Драго манів переказав прого о „Думки про старі 
доби або віки" з Овідія „Метаморфоз" в публїкації „Рай 
і поступ", Львів, 1899, стор. 3—9; а проф. Володимир 
Дикий переклав прозою той самий уступ п. з.: „Про чо- 
тири доби людського рода". (З „Перемін", кн. І.у, надрук. 
„Мслодїж", місячник для моюдїжи під редакцією Е. Ман- 
дичевського. Тернопіль, 1905, стор. 82—84. 

ПАКУВІЙ. Опис бурі. Уризок з якоїсь трагедії, що загинула 
перек. Тарас Франко в нашому „Огляді'.. ." стор. 35. 

ПЛІ НІЙ ҐАИ, молодший. З ЛИСТІВ того автора переклав Д-р 
Іван Демянчук, Асі Тгаіап, 96, пишучи статтю п. з.: „Плї- 
нїй молодший про Християн" — в „Учителю", Львів, 1909, 
N1-. 7. 

ПРОПЕРЦІЙ. З П0ЄЗІЙ того автора переспівав Тарас Франко 
отсї: 1. В день уродин Цінтії, — 2. Вірна жінка, — 3. Заз- 
дрість і любовна журба, — 4. Збиточний амор, — 5. При- 
родна і штучна краса, — б. Туга за красою, — 7. У милої 
пізно в ночі — всї переспіви у збірцї „Збиточний амор", 
Львів, 1918, стор. 34-48. 

СЕНЕКА ЛЮЦІЙ АННЕЙ: Кілька мислий Сенеки зібрав П[е- 
тро] К[арманський] друкуючи їх у „Сьвітї" лїт. наук, часо- 
писі', Львів, 1906, стор. 75. 



— 204 — 

СТАЦІЙ ПУБЛЇЙ ПАПІНЇЙ: Виїмки з поеми „Ахілєїди" і „Те- 

баіди" переклав Тарас Франко в нашому „Оглядї", стор. 
110-113. 

ФЕДР: 3 баЙОК Федра переведено досїль на українську мову 
отсї: 1. Вовк і пес, переклав М. Р. надрук. „Ілюстрована 
Бібліотека для молодїжи під ред. О. Поповича, Чернівці*, 
1893, стор. 125; — 2. Езоп і борець-побідник (як нераз 
можна пристидати хвалька^. Байка з кн. V, 9. Переклав Та- 
рас Франко в нашому „Огляді'"... стор. 102; — 3. Лис 
і бузьок ^1, 26.), переклав Тарас Франко іЬісІ. стор. 103; 
— 4. Король Димитрій і поет Менандер в перек. Д-р 
Іван Франко у збірці" „Менандер" виданнє „Унїверзальної 
Бібліотеки", Львів, 1911, стор. 6—7. — 5. Око господаря 
усе бачить, перек. М. Р. в „Ілюстрованій Бібліотеці' для 
молодїжи"... Чернівці', 1893, стор. 126. 

ЦЕЗАР ЮЛЇЙ К.: ВСПОМИНИ ВІЙНІ' 3 ҐалїЙЦЯМИ. Книга 1 -30. 
Переклав з латинської мови Іван Франчу к. Вид. „Бібліо- 
теки клясиків грецьких і римських". Зошит 1. Коломия, 
1901. 16о. 

II. 

ВАЖНЇЙШІ ПРИЧИНКИ, СТАТТІ* І СТУДІЯ 
УКРАЇНЦІВ про РИМСЬКУ ІСТОРІЮ й ЛІТЕРАТУРУ. 



І. На українській мові: 

ВИСКОВАТОВ В-ЧАЙЧЕНКО В.: День у римському Цирку. 

(Стаття; „Дзвінок". Львів, 1895, ІМг. 13 і 16-17. 

го ДИНСЬКИЙ ЯРОСЛАВ др.: Переклади й переспіви з кла- 
сичних поетів Тараса Франка. (Рецензія). „Наша Школа", 
Львів, 1914, зош. І, стор. 55—58. 

ГОРДІЄНКО ДАНИЛО: Картагенцї Й РИМЛЯНИ. Три історичні 
оповідання. Накладом Руського Товариства педаґ. Львів, 
1893, 8о 75 стор. (Зміст: 1, Дуїлий* та Регуль або славна війна 
картагенська, стор. 3-33; — 2. Ганнїбаль, славний прові- 



— 205 — 

дниця війська Картагенська, стор. 34—65; — 3. Зруйнованнє 
Картагену, стор. 66— 15.) 

ДЕМЯНЧУК ІВАН Д-р: ЗЄМЛЄТРЯСЄНЄ В Старині. (Стаття). „У- 
читель", Львів, 1909. N1-. 3/4, стор. 54—56. (Автор переказує 
думки фільософа СЕНЕКИ про трясення землї). 

— ГІЛЇНЇЙ МОЛОДИЙ про Християн. (Стаття і переклад листу „Асі 

Тгаіап" (96). „Учитель", Львів, 1909, N1-. 7, стор. 109—111. 

— Ректор КвІНТИЛЇЯН ЯК педаҐОҐ. (Стаття). „Учитель", Львів, 

1914, №. 1, стр. 17-24; - І\Гг. 2, стор. 51-54; - Иг. З, стор. 
80—85; — ІМг. 4, стор. 115—117 — і окремою відбиткою, 
Львів, 1914, 8о, 24 стор. 

ДИКИЙ ВОЛОДИМИР: ВражІНЯ 3 ПОДОрожи ПО Італії. (Опис 
старинного Неаполю і Помпеї). „Наша Школа", Львів, 1914, 
стор. 24—43. 

— Лектура Вергілїєвої Енеїди з долученнєм проби лекції „Ае- 

пеісіоз VI, уг 155-235. (Стаття). „Наша Школа", 1917, Зш. 
1/2, стор. 13—29. 

ілевич роман Д-р: Значінє клясичного сьвіта для суча- 
сної культури, іЬіа. зш. 5/6, стор. 1-15. 

КОБИЛЯНСЬКИЙ ЮЛЇЯН: Про житє і письма М. Т. Ціце- 

рОНа. (Біографія . VIII. ^ЬгезЬегісЬі сіез к. к. 2\уеіі:еп 5*ааіз- 
2утпазіитз іп Сгетошіїг , 1904/5. Чернівці', 1905, стор. 
Ш-ХХХІІІ. 

КОКОРУДЗ ІЛІЯ: Старинна штука в ватиканьскім музею. 

^Стаття^. Звіт ц. к. Дирекциї академіч. гімн, за рік шк. 1906/7. 
Львів, 1907, стор. 5—27. 

КОПАЧ ІВАН Д-р: /ІатИНСЬКІ ІНФІНЇТІВИ На — ІЄГ. (Студія). 
„Записки Наукового Товариства ім. Шевченка", Львів, 1901, 
том XXXIX, стор. 1—2. 

ЛУЧАКОВСЬКИЙ КОНСТАНТИН Д-р: 3 ПОДОрОЖИ ПО КЛЯСИ- 
ЧНИХ землях. ^Вражіння з Риму, Неаполю і Атен) — Прав- 
да", Львів, 1894, стор. 469—481. 

МІЛЛЄР ЕБГЕН: КатОН З УТИКИ. (Примітка;. „Дзвінок", Львів, 
1904, ІЧг. 1, стор. 10-11. 



- 206 — 

ОСАДЦА МИХАЙЛО Д-р: ГорацІИ И КурІЯНЦІИ (УступізШуль- 
ца; стор. 185—186. 

— Кончина Ганибаля и Сципіона. (Уступ із Штзкого), стор. 

270-272. 

— /ІуциНІЙ СТОЛОН-Ь И ЛуцІЙ СЄКСТ1:. ГУступ із Штакого) стер. 

217-218. 

— Од-ЬнІе РиіУІЛЯН-Ь. (\з Мозарта читанки). Уступ, стор. 288-289. 

— ПОВОДЬ ДО ВТОрОИ ПуКЬСКОЙ ВОЙНЬ!. (Уступ із ШтакогоЛ 

стор, 247-249. 

— П0Х0Д*Ь Ганибаля ВЬ ИтаУПЮ. Уступ. (Із Штакого/ стор. 

256-260. 

— Причина Трояньской ВОЙНЬІ. (З чит. Мозарта.; стор. 50—51. 

— Ромуль основатель и первьій царь Римскій. із Штакого, 

стор. 180-182. 

— Старожитньїй РиіУґЬ. Із Шульця, стор. 283—287. 

— ТорЖЄСТВО РИІУІСКОГО ТрІуіУІФу, стор. 275—276. 

— ДІОМедЬ И ГлавК"Ь. Із Шульця стор. 74—75. — Читанка 

руская для низш. гимн. ч. II., Львів, 1866. — Читанка 
руска для низш. шк. серед, ч. І., Львів, 1871. — Руска 
читанка для низш. кляс шк. серед, зложив .Ю. Роман- 
чук, ч. І., Львів, 1879. 

ПОДОЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО: ПогспеЬ Й ГеркулянуМ"Ь. (Уступи 
„Руска читанка для IV. кляси шк. серед, вид. О. Партаць- 
кого. Львів, 1886, стор. 29—34. 

— Чужинці вь Неаполю, пьіа. стор. 140. 

СЕЛЕЦЬКИЙ К.: П0Д0р0Ж"Ь ДО Риму, іШ. часть II, Львів, 1871, 
стор. 303-307. 

ТЕРЛЕЦЬКИЙ І.: Катакомбь! риМСКЙ. (З подорожніх записок;, 
ІЬіа. стор. 307-310. 

ФРАНКО ІВАН Д-р: Про ЖИТЄ І ТВОри ВІргІЛІЯ. (Біографія) у 
збірці' : „Переводи і наслідованя Осипа Шухевича". Льв : в, 
1893, стор. 9-15. 

ФР АН КО ТАРАС : ЖИТТЄПИСИ : 1 . Г о р а ц і я, стор. 23-24 ; — 2. К а- 
тулля, стор. 9— 10; — 3. Марціяля, стор. 33—34 у збірці' 



— 207 - 

переспівів „З чужої левади", Львів, 1913; — 4. Овідій Пу- 
блїй (біографічна замітка), стор. 51—52; — 5. Проперцій 
Сервій ^оіоґр. замітка), стор. 33 — у збірці' переспівів „Зби- 
точний амор", Львів, 1978. 
— ОГЛЯД Історії РИМСЬКОЇ Літератури. Видання „Всесвітньої 
Бібліотеки", N1-. 17. Львів, 1919, 8°, 212 стор. — Цїна 12 К. 

ЧЕХОВСЬКИЙ ДМИТРО: Домашні бОГИ В ПомПЄЯХ. Стаття 
з ілюстр. „Звіт Дирекциї ц. к. II. гімн, в Перемишлі'" за рік 
шк. 1899/КОО. Перемишль, 1500, стор. 3—24. 

ЧИЧКЕВИЧ А.: РиіУІСКИЙ Сенат. р е зепаіо готапо). Справоз- 
дан.є дирекциї ц. к. гімн, за рік шк. 1856/97. Перемишль,, 
1897, стор. 3-39. 

ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ: Римська архітектура, з працї то- 
го автора: Архітектура у ріжних народів і на Україні'. Львів- 
Київ, 1910, стор, 87— £6. 

# % МІТО/ІЬОГІЯ Греків І Латинцїв-Римлян. (Стаття). „Дзвінок", 
Львів, 1894, №. 1-3, 5, 8, 10 і 12. 1895, N1-. 2-6. 

*** Похорони у старинних Греків і Римлян. ^Стаття;, іЬіа. 1904, 

ІМг. 7, стор. 92. 

*% Пословцї і звороти, взяті з їсториї і мітольоґії давних 

НарОДІВ. (До Римлян ВІДНОСЯТЬ ся уступи: АЬ оуо. Аіеа езііасіа 
Антиноус. Аристарх. Аиі: Саезаг. НаппіЬаІ апіе рогіаз. Нотиз 
поуиз. Ґанїмед. СгаесЬоз. Оіуісіе є* ітрега. Донат. Інавгура- 
ція. Като. Катилїна. Меценат. N3 зиіог... Отпіа теа тесит 
рогіо. Терсит. Риітиз. Тгоез. Янус. — „Молодїж". МІСЯЧ- 
НИК для учачої молод. Тернопіль, 1905, стор. 48—49, 116, 
150-151. 251-252, 299, 332-333, 360-366. 
*% ТиберІЙ ГраХ"Ь. (Уступ.у „Нива". Наук.-лїтер. часопись під 
ред. К. Горбаля, Львів, 1865, Иг. 19. 

II. На латинській мові. 
ДИКИЙ ВОЛОДИМИР: ТУе 8епіепііі8 є* ргоуегЬіІ8 Нога- 
НапІ8. Звіт дирекциї ц. к. II. гімн, в Перемишлі' за рік шк. 
1903/4, 1904/5. Перемишль, 1Є05, 8о, 24 + 44. 

КОПАЧ ІВАН Д-р: Ое Ногаіії гесіае уііае ргаесерііз. 

„Еоз", Львів, 1Є01, кн. ? 



— 208 — 

ЛЕВИЦЬКИЙ ПЕТРО: Ье паїига іпЇіпйіуі аЦие изи аріні 
Ногаїіит ргаесірие Іугісо. „]аЬгезЬегісЬі: аез к. к. ОЬег- 
Сутпазіитз іп ЬетЬег§ ^{іг ваз ЗсЬи^аЬг 1891/2," Львів, 1898, 
стор. 3—25. 

ЛУЧАКОВСЬКИЙ К.: СогпеШ ТасШ агз всгіЬепгіі пошші- 
Іогит УосаЬиІогит БІ^пШсаііопе іііивігаіиг ас £аіит 
циіі уаіеаі аіііиз іпциігііиг. Справозданє дирекциї ц. к. 
гимн. акад. за рік 1883/4. Львів, 1884, 53 стор. відбиткою. 

— ^8ІогІ8 ге ІіНегагіа асіитЬгаіа еіизсіет СЬгопісоп 

сарр. 1 — 56 іп Котапогит вегтопет сопуегіипіиг. 
іЬіа. за роки 1884, 1887, 1888 і 1889, стор. 26 + 9 + 34 + 56. 

— ^8ІогІ5 сЬгопісоп сарр. 57 — 67 іп Котапогит соп- 

уегза, іШ. 1891, 8о, 19 стор. 

ПОСАЦЬКИЙ М.: Бе сопішісііуі тооі арікі Уег^Шит па- 
Іига изицие. „Звіт дирекциї ц. к. ґімназиї в Коломиї за 
рік 1908/9", Коломия 1909, стор. 5-45. 

РИБЧУК ПРОКІН: ОиіЬив §татта!ісІ8 ЬгтІ8 Ногаїіиз 
а§-епі:шт їїпез іп зиіз орегіЬиз ехргеззегіі. „5рга- 

шогсіапіе сіугексуі с. к. шугзгеіго §ітпагуит ш Тагпороіи па 
гок згк. 1893". Тернопіль, 1893, стор. 3-12. 

ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ: Ве Нірропасіе ЕрЬезіо іатЬо- 
§гарЬо. „Справозданє дирекцій ц. к. гимн. акад. на рік 
шк. 1879/80". Львів, 1880, стор. III— XXIV. 

ЦЕГЛИНСЬКИЙ РОМАН: Ье ІопШшз РЬгїагсЬі іп УІ1І8 
СгассЬогшп асІЬіЬШз еі сіє ТіЬегіі СгассЬі уііа, 

іЬМ, за рік 1890, стор. 3—34. 

ЧИЧКЕВИЧ АНДРІЙ: 1>е Тасііеі 8ЄітпопІ8 ргоргіеІаііЬиз, 
ргаесіцие циае асі роеіагшп сЗісешїі §-епіі8 регїіпе- 

ап*. Броди, 1890, 8о, 42 + (1) стор. 

— (}иіІш8 роеіїсіз уосаЬиІіз Согпеїіиз Тасііиз вегтопета 

зиит огпауегіі. Броди, 1891, 8о, 16 стор. 

ЩУРАТ ВАСИЛЬ Д-р: Бе іпПпіІІУІ Нотегісі огі^іпе сазиаіі. 

Броди, 1902, 8о, 18 стор. 



- 209 - 

III. 

ВАЖНЇИШІ УКРАЇНСЬКІ ШКІЛЬНІ 
ПІДРУЧНИКИ ДО НАУКИ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ. 

ДЕМЯНЧУК ІВАН Д-р: Латинські вправи на І. КЛЯСу. Друге, 
справлене видання. Станіславів, 1911, 8о, 54 + 74 стор. 

КАЛЇШЕВСЬКИЙ ГР.: Латинська Граматика. Практичний 
курс. Вид. Т-ва „Бч-рл-ігора". Київ-Львів, 1918, 8°, 126 стор. 

КМИЦИКЕВИЧ В.: Хреьгоматия із Корнелїя Непоса і Кв. Кур- 
ЦИЯ РуФа. Чернівці', 1911, 8о, 197 стор. 

кобилянський ЮЛЇЯН: Руско-латиньский словарець для 

руСКИХ ҐІМНазиЙ, зладив проф. Юлїян Кобилчньский. Чер- 
нівці, 1907, 8о, 408 стор. 

МАКАРУШКА ЕВ. Д-р: Вибір творів Марка Туллїя Цицерона 

для гімн, приладив... Львів, 1913, 8°, 252 стор. 

— Вибір ТВОрІВ П. ОвІДІЯ Назона для ужитку руских ґімназий, 

приспособив... Львів, 1908, 8о, 300 стор. 

— Салюстий Ґай К. : Війна з Юґуртою як також доховані 

З ЄГО ІСТОриЙ бесіди ДЛЯ ужитку руских ґімназий приладив... 
Львів, 1907, 8о, 108 стор. 

— Саевагіз Соттепіагіі йе Ьеііо Саііісо, з словарцем 

д-ра О. Айхарта, для ужитку руских ґімназий приладив... 
Львів, 1905, 8°, 172 + 142 стор. 

огоновський-прухнїцький: Вправи латиньскі ДЛЯ НІ.. 

КЛЯСИ ҐІІУІН. Друге виданнє. Львів, 1909, 8°. 

— Латиньскі вправи ДЛЯ IV. КЛЯСИ ҐІІНН. Друге виданнє. Львів, 

1912, 8°. 187 стор. 

САМОЛЕВИЧ-СОЛТИСЇК: Граматика латиньска. Часть II. тре- 
тє виданнє. Львів, 1911, 8°. 246 стор. 

цеглинський РОМАН-САМОЛЄВИЧ: Граматика латиньска 

ДЛЯ І. І II. КЛЯСИ. Четверте виданнє. Львів, 1911, 8°. 87 стор. 

ШТАЙНЕР ЙОСИФ і Д-р ШАЙДЛЄР АВГУСТ: Вправи латинь- 
скі ДЛЯ першої КЛЯСИ. Переробив... Львів, 1901, 8°, 72 -\- 
112 стор. 

Зладив ІВАН КАЛИНОВИМ. 

14 



Іпсіех 



авторів і творів. 



Авґурін Сентій, р. лїрик — 

136. 
Авґустин, христ. письменник 

- 195-196. 

Лвґуст, цїсар — 3, 10, 16,66, 
79, 81, 101, 126, 138, 169, 
186, 187. 

А в з о п ї й М а ґ н ї й Д., р. поет 

- 171-175. 
Аврелїй Марко, р. цїсар — 

166, 176. 
Аврелїян Кал їй, р. медик 

- 193. 
автобіографія — 64, 99. 
Айсхиль, гр. драматург — 28. 
Айсхиль з Ґнїду, гр. ретор 

- 70. 

Айсхиль з Мі лету, гр. ре- 
тор — 70. 

А крон Гелєнїй, р. комента- 
тор — 191. 

Акцій Люцій, р. поет і дра- 
матург - 35-37, 47, 177. 

Александер Великий, цї- 
сар - 182, 183. 

Алькай, гр. лїрик — 89. 

Алябанди, два браття, р. ре- 
тори — 70. 

Амброзій, р.-христ. письмен- 
ник - 194, 195. 

А м п є л л ї й Люцій, р. пись- 
менник — 187. 

Анаксагор, гр. фільософ — 
52. 



Андронїк Лївій, р. пись- 
менник — 3, 11 — 12, 16. 

анекдота — 102, 150, 180. 

аннали — 9, 33. 

Антей, р. історик — 139. 

Антімах з Кольофону, гр. 
поет-елєґік — 110. 

Антіох, гр. учений — 72. 

Антонїй М. Юлїян, р. істо- 
рик і ретор — 70, 71, 75, 
143. 

Анцій Валерій, історик — 
63. 

Апер Марко, р. ретор — 
140. 

Аполлїнарій Сульпіцій, 
р. учений — 25, 191. 

Аполльодор з Каристу — 
27. 

Аполльонїй з Родосу, ф. 
поет — 94, 187, 109. 

Аполльонїй з Тіяни, р. по- 
ет - 184. 

Аппій Клявдій Слїпий, виз. 
р. полїтик — 6, 8, 9, 10. 

Аппіян, р. поет — 169. 

Апулей Мадаврський, р. 
поет - 31, 178-183. 

Арат, гр. письменник — 72. 

аритметика — 193. г 

Арістид з Мілєту, гр. пись- 
менник — 64, 121. 

Ар і сто те ль, гр. фільософ — 
ЗО, 77, 183, 185. 

14* 



212 - 



Арістофан, гр. комедіописа- 
тель — 18, 43. 

археольоґія — 59. 

Архестрат з Ґелї, р. пись- 
менник — 32. 

Архій з Анттіохії, гр. по- 
ет — 75. 

Архільох з Парос, гр. по- 
ет - 85, 89. 

Асконїй Педанїй К., р. єн- 
цікльопедист — 164. 

Аспер Емілїй, р. комента- 
тор — 191. 

астрольоґія — 93, 101, 187, 
193. 

астрономія — 101, 193. 

ателляни, (сценїчний жарт), 
— 16, 28, 29, 47, 48. 

Атілїй, драматург — 28. 

Атта Квінцій Тит, драма- 
тург, 28, 38. 

Аттик Тит Помпенїй, мо- 
ноґрафіст — 64, 67. 

Аттиль, р. стоїк-фільософ — 
151. 

афоризми — 119, 120. 

Афранїй Л юцій, р. драма- 
тург — 28, 38—39. 

Байка. - 8, 101-103. 

Басе Авфідій, р. історик — 
139, 143. 

Басе Цезій, р. поет — 114, 
135. 

Бержерак, франц. письмен- 
ник.— 22. 

Бібакуль Фурій Марко, 
р., поет — 54, 55. 

Біографіа — 64, 67, 142, 186, 
187. 

Б і он, гр. поет — . 89. . 

Біяс, гр. мудрець — 174. 

Боетій, р« письменник і фі- 
льософ —.184—185. 

Бойос, гр. поет — 93. 

Боккачійо, італ. нов. — 181. 

Б р а ц т в о С а л ї ї в (скаку- 
нів) — 6. 

Б рут Юлій Деці м, р. кон~ 
суль — 36, 37. 



Брут ЮнїйМарк, провідник- 
змовників проти Цезаря — 
71, 76. 

буколіки (піснї) — 135, 136.. 
170. 

Валєнтінїян, р. цїсар — 171.. 

174. 
Валєнтінїян II., р. цїсар — 

184. 
Валерій з Анції, р. історик 

- 96. 

Валерій Максімуг, р. істо- 
рик — 138— ІЗЗи 

Валерій Пробій М., р. ен- 
цікльопедист ■— 164. 

Варя, р. поет — 84. 

Варрон з Атаксу, гр. письг 
менник — 107. 

Варрон Теренцій М., уче- 
ний і видавець комедій Пля- 
вта - 12, 15, 17, 22, 23, 28, 
43, 55, 59- 62, 121, 139„ 
186. 

В е.ґ є т і й Ф л я в і й Р є н а т, р. 
письменник — 193. 

Веллєй Ц. Патеркулюс, 
р. історик — 137 — 138. 

В є р г і л ї й П у б л ї й ; Маро н,, 
найбільший р. поет-— 5, 53„ 
54, 57, 78-83, 84, 97, '99,. 
103, 104, 110, 135, 165, 168. 
170, 172, 174, 184, 191, 192.. 

В є р г і л ї й Р о м а н у с, р. коме- 
діописатель — 135., 

В є р ґ і н ї й Ф л я В; р. ретор — 
114. 

Веспа, р. поет — 170. 

Веспазіян, р. цїсар — 99„ 
ІОО, 145, 159, 186. 

Вересе, р. пропретор Сипі- 
лії — 74. 

Верн Юлїй, франц. письмен- 
ник — 21. 

вимова, див. красномо- 
ство, промови,, рето- 
рика. 

Віктор Аврелїй, р. історик: 

- 187. 



213 — 



Вікторій Марій К., р. гра- 
матик — 192. 

Віндекс Цезеллїй, р. гра- 
матик — 191. 

вірш о бр я д о в и й (партенїон) 
12. 

вірш с а т у р н V й с ь к и й (уег- 
8іі5 «аїигпіиз ує! ітіпіиз) — 
5, 8, 11, 12, 14, 37. 

Віталїс, середновічний поет 
19. 

Вол юзі й, р. епічний поет — 
56. 

В о п і с к і й Ф л я в і й, р. істо зик 
- 187. 

ворожби (уаїісіпіа), — 8, 9. 

Гадріян, р. цїсар — 166, 167, 
169, 176, 187. 

Геґезій з Магнезії, р. бе- 
сїдник — 70. 

Гезіод, гр. історик — 80, 138. 

-Гелїодор гр. граматик — 192. 

Г є р а к л ї т, гр. фільософ — 52. 

Г еро дот, гр. історик — 98. 

Гигін, р. учений — 80, 186. 

Пєрокль, р. бесїдник — 70. 

Гієронїм, р. христ. письмен- 
ник — 60, 194, 195. 

Гіпарх, гр. історик — 147. 

Г і р ц і й А в л ь, р. історик — 66. 

Гольберґ, данський поет — 
21. 

Том ер, гр. епік — 33, 53, 78, 
80, 81, 99, 106, ПО. 138. 

Гонорі й, р. цїсар — 175. 

Гора цій Квінт Фляк, най- 
більший р. лїрик — 5, 8, 10, 
11, 14, 34, 35, 37. 38, 44, 45, 
57, 84—89, 114, 116, 131, 
135, 145, 148, 186. 191. 

Г оргій, гр. ретор — 159. 

Гортензій Горталь Квінт, 
р. бесїдник — 70—71. 

граматика — 14, 19 — 28, 
" 34, 99, 114, 118, >27, 161, 164, 
169, 183, 187, 188, 191- 
192, 193, 196. 
,ор — див. сатира. 



Ґабінїй, р. правник — 70. 
Ґай, р. правник — 189. 
Ґаллїєн, р. цїсар — 166. 
Ґ а л л ї к а н Булькатій, р. і- 

сторик — 187. 
Ґеллїй, (з II. століття) — 40, 

158. 
Ґеллїй А., р. снцікльопедист 

- 192. 

Географія - 59, 69, 97, 145, 
147, 164, 187, 188-189, 
193. 

Геометрія — 193. 

Ґерманїк, р. цїсар і письмен- 
ник - 100, 101, 145. 

Ге та Г^озідій, р. поет — 171. 

ґете'Й. В., найбільший нїм. 
позт — 158. 

ҐотофредДіонїзій, женев. 
професор права — 191. 

Тратті й, р. поет, 95. 

Граці я н, р. цїсар — 171. 

Данте Алїґерій, італ. най- 
більший поет — 112. 
Дедель, р. маляр — 11. 
Демостен, гр. бесїдник — 71. 
д и д а к т и к а — 5, 37, 56, 90, 95. 
Діоґен, гр. фільософ, стоік 

- 40. 

Діод от, стоік — 72. 
Діоклєціян, р. цїсар —166, 

187. 
Діомед, р. граматик — 192. 
Діофіль, гр. драматург — 17, 

19, 20, 23, 24. 
Д і о н ї з і й із Г а л ї к а р н а с у, 

- 10, 63. 

договори Риму, політичні 
й торговельні — 10. 

Д о м і ц і я н, р. цїсар — 99, ІОО, 
116, 141, 167, 186. 

Донат Елїя, р. граматик — 
27, 29, 192. 

Донат ТитКлявдій, р. гра- 
матик — 192. 

дотепи — 38. 

драма - 7, 13, 15-37, 37, 
95, 132-134. 



- 214 



Друз 



100. 



Евантіп, р. фільольоґ — 29. 
Е в г є м є р, гр. фільософ — 32. 
Евдокс, гр. історик — 147. 
Евменїй з Авґустодонум, 

р. ретор — 184. 
Еврипід, гр. визначний дра- 
матург — 28, 29. 
Евтропій Флявій, р. істо- 
рик — 187. 
Е в ф о р і о н, гр. учитель —54, 99. 
Еґнатій, р. поет дидактик — 

56. 
Езо п, гр. байкар — 101, 102. 
екльоґи — 78, 79, 135, 136, 

170. 
елегії — 54, 89, 90, 116, 150. 
Е м п є д о к л ь, гр. фільософ — 

52. 
„Енеїда" - 17, 111, 191, 192. 
Еннїй Квінт, р. драматург, 

поет та історик — 31—34, 

35, 50, 170, 177. 
Епікур, гр. ф ; льософ — 50. 
енці кльопедія — 41, 42,59, 

163-164, 185, 192-193. 
епиллїя — 44, 56, 82, 112, 

168. 
епіграми — 32, 37, 54, 57, 

83, 90, 100, 127-130, 131, 

172. 
епістольоґія — 148. 
епітоми — 139. 
еподи — 84, 85. 
епопея - 12, 104, 106, 107, 

ПО, 112, 116. 
етика — 152, 182. 
етикети (написи) — 128. 
Етікус, р. географ — 188. 
етнографія — 69, 164. 

Життєписи — 1, 67, 84, 137, 
141, 164, 174, 186, 196. 

Заклинання — 5. 

збірники науково-популярні 
- 40. 

звідомлення урядові (а- 
сіа) - 8. 



зоольогія — 164. 

Ібзен Генріх — 28. 
ідилля — 79, 82. 
Ізидор — 13. 
інвектива — 57, 69. 
історіографія — 9, 41, 63 

-69, 96, 97, 99, 137, 145, 

196. 
історія — 33, 41, 59, 63- 

69, 70, 96-98,99, 137- 

147, 168, 179, 187, 188, 192. 

193. 
історія всесвітня — 67. 

98, 137. 
історія красномовства — 

76. 
історія культури — 139. 
історія письменства — 

186, 187. 

Календар (Ьзіі) — 8, 9, 92.. 

93. 
Калїґуля (37—41 р, по ХрЛ 

р. цїсар — 98, 99, 144, 153. 

157, 186. 
Калїдій, р. письменник — 71.. 
Кал лї мах, гр. історик — 53^ 

93, 94. 
Кальдерон, еспан. драматург 

- 20, 25. 
Кальпурнїй Ґай, Сицил ї- - 

єць, р. поет лїричний — 

135-136. 
Капелля Марціян, р. енці- 

кльопедист — 193. 
Капер Флявій, р. граматик 

- 191. 

К а п і т о л ї н ї й Ю л ї й, р. істо- 
рик — 187. 

Карнеад, гр. фільософ і ака- 
демік — 40. 

Кассій Діон, р. критик — 
158. 

Кассіодор Сенатор, христ. 
письменник — 196. 

Катилїна Люцій, змовник, 
проти Цезара — 68 — 69^ 
74-75. 



— 215 - 






Катон Валерій, р. поет — 

54, 55, 81, 82. 
Катон Марко Порцій, р. 

драматург — 39—42, 191. 
Катон Старший — 7, 59, 

бб, 67, 76, 104, 170. 
Катуль Валерій, р. поет — 

53, 54, 56-59, 67, 119. 
Квадріґарій Квінт Кляв- 

дій, р. історик — 63, £6. 
Квінтілїян, р. поет ретор 

і педагог — 31, 45, 53, 95, 

97, 104, 106, 114, 134, 135, 

140, 143, 148, 151, 157, 159 

-163. 
К и п р і я н Т а с к і й Ц є ц і л ї й, 

р. хр. письменник — 194— 

195. 
Клєобуль, гр. фільософ — 

174. 
К л ї н Г є р М а к с и м і л ї я н, нїм. 

писатель — 21. 
Клїтарх, гр. історик — 140. 
Клїтомах, гр. фільософ — 

44. 
Клювій, р. історик — 143. 
Кляв дій, р. цїсар — 99, 125, 

126, 127, 144, 147, 155, 164, 

186. 
Клявдіян Кляв дій, р. поет 

175-176. 
Кляйст Генріх, нїм. письмен- 
ник — 25. 
Колюмелля Модерат Ю- 

нїй Л., р. енцікльопедист — 

165. 
комедія — 7, 11, 12, 15, 17 

-28, 35, 38 - 42, 43, 90, 

95, 100, 116, 135. 
Константи н, р. цїсар — 167, 

184, 187. 
Констанці й, р. цїсар — 184. 
Корбульон Домі цій, р. і- 

сторик — 143. 
Корд Юнїй, р. ретор — 187. 
Корнейль, франц. поет — 

22, 25. 
Корд Кремуцій, р. історик 

- 139. 



54, 



К о р н ї ф і ц і й Квінт 
55, 71. 

Корнута Анней, р. фільо- 
соф - 114. 

Котляревський Іван, пер- 
ший укр. письменник, тра- 
вестатор Верґлїєвої „Ене- 
їди" - 24, 80. 

К о т т А в р є л ї й, р. бесїдник 

— 71. 
красномовство — ЗО, 71 — 

77, 91, 136, 184. 

Кратес з Малльос, гр. гра- 
матик — 40, 43. 

Кремуцій Корда, р. пись- 
менник — 99. 

Крітоляй, гр. фільософ, пе- 
рипатетик — 40. 

К с є н о ф о н т, гр. іст. — 72, 80, 

Кур цій Руф Кв., р. історик 

- 139-140. 

Легенди — 93. 

Лєлїй - 26, 44, 76. 

Лєнай — 56. 

Лєссїнг, нїм. драматург — 
20, 24, 158. 

листи - 86, 88, 89, 90, 94, 
104, 148, 149, 152, 154, 156, 
158, 173, 177, 184, 196. 

Лївій Люцій, р. поет — 11, 
89. 

Лївій Тит, р. історик — 7, 
15, 63, 96 - 98, 106, 138, 
139, 143, 168, 187, 196. 

Лїзій, гр. красномовець — 71. 

лїрика, див. поезія лїрична — 
12, 15, 54, 171. 

лїте ратура — 59. 

лїтература всесвітня — 
89. 

лїтопись (аппаїев) — 8, 41, 
145. 

Лїцінїй Ґай Кальв, р. поет 
54, 71. 

Лїцінїй Ґай Ма це р, р. істо- 
рик — 63, 96. 

Лїцінїй К р а с Л ю ц і й, р. бе- 
сїдник — 70, 71. 



216 — 



Лїцінїян Ґранїй, р. пись- 
менник — 187. 

Люкан М. А н н є й, р. поет — 
103-104,106,114,168, 186. 

Люкій з Патрай, гр. пові- 
стиписатель — 181. 

Люкіян з Самозати, гр. 
письменник — 181. 

Люкрецій Тит Кар, визна- 
чний р. поет — 5, 50—53, 
117. 

Люцій Помпоні й, р. дра- 
матург — 28. 

Люцілїй Ґай, р. сатирик — 
43, 44-46,47,85, 114, 156. 

Ляберій Децім, р. драма- 
тург — 28, 47, 48—49. 

Ляктаптит Л. Цецілїй Ф., 
христ. письменник — 195. 

Лямпадій Октавій, р. гра- 
матик — 14. 

Лямпрідій Авлїй, р. істо- 
рик — 187. 

Лярґій Скрібон, р. медик — 
165. 

Льонґ Велїй, р. граматик — 
191. 

Мавр Сервій, р. граматик — 
192. 

Маг он — 80. 

М акр обі й Т., р. письменник 
48, 49, 193. 

Максим Валерій — 47. 

Мамурра — 71. 

Манїлїй, р. поет — 101. 

М а н ї л ї й Люцій, р. письмен- 
ник — 121. 

Марк, р. цїсар — 177. 

Максімілїян, р. цїсар — 184. 

МарійМаксим, р.ретор— 187. 

Марцель Нонїй, р. енці- 
кльопедист — 193. 

Марцеллїн Аміян, р. істо- 
рик — 187— 188. 

.МарціальМарко Валерій, 
р. сатирик і поет — 5, 57, 
69, 115, 127-132, 136, 149, 
173, 174. 



Мар цій, віщун — 8. 
Матерн Курія цій, р. поет 

- 141. 

Мат тій Ґней, р. драматург 

- 28. 

Мацер Емілїй, р. дидакти- 
чний поет — 84. 

Мевій, кепський р. поет — 85. 

Медицейський кодекс — 
17. 

медицина — 163, 193. 

Меммій Ґай — 54, 55, 56. 

М є н а н д є р* гр. драматург — 
17, 19, 20, 23, 24, 26, 27, 28, 
35, 38, 90, 127, 135. 

Менекль, р. бесїдник — 70. 

Мененїй Аґріппа, р. вель- 
можа — 7. 

Менїт з Радари, гр. гумо- 
рист — 43, 60. 

Мессаль Віпстанїй, р. ре- 
тор — 141, 143. 

Меценат, опікун письменни- 
ків, покровитель Верґілїя і 
Горація - 78, 84, 85. 

М і л л є р Л ю ц і я н, нїм. фільо- 
льоґ — 16. 

мім (міміка в танцї, супроводі' 
музики) — 16, 28, 29, 31, 
47-50, 131. 

мінера льоґія — 164. 

Мі ну цій Фелїкс М., христ. 
полеміст — 194. 

містерія — 180. 

мітольоґія — 60, 92. 

Мітридат — 98. 

Молїєр, франц. драматург — 
19, 20, 25. 

Мова — латинська або рим- 
ська — 2 — 3, 4, 9, 19, 33, 
59, 60. 73. 

М о д є с т і н Г є р є н н ї й, р. пра- 
вник — 190. 

Мольон, слівний гр. учитель 

- 72. 

Момзен Т., нїм. історик — 

77, 163. 
монографія — 64, 68, 99, 

140. 142, 143, 165. 



217 — 



>монольог — 112. 

Мус, Публїй Децій, р. кон- 
сул ь — 37. 

Масауіау, англійський фільо- 
льоґ — 158. 

музика — 193. 

И а м а т і я н К л я в д і й Р у т і- 
лїй. р. поет — 175. 

написи гробові — б. 

науки природничі — 156, 
'183. 

Невій Ґней, лїричний поет 

— 12-14, 33, 38, 44, 81. 
Немезіян, р. поет — 170. 
-Неп ос Корнелїй, визначний 

р. історик — 41, 54, 55, 57, 
67, 71, 138, 147, 186, 

.Неп оті ян Януарій, р. істо- 
рик — 139. 

Нерв а, р. цїсар — 99. 

Нерон р. імператор і позую- 
чий поет — 29, 99, ІОО, 
103, 104, 120, 125, 136, 144, 
145, 151, 155, 186. 

Нїбур, нїм. фільольоґ кля- 
сичний — 158. 

Шкан дер, гр. поет — 84, 93. 

Нїканор Се вія, р. сатирик 

— 56. 

новеля — 121, 180, 181. 
Новій, р. драматург — 28. 
Ну мері ян, р. цїсар — 187. 

О в і д і й Публїй Н а з о н, сла- 
вний лїричний поет — 34, 
37, 53, 83, 89-95, 176. 

оди — 85, 88, 135, 148. 

Одисея — 11, 53, 80, 90, 121. 

Октаві й Лямпадій, грама- 
тик з II. столїття — 14. 

описи подорожі — 55, 121, 
188. 

Орозій, хр. письменник — 196. 

О тон, р. цїсар — 186. 

Павло, апостол — 158. 
Лавлюс, р. лїрик — 136. 
Лавлюс Юлїй, р. правник — 
189, 1 90. 



Пакувій Марк, р. драматург 

- 34-35, 36. 

Палємон і еммія, р. грама- 
тик — 114, 164. 

Паллїяти — 13, 17, 27, 38, 48. 

памфлети — 186. 

панегірик — 84, 103, 125, 
166, 182, 184. 

Пане цій, гр. історик — 40. 

Папінїян Емілїй, р. прав- 
ник — 189, 190. 

Папірій Фабіян Сексті- 
єць, р. фільософ — 151. 

П а р і с Ю л ї й, р. історик — 139. 

Партенїй з Нїкеї, гр. гозт 

- 93. 

парте нїон, обрядовий вірш 

- 12. 

Пасе і єн, р. ретор — 186. 

пасторалка див. б у к о л ї к и, 

Патеркуль Веллєй, р. істо- 
рик — 37. 

педагогіка — 160. 

перекази - 63, 92, 95, 103, 
140. 

переклади — 26, 71, 92, 107, 
110, 121, 124, 158, 159. 

переклади наукраїнську 
мову — 94. 

переписка — 149, 152. 

переспіви римських пое- 
зій в укр. мові — 57 — 
58, 80, 86, 132. 

Періяндер, гр. фільософ — 
174. 

ПерсійАвль Фляккус, р. 
сатирик - 103, 113, 114- 
115, 116, 191. 

Петронїй Арбітер, р. ви- 
значний письменник — 5, 
113, 120-124, 131. 

Петус Тразей, р. історик — 
139. 

пєси сатиричні — 135. 

Пін дар, гр. поет — 89, 95. 

п і с н ї в є с ї л ь н і — 56. 

піснї ідиллїчні — 78, 79. 

п і с н ї любовні — 90. 



218 



ПІСНЇ Обрядові (ахатегіїа) 

— 6. 

піснї сумні — 94. 

П і т о л я й В о л ь т а ц і л ї й, р. 
біоґраф Помпея — 64. 

Піттак, гр. фільософ — 174. 

плачі похоронні (співи) по 
лат. пепіае — 7. 

Плїнїй Секунд Ґай стар- 
ший, р. енцікльопедист — 
148, 149, 163-164, 186, 
188. 

Плїнїй Ц є ц і л ї й Секунд 
Ґай, р. ретор — 148 — 
150. 

Плїнїй молодший, р. істо- 
рик і поет — 104, 143, 148, 
163. 

Плютарх, гр. історик — 63. 

Плявт Тит Макцій, най- 
славнїйший р. комедіопоет 

- 16-26, 27, 177. 
Плятон, гр. поет — 72, 73, 

77, 86, 178, 179, 180, 182. 
Пльотій Марій Сакердос, 

р. граматик — 191, 192. 
повість — 121, 181, 183. 
повість сатирична — 120 

-127. 
поезія — раззіт. 
поезія — дидактична, — 

7-8, 110-101. 
поезія — лїрична — 6 — 7, 

95, 135-136. 

поезія епічна — 7, 100— 

120. 
поезія еротична — 55. 
поезія моралістична — 

136. 
поеми буколїчні — 136. 
поеми дидактичні — 50, 

54, 79, 80, 101, 152. 
Полем он, р. декляматор — 

184. 
Полїбій, гр. історик — 40, 

96, 97. 

Поллїон Азі ній, р. трагік — 
31, 78, 79. 



Поллїон Кляв дій, р. істо- 
рик — 139. 

П о л л ь о Т р є б є л л ї й, р. істо- 
рик - 187. 

Помпей, р. цїсар — 54, 57 г 
64, 70, 72. 

Помпон їй Бассуль, р. ко- 
медіописатель — 135. 

Помпон їй Меля, р. географ 
- 143, 147. 

Помпон їй Секунд Пу- 
блїй, трагік — 31, 134. 

Порфіріон Помпон їй, р. 
коментатор — 191. 

Порцій Лїцінїй, р. поет — 
10-11. 

П о с і д д о н ї й, гр. стоїк — 82., 
157. 

Поссенус, р. лїрик — 136. 

похвали (еіодіа) — 7. 

право міжнародне — 190.. 

право римське —3, 59, 71, 
89, 163, 167, 189—191. 

право цивільне — 9. 

приказки — 41. 

приписи військові — 42. 

приписи правничі — 42. 

приписи сакральні — 9. 

приписи урядування (а§еп~ 
аа) - 8. 

приповідки — 8, 27, 50, 66.. 

Прісціян, р. граматик — 183,. 
192. 

проза — 4, 8—10, 32, 54., 
137-160. 

прокляття — 5. 

промови — 10, 63, 65, 66.,, 
68, 69, 70, 71, 73, 74-77 г , 
97, ПО, 126, 140, 149, 152,, 
159, 160, 177, 179, 181, 182,, 
183, 196. — (див. реторика). 

промови жалібні (Іаисіаііо- 
пез £ипеЬгез) — 7, 152. 

промови полїтичні — 40.. 

Проперцій — 80. 

протоколи сенатські — 
143. 

психольоґія — 145. 



— 219 



П у б л ї й М у ц і й С ц є в о л я, 
понтіфекс — 9. 

Репозіян, р. поет — 171. 

р є т о р и к а — 5, 54, 70, 75, 89, 
100, 109, 110, 112, 113, 114, 
121,127,137,140, 159-163, 
177, 178, 180, 193. 

Р і б б є к, нїм. фільольоґ — 16, 
37. 

Ріптон Тарентій, гр. дра- 
матург — 19. 

Р і ч л ь (КіІзсЬІ), нїм. учений — 17. 

Родиєц Апольонїя, гр. по- 
ет — 55. 

роман — 120, 180, 181. 

Р уланський Степан, укр. 
поет — 102. 

Р ус тік Фабій, р. історик — 
143. 

Рутілїй Люпус П, р. ре- 
тор - 159. 

Руф Клювій, р. історик — 
139. 

Руф Верій, р. трагік — 31. 

Руф Сул ьп і цій, р. бесїдник 

- 71. 

Сабін М азу рій, р. правник- 

письменник — 165. 
Саллюстій Крісп, Ґай, р. 

історик — 67—69, 145, 191. 
Сальвій Юлїян, р. правник 

- 189. 

Саммонїк Квінт Серен — 
193. 

Сапіра, р. учений — 186. 

Сапфо, гр. поетка — 89, 91. 

Сарси н а, м. — 16. 

сатира — 7, 12, 15, 32, 34, 
35, 43 — 46, 54,56, 60, 61, 
62, 85, 86, 90, 113-132. 

Сатурнїн Елїй, р. письмен- 
ник — 99. 

Сацердос Нїкетес, р. ре- 
тор - 148. 

Светонїй Транквілїй, р. 
історик — 174, 185 — 186, 
187. 



Себозій Стацій, р. письмен- 
ник — 121. 

Север Септімій, р. цїсар — 
166. 

Седіґіт Волькацій, вида- 
вець р. коміків — 27. 

С є к у н д Ю л ї й, р. ретор — 140. 

Сенека, Люцій Аннея, р. 
бесїдник, поет і драматург 
- 29-31, 95, 125-127, 
133-134, 150-159, 162, 
168. 

сентенції — 6, 8, 28, 29, 38, 
50, 87, 104, 138, 140, 158, 159, 
168, 170. 

Сер вій, коментатор Верґіле- 
вої „Енеїди" — 17. 

Серен Квінт Саммонїк, р. 
поет — 169. 

Серен Септімій, р. поет — 
169. 

Сєнкевич Генрик, польськ. 
повістеписатель — 124. 

Сим махи три (батько, син 
і внук , р. ретори — 184. 

Сириєць Публїлїй, р. дра- 
матург -28, 47, 48, 49—50. 

Сізенна Корнелїй, р. пре- 
тор та історик — 64, 121. 

Сіл їй Італїк Тит Та цій, р.. 
поет — 104—106, 149. 

Скавр Квінт Теренпій, р. 
граматик — {91. 

Скалїґер, учений — 25. 

словарі — 14, 60. 

Сократ, гр. фільософ — 77,, 
179, 182, 183. 

Солїн Юлїй, р. граматик — 
188. 

Сольон, гр. фільософ — 174.. 

Соран, гр. медик — 193. 

Соті он, р. фільософ — 151. 

Спартієць Евлїй, р. істо- 
рик — 187. 

Спуріннїй, р. лїрик — 136. 

С т а т і л ї й Максим, р. комен- 
татор — 191. 

Стацій Публїй Папінїй. 
р. поет - 110— 113, 172. 



Важнїйші друкарські помилки. 



горона 


Рядок 


Надруковано : 


Мав бути: 


6 


18 з гори 


скапзії 


сканзії 


9 


12 „ 


свідомих 


свідомо 


12 


3 з низу 


вавдяки 


завдяки 


13 


Н „ 


АНЬі 


АНІ 


14 


9 з гори 


пеет 


поет 


19 


1 и 


иіль 


цїль 


19 


4 „ 


єправдї 


справ дї 


22 


12 „ 


акцї 


акції 


23 


18 „ 


Пдреробив 


Переробив 


23 


15 з низу 


грепької 


грецької 


26 


3 „ 


црикладом 


прикладом 


26 


2 „ 


грепькі 
Тереицій 


грецькі 
Теренцій 


Ті 


8 з гори 


27 


16. „ 


цоясненя 


пояснення 


28 


8 „ 


званої 


знаної 


28 


11 з низу 


Квінцій 


Квінкцій 


29 


12 з гори 


Франпузи 


Французи 


31 


2 з низу 


енна 


сина 


38 


П . 


еманпипантку 


еманципантку 


48 


11 з гори 


липарського 


лицарського 


51 


20 


найскрасших 


найкращих 


56 


9 „ 


Шира 


Щира 


57 


14 „ 


пїлком 


цїлком 


58 


6 „ 


дальших 


(викинути се слово) 
Валерій з Апіішп 


63 


12 „ 


Валерій Анцій 


63 


9 з низу 


Анція 


Валерія 


63 


П 


шадив 


щадив 


65 


20 з гори 


кінпї 


кінцї 


66 


10 з низу 


рецубликанця 
Ціперона 


републиканця 
Ціцерона 


69 


4 п 


82 


7 з гори 


Се епилїон 


Сей епіллїон 


88 


8 „ 


широго 


щирого 


93 


5 з низу 


100 


зі 100 


114 


1 ш 


хактерного 


характерного 


122 


1 


иригоди 


пригоди 


138 


15 „ 


цротектора 


протектора 


162 


15 з гори 


падає 


падає 


164 


3 з низу 


иа 


на 


176 


8 „ 


адвокатои 


адвокатом 


176 


13 з гори 


роо 


про 


200 


5 „ 


бенкат 


бенкет